Рішення № 98424726, 19.07.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2021 р. Справа№200/2502/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Бєломєстнов О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Військової частини № 9937 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

10.03.2021 року позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини № 9937 (код ЄДРПОУ: 14321726, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гагаріна, 150-А), у якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини № 9937 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 належних сум грошового забезпечення при звільненні;

- зобов`язати Військову частину № 9937 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за несвоєчасний розрахунок при звільненні з 01.07.2019 року по день фактичного розрахунку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він проходив військову службу у Донецькому прикордонному загоні (військова частина № 9937) з 30.06.2016 року по 30.06.2019 року. За період проходження військової служби йому не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07.06.2020 року у справі № 200/694/20-а зобов`язано Військову частину 9937 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 30.06.2016 року по 30.06.2019 року, грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 30.06.2016 року по 30.06.2019 року проходження військової служби, і провести компенсацію втрати частини вказаних доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. З урахування висновків суду, відповідач в день виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення не виплатив йому індексацію, грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, тому він був звільнений без проведення остаточного розрахунку. Враховуючи приписи ст.117 КЗпП України, відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за весь час прострочення виплати вищезазначених сум з 01.07.2019 року по день фактичного розрахунку.

29.04.2021 року відповідач засобами електронного зв`язку надав відзив на адміністративний позов, у якому просив у задоволенні позову відмовити. Свою позицію обґрунтовував тим, що позивач проходив військову службу у Донецькому прикордонному загоні Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України м. Маріуполь (військова частина 9937) в період з 30.06.2016 року по 27.06.2019 року. 27.06.2019 року позивача Наказом начальника 1 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України м. Маріуполь № 312-ОС було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку з закінченням строку контракту.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07.06.2020 року по справі № 200/694/20-а визнано протиправною бездіяльність Військової частини 9937 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 30.06.2016 року по 30.06.2019 року та грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій з 30.06.2016 року по 30.06.2019 року проходження військової служби. Зобов`язано Військову частину 9937 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 30.06.2016 року по 30.06.2019 року, грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 30.06.2016 року по 30.06.2019 року проходження військової служби, і провести компенсацію втрати частини вказаних доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

На виконання зазначеного рішення суду 27.01.2020 року Донецьким прикордонним загоном (військовою частиною 9937) здійснено остаточне перерахування належних сум, що підтверджується розрахунково-платіжною відомістю № 12 за січень 2021 року та платіжним дорученням № 153 від 27.01.2021 року. Відповідач наголошує на тому, що станом на січень 2020 року позивачу було достовірно відомо про порушення його прав відповідачем у розрахунку при звільненні. Таким чином, після 27.01.2020 року позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, поважних причин такого пропуску строку позивач не навів.

Ухвалою суду від 15.03.2021 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк - 10 днів з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин цього та доказів на підтвердження таких причин.

29.03.2021 року через відділ документообігу та діловодства суду позивач надав документи на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, а саме клопотання про поновлення строків звернення до суду.

Ухвалою суду від 05.04.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб. Також зобов`язано відповідача надати:

- довідку про грошове забезпечення позивача за останні два календарні місяці роботи, що передували місяцю звільнення із зазначенням середньоденного грошового забезпечення у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100;

- документи, які свідчать про повний розрахунок з позивачем при звільненні, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.06.2020 року у справі №200/694/20-а.

Відповідач на виконання вищезазначеної ухвали надав до суду копії платіжних доручень, на підтвердження виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.06.2020 року у справі №200/694/20-а. Крім того, надав довідку від 30.06.2021 року № 530, з якої слідує, що в червні та липні 2019 року при звільненні ОСОБА_1 було нараховано разом 21 626,78 грн.

Сторони у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Частиною 9 ст. 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що сторони були належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду справи, їх позиція стосовно предмета спору зрозуміла, в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд дійшов висновку про можливість проведення розгляду справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані сторонами докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 19.10.2016 року.

Відповідач - Військова частина 9937 (код ЄДРПОУ: 14321726) та Донецький прикордонний загін є однією юридичною особою із двома офіційними назвами.

27.06.2019 року позивача Наказом начальника 1 прикордонного загону Донецького-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України м. Маріуполь № 312-ОС було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку з закінченням строку контракту. Остаточна дата закінчення проходження військової служби – 30.06.2019 року.

Як вбачається з довідки відповідача від 30.06.2021 року № 530, в червні та липні 2019 року при звільненні ОСОБА_1 було нараховано разом 21 626,78 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07.06.2020 року по справі № 200/694/20-а позов ОСОБА_1 до Донецького прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України Військова частина № 9937 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення кошів – задоволено частково, а саме:

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини 9937 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 30.06.2016 року по 30.06.2019 року та грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій з 30.06.2016 року по 30.06.2019 року проходження військової служби;

- зобов`язано Військову частину 9937 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 30.06.2016 року по 30.06.2019 року, грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 30.06.2016 року по 30.06.2019 року проходження військової служби, і провести компенсацію втрати частини вказаних доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2020 року у справі № 200/694/20-а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.06.2020 року в справі № 200/694/20-а – залишено без змін.

На виконання зазначеного рішення суду 27.01.2021 року Донецьким прикордонним загоном (військовою частиною 9937) здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 117 258,76 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4233 від 18.12.2020 року, та у розмірі 9862,48 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 153 від 27.01.2021 року.

Спірні правовідносини виникли з приводу нарахування та виплати відповідачем на користь позивача середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні з 01.07.2019 року по день фактичного розрахунку.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

За приписами ч.ч. 1-4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Як раніше зазначено, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.06.2020 року по справі № 200/694/20-а27.01.2021 року Донецьким прикордонним загоном (військовою частиною 9937) здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 117 258,76 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4233 від 18.12.2020 року, та у розмірі 9862,48 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 153 від 27.01.2021 року.

Щодо наявності у позивача права на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні поширення на спірні правовідносини приписів статей 116, 117 КЗпП України.

За відомим правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Це питання врегульовано КЗпП України.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 01.03.2018 у справі № 806/1899/17 та від 31.05.2018 у справі № 823/1023/16.

При цьому відповідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеній в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в своїй постанові від 30 листопада 2020 року в справі № 480/3105/19 також повторив, що «стаття 116 КЗпП оперує поняттям «всі суми, що належать працівнику», а стаття 117 цього Кодексу передбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні» (п.52).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 зазначала, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

З цих підстав суд не бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04 березня 2020 року у справі № 802/1854/17-а.

Зважаючи на наведене суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні, а саме виплати індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 30.06.2016 року по 30.06.2019 року, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 30.06.2016 року по 30.06.2019 року проходження військової служби, - з 30.06.2019 року (остаточна дата закінчення проходження військової служби) по 27.01.2021 року (дата остаточного фактичного розрахунку).

Позивач у зв`язку з порушенням відповідачем його права на належну оплату праці просить суд зобов`язати управління нарахувати та виплатити суму середнього грошового забезпечення без визначення її розміру.

За приписами ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд вважає ефективним способом відновлення порушених прав позивача стягнення вказаних вище сум на його користь з відповідача, як то визначив Верховний Суд у справі № 480/3105/19 у постанові від 30 листопада 2020 року.

Суд вважає за необхідне визначити розмір зазначеного стягнення з огляду на наступне.

Середнє грошове забезпечення (середній заробіток) за весь період затримки, обрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Відповідно до пункту 2 цієї Постанови обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

При цьому, пунктом 7 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/32197, встановлено, що при виплаті військовослужбовцям грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Зі змісту Порядку № 260 вбачається, що грошове забезпечення військовослужбовцям обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

Дослідженням довідки відповідача від 30.06.2021 року № 525 встановлено, що в кожному з двох місяців, які передували звільненню: як у квітні, так і у травні 2019 року позивачу виплачено грошове забезпечення у сумі 9987,75 грн., кількість календарних днів 61.

Отже, середньоденний розмір грошового утримання позивача становить 9987,75грн. * 2 / 61 календарних днів = 327,47 грн.

Суд наголошує на тому, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в своїй постанові від 30 листопада 2020 року в справі № 480/3105/19 зробив наступні правові висновки:

«58. Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

59.Синтаксичний розбір текстуального змісту цієї норми дає підстави суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми.

60.Аналіз такого правового врегулювання дає змогу суду зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

61.Тобто залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.».

Як вбачається з довідки відповідача від 30.06.2021 року № 530, в червні та липні 2019 року при звільненні ОСОБА_1 було нараховано разом 21 626,78 грн.

Відповідно до платіжних доручень № 4233 від 18.12.2020 року та № 153 від 27.01.2021 року на виконання рішення суду в січні 2021 року ОСОБА_1 фактично нараховано індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби, грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та компенсацію втрати частини вказаних доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, - на загальну суму у розмірі 127 121,24 грн. (з яких 20 747,22 грн. – компенсація втрати частини вказаних доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати).

Отже, загальний розмір сум, які підлягали виплаті позивачу при звільненні складав 128 000,80 грн. (21 626,78 грн. + 127 121,24 грн. за мінусом 20 747,22 грн. компенсації втрати частини вказаних доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати).

Відтак, розмір несвоєчасно сплаченої суми складає 83,10% від загальної суми, що належала виплаті при звільненні.

Період затримки розрахунку: 30.06.2019 року по 27.01.2021 року, кількість календарних днів (затримка розрахунку) складає 577 днів.

Як зазначалось вище, середньоденний заробіток позивача складає 327,47 грн.

Відтак, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку слід обрахувати наступним чином: 327,47 *577 * 83,10 % = 157 017,60 грн.

При визначенні остаточної суми, що підлягає виплаті на користь позивача, суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 по справі № 761/9584/15-ц. В цій справі Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне:

«72. … Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

…

86. … оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

…

91. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

…

93. У разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду, навіть якщо аналогічні висновки Верховний Суд України сформулював також при розгляді інших справ (див. пункти 50, 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 161/12771/15-ц).».

У контексті вказаних вище рекомендацій судом встановлено, що причинами, якими обумовлена тривалість порушень прав позивача, є як дії позивача, який не відразу після звільнення оскаржив бездіяльність відповідача щодо повного розрахунку, так і дії відповідача, який не здійснив повного розрахунку при звільненні.

Щодо дій відповідача судом враховується наступне.

Як вбачається зі змісту рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.06.2020 року по справі № 200/694/20-а, відповідач зауважує, що компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік позивачу не була сплачена у зв`язку із відсутністю, на думку Управління, правових підстав для такої виплати.

Суд приймає до уваги, що ця ситуація виникла у тому числі через неналежну якість законів, а саме наявність в різних законодавчих актах неоднозначного правового регулювання спірних правовідносин.

Вказане підтверджується також наявністю прямо протилежної судової практики розгляду подібних спорів, у зв`язку з чим для усунення розбіжностей в правозастосуванні аналогічний по суті спір по справі № 160/10875/19 було вирішено 19.01.2021 у повному складі палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду.

Отже, невиплата відповідачем зазначеної компенсації позивачеві не була обумовлена проявом грубого свавілля.

Щодо дій позивача суд приймає до уваги, що при звільненні 30.06.2019 року він не отримав грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки та індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 30.06.2016 року по 30.06.2019 року, тобто був обізнаний чи повинен був дізнатися про порушення своїх прав.

Проте, претензії позивача щодо не отриманої ним сум під час звільнення з`явилися лише у січні 2020 року, коли позивач вперше звернувся до адміністративного суду з позовом до відповідача.

Суд зауважує, що згідно ч.2 ст.116 КЗпП України в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Судом встановлено, що при звільненні відповідач виплатив позивачу не оспорювану ним суму у розмірі 21 626,78 грн. Таким чином, відповідач виконав вимоги ч.2 ст.116 КЗпП України, що свідчить про відсутність у нього умислу на порушення прав працівника.

Частиною 2 статті 117 КЗпП України встановлено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З аналізу наведених норм вбачається, що обов`язок сплатити відшкодування за час затримки слід визначати з урахуванням строків розгляду спору органом, який виносить рішення по його суті. До моменту вирішення спору судом власник або уповноважений орган може не сплачувати суму середнього заробітку, але у разі вирішення спору на користь працівника середній заробіток буде нараховуватися за весь час до моменту фактичного розрахунку, включаючи час розгляду спору.

Суд також враховує, що Верховним Судом у постановах у справах № 821/1083/17, №761/9584/15-ц з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, зроблено висновок, що суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

З урахуванням наведеного суд вважає за необхідне зменшити суму стягнення, виконуючи обов`язок, визначений ч. 5 ст. 242 КАС України, - при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на те, що справа № 200/694/20-а позов ОСОБА_1 до Донецького прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України Військова частина № 9937 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення кошів, розглядалася судами протягом одного року, суд прийшов до висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи буде розмір відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 5 000,00 грн.

Зважаючи на наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», тому розподіл судових витрат судом не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 139, 193, 242-246, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини № 9937 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини № 9937 щодо не виплати при звільненні ОСОБА_1 з військової служби на день виключення із списків особового складу всіх належних грошових сум.

Стягнути з Військової частини № 9937 (код ЄДРПОУ: 14321726, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гагаріна, 150-А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.06.2019 року по 27.01.2021 року в сумі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп., з якої відрахувати податки та інші обов`язкові платежі.

Повний текст рішення складено та підписано 19 липня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Бєломєстнов О.Ю.