Рішення № 98423132, 19.07.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 липня 2021 р. Справа № 120/4169/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держспоживслужби у Вінницькій області про скасування рішення про накладення штрафу,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області (далі - ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області, відповідач), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення від 14.04.2021 за №016.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що уповноваженими особами відповідача складено протокол про порушення законодавства про рекламу та у подальшому, спірним рішенням, на позивача накладено штраф за порушення законодавства про рекламу. Позивач не погоджується із прийнятим рішеннями, оскільки, на її переконання, працівниками відповідача помилково розцінено розміщену вивіску, яка знаходиться перед входом у приміщення, в якому вона провадить свою підприємницьку діяльність, як зовнішню рекламу. В зв`язку з цим факт вчинення ФОП ОСОБА_1 порушення законодавства про рекламу є недоведеними. Крім того, позивач вказує на допущення з боку відповідача порядку ухвалення оскаржуваного рішення, адже її не було повідомлено про складання відносно неї протоколу та відповідно розгляд справи.

Ухвалою від 12.05.2021 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в порядку, визначеному ст. 262 КАС України). Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що законодавством чітко розмежовується поняття зовнішня реклама та вивіска. Позивач, як ліцензіат (здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на проведення медичної практики) зобов`язаний дотримуватись ліцензійних вимог, передбачених підпунктом 1 пункту 13 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності, затверджених постановою КМУ від 03.03.2016 №285, а саме ліцензіат зобов`язаний:

- розмістити біля входу до закладу охорони здоров`я, його відокремленого структурного підрозділу вивіску або інформаційну табличку із зазначенням найменування закладу охорони здоров`я та юридичної особи, а фізична особа - підприємець - вивіску або інформаційну табличку із зазначенням прізвища, імені, по батькові ліцензіата та переліку медичних спеціальностей, за якими провадиться медична практика. При цьому, згідно п. 48 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою КМУ від 29.12.2003 № 2067, площа поверхні вивіски чи таблички не повинна перевищувати 3 кв. метрів. Представник відповідача наголошує на тому, що «банери», які зображені на доданому до позовної заяви фото, не містять інформацію із зазначенням прізвища, імені, по батькові ліцензіата та переліку медичних спеціальностей, за якими провадиться медична практика, та площа їхньої поверхні перевищує 3 кв. метри.

Крім того, представник відповідача наголосив, що оскаржуване рішення прийнято із дотриманням вимог Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу», затвердженого постановою КМУ від 26.05.2004 №693, а саме здійснено належне повідомлення позивача про результати проведеної перевірки, повідомлено про розгляд справи про порушення законодавства про рекламу.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є приватним лікарем та зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Як ФОП позивач має ліцензію Міністерства охорони здоров`я України серії НОМЕР_1 , від 15.05.2014 на зайняття медичною практикою.

Свою діяльність позивач здійснює в орендованому приміщенні, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору оренди нежитлових приміщень №4 від 03.06.2017.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході здійснення контролю за дотриманням порядку розповсюдження реклами щодо захисту прав споживачів реклами та вимог до її змісту на території м. Бершадь, 02.03.2021 службовими особами Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області було встановлено, що за місцем здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 , Приватний лікар за адресою: АДРЕСА_1 розміщено рекламу лікарських засобів, медичних виробів, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітаціїбез тексту попередження такого змісту "Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров`я", що займає менше 15 відсотків площі всієї реклами.

За наслідками виявлення зазначених порушень службовими особами відповідача було складено протокол №17 від 02.03.2021 в якому відповідні порушення.

02.03.2021, в порядку ч.2 ст.26 Закону України "Про рекламу", позивачу рекомендованим з повідомленням листом було направлено вимогу №Вих-7.4/1956-21 від 02.03.2021, в якій зазначено про встановлені порушення, повідомлено про можливість надання письмових пояснень, зобов`язано надати у терміни 12.03.2021 документи та інформацію про загальну вартість розповсюдженої реклами. Одночасно відповідача повідомлено про наслідки неподання або подання завідомо недостовірної вартості реклами, а також неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням. Дане поштове відправлення повернулось до відповідача з позначкою «За закінченням терміну зберігання».

12.03.2021, на підставі протоколу про порушення законодавства про рекламу від 02.03.2021 за №17 відповідачем прийнято рішення №17 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.

24.03.2021 позивачу на адресу місця здійснення медичної практики було направлено вимогу №вих-7.4/2642- 21 від 24.03.2021 в порядку ч.2 ст. 26 Закону про надання відповідної інформації та попереджено про відповідальність за її ненадання або подання завідомо недостовірної інформації, передбачену ч.6 ст. 27 Закону у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Одночасно відповідача повідомлено про розгляд справи відносно неї про порушення законодавства про рекламу, що відбудеться 31.03.2021 об 10:00 год. за адресою АДРЕСА_2 . Дана вимога за №вих-7.4/2642-21 від 24.03.2021 була направлена рекомендованим з повідомленням листом, що повернувся до відповідача з позначкою «За закінченням терміну зберігання».

01.04.2021 ФОП ОСОБА_1 було повторно, але вже за місцезнаходженням фізичної особи-підприємця - позивача за адресою: АДРЕСА_3 , направлено вимогу №Вих-7.4/2900-21 від 01.04.2021 про надання до 12.04.2021 інформації щодо вартості розміщеної з порушенням реклами та повідомлено про розгляд справи щодо неї призначено на 14.04.2021. Однак, відповідне рекомендоване повідомлення повернулось до відповідача з позначкою «За закінченням терміну зберігання».

В зв`язку з невиконанням законних вимог органу державної влади, на який згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу (Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області), визначених ч.2 ст.26 Закону щодо надання інформацію про вартість розповсюдженої реклами, на підставі матеріалів справи було прийнято рішення №016 від 14.04.2021 про накладення на ФОП ОСОБА_1 , Приватного лікаря штрафу в розмірі 1700,00 грн., що передбачений п.1 ч.2, ч.6 статті 27 Закону України "Про рекламу" за ненадання інформації щодо вартості реклами, встановлених законом вимог щодо змісту реклами. Вказане рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення надіслано за адресою місцезнаходження фізичної особи-підприємця - позивача за адресою: АДРЕСА_3 , однак повернулось до відповідача з позначкою «За закінченням терміну зберігання».

Вважаючи прийняте відповідачем рішення про накладення штрафу протиправним, позивач звернулась з даним адміністративним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади рекламної діяльності в Україні, відносин, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами визначає Закон України "Про рекламу" від 03.07.1996 № 270/96-ВР (далі - Закон № 270/96-ВР).

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону № 270/96-ВР контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, - щодо захисту прав споживачів реклами.

Відповідно до "Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 667 (далі - Положення № 667), Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику у галузі державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері.

Підпунктом 9 пункту 4 Положення № 667 передбачено, що Держпродспоживслужба здійснює контроль за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами, приймає рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження.

У п. 7 Положення № 667 зазначено, що Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону №270/96-ВР особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу (далі - Порядок № 693).

Відповідно до цього Порядку він регулює питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу.

Згідно з п.п. 9 Порядку № 693 підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Держспоживінспекції та її територіальних органів.

З аналізу наведених норм вбачається, що відповідач наділений повноваженнями контролю дотримання законодавства України про рекламу у сфері відносин, пов`язаних з її виробництвом, розповсюдженням та споживанням. При цьому, такий контроль не здійснюється у сфері господарської діяльності. Встановлені Законом України "Про рекламу" та Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу форми контролю не пов`язані з проведенням перевірок суб`єктів господарювання у будь-якій з встановлених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" форм, а полягають у виявленні порушень, фіксування таких фактів у протоколах та розгляд справ про порушення законодавства про рекламу.

Відповідно до копії протоколу про порушення законодавства про рекламу № 17 від 02.03.2021 та додатків до нього у вигляді фотокопії розміщення рекламного об`єкта, відповідачем виявлено рекламу, яка не містить тексту попередження такого змісту: "Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров`я", що займає не менше 15 відсотків площі (тривалості) всієї реклами.

На переконання позивача відображені у зазначеному протоколі № 17 від 02.03.2021 висновки відповідача є хибними, адже розміщена на паркані, поряд з приміщенням в якому вона займається медичною практикою інформація є банером, що містить інформацією наведену у ч. 6 ст. 9 Закону №270/96-ВР, яка не вважається рекламою.

Суд відповідні твердження позивача, що розміщена на «банері» інформація, яка є предметом судового розгляду, є вивіскою, а не зовнішньою рекламою, оцінює критично з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону №270/96-ВР реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. Зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

В свою чергу, згідно ч. 6 ст. 9 Закону №270/96-ВР вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Отже, чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством чітко розмежовується поняття зовнішня реклама та вивіска (інформаційна табличка).

Як вже було встановлено вище, позивач, будучи приватним лікарем, здійснює свою медичну практику в орендованому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 .

Зі змісту позовної заяви вбачається, а позивачем не заперечується той факт, що на паркані за адресою здійснення медичної практики нею (за її вказівки) розміщено інформаційний "банер", фотокопію якої позивачем додано до позовної заяви. Однак, відповідний "банер" позивачем розцінюється як "вивіска", яка в розумінні ч. 6 ст. 9 Закону №270/96-ВР не вважається рекламою.

Під час дослідження долученої до матеріалів справи фотокопії вказаного "банеру" судом встановлено, що останній містить наступну інформацію: "Ультра Звукове Дослідження", конкретизований перелік відповідних досліджень, а також номер мобільного телефону.

В свою чергу, з відзиву на позовну заяву вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 , окрім "банера" про який позивач вказує в позовній заяві, також розміщено "банер" з наступною інформацією: "Лікар-педіатр", "УЗД", "попередній запис за телефоном "вказано номер телефону"", " 2 поверх". Також, на "банері" розміщено зображення дитини зі стетоскопом.

Як слушно зазначає у відзиві на позовну заяву представник відповідача, згідно наданої позивачем, як ліцензіатом (ліцензія МОЗ України серії АЕ №459842, від 15.05.2014 на зайняття медичною практикою) позивач зобов`язаний дотримуватись ліцензійних вимог, передбачених підпунктом 1 пункту 13 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності, затверджених постановою КМУ від 03.03.2016 №285.

Зокрема, ліцензіат зобов`язаний розмістити біля входу до закладу охорони здоров`я, його відокремленого структурного підрозділу вивіску або інформаційну табличку із зазначенням найменування закладу охорони здоров`я та юридичної особи, а фізична особа - підприємець - вивіску або інформаційну табличку із зазначенням прізвища, імені, по батькові ліцензіата та переліку медичних спеціальностей, за якими провадиться медична практика.

Отже, у випадку здійснення підприємницької діяльності ліцензіатом, який провадить господарську діяльність з медичної практики, окрім відомостей, що наведені у ч. 6 ст. 9 Закону №270/96-ВР, вивіска повинна в обов`язковому порядку містити інформацію, що наведена в підпункті 1 пункту 13 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності, а саме містити прізвище, ім`я, по батькові ліцензіата та перелік медичних спеціальностей, за якими провадиться медична практика.

З огляду на викладене, слід зазначити, що «банери», які зображені на фото, не містять інформацію із зазначенням прізвища, імені, по батькові ліцензіата. Крім того, фото "банера", яке додане позивачем до позовної заяви також не містить переліку медичних спеціальностей, за якими провадиться медична практика.

Таким чином, інформаційне наповнення розміщеного позивачем за адресою здійснення медичної практики "банеру", фото якого долучено до позовної заяви, дає підстави констатувати, що останній за своїм змістом не містить всієї інформації, яка притаманна "вивісці", як то передбачено підпунктом 1 пункту 13 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності.

В свою чергу, розміщена на «банері» інформація, який є предметом судового розгляду, відповідає визначенню термінам "реклама" та "зовнішня реклама".

Зміст, розміщеної на "бенені" інформації дає підстав стверджувати, що остання відноситься до категорії "Реклама лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації", вимоги до розміщення та оформлення якої визначені ст. 21 Закону №270/96-ВР.

Зокрема, ч. 4 вказаної правової норми визначено, що реклама лікарських засобів, медичних виробів, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації повинна містити текст попередження такого змісту: "Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров`я", що займає не менше 15 відсотків площі (тривалості) всієї реклами.

Разом з тим, як було встановлено відповідачем в порядку контролю (нагляду) за дотриманням законодавства про рекламу та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, розміщений позивачем за адресою провадження медичної практики ( АДРЕСА_1 ) рекламний "банер" не відповідає вимогам ч. 4 ст. 21 Закону №270/96-ВР в частині розміщення текст попередження такого змісту: "Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров`я".

З огляду на викладене, суд вважає, що недотримання позивачем вимог ч. 4 ст. 21 Закону №270/96-ВР є достатнім для притягнення до відповідальності особи, в інтересах якої ця реклама розміщена.

Таким чином, прийняте відповідачем рішення №016 від 14.04.2021, яким на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф за порушення законодавства про рекламу в розмірі 1700,00 грн. є обґрунтованим та таким, що прийняте у межах та у спосіб визначений чинним законодавством.

При цьому, суд критично оцінює посилання позивача щодо її неналежного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, адже відповідні твердження спростовуються наданими стороною відповідача доказами.

Зокрема, як вже було встановлено судом вище, всі прийняті відповідачем процесуальні документи, а саме: протокол №17 від 02.03.2021, рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу №17 від 12.03.2021, вимоги в порядку ч. 2 ст. 27 Закону №270/96-ВР з інформацією про дату, час та місце розгляду справи рекомендованими листами з повідомленням про вручення були надіслані за адресою здійснення позивачем медичної практики ( АДРЕСА_1 ), а також за адресою місцезнаходження ФОП ( АДРЕСА_3 ). Однак, зазначені поштові відправлення повернулись з відміткою відділення поштового зв`язку "За закінченням терміну зберігання".

Крім того, відповідачем на виконання п. 18 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою КМУ від 26.05.2004 за №693 на адресою місцезнаходження ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) рекомендованим повідомленням з повідомленням про вручення поштового відправлення було надіслано оскаржуване рішення №016 від 14.04.2021, яке позивачем отримано 20.04.2021.

Враховуючи фактичні обставини справи, які знайшли своє документальне підтвердження наданими стороною відповідача доказами, суд доходить висновку про безпідставність та необґрунтованість тверджень позивача про порушення ГУ Держспоживслужби у Вінницькій області вимог щодо повідомлення її про розгляд справи про порушення рекламного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем рішення про накладення на позивача штрафу № 016 від 14.04.2021 винесено у порядку та у спосіб, встановлений законом, у межах повноважень та за наявності законних підстав, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В силу положень ст. 139 КАС України, судові витрати на користь позивача у даній справі не присуджуються.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Головне управління Держспоживслужби у Вінницькій області (вул. Максимовича, 19, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 40310643)

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна