Ухвала суду № 98405246, 19.07.2021, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/1739/21

У Х В А Л А

"19" липня 2021 р. м. Іршава

Слідча суддя Іршавського районного суду Закарпатської області Пітерських М.О., при секретарі Чийпеш А.П., розглянувши клопотання слідчої СВ відділення поліції №1 Хустського районного управління поліції ГУ НП в Закарпатської області Симканич В.В., погоджене із прокурором Іршавського відділу Хустської окружної прокуратури Чедрик А.В., по кримінальному провадженню, що внесене 07 травня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021070000000169 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.364 КК України, про накладення арешту на майно,

в с т а н о в и л а :

09 липня 2021 року слідча СВ відділення поліції №1 Хустського районного управління поліції ГУ НП в Закарпатській області Симканич В.В. за погодженням з прокурором Іршавського відділу Хустської окружної прокуратури Чедрик А.В. звернулася до слідчої судді Іршавського районного суду з клопотанням про накладення арешту на майно.

Вказане клопотання було розподілено для розгляду слідчому судді Золотару М.М., однак ухвалою від 14.07.2021 року задоволено заяву представника потерпілого Микити М.Ф. в інтересах ОСОБА_1 про відвід слідчого судді Золотара М.М. по розгляду даного клопотання, у зв`язку з чим 14.07.2021 року клопотання розподілено для розгляду слідчій судді Пітерських М.О.

Клопотання мотивовано тим, що до Закарпатської обласної прокуратури надійшла заява ОСОБА_1 щодо незаконної видачі службовими особами Іршавської РДА громадянину України ОСОБА_2 державного акту від 07.07.2004 року №373 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2121986000:02:001:0173, що унеможливлює йому розроблення технічної документації на належну йому земельну ділянку.

Вказані відомості 07 травня 2021 року внесено до ЄРДР за №42021070000000169 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.364 КК України.

Наразі в рамках даного кримінального провадження проводиться перевірка викладених у заяві ОСОБА_1 фактів щодо осіб, винних у незаконному вилученні в останнього земельної ділянки та передачі її у власність ОСОБА_2 .

Будучи допитаним в якості потерпілого ОСОБА_1 показав, що в 2002 році він отримав у власність земельну ділянку як земельний пай, про що йому було видано держаний акт на право власності на земельну ділянку серії IV-ЗК №001474 від 10.10.2002 року, який було зареєстровано в книзі записів держаних актів на право приватної власності на землю за №186. Навесні 2021 року приблизно в березні він звернувся до приватного підприємця ОСОБА_3 , який є інженером-землевпорядником, з проханням розробити технічну документацію для присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці. В процесі розробки останнім технічної документації, ОСОБА_1 було встановлено, що на його земельну ділянку накладається земельна ділянка з кадастровим номером 2121986000:02:001:0173, що належить ОСОБА_2 , мешканцю АДРЕСА_1 .

В своєму додатковому допиті ОСОБА_1 показав, що земельною ділянкою площею 0,25 га він постійно користувався до весни 2021 року і про те, що ОСОБА_2 виготовив технічну документацію на вказану ділянку йому до весни 2021 року не було відомо, а також зазначив, що він ніяким чином не передавав вказану земельну ділянку ОСОБА_2 .

Допитаний в якості свідка ОСОБА_3 показав, що йому відомо, що технічна документація на земельну ділянку площею 0,25 га є невиготовленою, так як в процесі розроблення технічної документації було виявлено перетин (накладку) із земельною ділянкою кадастровий номер №2121986000:02:001:0173, що унеможливлює подальшу реєстрацію земельної ділянки в ДЗК.

Досудовим розслідуванням встановлено, що наразі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , продав на підставі договору купівлі-продажу земельну ділянку з кадастровим номером 2121986000:02:001:0173 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованому за адресою АДРЕСА_1 .

08.07.2021 року в ході додаткового допиту потерпілий ОСОБА_1 показав, що 08.07.2021 року близько 09.30 годин ОСОБА_4 та ОСОБА_2 проводять вирубку дерев, що ростуть на цій земельній ділянці. Останній вважає, що такою вирубкою дерев може бути скоєно новий злочин та заподіяно шкоду ОСОБА_1 , оскільки дана ділянка була виділена йому на законних підставах та внаслідок протиправних дій передана у власність ОСОБА_4 .

Зазначене в клопотанні майно, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 2121986000:02:001:0173 є предметом кримінального правопорушення, тобто відповідає критеріям, зазначеним в ст.98 КПК України, а тому з метою виключення можливості втрати слідів злочину, можливості використання даного майна як доказу у кримінальному провадженні, виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказану земельну ділянку.

З метою збереження речових доказів, а також у подальшому для проведення слідчих дій та експертних досліджень, просила накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 2121986000:02:001:0173, яка знаходиться на території Малораковецької сільської ради та належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони розпорядження та відчуження власником та іншими особами, проведення будь-яких дій власником та іншими особами, проведення будь-яких робіт на вказаній земельній ділянці, в тому числі і вирубування дерев.

У судове засідання слідча Симканич В.В. не з`явилася, подала заяву, в якій клопотання підтримала, просила задовольнити та розглянути справу без її участі.

Представник потерпілого Микита М.Ф., власник майна ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду клопотання належним чином повідомлені, причини неявки не повідомили.

Дослідивши матеріали клопотання про накладення арешту на майно, вважаю, що у задоволенні клопотання слід відмовити, виходячи з наступного.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно зі статтями 94, 132, 173 КПК України повинен урахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже, суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження (пункт 7 частини другої статті 131 КПК України).

Відповідно до частини третьої статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно із частиною першою статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Частиною другою цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до частини десятої статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Кримінальне провадження №42021070000000169 від 07.05.2021 року внесено до ЄРДР за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.364 КК України.

Подане клопотання не містить правової кваліфікації даного кримінального правопорушення.

Відомості до ЄРДР було внесено за заявою ОСОБА_1 від 06.05.2021 року щодо незаконної видачі службовими особами Іршавської РДА громадянину України ОСОБА_2 державного акту від 07.07.2004 року №373 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2121986000:02:001:0173, що унеможливлює йому розроблення технічної документації на належну йому земельну ділянку.

Потерпілий ОСОБА_1 в ході допитів показав, що в 2002 році він отримав у власність земельну ділянку як земельний пай, про що йому було видано держаний акт на право власності на земельну ділянку серії IV-ЗК №001474 від 10.10.2002 року. Навесні 2021 року він звернувся до інженера-землевпорядника ФОП ОСОБА_3 з проханням розробити технічну документацію для присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці.

В процесі розробки технічної документації було встановлено, що на належну ОСОБА_1 земельну ділянку накладається земельна ділянка з кадастровим номером 2121986000:02:001:0173, що належить ОСОБА_2 . ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0,25 га постійно користувався до весни 2021 року і про те, що ОСОБА_2 виготовив технічну документацію на вказану ділянку йому до весни 2021 року не було відомо, він ніяким чином не передавав вказану земельну ділянку ОСОБА_2 .

Слідча ОСОБА_5 просить накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 2121986000:02:001:0173, яка належить ОСОБА_4 , шляхом заборони розпорядження та відчуження власником та іншими особами, проведення будь-яких дій власником та іншими особами, проведення будь-яких робіт на вказаній земельній ділянці, в тому числі і вирубування дерев.

Необхідність накладення арешту мотивовано тим, що зазначена земельна ділянка є предметом кримінального правопорушення, тобто відповідає критеріям, зазначеним в ст.98 КПК України, тому даний захід забезпечення кримінального провадження необхідний для збереження речових доказів.

За ч.1 ст.364 КК України передбачено кримінальну відповідальність за: зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою отримання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб.

Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони злочину, передбаченого ст.364 КК України, є вчинення його всупереч інтересам служби, а суб`єкт даного злочину – спеціальний: представник влади, місцевого самоврядування або інша службова особа публічного права.

Клопотання не містить викладення фактичних обставин справи, які вказують на вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України.

Безпосереднім об`єктом злочину є встановлений порядок службової діяльності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях.

Відповідно до частини першої статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Посилаючись на незаконність видачіслужбовими особами Іршавської РДА громадянину України ОСОБА_2 державного акту від 07.07.2004 року №373 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2121986000:02:001:0173, клопотання не містить обґрунтування незаконності таких дій.

Слідча в клопотанні посилається на те, що земельна ділянка площею 0,25 га, яка відповідно до держаного акту на право власності на земельну ділянку серії IV-ЗК №001474 від 10.10.2002 року належить ОСОБА_1 , незаконно передана у власність ОСОБА_6 .

При цьому доказів, що земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0.25 га, яка згідно Держаного акту на право власності на земельну ділянку серії IV-ЗК №001474 від 10.10.2002 року належить ОСОБА_1 та земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,4040 га з кадастровим номером 2121986000:02:001:0173, яка згідно Державного актуна право власності на земельну ділянку серії ЗК040487 від 07.07.2004 року належить ОСОБА_2 , є однією і тією ж земельною ділянкою клопотання не містить.

Стверджуючи про накладення земельних ділянок, що належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , клопотання не містить відомостей ні про місце накладення, ні про площу накладення.

Враховуючи наведене, вважаю, що слідчою не доведено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2121986000:02:001:0173 є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 ч.1 КК УКраїни, є речовим доказом та має ознаки, визначені ст. 98 КПК України. Тобто, у клопотанні не наведено об`єктивних підстав відповідності вказаного нерухомого майна критеріям, визначеним статтею 98 КПК України.

Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

По кримінальному провадженню №42021070000000169 від 07.05.2021 року нікому підозри не пред`явлено.

У клопотанні слідчого про арешт майна не вказано, що стосовно власника майна ОСОБА_2 (особа, якій 07.07.2004 року видано державний акт) або ОСОБА_4 (особа, яка згідно договору купівлі-продажу від 02.04.2021 року набула право власності на майно) здійснюється кримінальне провадження, а земельна ділянка з кадастровим номером 2121986000:02:001:0173 є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди та містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі є предметом, який був об`єктом кримінально-протиправних дій, грошима, цінностями чи іншими речами, набутими кримінально протиправним шляхом, або отримано особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже, у клопотанні не наведено об`єктивних підстав відповідності вказаного нерухомого майна критеріям, визначеним статтею 98 КПК України.

Слідчою Симканич В.В. в розумінні ст.132 КПК України не надано достатніх та належних доказів тих обставин, на які вона посилалася у клопотанні про арешт майна, зокрема щодо необхідності збереження речового доказу.

Згідно із частиною першою статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб (частина четверта статті 173 КПК України).

Слідчою не надано доказів, які відповідно до вимог ч.2 ст. 170 КПК України, дають правові підстави для застосування арешту майна.

Враховуючи цільове призначення земельної ділянки площею 0,4040 га з кадастровим номером 2121986000:02:001:0173 - для ведення особистого селянського господарства, клопотання не містить жодного обґрунтування необхідності накладення арешту шляхом «заборони розпорядження та відчуження власником та іншими особами, проведення будь-яких дій власником та іншими особами, проведення будь-яких робіт на вказаній земельній ділянці, в тому числі і вирубування дерев».

Враховуючи наведене, вважаю, що клопотання про накладення арешту є безпідставним, тому таке не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173 КПК України,

у х в а л и л а :

У задоволенні клопотання слідчої СВ відділення поліції №1 Хустського районного управління поліції ГУ НП в Закарпатської області Симканич В.В., погоджене із прокурором Іршавського відділу Хустської окружної прокуратури Чедрик А.В., по кримінальному провадженню, що внесене 07 травня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021070000000169 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.364 КК України, про накладення арешту на майно - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.

Слідча суддя : М. О. Пітерських