Рішення № 98422338, 09.07.2021, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 204/3991/20

(2/199/596/21)

РІШЕННЯ

Іменем України

09.07.2021 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Маляренко В.О.

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Укрстройреконструкція", третя особа Дніпровський міський центр зайнятості, про встановлення факту трудових відносин між ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Укрстройреконструкція" у період з 01.11.2012 року по 02.01.2013 року та зобов`язання відповідача внести записи в трудову книжку, подати дані фактичного працювання ОСОБА_1 до податкової інспекції, пенсійного фонду, фонду соціального страхування, архівному управлінню Дніпровської міської ради та виплатити заборгованість по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Приватного підприємства "Укрстройреконструкція", третя особа Дніпровський міський центр зайнятості, про встановлення факту трудових відносин між ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Укрстройреконструкція" у період з 01.11.2012 року по 02.01.2013 року та зобов`язання відповідача внести записи в трудову книжку, подати дані фактичного працювання ОСОБА_1 до податкової інспекції, пенсійного фонду, фонду соціального страхування, архівному управлінню Дніпровської міської ради та виплатити заборгованість по заробітній платі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилалася на те, що у період перебування на обліку в центрі зайнятості, як особа яка шукає роботу, від центру зайнятості позивачку було направлено на курси «Автоматизація кошторисної справи + програмний комплекс АВК-5» до Інституту Безперервної Фахової Освіти на базі Придніпровської Державної Будівельної Академії Будівництва.

При укладанні договору на навчання особи, які відвідували вказані заняття, були проінформовані, що дані курси проводять виключно для осіб, які вже працюють по даному напрямку, а тим хто не працює, бажано знайти роботодавця, який зможе закріпити за кваліфікованим працівником відповідного профілю, оскільки саме на робочому місці особи, які проходять курси, можуть виконувати практичні завдання.

Таким чином, перед початком навчання на курсах позивач, перебуваючи на обліку в центрі зайнятості та отримуючи допомогу на випадок безробіття, самостійно розпочала шукати відповідного роботодавця, бо працівниками центру зайнятості відповідного роботодавця на період навчання на курсах не надавали.

ОСОБА_1 домовилась із представником ПП «Укрстройреконструкція» ОСОБА_2 , яка погодилася взяти її на роботу за скороченим графіком, щоб позивач встигала відвідувати курси з кошторисної справи, які починались о 17-00 годині 2 рази на тиждень.

Після направлення резюме в ПП «Укрстройреконструкція» через сайт work.ua, де була розміщена об`ява про пошук «Інженера з кошторисної справи», позивач зателефонувала за вказаним номером телефону, та, обговоривши умови праці, домовилась із ОСОБА_2 про час проведення співбесіди щодо працевлаштування.

На співбесіді ОСОБА_2 відразу пояснила, що в даній установі не здійснюють офіційне працевлаштування, про трудову угоду або про цивільно-правову угоду мови взагалі не йшло, також на співбесіді був обумовлений розмір заробітної плати у сумі 2500,00 гривень.

При прийнятті на роботу ОСОБА_2 була поставлена умова, що позивача на період навчання оформляти офіційно не будуть, таким чином щоб ОСОБА_1 пройшла випробувальний термін, а після навчання обіцяли здійснити офіційне працевлаштування.

Позивач погодилась на умови ОСОБА_2 , яка дозволила працювати на їх комп`ютерах, на яких встановлена програма АВК-5, на період навчання на курсах «Автоматизована кошторисна справа + програмний комплекс АВК-5».

Отже з 01.11.2012 року, перебуваючи на обліку в центрі зайнятості та отримуючи допомогу на випадок безробіття, позивач розпочала працювати в ПП «Укрстройреконструкція» на посаді «Інженерта з кошторисної справи» з 09-00 по 18-00 та 2 рази на тиждень з 01.11.2012 року працювала до 16-00, щоб встигнути відвідувати курси за фахом «Автоматизація з кошторисної справи + програмний комплекс АВК-5».

