Рішення № 98395189, 30.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2021 року Справа № 160/17510/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач) про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника: ОСОБА_2 , що викладене у повідомленні від 10.12.2020 р. за №0400-010303-8/118473;

- зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника: ОСОБА_2 - з 16.11.2020 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 16.11.2020р. звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника - померлого чоловіка ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ). Повідомленням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 10.12.2020р. №0400-010303-8/118473 позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника. ОСОБА_1 не погоджується із вказаним рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та вважає його таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 04.01.2021р. позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.

На виконання ухвали суду, позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 01.04.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовної заяви позивача відмовити посилаючись на те, що 26.09.2020р. позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV).

За результатом розгляду наданих документів ГУ ПФУ в Дніпропетровській області прийнято рішення про відсутність права на призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до ст.36 Закон України №1058-IV, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

На думку відповідача, оскільки, у ОСОБА_1 відсутня одна зі складових (необхідний страховий стаж), ГУ ПФУ в Дніпропетровській області правомірно відмовлено в призначенні пенсії по втраті годувальника.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши наявні докази, при розгляді справи суд виходить з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладання шлюбу серії № НОМЕР_1 .

Згідно свідоцтва про смерть від 07.11.2020 р. серії № НОМЕР_2 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1

ОСОБА_2 на момент смерті знаходився на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області як отримувач пенсії за віком на пільгових умовах по списку №1.

ОСОБА_1 зареєстрована разом з ОСОБА_2 до моменту його смерті та перебувала на його утриманні, що підтверджено довідкою №955 від 16.11.2020р.

16.11.2020р. позивач звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника - померлого чоловіка ОСОБА_2

ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомленням від 10.12.2020 р. №0400-010303-8/118473 відмовив ОСОБА_1 в призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника зазначивши, що:

Статтею 36 Закону України №1058-IV передбачено, що пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності - 15 років.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, тобто жінки які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року у 59 років 6 місяців - за наявності страхового стажу 27 років.

Також в листі відповідач зазначив, що на дату звернення 16.11.2020р. ОСОБА_1 , за наданими документами загальний страховий стаж роботи годувальника становить 36 років 6 місяців 8 днів., а загальний страховий стаж роботи позивача становить 4 роки 0 місяців 0 днів при необхідному - 27 років».

Позивачем надано відповідачу на підтвердження стажу додаткові документи на підставі яких встановлено страховий стаж в розмірі - 18 років 08 місяців 09 днів.

Не погоджуючись з діями та рішенням відповідача, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Так, відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: основи соціального захисту.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України №1058-IV.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України №1058-IV, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст.5 Закону України №1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Приписами ст.8 Закон України №1058-IV, передбачено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон України №1788-XII) зокрема, гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Частиною 1 ст.7 Закону України №1788-ХІІ встановлено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України №1058-IV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у ч.2 ст.32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21.11.2013 року по 21.02.2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Згідно з п.1 ч.2 ст.36 Закону України №1058-IV, непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону.

Відповідно ч.3 ст.36 Закону України №1058-IV, до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України №1058-IV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Згідно до ч.1 ст.38 Закону України №1058-IV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із ч.2 ст.36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону - довічно.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Так, ст.36 Закону України №1058-IV визначено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у ч.2 ст.32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу.

Відповідно до ч.2 ст.36 Закону України №1058-IV, непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону.

Суд зазначає, що, необхідною умовою для призначення зазначеним особам пенсії у зв`язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії є встановлення їм інвалідності або досягнення ними пенсійного віку, передбаченого зазначеною статтею.

Позиція відповідача, викладена в листі від 10.12.2020р. за №0400-010303-8/118473 «Про відмову у призначенні пенсії» щодо відсутності у ОСОБА_1 достатнього страхового стажу, передбаченого ст.26 Закону України №1058-IV спростовуються нормами ст.26 та 38 Закону України №1058-IV, якими визначено, що підставою для відношення члена сім`ї до категорії непрацездатної особи є факт досягнення такою особою пенсійного віку, а не наявність у неї страхового стажу. Таке поняття, як «страховий стаж» є обов`язковою умовою стосовно годувальника, який помер, що закріплено у ст.36 Закону України №1058-IV.

Станом на час звернення до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області за призначенням пенсії, а саме: 16.11.2020р. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 досягла пенсійного віку 59 р. та повних 11 міс., визначеного ст.26 Закону України №1058-IV.

Відповідно до норми ч.3 ст.36 Закону України №1058-IV, позивач - ОСОБА_1 вважається непрацездатним членом сім`ї померлого годувальника її чоловіка, відтак має право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника: ОСОБА_2 - з 16.11.2020р., суд бере до уваги.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 58 Закону України №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій, перерахунку пенсій громадянам, та на свій розгляд розраховувати пенсію позивача, оскільки прийняття рішень про призначення пенсії відноситься до компетенції відповідача, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення та перерахунку пенсії, суд дійшов висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника від 16.11.2020р. в межах загального строку позовної давності.

Суд звертає увагу, що відповідно до абз.2 ч.4 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта і владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду правомірність та законність своїх дій всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України.

Згідно із ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Враховуючи часткове задоволення адміністративного позову, в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження на користь позивача судових витрат пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме: судового збору у розмірі 420,40 грн.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 258, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника: ОСОБА_2 , що викладене у повідомленні від 10.12.2020 р. за №0400-010303-8/118473.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, у зв`язку із втратою годувальника, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) судовий збір на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) у розмірі 420 грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до п.п.15.5 п.15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова