Рішення № 9841602, 21.04.2010, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 2 343/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2010 р. Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Шестака О.І.

за участю секретаря Тріщук К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом закритого акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди,

встановив:

Позивач ЗАТ СК «ВУСО» 27.10.2008 р. звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ЗАТ СК «ВУСО» в порядку регресу суму матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 7515,00 грн., суму витрат на оплату судового збору в розмірі 75,15 грн. і суму витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду цивільних справ в розмірі 30,00 грн.

09.07.2009 р. позивачем подано уточнену позовну заяву про стягнення в порядку регресу суми матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, суми витрат на оплату судового збору в розмірі 75,15 грн. і суми витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду цивільних справ в розмірі 30,00 грн. солідарно вже з трьох відповідачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2 та товариства з додатковою відповідальністю страхової компанії «Провіта».

В судовому засіданні засідання представник позивача заявлені позовні вимоги з врахуванням уточнень до позову підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі. При цьому, в обґрунтування заявленого позову пояснив, що між позивачем та ОСОБА_3 30.11.2007 р. було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №74075-20-02. А 08.01.2008 р. відбулось ДТП за участю автомобіля ВАЗ-1119, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Деу Ланос» під керуванням ОСОБА_1, в результаті якої було завдано шкоду автомобілю, застрахованому позивачем. Винною особою в ДТП є ОСОБА_1, однак, як стало відомо, автомобіль, яким керував останній належить на праві приватної власності ОСОБА_2, а цивільно- правова відповідальність цієї особи застраховано в ТДВ страхова компанія «Провіта». Позивачем ОСОБА_3 виплачено страхове відшкодування в розмірі завданої шкоді в сумі 7515,00 грн. і в звязку з чим, позивач в порядку регресу просить стягнути солідарно цю суму з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ТДВ страхова компанія «Провіта».

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 проти заявленого позову заперечував він пояснив, що не вважає себе винним в завданні шкоди, але постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності він не мав можливості оскаржити у встановленому порядку. Він вважав, що відшкодування витрат позивача повинна здійснити страхова компанія «Провіта».

В судовому засіданні представник відповідача ТДВ страхова компанія «Провіта» проти заявленого позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні в частині стягнення суми завданої матеріальної шкоди з страхової компанії, а стягнути шкоду з особи, що є винною в її спричиненні. При цьому, в обґрунтування своїх заперечень пояснив, що позивачем не надано доказів на підтвердження виконаних ремонтно-відновлювальних робіт транспортного засобу ОСОБА_3, позивачем не проведено експертизу (дослідження) незалежним експертом за спеціальною методикою для визначення вартості цього ремонту з урахуванням зносу, що є єдиним доказом відповідно до закону, замінені вузли та агрегати та машині по завершенню ремонтно-відновлювальних робіт ним не було надано для ознайомлення. В звязку з чим, просить суд в частині стягнення з їх страхової компанії в задоволенні позову відмовити .

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, до суду надіслав заперечення проти позову, в яких не вважає себе відповідачем по справі, так як його цивільно-правова відповідальність, як власника транспортного засобу «Деу Ланос», застраховано у ТДВ страхова компанія «Провіта», яка і повинна бути відповідачем по справі замість нього.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідачів, дослідивши наявні докази у матеріалах справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

08.01.2008 р. відбулось ДТП за участю автомобіля ВАЗ-1119, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, який належить останній на праві приватної власності, та автомобіля ОСОБА_4, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 (надалі- відповідач-1), який належить ОСОБА_2 на праві приватної власності (надалі-відповідач-2), в результаті якої було завдано шкоди автомобілю ВАЗ-1119.

Згідно з довідкою Відділу ДАІ з обслуговуванню м. Харкова та АТІ ГУМВСУ в Харківській області від 15.01.2008 р. дорожньотранспортна пригода сталася внаслідок порушення відповідачем-1 пунктів 12.1. Правил дорожнього руху України.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.03.2008 р. відповідача-1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП та призначено стягнення у вигляді штрафу в сумі 34 грн.

30.11.2007 р. між позивачем та ОСОБА_3 (надалі-страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №74075-20-02 (надалі-договір страхування).

Страховим випадком, згідно до договору страхування, визначається подія, у разі якої внаслідок ДТП було завдано шкоду автомобілю страхувальника. Розмір страхового відшкодування визначається позивачем виходячи із суми заподіяного в результаті настання страхового випадку матеріального збитку, але не більше розміру страхової суми. А підставою для виплати страхового відшкодування згідно договору страхування є рахунок станції технічного обслуговування .

Відповідно до рахункуфактури № 08/02 від 15.02.2008 року ФОП ОСОБА_6 вартість відновлюваного ремонту автомобіля страхувальника складає 7775,00 грн. Однак, в якості страхового відшкодування було сплачено страхувальнику 7515,00 грн. за вирахуванням суми вартості відновлювальних робіт, згідно до умов п.11.3.1. договору страхування у розмірі 460,00 грн. та з урахуванням вартості послуг евакуатора у розмірі 200,00 грн.

Виплата страхового відшкодування була здійснена у відповідності до ст. 25 Закону України «Про страхування» на підставі заяви страхувальника та страхового акту № 1084-02 від 11.03.2008 р. платіжним дорученням № 2969 від 11.03.2008 р. в сумі 7515,00 грн.

З моменту виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до відповідача-1, винного в завданні шкоди транспортному засобу ВАЗ-1119, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на відшкодування спричиненого збитку в межах фактичних затрат позивача, що дорівнює 7515,00 грн.

Таким чином, ЗАТ СК «ВУСО» отримала право вимагати від ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі суми виплаченого страхового відшкодування, а саме в розмірі 7515,00 грн., тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача належить стягнути 7515,00 грн.

В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, тому суд відмовляє в стягненні солідарно з ОСОБА_2 та ТДВ страхова компанія «Провіта» (надалі- відповідач-3) на користь позивача суми завданої матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 7515,00 грн. з наступних підстав.

Позивач просить стягнути суму матеріальної шкоди також солідарно з відповідача-2 по справі.

При цьому, зазначаючи, що відповідач-2 по справі ОСОБА_2 є власником транспортного засобу, яким в результаті дорожньо-транспортної пригоди завдано шкоду майну позивача і повинен нести солідарну відповідальність за завдану шкоду.

Однак, відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений закономст. ОСОБА_2 безпосередньо не є особою, винною у спричиненні шкоди ОСОБА_3 і понесених позивачем витратах по відшкодуванню шкоди постраждалій. Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.03.2008 р. винною особою в завданні шкоди майну позивача визнано ОСОБА_1, який є безпосередньо тією особою, якою завдана шкода майну позивача та до якого у ОСОБА_3, як у власника цього майна, виникло право вимоги про відшкодування розміру цієї шкоди.

Крім того, позивач просить стягнути суму матеріальної шкоди також солідарно з відповідача-3 по справі. При цьому, зазначаючи, що відповідач-3 по справі - ТДВ страхова компанія «Провіта» є страховою компанією, в якій застрахована цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Деу Ланос», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким є відповідач-2 по справі - ОСОБА_2

До матеріалів справи відповідачем-2 надано ксерокопію полісу № ВА/1270809 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на період дії страхування з 04.05.2007 р. по 03.05.2008 р.. Відповідно до умов якого страхувальником, тобто, особою, цивільно-правової відповідальності якої застраховано за цим полісом є саме ОСОБА_2 В графі полісу «інші особи, цивільно-правову відповідальності яких застраховано за цим полісом» інших осіб не зазначено, в звязку з чим, суд робить висновок про відсутність (окрім ОСОБА_2А.) осіб, відповідальність яких при настанні страхового випадку при керування та за участю ТЗ «Деу Ланос», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, застраховано.

Крім того, судом розяснювалось сторонам по справі їх право на надання доказів,які є належними доказами по справі, так як суду надано лише ксерокопію першого аркуша вищезазначеного полісу № ВА/1270809, який суд не може вважати належним доказом виникнення зобовязань у відповідача-3 перед позивачем на солідарне відшкодування завданої шкоду в порядку регресу.

Таким чином, так як позовні вимоги до ОСОБА_2 та ТДВ страхова компанія «Провіта» позивачем не доведені, то підстави для задоволення позову та солідарного стягнення з відповідача-2 та відповідача-3 у суду відсутні.

Згідно ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Особою, яка завдала шкоду майну позивача безпосередньо є ОСОБА_1, до якого у позивача, виникло право вимоги про стягнення виплаченого відшкодування.

У відповідності зі ст.. 1166 ЦК України особа, якою завдана шкода, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини. ОСОБА_1 не надано суду доказів, які спростовують виниклі у нього зобовязання перед позивачем по відшкодуванню майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу, тому, суд вважає ці обставини доведеними.

На підставі ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

На підставі ст.ст. 22, 993, 1166, 1188, 1191 ЦК України, ст.ст.15, 25, 27 Закону України «Про страхування», ст.12, п.22.1. ст.22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, керуючись ст.ст. 3, 8, 10, 11, 14, 15, 60, 88, 209, 212 215, 218 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позов закритого акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Провіта» про солідарне відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження-місто Харків, який мешкає за адресою:АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_3) на користь ЗАО Страхова компанія «ВУСО» (п/р № 26509001030196 в Донецькій філії КБ ТОВ «Місто Банк», МФО 335968, ЕДРПОУ 31650052) суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 7515,00 грн., суму судового збору в розмірі 75,15 грн. суму витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ у розмірі 30,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через суд першої інстанції.

Головуючий: