Рішення № 98424636, 20.07.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2021 р. Справа№200/6146/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2021 року позивач, ОСОБА_1 , звернулися до суду з адміністративним позовом до відповідача, Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач протиправно відмовив позивачу у наданні згоди на поділ земельної ділянки.

На підставі статей 22, 56 Закону України «Про землеустрій», статей 79-1, 118, 121, 122 Земельного кодексу України позивач просив суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області від 27.01.2021 №8/3-65 в частині відмови позивачу у надання згоди на поділ земельної ділянки кадастровий номер 1420982000:01:054:0011,

зобов`язати Соледарську міську раду Бахмутського району Донецької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання згоди на поділ земельної ділянки кадастровий номер 1420982000:01:054:0011.

На обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 28.11.2012 звернувся до Артемівської районної державної адміністрації із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2 га ріллі із земель запасу за межами населеного пункту Володимирської сільської ради для ведення особистого селянського господарства. Розпорядженням №773 від 13.12.2012 позивачу був наданий дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 8,00 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення (запас) за межами населених пунктів Володимирської сільської ради у власність для ведення особистого селянського господарства. Під час розробки проекту землеустрою позивачу стало відомо, що на місці земельної ділянки на яку надано дозвіл, відповідачем сформовано нову (більшу) земельну ділянку (кадастровий номер 1420982000:01:054:0011), що не передана а ні у власність, а ні у користування. Для завершення розробки проекту землеустрою на розробку якого позивачу надано дозвіл, необхідно здійснити поділ вищевказаної земельної ділянки. 30.10.2020 позивач звернуся до відповідача із заявою про надання згоди на поділ земельної ділянки (кадастровий номер 1420982000:01:054:0011). Відповідач рішенням №8/3-65 від 27.01.2021 відмовив позивачу у наданні згоди на поділ земельної ділянки з підстав того, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, здійснюється щодо ділянок які перебувають у власності або у користуванні. Згідно з частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Оскільки позивачем отриманий дозвіл на розробку проекту землеустрою, а відповідач на цьому місці ж сформував іншу земельну ділянку, яку поки не передано жодній особі, позивач вважає, що лише звернення до суду захистить його порушене право.

Соледарською міською радою Бахмутського району Донецької області поданий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач позовні вимоги не визнав в повному обсязі, просив відмовити в їх задоволенні з наступних підстав. На думку відповідача за приписами статей 79, 79-1, 80 Земельного кодексу України, статей 25, 26, 56 Закону України «Про землеустрій» поділити земельну ділянку може сам власник земельної ділянки або за його згодою землекористувач. Оскільки відповідач не є ані власником земельної ділянки, ані землекористувачем запитуваної земельної ділянки міська рада прийняла рішення від 27.01.2021 № 8/3-65 «Про відмову у наданні згоди на поділ земельної ділянки», яким, зокрема, відмовила у наданні згоди на поділ земельної ділянки з кадастровим номером: 1420982000:01:054:0011.

З метою соціально-економічного розвитку Соледарської міської територіальної громади, залучення додаткових коштів у місцевий бюджет, створення прозорого механізму набуття права оренди на земельні ділянки, розвитку конкурентних засад на ринку земель та забезпечення ефективного використання земель, керуючись статтями 12, 122, 127, 134-138 Земельного кодексу України, статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міська рада рішенням від 27.04.2021 №8/6-166 включила земельну ділянку з кадастровим номером 1420982000:01:054:0011 до Переліку земельних ділянок комунальної власності для підготовки Лотів для продажу права оренди на них на земельних торгах у формі аукціону.

24 травня 2021 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження.

24 травня 2021 року від відповідача витребувані докази.

15 червня 2021 року витребувані докази від Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області.

Дослідивши докази, письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом НОМЕР_1 , виданим 8 квітня 2005 року

28 листопада 2012 року ОСОБА_1 на ім`я голови Артемівської районної державної адміністрації подана заява про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею до 2.00 га із земель запасу за межами населених пунктів Володимирівської сільської ради у власність для ведення особистого селянського господарства (а.с. 5).

13 грудня 2012 року розпорядження голови Артемівської районної державної адміністрації №773 «Про надання громадянам дозволу на складення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок за межами населених пунктів Володимирівської сільської ради у власність для ведення особистого селянського господарства» ОСОБА_1 наданий дозвіл на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення (запас) за межами населених пунктів Володимирівської сільської ради у власність для ведення особистого селянського господарства (а.с. 42, 43).

