Ухвала суду № 98392642, 13.07.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/1555/21

Провадження №2/201/2830/2021

У Х В А Л А

ПРО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ

13 липня 2021р. суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська - Ткаченко Н.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (треті особи – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Суслов Максим Євгенійович, Сьома дніпровська державна нотаріальна контора) про визнання недійсним договору дарування від 12.04.2019р.,

ВСТАНОВИЛА:

07.07.2021р. в провадження Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за підсудністю з Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (треті особи – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Суслов Максим Євгенійович, Сьома дніпровська державна нотаріальна контора) про визнання недійсним договору дарування від 12.04.2019р.

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 13.07.2021р. позовна заява прийнята до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.

Одночасно із позовною заявою до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій позивач просив накласти заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1 , заборонивши ОСОБА_2 та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження спірної квартири. В обґрунтування позивач посилався на те, що між сторонами виник спір з приводу визнання недійсним договору дарування від 12.04.2019р. Позивач, після смерті ОСОБА_3 звернувся до нотаріальної контори щодо отримання свідоцтва про право на спадщину на спірну квартиру в порядку спадкування за заповітом, та дізнався, що на підставі договору дарування, власником майна став відповідач. Оскільки ОСОБА_2 , дізнавшись про наявність спору, має можливість здійснювати дії щодо відчуження спірного майна, позивач просив вжити заходи забезпечення позову.

Ознайомившись із заявою позивача про вжиття заходів забезпечення позову, вважаю що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз`яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, а п. 4 вказаної Постанови, передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

КЦС ВС у справі № 320/3560/18 від 25.09.2019р. висловив позицію, згідно якої заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Подаючи позовну заяву, позивач посилається на те, що договір дарування квартири АДРЕСА_1 , посвідчений 12.04.2019р., був вчинений ОСОБА_3 під впливом помилки.

Спір між сторонами виник з приводу визнання недійсним договору дарування від 12.04.2019р., на підставі якого ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05.01.2021р., право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_2 12.04.2019р. на підставі договору дарування серія та номер 764, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Сусловим М.Є.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач звертався до Сьомої ДДНК із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом та отримав постанову від 05.01.2021р. про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки спадкове майно - квартира АДРЕСА_1 за спадкодавцем не зареєстрована.

З огляду на те, що між сторонами дійсно виник спір, приймаючи до уваги, що майно, яке є предметом спору може бути відчужене відповідачем або можуть вчинятися інші дії щодо розпорядження ним, а також враховуючи, що обраний позивачем вид забезпечення позову передбачений ст. 150 ЦПК України, вважаю, що заява ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову підлягає задоволенню в повному обсязі.

При прийнятті даної ухвали також враховано, що невжиття заходів забезпечення позову у разі задоволення позову, може ускладнити чи унеможливити ефективний захист, поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст.ст. 149, 150, 153, 157, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИЛА :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (треті особи – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Суслов Максим Євгенійович, Сьома дніпровська державна нотаріальна контора) про визнання недійсним договору дарування від 12.04.2019р.– задовольнити.

Накласти заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1 , заборонивши ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1809453012101).

Ухвала суду підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

В залежності від результатів вирішення спору по суті, ухвала про вжиття заходів забезпечення позову діє у строки, встановлені ч.7-10 ст. 158 ЦПК України.

Копію ухвали про забезпечення позову надіслати сторонам для відома та виконання.

Особи, які винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність встановлену законом.

Строк пред`явлення ухвали до виконання, як виконавчого листа, три роки.

Адреси сторін:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 );

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП- НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ).

Суддя: Ткаченко Н.В.