Рішення № 98395188, 30.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2021 року Справа № 160/8245/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач) про:

- визнання дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - протиправними;

- скасування рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, про яке повідомлено в листі-відповіді №2378/03.05-17 від 10.03.2020 р.;

- визнання періоду роботи позивача з 30.04.1985 року по 02.02.2004 року в споживчій кооперації Криворізького району на посаді машиніста холодильних аміачних установок як такого, що дає право на призначення пенсії незалежно від віку на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 28.02.2020р. та призначити пільгову пенсію за Списком №2 на підставі п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дати звернення, тобто з 28.02.2020 року, та виплатити належні пенсійні виплати за весь час з моменту звернення за призначенням пенсії вперше.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення". Відповідачем відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах, посилаючись на те, що довідка про підтвердження трудового стажу №18 від 27.05.2020 р., надана Криворізькою районною спілкою споживчих товариств не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме: відсутнє посилання на атестацію робочих місць, а також відсутні розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи. Крім того, зазначається про відсутність необхідного віку для призначення пенсії, і що право на пенсію позивач набуде у 55 років.

Позивач вважає рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії протиправним так як на момент звернення були законні підстави для призначення їй пенсії. Позивач зазначає, що не може нести відповідальність за неналежне виконання обов`язку проведення атестації робочих місць роботодавцем і це не може буди підставою для позбавлення її законного права на пенсію на пільгових умовах.

Ухвалою суду від 22.07.2020р. позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.

На виконання ухвали суду, позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 23.03.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого заперечує проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. За результатами розгляду наданих ОСОБА_1 документів відділом з призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Дніпропетровській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 ОСОБА_1 у 53 роки 10 місяців, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, так як загальний стаж позивача становив 37 років 9 місяців 9 днів, в тому числі стаж за Списком №2 - 7 років 3 місяці 22 дні. Головним управлінням не зараховано період роботи позивача з 21.08.1992 по 02.02.2004, оскільки для підтвердження факту проведення атестації робочих місць в Криворізькій районній спілці споживчих товариств ОСОБА_1 не було надано наказів про затвердження результатів атестації робочих місць. Позивач зазначає, що проведення атестації робочих місць є однією з обов`язкових умов виникнення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Відповідач звертає увагу суду на те, що період роботи позивача з 30.04.1985 по 20.08.1992 зараховано до пільгового стажу за Списком № 2, що підтверджується матеріалами пенсійної справи, зокрема, протоколом про призначення/відмову в призначенні пенсії від 28.05.2020 та розрахунком стажу.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент звернення до відповідача щодо призначення пенсії на пільгових умовах (28.02.2020р.) набула 53-тирічного віку, що підтверджується копією її паспорту.

В матеріалах справи міститься копія трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , якою визначено трудовий шлях останньої. Відповідно до записів в трудовій книжці позивачка має 37 років 9 місяців 9 днів загального стажу (в тому числі 18 років 9 місяців 2 дні пільгового стажу).

Необхідний для призначення пенсії пільговий стаж позивачка здобула працюючи з 30.04.1985 по 02.02.2004 на посаді машиніста холодильних аміачних установок в споживчій кооперації Криворізького району (записи в трудовій книжці № НОМЕР_2 ).

Позивач 28.02.2020р. та 27.05.2020 (повторно) звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначенням пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення. До заяви про призначення пенсії, позивачем надано: копію трудової книжки серії НОМЕР_1 ; уточнюючі довідки №10 від 25.02.2020, №18 від 27.05.2020, видані Криворізькою Райспоживспілкою; постанови правління Криворізької РСС №59 від 08.02.1994, №110 від 08.12.1998 та виписку з постанови Криворізької РСС №23 від 10.04.2001р.

ГУ ПФУ в Дніпропетровській області листом за №2378/03.05-17 від 10.03.2020р. повідомило ОСОБА_1 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з причин відсутності необхідного віку для призначення пенсії і про те, що право на пенсію остання набуде в 55 років. Загальний стаж роботи станом на 28.02.2020 складає 37 років 9 місяців 9 днів.

Разом з тим повідомляється, що довідка від 25.02.2020 №10, надана Криворізькою районною спілкою споживчих товариств, згідно якої позивачка працювала з 30.04.1985 по 02.02.2004 на посаді машиніста холодильних установок не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме: відсутнє посилання на атестацію робочих місць та відсутні самі накази про результати атестації робочих місць, а також відсутні розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи.

Відповідно до наявного в матеріалах справи рішення №047150008662 про призначення пенсії від 28.05.2020 р. ОСОБА_1 , наданого відповідачем як доказ, повний страховий стаж позивачки складає 37 років 9 місяців 9 днів (в тому числі 7 років 3 місяці 22 дні складає робота за Списком №2).

Період роботи позивачки з 30.04.1985 по 20.08.1992 - зараховано до пільгового стажу за Списком № 2.

Період роботи позивачки з 21.08.1992 по 02.02.2004 - не зараховано до пільгового стажу за Списком №2 у зв`язку з відсутністю атестації робочих місць по підприємству професії, за якою працювала остання.

Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав із позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з положеннями ст.3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст.ст.21, 22 Конституції України - усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Конституційні права і свободи людини і громадянина, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: основи соціального захисту.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

У відповідності до вимог статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058), право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно п.2 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788).

Відповідно до ч.2 ст.114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:

чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;

жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Порядком застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 року встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що були чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами умов праці за час виконання робіт до 21.08.1992 р. та за результатами атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 р.

Відповідно до ст.62 Закону №1788 та ч.1 ст.48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку №637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Комплексний аналіз норм Закону №1788-ХІІ та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для пільгового стажу є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Підтвердженням (доказом) того, що позивачка, у вищезазначений період працювала за професією машиніста холодильних аміачних установок, працюючи на яких основні робітники мають право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку №2 - є записи в її трудовій книжці (№4-11).

Водночас, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

Матеріалами справи встановлено, що наведені записи в трудовій книжці про роботу позивачки за вказаний період свідчать про зайнятість останньої за відповідними посадами повний робочий день. Записи про спірний період роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають. Але слід зауважити, що записи в трудовій книжці про атестацію робочого місця із зазначенням відповідних наказів підприємства відсутні.

Для підтвердження факту проведення атестації робочих місць в Криворізькій районній спілці споживчих товариств ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не було надано наказів про затвердження результатів атестації робочих місць.

Постановою правління Криворізької РСС №59 від 08.02.1994 голова правління наказує створити комісію з атестації робочих місць та скласти перелік посад.

Постановою правління Криворізької РСС №110 від 08.12.1998 голова правління наказує провести атестацію робочих місць.

Згідно виписки з постанови Криворізької РСС №23 від 10.04.2001 проведено атестацію робочих місць та затверджено перелік робочих місць, професій, посад, робітникам, котрим підтверджено право на пільги та компенсації. При цьому не вказано до яких Списків (№1 чи №2) віднесено робочі місця, посади та професії.

Таким чином, відповідно до приписів п.4.5 Порядку застосування Списків №1, №2 період роботи позивачки з 30.04.1985 по 20.08.1992 за професією машиніста холодильних аміачних установок зараховано до пільгового стажу за Списком №2.

Разом з тим, у зв`язку з відсутністю атестації робочих місць по підприємству - період роботи позивачки з 21.08.1992 по 02.02.2004 не зараховано до пільгового стажу.

Слід зазначити, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01.08.1992 та розробленими на виконання постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими Постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 №41.

Виходячи із вказаних нормативних актів, основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові і безпечні умови праці. Пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Міністерством праці України разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Згідно з п.4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, згідно зі ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

Отже, своєчасність проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівників і не може позбавити їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Аналогічні правові висновки, викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 №520/15025/16-а, де зокрема зазначається наступне:

- особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону №1788-XII;

- працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці;

- непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Виходячи з вищезазначеного, суд приходить до висновку про неправомірність дій відповідача щодо відмови у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 , а також про необхідність задоволення позовних вимог стосовно зарахування до пільгового стажу позивачки періоду роботи з 21.08.1992 по 02.02.2004 на посаді машиніста холодильних аміачних установок в споживчій кооперації Криворізького району.

Порушені права позивачки мають бути відновлені саме з дня подання нею заяви про призначення пільгової пенсії, тобто з 28.02.2020р.

З огляду на те, що період роботи позивача з 30.04.1985 по 20.08.1992 зараховано до пільгового стажу за Списком №2, то в цій частині позов щодо визнання дій протиправними та зобов`язання його зарахування задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача призначити пільгову пенсію за Списком №2 на підставі п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дати звернення, тобто з 28.02.2020 року, та виплатити належні пенсійні виплати за весь час з моменту звернення за призначенням пенсії вперше, суд враховує.

Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення, перерахунку пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пенсію позивача.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про розрахунок, перерахунок пенсії, суд дійшов до висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії на пільгових умовах за заявою позивача від 28.02.2020р. в межах загального строку позовної давності.

Суд звертає увагу, що відповідно до абз.2 ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта і владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на вказане в цій частині позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Враховуючи часткове задоволення адміністративного позову, в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження на користь позивача судових витрат пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме: судового збору у розмірі 420,40 грн.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, 242-244, 246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - протиправними.

Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, про яке повідомлено в листі-відповіді №2378/03.05-17 від 10.03.2020 р.

Визнати період роботи ОСОБА_1 з 21.08.1992 по 02.02.2004 року в споживчій кооперації Криворізького району на посаді машиніста холодильних аміачних установок як такого, що дає право на призначення пенсії незалежно від віку на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 28.02.2020 р.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати у розмірі 420,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова