Рішення № 98431890, 07.07.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/745/21

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Ловга В.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: Тодорашко А.В. в порядку самопредставництва;

Від відповідача: Марченко Д.В. в порядку самопредставництва;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Чорноморськ) до державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ” про стягнення 923 690,53 грн., –

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Чорноморськ) (далі по тексту – ДП „АМПУ”) звернулось до господарського суду з позовною заявою до державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ” (далі по тексту – ДП „МТП „Чорноморськ”) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 923 690,53 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 876 000,44 грн., збитків від інфляції у розмірі 18 638,98 грн., пені у розмірі 23 310,52 грн., 3% річних у розмірі 5 740,59 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань за договором про надання послуг від 27.12.2019р. за період з жовтня по грудень 2020р.

ДП „МТП „Чорноморськ” не скористалось наданим законом правом на подання відзиву на позовну заяву, у зв`язку з чим, суд розглядає справу за наявними в матеріалах справи доказами відповідно до ст. 178 ГПК України.

19.04.2021р. до господарського суду від ДП „МТП „Чорноморськ” надійшло клопотання про зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені до 1000,00 грн. В обґрунтування поданого клопотання відповідачем було наголошено, що скрутний майновий стан підприємства, ненадання позивачем доказів понесення збитків, а також наявність заборгованості контрагентів перед ДП „МТП „Чорноморськ” у своїй сукупності виступають підставами, які дають суду можливість зменшити розмір заявленої позивачем до стягнення пені.

31.05.2021р. до господарського суду надійшли заперечення ДП „АМПУ” на клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій. Так, позивачем було наголошено про ненадання відповідачем належних та допустимих доказів на підтвердження факту перебування ДП „МТП „Чорноморськ” у скрутному фінансовому стані. Позивачем також наголошено, що відповідач систематично не виконує прийняті на себе зобов`язання за укладеними договорами і лише після звернення ДП „АМПУ” до суду оплачує виставлені рахунки, що стало підставами для закриття провадження у справах №916/504/20, №916/574/20, №916/505/20, №916/591/20, №916/575/20, №916/1583/19, №916/1335/19 тощо. Наведене, за переконанням ДП „АМПУ”, свідчить про відсутність правових підстав для задоволення заявленого відповідачем клопотання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

27.12.2019р. між ДП „АМПУ” (Виконавець) та ДП „МТП „Чорноморськ” (Замовник) було укладено договір про надання послуг №47-Пд-ЧФ-19/19/103-ППЗ, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого в порядку та на умовах, визначених даним договором, Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги з організації залізничних перевезень на території ДП „МТП „Чорноморськ”, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги. Обсяг послуг, які надаються за цим договором становить 108 000 вагонів.

Відповідно до п. п. 3.2, 3.3 договору про надання послуг від 27.12.2019р. щомісячно протягом 8 (восьми) робочих днів після закінчення розрахункового періоду Виконавець складає акт наданих послуг з зазначенням фактичних обсягів та вартості наданих Замовнику послуг за даним договором. Сторони погодились, що акт наданих послуг є документом, що підтверджує факт надання Виконавцем послуг за даним договором Замовнику. Прийом-передача акту наданих послуг та рахунку здійснюється сторонами шляхом передачі їх Виконавцем до відділу документообігу Замовника. Замовник зобов`язаний, не пізніше 5 (п`яти) робочих днів після отримання акту наданих послуг, повернути Виконавцю підписаний та засвідчений власною печаткою належний йому екземпляр акту або, у разі наявності підстав, надати свої мотивовані зауваження.

Згідно з п. 3.4 договору про надання послуг від 27.12.2019р. Замовник оплачує надані за даним договором послуги шляхом здійснення прямого банківського переведення грошових коштів на рахунок Виконавця у безготівковій формі після підписання відповідного акту прийому-передачі наданих послуг або акту наданих послуг згідно виставленого Виконавцем рахунку, зареєстрованої Виконавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та виданої в установленому законодавством порядку Замовнику, до 25 числа кожного місяця наступного за розрахунковим.

Умовами п. 6.4 договору про надання послуг від 27.12.2019р. передбачено, що за порушення Замовником строків виконання зобов`язання Виконавець має право стягнути з Замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

На виконання прийнятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг від 27.12.2019р. між сторонами по справі було підписано наступні акти наданих послуг: акт від 31.10.2020р. на суму 177 339,23 грн.; акт від 30.11.2020р. на суму 450 688,28 грн.; акт від 31.12.2020р. на суму 247 972,93 грн.

Крім того, ДП „АМПУ” було виставлено відповідачу наступні рахунки: №Пр/12 998 від 31.10.2020р. на суму 177 339,23 грн., №Пр/14 157 від 30.11.2020р. на суму 450 688,28 грн., №Пр/15 439 від 31.12.2020р. на суму 247 972,93 грн.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ДП „МТП „Чорноморськ” про стягнення заборгованості у загальному розмірі 923 690,53 грн., позивачем було наголошено про наявність правових підстав для задоволення заявлених вимог у зв`язку з невиконанням відповідачем прийнятих на себе за умовами договору про надання послуг від 27.12.2019р. зобов`язань в частині оплати вартості наданих позивачем за період з жовтня по грудень 2020р. послуг.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем прийняті на себе зобов`язання з надання послуг, передбачених умовами договору про надання послуг від 27.12.2019р. протягом періоду з жовтня 2020р. по грудень 2020р. були виконанні у повному обсязі, що підтверджується підписаними між сторонами по справі актами наданих послуг на загальну суму 876 000,44 грн. Проте, відповідачем у порушення зобов`язань, прийнятих на себе за договором про надання послуг від 27.12.2019р. не було здійснено оплати наданих позивачем послуг.

З викладених обставин, позовні вимоги ДП „АМПУ” до ДП „МТП „Чорноморськ” в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 876 000,44 грн. підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв`язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості наданих позивачем послуг, позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано ДП „МТП „Чорноморськ” до сплати три відсотки річних у розмірі 5 740,59 грн., які були нараховані за кожним із трьох рахунків окремо по 19.03.2021р., а також збитки від інфляції у розмірі 18 638,98 грн., які були нараховані за кожним із трьох рахунків окремо по 19.03.2021р.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції та трьох відсотків річних, господарський суд дійшов висновку про їх правильність та обґрунтованість. Викладене має наслідком необхідність задоволення позовних вимог ДП „АМПУ” до ДП „МТП „Чорноморськ” шляхом присудження до стягнення на користь позивача збитків від інфляції у розмірі 18 638,98 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 5 740,59 грн.

З посиланням на умови п. 6.4 договору про надання послуг від 27.12.2019р., а також приписи чинного законодавства ДП „АМПУ” було нараховано відповідачу до сплати пеню у загальному розмірі 23 310,52 грн., яка була розрахована позивачем по кожному із трьох рахунків окремо по 19.03.2021р.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки – грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” (з наступними змінами і доповненнями) огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку.

Вирішуючи питання про розмір пені, яка підлягає стягненню із ДП „МТП „Чорноморськ” на користь ДП „АМПУ” в межах даної справи, господарський суд вважає за необхідне надати правову оцінку заявленому відповідачем клопотанню про зменшення розміру пені до 1 000,00 грн.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Господарський суд зауважує, що приписами чинного законодавства не встановлено переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких суд може зменшити неустойку, а, отже, вирішення вказаного питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

За результатами надання оцінки заявленому відповідачем клопотанню господарський суд вважає за необхідне зазначити, що розмір заявлених ДП „АМПУ” до стягнення штрафних санкцій у порівнянні із сумою основного боргу є незначним, оскільки розмір пені складає лише 2,6 % від суми основного боргу. Наведене дозволяє господарському суду дійти висновку, що заявлені позивачем до стягнення штрафні санкції у розмірі 23 310,52 грн., в даному випадку, є засобом розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання, будь-які докази, які можуть свідчить про намагання ДП „АМПУ” покласти на відповідача надмірний тягар шляхом стягнення пені також відсутні, оскільки позивач звернувся до суду про стягненні з відповідача заборгованості, яка виникла у жовтні-грудні 2020р., вже в березні 2021р.

З викладених обставин, господарський суд доходить висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення заявленого ДП „МТП „Чорноморськ” клопотання про зменшення пені до 1000,00 грн., оскільки розмір заявлених до стягнення ДП „АМПУ” штрафних санкцій у порівнянні із сумою основного боргу не є надмірним.

Крім того, слід також зазначити, що надані відповідачем докази на підтвердження скрутного фінансового становища (звіт про фінансові результати за 2020р., накази про зміни істотних умов праці, скасування надбавок для працівників) не відображають у повній мірі інформації про господарську діяльність відповідача, що, відповідно, дозволяє суду дійти висновку про недоведеність відповідачем факту перебування у скрутному фінансовому становищі, наявність якого може виступати підставою для зменшення розміру пені. При цьому, доводи відповідача про наявність заборгованості контрагентів як на підставу для зменшення пені також судом оцінюються критично, оскільки у ДП „МТП „Чорноморськ” наявна можливість вжити всіх необхідних заходів з метою стягнення заборгованості у судовому порядку.

Підсумовуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених ДП „АМПУ” позовних вимог до ДП „МТП „Чорноморськ” у названій частині шляхом присудження до стягнення із відповідача пені у розмірі 23 310,52 грн.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених державним підприємством „Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Чорноморськ) до державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ” позовних вимог шляхом присудження до стягнення на користь позивача суми основного боргу у розмірі 876 000,44 грн., збитків від інфляції у розмірі 18 638,98 грн., пені у розмірі 23 310,52 грн., 3% річних у розмірі 5 740,59 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 – 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ” /68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6; ідентифікаційний код 01125672/ на користь державного підприємства „Адміністрація морських портів України” /01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14; ідентифікаційний код 38727770/ в особі Чорноморської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Чорноморськ) /68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6; ідентифікаційний код 38728418/ суму основного боргу у розмірі 876 000,44 грн. /вісімсот сімдесят шість тисяч грн. 44 коп./, збитки від інфляції у розмірі 18 638,98 грн. /вісімнадцять тисяч шістсот тридцять всім грн. 98 коп./, пеню у розмірі 23 310,52 грн. /двадцять три тисячі триста десять грн. 52 коп./, 3% річних у розмірі 5740,59 грн. /п`ять тисяч сімсот сорок грн. 59 коп./, судовий збір у розмірі 13 855,36 грн. /тринадцять тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять грн. 36 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 19 липня 2021 р.

Суддя С.П. Желєзна