Ухвала суду № 98418030, 19.07.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/7515/21 1-кп/335/651/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2021 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді Алєксєєнка А.Б., за участю секретаря судового засідання Капто Д.А., прокурора Носової Д.А., обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Войцеховської О.Г., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжя, кримінальне провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 Кримінального кодексу України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021082060000596 від 25.05.2021 року, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 Кримінального кодексу України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021082060000596 від 25.05.2021 року, в якому ухвалою суду від 16 липня 2021 року призначено підготовче судове засідання.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

Обвинувачений та його захисник також вважали за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт і доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, суд дійшов висновку, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду з таких підстав.

Дане кримінальне провадження підсудне Орджонікідзевському районному суду м.Запоріжжя відповідно до ст. ст. 32, 33 КПК України.

Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п.4-8 ч.1 або ч.2 ст.284 КПК України або зупинення провадження, немає.

Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог ст.291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримано вимоги процесуального закону, а відтак підстав для його повернення прокурору немає.

З вказаних обставин суд доходить висновку про необхідність призначення судового розгляду у даному кримінальному провадженні. Судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито.

Коло осіб, які беруть участь у судовому засіданні, є наступним: прокурор, обвинувачений, захисник.

Крім того, в підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з утриманням у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».

В обґрунтування клопотання прокурором зазначено про те, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.307 КК України. На даний час наявні ризики передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від шести до десяти років. ОСОБА_1 усвідомлює невідворотність покарання у вигляді позбавлення волі. Не дивлячись на те, що по кримінальному провадженню зібрано достатньо доказів, які підтверджують вину ОСОБА_1 , в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, ОСОБА_1 свою вину не визнає, в скоєному не розкаявся, тим самим намагається уникнути кримінальної відповідальності. Вказані обставини дають підстави вважати що залишаючись на волі ОСОБА_1 може переховуватися від органів суду, що є ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Замовлення особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - канабіс, ОСОБА_1 здійснював за допомогою своїх мобільних телефонів в інтернет мережі, які було вилучено 25.05.2021.

Наразі є підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_1 зможе отримати зворотній доступ до мережі інтернет шляхом використання будь-яких «гаджетів», ноутбуків, комп`ютерів, тощо, та знищити переписки, що містять інформацію щодо замовлення та оплати особливо небезпечного наркотичного засобу (канабісу), тобто знищити інформацію яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що є ризиком, передбаченим п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, знаходячись на волі, ОСОБА_1 матиме змогу шляхом залякування або вмовляння незаконно впливати на свідків, які своїми показами підтверджують факт вчинення ним кримінального правопорушення, що є ризиком передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вилучені 25.05.2021, під час обшуку в порядку ст. 208 КПК України у ОСОБА_1 , 7 (сім) згортків обмотаних ізолентою чорного кольору з речовиною сіро-зеленого кольору рослинного походження (особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс), надає підстави вважати, що ОСОБА_1 впродовж тривалого часу здійснює свою злочинну діяльність у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин з метою отримання незаконних доходів, що може свідчити про те, що це єдине джерело доходу і знаходячись на волі, ОСОБА_2 продовжить свою злочинну діяльність, та вчинить інші аналогічні кримінальні правопорушення, що є ризиком, передбаченим п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

На думку прокурора більш м`які запобіжні заходи, такі як особисте зобов`язання, передбачене п. 1 ч. 1 ст. 176 КПК України, особиста порука, передбачена п. 2 ч. 1 ст. 176 КПК України, домашній арешт, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 176 КПК України, не зможе гарантувати виконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_1 , обов`язків, та запобігти встановленим ризикам. Неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 176 КПК України, обґрунтовується тим, що останній обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення з метою отримання матеріального блага, що дає підстави вважати, що для внесення застави ним можуть бути використані грошові кошти, отримані злочинним шляхом.

З урахуванням зазначеного, прокурор просить суд його клопотання задовольнити та обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з утриманням у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Войцеховська О.Г. проти задоволення клопотання прокурора заперечували та просили суд застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Так, захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Войцеховська О.Г. зазначила, що ризики наведені прокурором є надуманими та не обґрунтованими. Визнання або не визнання вини є правом обвинуваченого, а не його обов`язком. Відсутні підстави вважати, що обвинувачений буде переховувати від суду, оскільки коли ОСОБА_1 було засуджено за вироком Ленінського районного суду м.Запоріжжя до позбавлення волі, він перебував під домашнім арештом, та після того, як вирок набрав законної сили, добровільно з`явився до правоохоронних органів з речами для направлення відбування покарання. Посилання прокурора на те, що обвинувачений перебуваючи на волі зможе отримати зворотній доступ до мережі інтернет шляхом використання будь-яких «гаджетів», ноутбуків, комп`ютерів, та знищити переписки, що містять інформацію щодо замовлення та оплати особливо небезпечного наркотичного засобу (канабісу), тобто знищити інформацію яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення є безпідставним, оскільки органом досудового розслідування по даному кримінальному правопорушенню зібрані усі докази та обвинувальний акт разом з реєстром матеріалів кримінального правопорушення перебуває у суді. Більшість свідків по даному кримінальному правопорушенню є працівниками поліції, а тому посилання на те, що обвинувачений може на них впливати є безпідставним. Обвинувачений ОСОБА_1 має постійне місце проживання. Живе разом зі своєю матір`ю, з якою вони разом неофіційно працюють на будівництві роблячи косметичні ремонти. Має на утриманні неповнолітню доньку, 2014 року народження, яка мешкає окремо від обвинуваченого, разом з тим він займається її вихованням та забезпечує матеріально.

Додатково ОСОБА_1 зазначив про те, що усі негаразди у нього відбуваються у зв`язку з вживання алкогольних напоїм, від яких він має намір закодуватися.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, проаналізувавши наявні матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 27 травня 2021 до ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з 25 травня 2021 року до 24 липня 2021 року включно, з утриманням у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; чинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За змістом ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу відповідно до положень ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зазначені у вказаній статті.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Водночас, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, за який законом передбачена можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, який відповідно до ст.12 КК України належить до категорії тяжких злочинів.

Суд вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.1, п. 3, п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування; незаконний вплив на свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення.

Разом з тим, суд вважає, що прокурором не доведено існування ризику передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений перебуваючи на волі зможе отримати зворотній доступ до мережі інтернет шляхом використання будь-яких «гаджетів», ноутбуків, комп`ютерів, та знищити переписки, що містять інформацію щодо замовлення та оплати особливо небезпечного наркотичного засобу (канабісу), тобто знищити інформацію яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки органом досудового розслідування по даному кримінальному правопорушенню зібрані усі докази, мобільні телефони за допомогою яких обвинувачений здійснював замовлення особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - канабіс, були вилучені, та обвинувальний акт разом з реєстром матеріалів кримінального правопорушення перебуває у суді.

Щодо доводів сторони захисту про відсутність вказаних ризиків, суд вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 , у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , у підготовчому судовому засіданні, суд виходить із встановлених слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу обставин щодо наявності обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.307 КК України. При цьому, суд враховує, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення.

Судом при вирішенні даного питання, крім тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, враховується, що ОСОБА_1 має постійне місця реєстрації яке і є його місцем проживання, є особою працездатного віку, який до затримання офіційно не працював, доказів того, що він працював не офіційно суду також не надано, не одружений, має на утриманні малолітню дитину, разом з тим проживає з нею окремо, що дає достатньо підстав вважати, що більш м`який запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у пункті 35 рішення Європейського Суду з прав людини в справі «Летельє проти Франції», суд вважає виправданим, на даний час, тримання обвинуваченого під вартою.

Крім того, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, наявне обґрунтоване обвинувачення відносно ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, наявність ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, існуюча практика Європейського суду з прав людини, якою визначено, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, усталена позиція Верховного суду, а також мета забезпечення належної поведінки обвинуваченої, свідчать про неможливість запобігання існуючим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

При визначенні виду можливого запобіжного заходу, суд враховує існування встановлених в підготовчому судовому засіданні ризиків та вважає необхідним обрати ОСОБА_1 , винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки будь-який більш м`який запобіжний захід, на даний час, не може запобігти доведеним ризикам і забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків та вказане в повній мірі відповідає меті такого запобіжного заходу та меті позбавлення особи свободи, як можливому законному випадку порушення такого права, передбаченому абз. с) ст. 5 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод. Суд також бере до уваги вік та стан здоров`я обвинуваченого, щодо якого в розпорядженні суду відсутні об`єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування під вартою.

З урахуванням викладеного, та враховуючи дані щодо особи обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, суд доходить висновку, що на даний час, інші більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого, з огляду на що клопотання прокурора про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з утриманням у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» підлягає задоволенню.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Отже, задовольняючи клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи те, що злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 вчинене без застосування насильства чи погрози його застосування, не спричинило загибель людини, запобіжний захід у вигляді застави раніше не обирався, злочин не є особливо тяжким у сфері обігу наркотичних засобів, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст.182 КПК України, щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину встановлюється розмір застави від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначаючи розмір застави, суд виходить з вимог ст.ст. 178, 182 КПК України, враховує матеріальне становище обвинуваченого, тяжкість кримінального правопорушення та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , у зв`язку з чим, слід визначити заставу у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (із розрахунку 2 270,00 гривень), оскільки внесення застави саме у такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов`язки, а саме: прибувати до суду за першим викликом; не відлучатись із м. Запоріжжя, без дозволу суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи.

Керуючись ст.ст. 110, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 314-316, 369-372, 392 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 Кримінального кодексу України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021082060000596 від 25.05.2021 року, у відкритому судовому засіданні в залі Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя за адресою: м.Запоріжжя, вул.Перемоги, буд.107-Б, на 26 липня 2021 року на 12 год. 45 хв.

В судове засідання викликати прокурора, обвинуваченого та його захисника.

Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з 19 липня 2021 року до 17 вересня 2021 року включно, з утриманням у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».

Одночасно встановити розмір застави у межах 50 (п`ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 113 500,00 (сто тринадцять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок, яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок: Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області: отримувач коштів: ТУ ДСА України в Запорізькій області, номер розрахунку (IBAN) UA: 378201720355249002000001205, ДКСУ м. Київ, код отримувача ЄДРПОУ 26316700, МФО 820172, призначення платежу – застава ОСОБА_1 , номер справи (провадження), суд, в якому розглядається справа).

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України:

- прибувати до суду за першим викликом;

- не відлучатись із м. Запоріжжя без дозволу суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк до двох місяців з моменту звільнення з-під варти.

Уповноваженій службовій особі місця ув`язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення – негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 чи іншому заставодавцю відмінному від обвинуваченого, обов`язки, що покладаються у зв`язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_1 вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Встановити строк дії даної ухвали до 17 вересня 2021 року включно.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Запорізького апеляційного суду.

Вступна та резолютивна частини ухвали виготовлені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 19 липня 2021 року.

Повний текст ухвали складено 20 липня 2021 року.

Суддя: А.Б. Алєксєєнко