31 травня 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинений запис про право власності 31858322 про право власності Соледарської міської об`єднаної територіальної громади, в особі Соледарської міської ради, на земельну ділянку кадастровий номер 1420982000:01:054:0011, площею 11,4714, цільове призначення землі запасу (а.с. 49).

30 жовтня 2020 року ОСОБА_1 на ім`я міського голови м. Соледар подана заява про надання згоди на поділ земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності Соледарської міської об`єднаної територіальної громади (цільове призначення 16.00 – землі запасу) загальною площею 11,4714 га, кадастровий номер 1420982000:01:054:0011, яка розташована за межами населеного пункту с. Пилипчатино (колишня Володимирівська сільська рада) (а.с. 7).

27 січня 2021 року рішенням Соледарської міської ради №8/3-65 «Про відмову у наданні згоди на поділ земельної ділянки» відмовлено в наданні згоди на поділ земельної ділянки кадастровий номер 1420982000:01:054:0011 згідно із заявою ОСОБА_1 , враховуючі, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок за технічної документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, здійснюється щодо ділянок, які перебувають у власності та користуванні (а.с. 8).

Вирішуючи спір що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).

Земельні правовідносини врегульовані Земельним кодексом України (далі – ЗК України), а також іншими нормативно-правовими актами, які прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

За приписами статті 116 ЗК України громадяни […] набувають права власності […] земельними ділянками із земель […] комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами […] здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність […]. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі […] одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом «б» частини 1 статті 121 ЗК України Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для […] ведення особистого селянського господарства […] у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного […] органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки […] комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний […] орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки […] комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів законодавства порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «земельного» питання. У світлі вимог частини 2 статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України, статтями 26, 33, 59 Закону №280/97-ВР.

Як було зазначено раніше, частина 6 статті 118 ЗК України передбачає відповідний перелік документів, що має бути поданий до відповідного органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність.

Статтею 118 ЗК України заборонено вимагати додаткові матеріали та документи, які не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що статтею 118 ЗК України визначений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Отже, якщо особою, яка звернулася до відповідного суб`єкта владних повноважень виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, зокрема, технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.

При цьому, відмовляючи у наданні дозволу, відповідний орган повинен навести усі підстави відмови.

Суд встановлено, що власником земельної ділянки кадастровий номер 1420982000:01:054:0011, площею 11,4714, цільове призначення землі запасу, є Соледарська міська об`єднана територіальна громада, в особі Соледарської міської ради.

В оскаржуваному рішенні підставою для відмови у наданні згоди на поділ земельної ділянки зазначено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок за технічної документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, здійснюється щодо ділянок, які перебувають у власності та користуванні (а.с. 8).

Згідно з частиною 1 статті 56 Закону України від 22 травня 2003 року

№ 858-IV «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Отже, саме відповідач, а ні хто інший має право прийняти рішення на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Таким чином, рішення Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області від 27.01.2021 №8/3-65 в частині відмови позивачу у надання згоди на поділ земельної ділянки кадастровий номер 1420982000:01:054:0011 є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на пункт 3 статті 136 ЗК України, згідно з якою земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів, з огляду на наступне.

Як зазначалося раніше, процедура безоплатного отримання земельних ділянок складається з взаємопов`язаних, послідовних дій відповідних суб`єктів, які спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

Земельно-правова процедура складається з наступних етапів:

звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність, із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою,

прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою,

розробка документації із землеустрою та її погодження у визначених законом випадках,

прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

З аналізу наведеного випливає, що прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не є відчуженням земельної ділянки або передачею в заставу, чи наданням у користування.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Згідно з абзацом другим частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тому, суд, з метою повного захисту порушених прав позивача, вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання згоди на поділ земельної ділянки кадастровий номер 1420982000:01:054:0011, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частинами 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням того, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені повністю, на його користь слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 гривень.

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 47, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297, 372, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , поштова адреса: АДРЕСА_2 ) до Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області (місцезнаходження: вул. Паркова, б. 3-А, м. Соледар, Бахмутський район, Донецька область, 84545, код ЄДРПОУ 04052873) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області від 27.01.2021 №8/3-65 в частині відмови ОСОБА_1 у надання згоди на поділ земельної ділянки кадастровий номер 1420982000:01:054:0011,

Зобов`язати Соледарську міську раду Бахмутського району Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання згоди на поділ земельної ділянки кадастровий номер 1420982000:01:054:0011 від 30 жовтня 2020 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Соледарської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Повний текст рішення складений 20 липня 2021 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Донецького окружного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя А.І. Циганенко