Рішення № 98414487, 06.07.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 06.07.2021

Справа № 334/3436/21

Провадження № 2-о/334/118/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2021 року м. Запоріжжя

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі

судді Бредіхіна Ю.Ю.,

за участю секретаря Коваль К.С.,

заявника - ОСОБА_1 ,

представника заявника - ОСОБА_2 ,

розглянувши заяву у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання спадкоємця з спадкодавцем на час відкриття спадщини за участю заінтересованої особи Запорізької міської ради,

установив:

19.05.2021 позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом у якому зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , після смерті якого залишилась спадщина у вигляді 33/100 частки будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яку вона як спадкоємиця за законом прийняла.

Крім того після смерті її батька відкрилась спадщина ще на 33/100 частки будинку за адресою: АДРЕСА_1 та 1/6 частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала йому після смерті його рідного брата ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , і яку він прийняв в порядку ст. 1268 ЦК України.

Зазначила, що інші спадкоємці які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 відсутні, водночас, посилаючись на неможливість оформлення спадщини в позасудовому порядку просила вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 24.05.2021 року відкрито провадження у справі, витребувано матеріали спадкових справ.

В судовому засідання заявника та його представник підтримали свої вимоги.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, подав заява про розгляд справи за його відсутності.

Суд, заслухав дослідивши матеріали справи та допитавши свідків, встановив наступне.

ОСОБА_3 є батьком заявника, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 10.12.1982.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у складі 33/100 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Другою Запорізькою державною нотаріальною конторою 18.03.2002 року, за реєстровим № 3-222 до Договору дарування частини житлового будинку, посвідченого Корицьким С.Д.. приватним нотаріусом ЗМНЮ 11.04.2002 року, за реєстровим № 1018. Право власності зареєстроване Орендним підприємством Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації, в книзі 146. за реєстровим № 22272.

Заявник прийняла та оформила спадщину після смерті ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, видане приватним нотаріусом Єдемською-Фастовець О.О. від 09.02.2021 року за № 326.

Крім того, після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина ще на 33/100 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/6 частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала йому після смерті його рідного брата ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Факт родинних відносин ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтверджується свідоцтвами про народження.

На момент смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали за однією адресою більше п`яти років, що підтвердили допитані у судовому засіданні свідки: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Відповідно до положень статтей 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Здійснення права на спадкування визначено Главою 87 ЦК України.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно із ч.1ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до абз. 3 п. 3 роз`яснень постанови Пленуму ВСУ України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст.1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Згідно з ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа - свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).

Акт прийняття спадщини характеризується наступними ознаками: односторонній характер даного правочину, оскільки його здійснення залежить виключно від волі спадкоємця; безумовність та беззастережність передбачають, що не можна поставити факт прийняття спадщини у залежність від настання або ненастання якої-небудь умови, рівно як і не допускається часткове прийняття спадщини з відмовою від прийняття тієї її частини, що залишилася; прийняття спадкоємцем спадщини хоча б у частині свідчить про те, що спадкоємець прийняв її у цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1ст.1269 ЦК України).

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини. Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Установлення юридичних фактів у порядку окремого провадження сприяє реалізації конституційних прав громадян. Умовами, за наявності яких можливим є звернення до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення є те, що згідно із законом ці факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб; чинним законодавством не передбачено іншого порядку, їх встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.

Встановлення даного факту необхідно для отримання свідоцтва про право на спадщину, яка залишилась після смерті дядька - ОСОБА_4 , яку фактично прийняв ОСОБА_3 - батько заявника, в судовому засіданні факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою: : АДРЕСА_1 доведений в сукупності матеріалами справи та показами свідків, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви та її задоволення.

За приписами ч.7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справі окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись статтями 263-265, 319 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання спадкоємця з спадкодавцем на час відкриття спадщини за участю заінтересованої особи Запорізької міської ради задовольнити.

Встановити факт спільного проживання спадкоємця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду або через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 12.07.2021 року.

Суддя Ю.Ю. Бредіхін