У ПП «Укрстройреконструкція» ніяких трудових договорів або цивільно-правових договорів не надавали ані ОСОБА_2 , ані керівники ПП «Укрстройреконструкція» ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , але робочі завдання протягом двох місяців видавала саме ОСОБА_2 .

Трудова книжка зберігалась у позивача вдома, бо вона перебувала на обліку в центрі зайнятості та отримувала допомогу на випадок безробіття.

За час свого стажування у даній установі позивач виконала багато кошторисів та нею були сформовані пакети кошторисної документації до виконаних кошторисів, які направлені як субпідрядним установам так і замовникам.

У таких трудових відносинах позивач перебувала до 31 грудня 2012, заробітну плату отримала за листопад 2012 року у розмірі 2500,00 грн., однак за грудень 2012 року установа не розрахувалась взагалі.

Після закінчення курсів «Автоматизована кошторисна справа + програмний комплекс АВК-5» 03.01.2013 року позивач припинила виходити на роботу, оскільки роботодавці категорично відмовились здійснювати офіційне працевлаштування.

Жодних довідок про працевлаштування за весь час роботи в даній установі позивачу не видали, тому їй не було що пред`являти до центру зайнятості, щоб припинити нарахування допомоги на випадок безробіття.

Через вагітність у позивача не було сил вирішувати питання з ПП «Укрстройреконструкція» щодо свого офіційного працевлаштування в даній установі та не було матеріальних ресурсів вирішувати дане питання в судовому порядку. Таким чином, не отримавши довідки від роботодавця про працевлаштування, вона залишилась перебувати на обліку в центрі зайнятості.

Після народження дитини були спроби зв`язатись із роботодавцями ПП «Укрстройреконструкція», а саме із ОСОБА_2 , але на телефонні дзвінки ніхто не відповідав.

Намагаючись вирішити питання у досудовому порядку питання щодо офіційного працевлаштування в ПП «Укрстройреконструкція», 05.12.2019 року позивач направила лист на юридичну адресу установи, але відповідь до теперішнього часу вона так і не отримала.

Посилаючись на вказані обставини, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просила суд:

-встановити факт трудових відносин між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Укрстройреконструкція», у період з 01.11.2012 року по 02.01.2013 рік на посаді «Інженер з кошторисної справи»;

-зобов`язати відповідача ПП «Укрстройреконструкція» внести записи до трудової книжки ОСОБА_1 про прийняття її на роботу до Приватного підприємства «Укрстройреконструкція» на посаду «Інженер з кошторисної справи» 01.11.2012 року, та запис про звільнення із займаної посади 02.01.2013 року;

-зобов`язати Приватне підприємство «Укрстройреконструкція» подати дані про період роботи ОСОБА_1 до Чечелівської державної податкової інспекції Правобережного управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області по встановленому факту трудових відносин з Приватним підприємством «Укрстройреконструкція», та зареєструвати у даній установі трудовий договір з урахуванням випробувального терміну роботи або стажуванню;

-зобов`язати Приватне підприємство «Укрстройреконструкція» подати дані про період роботи та зарахування стажу до Чечелівського відділу обслуговування громадян Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області по встановленому факту трудових відносин з ОСОБА_1 та ПП «Укрстройреконструкція»;

-зобов`язати ПП «Укрстройреконструкція» передати до архівного управління департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради дані про період роботи ОСОБА_1 на посаді «інженер з кошторисної справи» у ПП «Укрстройреконструкція» у період з 01.11.2012 року по 02.01.2013 року;

-стягнути з ПП «Укрстройреконструкція» на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість із невиплаченої заробітної плати у сумі 2499 грн. 84 коп. за грудень 2012 року та у сумі 104 грн. 16 коп. за січень 2013 року. З нарахованої за листопад, грудень 2012 року та січень 2013 року заробітної плати у розмірі 5103 грн. 56 коп. утримати та сплатити до бюджету ПДФО 18%, що дорівнює сумі 918 грн. 64 коп. та ВС 1,5%, що дорівнює 76 грн. 55 коп. На заробітну плату, яку повинні фактично виплатити за листопад, грудень 2012 року та січень 2013 року у розмірі 4108 грн. 37 коп. сплатити за ОСОБА_1 ЄСВ 22%, що дорівнює 903 грн. 84 коп;

-стягнути з відповідача ПП «Укрстройреконструкція» (код ЄДРПОУ: 32299086) на користь позивача ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ; паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Кіровський РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 15.12.2003 року) заборгованість із невиплаченої вихідної допомоги з урахуванням положень ст.ст. 44, 116, 117 КЗпП України за період з 03.01.2013 року по жовтень 2020 року включно у розмірі 631373,00 грн. Із даної вихідної допомоги у розмірі 631373 грн. утримати ПДФО 18%, що дорівнює сумі 113647,14 грн. та ВС 1,5%, що дорівнює 9470,56 грн. На фактично виплачену вихідну допомогу за період з 03.01.2013 року по жовтень 2020 року у розмірі 508255,26 грн. сплатити за ОСОБА_1 ЄСВ 22%, що дорівнює 111816,16 грн.;

-витрати, пов`язані з судовим процесом, покласти на ПП «Укрстройреконструкція».

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі та додатково пояснила, що у період з 18.09.2012 року по 16.09.2013 року перебувала на обліку у Ленінському районному центрі зайнятості (станом на день розгляду справи Дніпровський міський центр зайнятості), отримувала допомогу по безробіттю. З 01.11.2012 року працювала у ПП «Укрстройреконструкція» з 09-00 год. по 18-00 год., а у дні проходження навчання на курсах «Автоматизована кошторисна справа + програмний комплекс АВК-5» працювала з 09-00 год. по 16-00 год.. Сприймала це як стажування, але виконувала роботу у повному обсязі та саме сформовані нею пакети кошторисної документації були направлені як субпідрядним установам так і замовникам. Через вагітність та пологи звернулася до суду лише у 2020 році.

Представник відповідача Приватним підприємством «Укрстройреконструкція» у судове засідання на неодноразові виклики не з`явився, відзиву на позову та жодних письмових пояснень від нього до суду не надходило.

Представник третьої особи Дніпровського міського центру зайнятості Конькова А.О. у судовому засіданні 04.06.2021 року пояснила, що ОСОБА_1 дійсно перебувала на обліку у центрі зайнятості, отримувала допомогу по безробіттю, однак на жодні курси позивач від центру зайнятості направлена не була. Якщо безробітний працевлаштовується, то він повинен сповістити про це центр зайнятості упродовж десяти днів, жодних повідомлень про працевлаштування від ОСОБА_1 не надходило.

Вислухавши пояснення позивача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 25.09.2012 року розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , запис під №13 від 25.09.2012 року, на підставі наказу №120925 від 25.09.2012 року (а.с.32).

Виплата вказаної допомоги по безробіттю припинена 21.06.2013 року, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , запис під №14 від 21.06.2013 року, на підставі наказу №130625 від 25.06.2013 року(а.с.32).

Вказана обставина також визнана позивачем у судовому засіданні.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

У статті 23 Загальної Декларації з прав людини визначено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Таким чином, викладеним обставинам відповідають правовідносини, які регулюються нормами КЗпП України та іншими законодавчими актами, що регулюють трудові відносини в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, а саме станом на 09.12.2012 рік.

Положеннями статті 3 КЗпП України визначено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі ст.24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Згідно зі ст.29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний: роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Позивачем стверджується, що відповідач роз`яснив їй умови праці, розмір заробітної плати, ознайомив з графіком роботи, проте належних доказів на підтвердження даних обставин ОСОБА_1 до суду не надано.

У ході розгляду справи позивачем не надано жодних достатніх належних та допустимих доказів на підтвердження допущення її до роботи (копії заяв про прийняття на роботу, проходження медичного огляду, про ознайомлення з будь-якими правилами та обов`язками, проходження інструктажів тощо); про виконання вимог внутрішнього трудового розпорядку (журнал виходу на роботу тощо), виконання трудової функції, виплату заробітної плати тощо.

Крім того, відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року N 58, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за N 110, трудова книжка - основний документ про трудову діяльність працівника.

Суд зазначає, що позивач не зверталася до відповідача у спірний період роботи з вимогою внести відповідні записи до трудової книжки, що свідчить про її обізнаність та згоду виконувати роботу при таких умовах, які вона вказує у своїй позовній заяві.

Доказів того, що ОСОБА_1 зверталася до відповідача з проханням отримати довідку про працевлаштування, нею також не надано.

Крім цього, судом встановлено, що позивач перебувала на обліку у Ленінському районному центрі зайнятості, отримувала допомогу по безробіттю у період з 25.09.2012 року по 21.06.2013 рік. Жодних повідомлень до центру зайнятості від позивача про працевлаштування та припинення нарахування допомоги по безробіттю, не надходило.

За вимогами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування, тобто ступінь доведеності обставин справи сторонами є питанням досить складним для Суду, яке він вирішує у кожній справі окремо. Загальне правило, сформульоване у рішенні по справі Ireland v. the United Kingdom (5310/71, § 161, 18 January 1978) наступним чином: оцінюючи докази Суд застосовуватиме стандарт доказування "поза розумним сумнівом", але додає, що такий доказ може слідувати з співіснування достатньо сильних, чітких та узгоджених припущень або інших схожих неспростованих презумпцій факту. В цьому контексті поведінка Сторін при отриманні доказу також приймається до уваги.

Згідно зі ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду з позовом, позивач повинен подати відповідні докази, що вона була допущений до роботи у відповідача на умовах трудового договору, працював на умовах повного робочого дня у спірний період та мав зобов`язання відповідача щодо оплати праці, що підтверджує наявність саме трудових відносин з роботодавцем. Будь-яких доказів, які б вказували на існування саме трудових відносин між сторонами в спірний період позивачем не надано.

Посилання позивача на те, що факт трудових відносин з Приватним підприємством "Укрстройреконструкція" підтверджується виконаним обсягом роботи, який міститься на флеш-накопичувачі (який позивачем долучений до позову), є безпідставними, оскільки такі докази безпосередньо не підтверджують факт роботи позивача за трудовим договором або іншим цивільно-правовим договором.

Виходячи з вищенаведеного, позивачем не доведено наявність трудових відносин між сторонами за спірний період в розумінні ст.ст. 21, 24 КЗпП України, а саме наявність у взаємозв`язку таких обставин, які засвідчують наявність угоди між працівником і власником підприємства, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За таких обставин суд вважає, що вимоги про встановлення факту трудових відносин є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача внести записи в трудову книжку, подати дані фактичного працювання ОСОБА_1 до податкової інспекції, пенсійного фонду, фонду соціального страхування, архівному управлінню Дніпровської міської ради та виплатити заборгованість по заробітній платі, також задоволенню не підлягають, оскільки є похідними та залежать від встановлення факту трудових відносин.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 128, 141, 223, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 3, 21, 24, 29 КЗпП України суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 у задоволенні позову до Приватного підприємства "Укрстройреконструкція", третя особа Дніпровський міський центр зайнятості, про встановлення факту трудових відносин між ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Укрстройреконструкція" у період з 01.11.2012 року по 02.01.2013 року та зобов`язання відповідача внести записи в трудову книжку, подати дані фактичного працювання ОСОБА_1 до податкової інспекції, пенсійного фонду, фонду соціального страхування, архівному управлінню Дніпровської міської ради та виплатити заборгованість по заробітній платі, - відмовити.

Витрати по справі віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 19.07.2021 року.

Суддя Л.Г. Якименко