Рішення № 98396171, 19.07.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2021 року Справа № 280/3289/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області, треті особи – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області (далі - відповідач), треті особи – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області 5ї сесії 8-го скликання від 25 лютого 2021 №24 в частині надання ОСОБА_3 дозволу (з урахуванням вимог державних стандартів, норм, і правил у сфері землеустрою) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,75 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 , ураховуючи Рішення Михайлівської селищної ради №27 від 25.02.2021 року;

визнати протиправним та скасувати рішення Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області 5ї сесії 8-го скликання від 25 лютого 2021 №25 про заяву ОСОБА_2 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення ОСГ за адресою: АДРЕСА_1 , ураховуючи рішення Михайлівської селищної ради №24 від 25.02.2021 в частині надання дозволу ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 27.04.2021 позовну заяву залишено без руху. У встановлений судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 17.05.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі в порядку письмового провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірними рішеннями Михайлівської селищної ради порушено його права та законні інтереси на отримання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 . Так, позивач зазначає, що рішенням Михайлівської селищної ради йому було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, проте, в подальшому відповідачем прийнято рішення якими надано також дозвіл щодо розроблення проектів із землеустрою щодо спірної земельної ділянки громадянкам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Позивач вважає, що ОСОБА_3 не має право на отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки, оскільки отримана дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення іншої земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 . З урахування викладеного у позовній заяві позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Від відповідача відзиву на позовну заяву не надходило.

Третя особа – ОСОБА_3 у наданих поясненнях проти задоволення позовних вимог заперечила. В обґрунтування заперечень зазначено, що оскільки третя особа користується більше 10 років земельною ділянкою площею 0,35 га, яка входить до складу земельної ділянки орієнтовною площею 0,75 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 , дозвіл на розробку проекту який надано третій особі в п.3 рішення відповідача №24 від 25.02.2021 є правомірним. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Михайлівської селищної ради від 25.02.2021 №26 надано громадянину ОСОБА_1 дозвіл (з урахуванням вимог державних стандартів, норм, і правил у сфері землеустрою) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,60 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_3 .

Також, судом встановлено, що рішенням Михайлвської селищної ради від 25.02.2021 №25 вирішено надати громадянці ОСОБА_2 (з урахуванням вимог державних стандартів, норм, і правил у сфері землеустрою) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,60 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 .

Крім того, Михайлвської селищної ради від 25.02.2021 №24 вирішено рішення Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області від 24.09.2020 №14 викласти в новій редакції:

1. Надати громадянці ОСОБА_3 (з урахуванням вимог державних стандартів, норм, і правил у сфері землеустрою) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,75 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 .

2. Надати громадянину ОСОБА_1 (з урахуванням вимог державних стандартів, норм, і правил у сфері землеустрою) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,75 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 .

Крім того, 25.02.2021 Михайлівською селищною радою прийнято рішення №27, яким надано громадянці ОСОБА_3 дозвіл (з урахуванням вимог державних стандартів, норм, і правил у сфері землеустрою) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,60 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_3 .

Позивач, не погодившись з правомірністю рішень в частині надання дозволів на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , звернувся з даним позовом до суду.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, які визначають, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.«г» ч.1 ст.121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах – не більше 0,25 гектара, в селищах – не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України, передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року справі № 21-358а13 та в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі №545/808/17.

Суд зазначає, що доводи позивача стосовно неправомірності спірних рішень з підстав того, що йому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки, як і те, що ОСОБА_3 отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо іншої земельної ділянку не є підставами для відмову у наданні дозволів на розробку проекту землеустрою, оскільки інше б не відповідало положенням статті 118 Земельного кодексу України.

Більш того, суд зазначає, що передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання (стаття 123 ЗК України).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Водночас згідно із приписами статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 ЗК України.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 ЗК України.

За приписами наведеної норми держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Виходячи з приписів статей 116, 118 ЗК України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.

Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду).

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 10 грудня 2013 року (справа № 21-358а13) та від 07 червня 2016 року (справа №21-1391а16).

В даному випадку, як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , мають рівне право розробити проекти землеустрою щодо однієї земельної ділянки, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку.

Тому не має підстав вважати приорітетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року по справі №463/3375/15-а та від 05 березня 2019 року по справі №806/602/18, які враховуються судом під час ухвалення рішення в даній справі.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що у відповідача не було правових підстав відмовляти у наданні дозволів на розробку проекту землеустрою громадянкам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а тому спірні рішення в зазначеній частині є правомірними.

Посилання позивача на те, що ОСОБА_3 вже реалізувала своє право на отримання земельної ділянки, оскільки отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою по земельній ділянці по АДРЕСА_3 , суд відхиляє, оскільки під реалізацією права можливо розуміти отримання земельної ділянки у власність, а не отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Отримання дозволу не свідчить про те, що особа яка його отримала в подальшому набуде у власність земельну ділянку, а відповідно і реалізує гарантоване Конституцією України право на землю.

Більш того, суд зазначає, що фактично спірні рішення жодним чином не порушують прав та законних інтересів позивача, оскільки позивач також отримав відповідні дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

У зв`язку із відмовою у позові судові витрати на користь позивача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_1 ) до Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області (72002, Запорізька область, смт.Михайлівка, вул.Центральна, 22, код ЄДРПОУ 25214512), треті особи – ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , ІПН НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 , ІПН НОМЕР_3 ), про скасування рішень– відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Новікова