Рішення № 98397231, 19.07.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7846/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо нездійснення остаточного розрахунку грошового забезпечення в день звільнення зі служби в поліції;

- зобов`язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку з 17.08.2020 року по 15.04.2021 року із розрахунку середньоденного грошового забезпечення у розмірі 694,51 грн. за кожен день.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 07.11.2015 року по 17.08.2020 року він проходив службу у патрульній поліції України та перебував на посаді інспектора взводу № 1 роти № 6 батальйону № 1 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції. Відповідно до витягу з наказу Департаменту патрульної поліції № 576 о/с від 11.08.2020, позивач 17.08.2020 був звільнений з органів Національної поліції України відповідно до п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) та вказано, що станом на день звільнення стаж служби становить 05 років 01 місяць 15 днів.

Позивач вказав, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 року, яке набрало законної сили 26.01.2021 року, у справі № 420/11940/20 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, зокрема: визнано протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час за період з серпня 2017 року по березень 2018 року у розмірі 1658,30 грн.; зобов`язано Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за період з серпня 2017 року по березень 2018 року, з урахуванням висновків суду; визнано протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по листопад 2017 року включно; зобов`язано Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по листопад 2017 року включно.

Суд першої інстанції по вищевказаній справі дійшов висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

15.04.2021 року ОСОБА_1 отримав на платіжну картку АТ «Укрсиббанк» виплату від Департаменту патрульної поліції у розмірі 4957 грн. 97 коп., що підтверджується випискою по картковому рахунку.

Тобто 15.04.2021 року відповідач здійснив остаточний розрахунок по заробітній платі із позивачем.

Позивач вказав, що встановивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, у разі якщо він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день прийняття рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь працівника або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, беручи до уваги спірну суму, на яку працівник мав право, частку, яку вона становила у заявлених вимогах, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком та інші конкретні обставини справи.

Позивач зазначив, що згідно фінансової відомості, наданої відповідачем, його грошове забезпечення за останні 2 місяця роботи перед звільненням складало: всього - 42364 грн. 87 коп. (у червні 2020 року - 13604 грн. 06 коп., у липні 2020 року - 28760 грн. 81 коп.).

Виходячи з викладеного, на думку позивача, відповідач повинен сплатити кошти з розрахунку середньоденного грошового забезпечення за два місяці, що передували звільненню, а саме: 42364 грн. 87 коп. за 61 днів (червень + липень), тобто 694 грн. 51 коп. за один день.

Ухвалою від 18.05.2021 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Роз`яснено, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі та справу буде розглянуто у строк не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

15.06.2021 року електронною поштою від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.20 у справі №420/11940/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними діянь відповідача щодо невиплати доплат за службу в нічний час та індексації грошового забезпечення, стягнення заборгованості у вигляді доплат за службу в нічний час у сумі 1658,30 грн. та індексації грошового забезпечення в сумі 3375,19 грн., а також стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку задоволено частково, а саме: визнано протиправними діяння відповідача щодо невиплати доплат за службу в нічний час та індексації грошового забезпечення, стягнено з відповідача заборгованості у вигляді доплат за службу в нічний час у сумі 1658,30 грн. та зобов`язано нарахувати й виплатити індексацію грошового забезпечення.

15.04.2021 року відповідачем виконано рішення від 23.12.2020 року та перераховано на рахунок ОСОБА_1 заборгованість у сумі 4957,97 грн. (доплата за нічні та індексація грошового забезпечення). Таким чином рішення суду у справі №420/11940/20 відповідачем виконано у повному обсязі.

Відповідач вказав, що виконати вищезазначеного рішення суду раніше у відповідача не було можливості, так як ані в рішенні суду, ані в жодному документі позивача (позов, відповідь на відзив) не було зазначено способу виконання цього рішення (не надано реквізитів рахунків, на які можливо було б перерахувати кошти позивачу).

Лише в кінці березня 2021 року представником позивача було направлено на адресу Департаменту патрульної поліції заяву із зазначенням реквізитів рахунку ОСОБА_1 .

У зв`язку з цим, затримка виконання рішення суду та подальше подовження строку, за який позивач просить стягнути середній заробіток (з моменту ухвалення рішення й до перерахування коштів), було наслідком виключно поведінки ОСОБА_1 . Такі діяння позивача призвели до збільшення майже на 4 місяці строку нарахування середнього заробітку.

Крім того, відповідач зазначив про невірний розрахунок представником позивача розміру середньоденного грошового забезпечення, оскільки при його обрахунку було враховано одноразові виплати (компенсація за відпустку в серпні (7495,56 грн.) та додаткова доплата COVID у липні (15156,75 грн.)). Проте, відповідно до підпункту «б» пункту 4 розділу 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 р., при обчисленні середньої заробітної плати одноразові виплати не враховуються.

Як вбачається з наданої довідки про доходи ОСОБА_1 № 953 від 10.06.2021 року та розрахункових листів за червень-липень 2020 року (2 останні повні місяці перед звільненням) середньоденний розмір грошового забезпечення позивача становить 446,03 грн., а не 694,51 грн. (як вказує сторона позивача).

У свою чергу, з урахуванням реального розміру середньоденного заробітку за період з 17.08.2020 року по 15.04.2021 року (241 день), позивач намагається стягнути з Департаменту патрульної поліції суму середнього заробітку, яка становить 446,03 грн. х 241 день = 107493,23 грн.

На думку відповідача, така сума не відповідає реальним втратам позивача за несвоєчасний розрахунок при звільненні та є неспівмірною із сумою основної заборгованості (4957,97 грн.). Сума середнього заробітку більш ніж в 21 раз перевищує суму основної заборгованості.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції №576 о/с від 11.08.2020 року ОСОБА_1 з 17.08.2020 року був звільнений з органів Національної поліції України відповідно до п.7 ч.1 ст.77 Закону України “Про Національну поліцію” (за власним бажанням) (а.с. 27).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 року по справі № 420/11940/20, яке набрало законної сили 26.01.2021 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час за період з серпня 2017 року по березень 2018 року у розмірі 1658,30 грн.

Зобов`язано Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за період з серпня 2017 року по березень 2018 року, з урахуванням висновків суду.

Визнано протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по листопад 2017 року включно.

Зобов`язано Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по листопад 2017 року включно.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Присуджені позивачу кошти були переведені на його картковий рахунок 15.04.2021 року, що підтверджується випискою по картковому рахунку про зарахування на рахунок позивача суми заробітної плати 4957,97 грн. (а.с. 28).

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Проаналізувавши положення ст.117 КЗпП України, суд дійшов висновку, що після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, а саме: виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто, за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору.

У разі не проведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Як встановлено судом вище, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 року по справі № 420/11940/20, яке набрало законної сили 26.01.2021 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції задоволено частково.

Отже, враховуючи, що спір у справі №420/11940/20 вирішено на користь ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що відповідно ч.2 ст.117 КЗпП України, наявні правові підстави для виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року затверджений Порядок обчислення середньої заробітної плати.

Абзацом 3 пункту 3 Порядку №100 передбачено, що всі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України.

За змістом частини першої ст.117 КЗпП обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина друга ст.117 КЗпП стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем і колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.05.2020 р. у справі № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19) та у постанові Верховного Суду від 16.07.2020 року у справі №400/2884/20.

Встановлюючи право позивача для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд вважає за необхідне визначити розмір такого відшкодування.

Відповідно до п.2 Порядку №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

У відповідності до п.5 Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до п.8 вказаного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 січня 2015 року (справа № 6-195цс14) та від 23 січня 2015 року (№6-1093цс15), а також Верховним Судом у постанові від 16 квітня 2020 року (справа №316/2896/14-а), у постанові від 28 січня 2021 року (справа №580/2427/19).

Разом з тим, суд бере до уваги доводи відповідача про невірний розрахунок позивачем розміру середньоденного грошового забезпечення, оскільки при його обрахунку було враховано одноразові виплати у липні в розмірі 15156,75 грн.

Проте, відповідно до підпункту «б» пункту 4 розділу 3 №100, при обчисленні середньої заробітної плати одноразові виплати не враховуються.

З наданої відповідачем довідки про доходи №953 від 10.06.2021 року, вбачається, що загальна сума нарахованого грошового забезпечення за період червень-липень 2020 року становить 27208,12 грн. (а.с. 48).

Так, у червні та липні 2020 року всього 61 календарний день, отже середньоденна заробітна плата позивача за два повністю відпрацьованих місяці склала 27208,12 грн. / 61 день = 446,03 грн.

Враховуючи дату звільнення позивача зі служби (17.08.2020 року) та дату проведення остаточного розрахунку (15.04.2021 року), кількість днів затримки розрахунку при звільненні становить 241 календарний день.

Таким чином, сума компенсації за затримку розрахунку при звільненні за вказаний період становить 107493,23 грн. (446,03 грн. - середньоденний заробіток позивача х 241 день).

Суд зазначає, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Такого висновку суд дійшов з урахуванням правової позиції Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року по справі №480/3105/19, у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16).

Так, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 вказала, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (див. пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц):

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 2478,99 грн. (50% від 4957,97 грн.), з утриманням із вказаної суми належних до сплати податків і зборів. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з урахуванням висновків суду.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, ч.1 ст.139, ст.ст. 241-246, п.15.5 ч.1 розд. VII КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (адреса: вул. Ф. Ернста, 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646) – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо нездійснення ОСОБА_1 остаточного розрахунку грошового забезпечення в день звільнення зі служби в поліції.

Зобов`язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку з 17.08.2020 року по 15.04.2021 року в сумі 2478,99 грн., з утриманням із вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

У задоволенні решти позову – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 908 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд з одночасною подачею копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.В. Андрухів