Рішення № 98397002, 19.07.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/2484/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Карп`як О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «МТ-Стиль» про зупинення видаткових операцій на рахунках, -

встановив:

До суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «МТ-Стиль», у якому просить:

- зупинити видаткові операції на рахунках ТОВ «ТМ-Стиль» код ЄДРПОУ 39072340 у банках та інших фінансових установах.

Ухвалою від 26.02.2021 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 18.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що враховуючи той факт, що відповідачем не допущено посадових осіб позивача до обстеження території та приміщень, наявні всі правові підстави для застосування заходів, передбачених пп.20.1.31 п.201. ст.20 ПК України.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Вважає, що він не відмовляв позивачу у наданні документів та забезпеченні доступу до приміщень та майна, а лише повідомив про об`єктивну неможливість виконання вимог контролюючого органу у зв`язку із перебуванням директора, який є єдиною посадовою особою підприємства, на самоізоляції у зв`язку з контактуванням з особами, які заразились корона вірусною інфекцією, внаслідок чого такі доводи позивача вважає безпідставними. Також звертає увагу на те, що позивачем не подано доказів на підтвердження обставин не допуску співробітників контролюючого органу відповідачем до приміщень та території, що використовуються останнім для одержання доходів чи пов`язані з утриманням об`єктів оподаткування, оскільки всупереч вимог п.81.2 ПК України, ні акту, що засвідчує факт відмови у допуску із зазначенням причин такої відмови, ні акту про неможливість проведення фактичної перевірки не складалось. Тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

27.04.21 позивачем подано відповідь на відзив. Зазначає, що Законом України від 13.05.2020 №591-ІХ приписи ПК України викладено у новій редакції. Так, відповідно до п.52 прим.2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення2 ПК України встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18.03.2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого КМ України на всій території України з метою запобіганню поширенню на території України корона вірусної хвороби, крім: документальних позапланових перевірок з підстав, визначених п.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України, фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, цільового використання пального та спирту етилового платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами - лічильниками та/або рівномірами - лічильниками, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених пп. 80.2.2., 80.2.3, 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України. Вказує, що з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого КМ України зупиняється перебіг строків давності, передбачених ст.102 цього Кодексу. Таким чином вважає, що відмова у праві доступу під час проведення перевірки співробітникам ГУ ДПС в Одеській області до проведення обстеження території, приміщень та іншого майна, що використовується для провадження господарської діяльності та/або є об`єктами оподаткування, або використовується для отримання доходів (прибутку), або пов`язані з іншими об`єктами оподаткування ТОВ «ТМ-Стиль» не заслуговує на увагу, оскільки під час дії карантину не заборонено проводити перевірки з підстав, передбачених пп .80.2.2, пп. 80.2.5 ст.80.2 ст.80 ПК України та доступу до приміщень під час проведення таких перевірок. Тому, просить позов задоволити.

Суд, з`ясувавши обставини, на які часники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Відповідно до наказу ГУ ДПС в Одеській області від 09.11.20202 №5461-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ТМ - Стиль»», призначено проведення з 10.11.2020 фактичної перевірки ТОВ «ТМ- Стиль», податкова адреса: Львівська обл., м. Львів, Личаківський район, вул. водогінна,2, адреса господарської одиниці: Одеська обл., Овідіопольський район, Таїровська с/р, вул. стара Люстдорфська дорога, 7 (поверх 2) тривалістю 10 діб, перевіряємий період з 01.01.2020 - по дату закінчення фактичної перевірки.

09.11.2020 виписано направлення на проведення фактичної перевірки №122, №123.

Копії направлень на проведення фактичної перевірки вручено менеджеру зі збуту 10.11.2020.

10.11.2020 працівниками контролюючого органу скеровано запит про надання документів, зобов`язано надати копії вказаних документів до 13.11.2020.

Вказаний запит отримано менеджером підприємства по збуту ОСОБА_1 10.11.2020.

У відповідь на вказаний запит відповідачем за підписом директора надано відповідь №1/11 від 11.11.2020 повідомило про неможливість виконати вимоги, зазначені у запиті та надати оригінали первинних документів а також забезпечити доступ до приміщень та майна у зв`язку з тим, що з вечора 09.11.2020 директора ТОВ «ТМ - Стиль» знаходиться на самоізоляції через контакт з особами в яких було виявлено коронавірус. Також вказано, що на підприємстві працює лише директор, інші відповідальні або уповноважені представники відсутні.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, згідно п. 81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відповідно до п. 20.1.31 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право:

- звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень.

Згідно п. 94.1 ст. 94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Згідно пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Положення ст. 94 ПК України не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів. Однак приписи ст. 94 ПК України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Таким чином до платника податків у встановлених ПК України випадках може бути застосовано як адміністративний арешт майна за рішенням керівника податкового органу, так і арешт коштів за рішенням суду. При цьому, не підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у судовому порядку не обмежує право податкового органу на звернення до суду про застосування арешту коштів на рахунках такого платника податків, але за умови наявності відповідних підстав, визначених ПК України.

Вказане свідчить про те, що арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених п. 94.2 ст. 94 ПК України, та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Така позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеними у постанові від 27.11.2018 у справі №820/1929/17).

Також Наказом Міністерства фінансів України №632 від 14.07.2017 затверджено Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків (далі Порядок №632). Цей Порядок розроблено відповідно до ст. 94 глави 9 розділу II ПК України та визначає загальну процедуру застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Розділом IV розділу Порядку №632 визначено порядок застосування арешту майна платника податків.

Згідно з п. 1 цього розділу керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених розділом III цього Порядку, та на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Обґрунтованість арешту, накладеного на майно платника податків рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, має бути перевірена судом протягом 96 годин. У такому разі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу подається до суду протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють таке звернення до суду. Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні (пункт 2).

Згідно з пунктом 3 рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається особисто під підпис:

1) платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна;

2) іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Особливості застосування арешту коштів на рахунку платника податків визначено в розділі VII Порядку №632.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду у разі звернення контролюючого органу до суду (пункт 1 розділу VII Порядку №632).

Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків контролюючий орган подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (пункт 3 розділу VII Порядку №632).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, контролюючим органом видано наказ від 09.11.2020 №5461-п про проведення фактичної перевірки ТОВ «ТМ-Стиль».

Судом з`ясовано, що відповідні направлення на перевірку на виконання вказаного наказу вручені менеджеру зі збуту підприємства відповідача ОСОБА_1 про що проставлено відповідні відмітки 10.11.2020.

Надалі, 10.11.2020 працівниками контролюючого органу скеровано запит про надання документів, зобов`язано надати копії вказаних документів до 13.11.2020.

Вказаний запит отримано менеджером підприємства по збуту ОСОБА_1 10.11.2020.

У відповідь на вказаний запит відповідачем за підписом директора надано відповідь №1/11 від 11.11.2020 повідомило про неможливість виконати вимоги, зазначені у запиті та надати оригінали первинних документів а також забезпечити доступ до приміщень та майна у зв`язку з тим, що з вечора 09.11.2020 директора ТОВ «ТМ - Стиль» знаходиться на самоізоляції через контакт з особами в яких було виявлено коронавірус. Також вказано, що на підприємстві працює лише директор, інші відповідальні або уповноважені представники відсутні.

При цьому, відповідачем заперечується той факт, що на його підприємстві працює менеджер зі збуту ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків (п.81.2 ст.81 ПК України).

Отже якщо платник податків вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, то він має захищати свої права, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки та подальшого оскарження рішення контролюючого органу про проведення такої перевірки.

Тобто встановлення судом відсутності законних підстав для проведення перевірки нівелює наслідки для платника податку, передбачені підп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України, у разі недопуску посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки.

Однак, до матеріалів справи позивачем не долучено доказів складення акта, що засвідчує факт відмови відповідача у допуску посадових осіб до проведення перевірки.

У той же час відповідач заперечує факт відмови працівникам контролюючого органу у наданні документів та забезпеченні доступу до приміщень та майна, оскільки листом підприємство лиш повідомило про об`єктивну неможливість виконання вимог контролюючого органу у зв`язку з перебуванням директора, який до того ж є єдиною посадовою особою підприємства, на самоізоляції.

Відповідач звертає увагу на те, що позивачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що співробітників контролюючого органу не було допущено відповідачем до приміщень та території, оскільки всупереч вимог п.81.2 ПК України ні акту, що засвідчує факт відмови у допуску із зазначенням причин такої відмови, ні акту про неможливість проведення фактичної перевірки контролюючим органом не складалось, та як наслідок на адресу відповідача в порядку ст.42 ПК України вказані акти та матеріали не направлялись.

Судом враховуються вказані доводи відповідача з врахуванням положень п.81.2 ПК України та відсутністю в матеріалах справи жодних належних та допустимих доказів, зокрема актів про недопуску до проведення перевірки.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим та безпідставним, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст..139 КАС України, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст.72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19.07.2021 року.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна