Ухвала суду № 98397353, 19.07.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11900/21

УХВАЛА

19 липня 2021 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Потоцька Н.В., розглянувши матеріали адміністративного позову

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , телефон: НОМЕР_2 )

до: Одеської обласної прокуратури (адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552)

про:стягнення грошових коштів у розмірі середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури в якому позивач просить:

- стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 суму належних мені грошових коштів у розмірі середнього заробітку за час затримки виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року у адміністративній справі № 420/4649/20 про поновлення мене, ОСОБА_1 , на посаді начальника відділу міжнародного співробітництва прокуратури Одеської області, тобто за період з 22 грудня 2020 року по 18 лютого 2021 року включно, у сумі 67 240, 00 грн. (шістдесят сім тисяч двісті сорок гривень 00 копійок (без урахування обов`язкових відрахувань).

- стягнути з Одеської обласної прокуратури за рахунок бюджетних асигнувань на мою, ОСОБА_1 , користь суму сплаченого судового збору у розмірі 908 грн. 00 коп. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Пред`явлена заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана без додержання вимог, встановлених ст. 161 КАС України, з огляду на наступне.

Суд звертає увагу, що позивач у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (ч. 6 ст. 161 КАС України).

Позивач в поданому адміністративному позові просить стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 суму належних мені грошових коштів у розмірі середнього заробітку за час затримки виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року у адміністративній справі № 420/4649/20 про поновлення мене, ОСОБА_1 , на посаді начальника відділу міжнародного співробітництва прокуратури Одеської області, тобто за період з 22 грудня 2020 року по 18 лютого 2021 року включно, у сумі 67 240, 00 грн.

Позивач у поданому позові вказує, що

«..За першим виконавчим листом Одеською обласною прокуратурою у примусовому порядку на підставі рішення відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України наказом керівника Одеської обласної прокуратури від 19 лютого 2021 року за № 294к мене з 30 квітня 2020 року поновлено на посаді начальника відділу міжнародного співробітництва прокуратури Одеської області.

Однак, посада до цього часу не включена до штатного розпису Одеської обласної прокуратури та я перебуваю поза штатом Одеської обласної прокуратури.

З наказом №294к я ознайомлена у той же день…

… Період мого вимушеного прогулу та час затримки виконання рішення суду склав - 59 календарних днів (22.12.2020 -18.02.2021), в тому числі - 41 робочий день (грудень 2020 - 8, січень 2021 - 19, лютий 2021 - 14).

Середньомісячна заробітна плата, зокрема, у випадку вимушеного прогулу (п.п. «з» п. 1), обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», виходячи з виплати за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до цієї постанови Кабінету Міністрів України № 100 та довідок прокуратури Одеської області від 19.05.2020 № 82 та Одеської обласної прокуратури від 18.01.2021 № 21-15вих- 21, моя середньомісячна заробітна плата за останні два місяця роботи перед звільненням складає 33 620 грн. та моя середньоденна заробітна плата складає 1640 грн., які враховуються при сплаті за дні вимушеного прогулу.

Таким чином, з Одеської обласної прокуратури на мою користь підлягає стягнення грошової суми у розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу (без урахування обов`язкових відрахувань) - 67240, 00 грн. (1640 х 41).

Мені зазначені грошові кошти не сплачені…»

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно - правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Приписами ч. 5 ст. 122 КАС України встановлено, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Як вбачається з тексту позовної заяви, поновлення позивача відбулось 19.02.2021 року (Наказ № 294к).

Відтак, строк звернення до адміністративного суду відраховується з 20.02.2021 року та спливає 20.03.2021 року.

Разом з цим, адміністративний позов зареєстрований судом 12.07.2021 року (вхід. № 11715/21), тобто з пропуском місячного строку звернення до суду.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 року по справі №280/145/20 сформовано наступну правову позицію:

"Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне

Враховуючи відмінність правових висновків Верховного Суду про застосування положень статті 122 КАС України та статті 233 КЗпП України щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2020 року у справі № 240/532/20 було передано справу на розгляд судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян, до якої входить колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що розглядає цю справу.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Водночас частиною першою статті 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено норму про те, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Проте слід мати на увазі, що відповідно до статей 3 і 221 КЗпП України в порядку, передбаченому главою XV цього Кодексу, підлягають розгляду індивідуальні трудові спори працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої приналежності.

Виходячи з цього, встановлений у частині першій статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.

Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п`ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.

Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.

Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України.

При цьому, Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20 дійшов висновку про відступлення від висновку щодо застосування частини першої статті 233 КЗпП України для обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладеному в постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 806/2164/16, від 11 лютого 2020 року у справі № 420/2934/19, від 13 березня 2019 року у справі № 813/1001/17, одночасно погоджуючись з висновком щодо застосування частини п`ятої статті 122 КАС України у подібних правовідносинах, викладеному в постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 815/2681/17) і від 22 січня 2020 року у справі № 620/1982/19.

Отже, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду із цим позовом, належних обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не наведено та не доведено, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду".

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАСУ), у цій статті містяться терміни "дізналася" та "повинна була дізнатися", що дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач на протязі більше 3 років не знав про порушення свого права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

В ухвалі від 22.01.2019 року по справі №360/2999/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про необхідність доведення позивачем та надання допустимих доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду.

Крім цього, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року по справі №706/1272/14-ц висловлена така ж позиція щодо необхідності доведення учасниками справи обставин пропуску строку звернення до суду.

"Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини."

Частиною другої статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Позивачем із позовом подана заява про поновлення строку звернення до суду, яка обґрунтована наступним:

«…КЦС ВС у постанові у справі № 461/1303/19 від 21.04.2021 зазначив, що середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі не є заробітною платою. За висновком суду середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

Частиною першою статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли від дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до статті 234 КЗпП України, у випадку пропуску з поважних причин строків, встановлених ст. 233 КЗпП України, суд може поновити ці строки.

У визначений вимогами закону строк я не могла подати позовну заяву про стягнення компенсації у розмірі середнього заробітку за час затримки виконання рішення та сплатити судовий збір за станом здоров`я: захворіла на СОVID-19 та з другого квітня по 09 червня поточного року перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуванні в медичних закладах.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (СОVID -19) від 18.06.2020 № 731-IX, внесено зміни до п. 3 розділу VI« Прикінцеві положення» КАС України щодо поновлення судом за заявою особи процесуальних строків, встановлених нормами КАСУ, якщо він визначає причини їх пропуску поважними».

У постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду справі №137/785/17 надане роз`яснення, що у кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє таке клопотання про поновлення строків, поважні причини пропуску строку на звернення, під якими необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непоборними: тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.

Зазначене узгоджується з усталеною практикою Європейського суду з прав людини.

Вважаю, що вищезазначене є підставою для звернення до суду з заявою про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою про стягнення компенсації у розмірі середнього заробітку за час затримки виконання рішення…».

Суд критично ставиться до вказаних доводів, з огляду на наступне.

По перше, питання щодо строку звернення до адміністративного суду врегульовано приписами глави 6 ст. ст. 121-123 КАСУ України.

По друге, позивач вказує, що не мала можливості звернутись до суду, оскільки з 02 квітня по 09 червня поточного року перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуванні в медичних закладах.

Тоді як, строк звернення до адміністративного суду відраховується з 20.02.2021 року становить місяць та спливає 20.03.2021 року.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі Пономарьов проти України", та "Трух проти України").

У рішенні в справі "Каракуця проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Практикою Європейського суду з прав людини, яка є преюдиційною, також встановлено, що якщо заявники у визначений законом термін не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи та своєчасно не звертались до суду за інформацією щодо стану розгляду їх справи їх права на доступ до правосуддя не є порушеними.

В свою чергу суд звертає увагу позивача на обов`язок визначений приписами ч. 6 ст. 161 КАС України, а саме:

У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Верховний Суд у постанові від 20.11.2018 р. у справі № 907/50/16, зокрема вказав, що Позивна давність не є інститутом процесуального права і не може бути відновлена. Позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Згідно ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною 2 статті 123 КАС України, визначено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З вказаних норм слідує, що якщо при вирішенні питання про відкриття провадження в адміністративній справі суд дійде висновку про неповажність причин пропуску строку звернення до суду, зазначених позивачем в заяві про поновлення такого строку, подана позовна заява залишається без руху з наданням позивачу можливості вказати інші підстави для поновлення строку. У випадку невиконання у десятиденний строк відповідної вимоги суду або додатково вказані підстави для поновлення строку звернення до суду будуть визнані не поважними, суд виносить ухвалу про повернення позовної заяви.

Оскільки ухвалою суду від 19.07.2021 року відмовлено позивачу в задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду слід залишити без руху з наданням позивачу можливості вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, суддя дійшов висновку, про необхідність продовження строку для усунення недоліків, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - 10 (десять) днів з дня вручення ухвали (ч. 2 ст. 169 КАС України).

Керуючись ст.ст. 9, 122, 123, 160, 161, 242, 256, 294 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про стягнення грошових коштів у розмірі середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду - залишити без руху.

Надати позивачу 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Потоцька Н.В.