Рішення № 98392056, 21.05.2021, Березанський районний суд Миколаївської області

21.05.2021 Справа № 469/1260/16-ц

2/469/10/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Гапоненко Н.О.

за участю секретаря судового засідання Якубець С.В.,

учасники справи та їхні представники:

прокурор Бережна-Семененко С.В.

відповідач ОСОБА_1 та представники відповідачів Коблівської сільської ради і ТОВ "ГРОТ-2012" - не з"явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОТ-2012" про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки,-

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 21 жовтня 2016 року звернувся до суду в інтересах держави з вказаним позовом, у якому зазначив, що пунктами 7, 8 рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №9 від 14 грудня 2012 року затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1 га (пасовища) із земель, не наданих у власність та користування, для ведення садівництва в с.Коблеве у межах території Коблівської сільської ради Березанського району.

Пунктом 4 рішення Коблівської сільсьської ради №11 від 26 грудня 2012 року цільове призначення цієї земельної ділянки змінено на будівництво та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, на підставі чого ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯИ №674236 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4820982200:12:051:0442.

На підставі акта прийому-передачі від 17 березня 2015 року право власності на зазначену земельну ділянку перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРОТ-2012», учасником якого, відповідно до Протоколу №1/2015 загальних зборів ТОВ «ГРОТ-2012» від 16 березня 2015 року, є ОСОБА_1 .

Надана ОСОБА_1 земельна ділянка розташована у межах пляжної зони прибережної захисної смуги Чорного моря та може перебувати виключно у державній та комунальній власності і надаватися лише у користування для спеціально визначених цілей; будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних у межах пляжної зони заборонено нормами Водного та Земельного кодексів України; будівельними нормами і правилами та містобудівною документацією у зоні рекреації, де розміщена спірна земельна ділянка, заборонено будівництво об`єктів, крім баз відпочинку, пансіонатів та будинків відпочинку, пляжів, пам`яток археології, заказників пам`яток культури.

Всупереч вимогам ч.ч.2,3 ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з природоохоронним органом та органом містобудування і архітектури не погоджено.

Крім того, прокурор вважає, що ОСОБА_1 фактично не мала наміру ведення садівництва, оскільки цільове призначення наданої їй у власність земельної ділянки було невдовзі змінене на комерційне призначення для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури і закладів громадського харчування, а тому ОСОБА_1 отримала земельну ділянку, уникнувши процедури публічних торгів, яка встановлена ст.ст.124, 134 ЗК України для отримання громадянами у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Тому прокурор просив визнати недійсними вказані рішення Коблівської сільської ради як такі, що суперечать законодавству та порушують інтереси держави; у зв`язку з незаконністю оскаржуваних рішень Коблівської сільської ради - визнати недійсним та скасувати виданий на їх підставі державний акт на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, а також на підставі п.3 ч.1 ст.388 ЦК України витребувати земельну ділянку у добросовісного набувача ТОВ «ГРОТ-2012» на користь власника - територіальної громади с.Коблеве.

У судовому засіданні прокурор заявлені вимоги підтримала, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини. Крім того, у матеріалах справи наявне пояснення прокурора щодо відсутності підстав для застосування наслідків спливу позовної давності у зв"язку з тим, що супровідні листи Коблівської сільської ради про направлення протоколів сесії та рішень із земельних питань за 2012 рік до Березанської районної прокуратури не надходили, та неможливістю встановити із вказаних листів, які саме документи ними направлено та чи отримані вони прокуратурою; крім того, з самого лише тексту рішень неможливо встановити факт порушення у зв"язку з відсутністю у них відомостей про перебування спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги Чорного моря.

Відповідачі та їх представники у судове засідання, в якому постановлено рішення по суті позову, не з"явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Представником відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 надано до суду заяву про застосування наслідків спливу позовної давності з посиланням на те, що прокуратурі було відомо про прийняття Коблівською сільською радою оскаржуваних рішень та про видачу державного акта на земельну ділянку, так як на вимогу прокурора Коблівською сільською радою надсилась до прокуратури всі рішення ради із земельних питань та відповідні протоколи сесій за 2012 рік, у тому числі і по спірній земельній ділянці (а.с.89-90)

Зважаючи, що відповідачі та їх представники, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, у судове засідання неодноразово не з"явились, відповідно до ч.ч.3, 4 ст.223 ЦПК України суд розглядає справу по суті незалежно від причин неявки відповідачів.

Встановлені судом обставини з посиланням на докази, що їх підтверджують

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №9 від 14 грудня 2012 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок" затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано у власність ОСОБА_1 із земель, не наданих у власність та користування земельну ділянку площею 0,1000 га (пасовища) для ведення садівництва у с.Коблеве в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (а.с.14).

Рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №11 від 26 грудня 2012 року "Про затвердження проектів із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, що перебувають у власності громадян" затверджено проект із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, що перебуває у власності ОСОБА_1 для ведення садівництва в межах населеного пункту с.Коблеве, Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області площею 0,1000 га (забудовані землі) на комерційне призначення для будівництва об`єктів інфраструктури та закладів громадського харчування (а.с.18).

29 грудня 2012 року ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯИ № 674236 на право власності на вказану земельну ділянку, кадастровий номер 4820982200:12:051:0442, який зареєстровано 29 грудня 2012 року за №482090001001795 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (а.с.20).

11 квітня 2015 року реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції Миколаївської області проведено реєстрацію переходу права власності на спірну земельну ділянку та видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 на ім"я Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "ГРОТ-2012" (а.с.22).

Зазначені обставини підтверджуються даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.21-23), експлікацією земельних угідь (а.с.16-17) та інформацією відділу Держгеокадастру у Березанському районі Миколаївській області (а.с.24-25).

За даними Національної кадастрової системи, спірна земельна ділянка знаходиться на відстані від урізу води Чорного моря до південної межі - 50-60 метрів, до північної - 100-110 метрів, що узгоджується з матеріалами експлікації земельних угідь (а.с.24-25).

Норми права, які застосував суд

1. Щодо посилань прокурора про порушення водоохоронного законодавства.

За положеннями ст.60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води (ч.10 ст.88 Водного кодексу України).

З урахуванням зазначених нормативних розмірів та даних Національної кадастрової системи є підстави вважати, що спірна земельна ділянка розташована в межах пляжної зони прибережної захисної смуги Чорного моря.

Відповідно до положень ст. 58 ЗК України землі, зайняті прибережними захисними смугами, віднесено до земель водного фонду.

Згідно з частиною четвертою статті 59 ЗК (у редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваних рішень), громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Передача земельних ділянок прибережних захисних смуг у приватну власність і для потреб, не зазначених у ч.4 ст.59 ЗК України, законодавством України не передбачено.

Таким чином, Коблівською сільською радою всупереч зазначеним нормам законодавства передано у приватну власність земельну ділянку, що знаходиться у межах пляжної зони прибережної захисної смуги, для потреб, не передбачених законом.

Частиною третьою статті 62 ЗК заборонено будівництво у межах пляжної зони прибережних захисних смуг будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних.

Отже, рішення Коблівської сільської ради про затвердження проекту із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки на комерційне для будівництва і обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури і закладів громадського харчування суперечить нормам законодавства.

Відповідно до ч.8 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується у порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, зокрема, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої в межах прибережної захисної смуги, підлягає погодженню з природоохоронним органом, а проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта, - з органом містобудування та архітектури (ч.ч.2,3 ст.186-1 ЗК України).

Звернень від ОСОБА_1 до управління містобудування та архітектури Миколаївської обласної державної адміністрації щодо розгляду проектів землеустрою по спірній земельній ділянці не надходило (а.с.27), землевпорядна документації по вказаній земельній ділянці до Управління екології та природних ресурсів Миколаївської ОДА на розгляд не надходила, висновки про погодження (відмову) не надавались (а.с.28).

Невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, є підставою для відмови у дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (ч.7 ст.118 ЗК України).

Відповідно до ст.17 Закону України "Про основи містобудування" основою для вирішення питань про вилучення (викуп), передачу (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб є містобудівна документація.

Абзацом 2 ст.48 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що розміщення і будівництво об`єктів житлово-комунального, промислового, транспортного, іншого призначення здійснюються відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів.

Містобудівною документацією, що діяла на момент прийняття рішення Коблівської сільської ради № 11 від 26 грудня 2012 року, є "Проект планування та забудови Березанського району Миколаївської області", затверджений постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23.10.1985 року №112, відповідно до якого в зоні рекреації, у якій розташована спірна земельна ділянка, планувалось розміщення баз відпочинку, пансіонатів та будинків відпочинку, кемпінгів, піонертаборів, таборів праці та відпочинку, пляжів, пам`яток археології та заказників пам`яток культури.

Пунктом 10.17 ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", затверджених наказом Держкоммістобудування №44 від 17.04.1992 р., заборонено будівництво будівель, споруд і комунікацій у приморських прибережних смугах завширшки менше 100 м. від урізу води, а в приморських курортних зонах за наявності пляжу - менше 100 м. від його суходільної межі.

Отже, садівництво та будівництво об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування на спірній земельній ділянці суперечить земельному і водному законодавству, містобудівній документації та діючим будівельним нормам, державним стандартам і правилам, а тому рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області області №9 від 14 грудня 2012 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок" в частині затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення садівництва та рішення №11 від 26 грудня 2012 року "Про затвердження проектів із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, що перебувають у власності громадян", яким затверджено проект із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, що перебуває у власності ОСОБА_1 , з ведення садівництва на комерційне призначення для будівництва об`єктів інфраструктури та закладів громадського харчування, не є законними.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, є підставою для відмови у дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (ч.7 ст.118 ЗК України).

Відповідно до ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно зі ст.ст.16, 21 Цивільного кодексу України, ст.152 Земельного кодексу України, одним зі способів захисту прав є визнання незаконними рішень органів місцевого самоврядування. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Оскільки оскаржувані рішення Коблівської сільської ради суперечать зазначеним вище нормам законодавства, вони підлягають визнанню незаконними та скасуванню на підставі ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Щодо строку позовної давності

Згідно зі ст.256 ЦК України - позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальний строк позовної давності 3 роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до витягу з «Єдиної системи статистики та аналізу роботи органів прокуратури України» щодо реєстрації вхідної кореспонденції, супровідні листи Коблівської сільської ради від 21.01.2013 №73 та від 08.08.2013 р. №1021 про направлення протоколів сесії та рішень із земельних питань за 2012 рік до прокуратури не надходили, що у ході розгляду справи не спростовано (а.с.142-148).

Крім того, з самого лише тексту рішень неможливо встановити факт порушення Коблівською сільською радою законодавства, так як у рішеннях не вказано, що спірна земельна ділянка перебуває у межах пляжної зони Чорного моря. Без дослідження проектної документації, усіх додатків до спірних рішень, проведення перевірки розташування земельних ділянок відповідно до урізу води неможливо дізнатися про факт порушення інтересів держави.

Отже, посилання представника відповідача на пропуск прокурором строку позовної давності для звернення прокурора з даним позовом не підтверджені у судовому засіданні, а моментом обізнаності прокурора з порушенням прав держави слід вважати момент внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Коблівської сільської ради при прийнятті рішень про відведення земельних ділянок всупереч вимогам земельного законодавства, тобто 07 вересня 2016 року (а.с.30).

Як зазначено у п.83 Постанови Великої палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №14-317цс19 рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 1 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 52)). Тому оскарження такого рішення спрямоване не на втрату ним юридичної сили, а на захист інтересу у юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення). Тому його можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення зазначеного інтересу.

Тому строк звернення прокурора з позовом до суду не пропущено.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 ЗК України).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (частина перша статті 125 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 126 ЗК України, у редакції, чинній на час видання державного акта, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті; відповідно до діючої редакції цієї норми, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій (п.1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року №43, у редакції, чинній на час видання державного акта).

Отже, підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку. Такий акт лише посвідчував відповідне право та не мав самостійного юридичного значення. Враховуючи вказане, а також те, що зміна власника земельної ділянки можлива лише у випадку, визначеному у частині другій статті 59 ЗК України і який не застосований у цій справі, суд вважає, що для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для повернення циєї ділянки власнику визнання недійсним державного акта не є необхідним. Така вимога не є ефективним способом захисту для усунення перешкод у користуванні та розпорядження земельною ділянкою, а тому в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним державного акту серії ЯB №674236 від 29 грудня 2012 року на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_1 , слід відмовити.

Аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц.

Щодо вимог про витребування земельної ділянки.

Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом (статтія 20, частина 4 статті 188 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Оскільки спірна земельна ділянка відчужена ОСОБА_1 юридичній особі ТОВ "ГРОТ-2012", вимоги прокурора про витребування від ТОВ "ГРОТ-2012" на підставі п.3 ч.1 ст.388 ЦК України на користь територіальної громади с. Коблеве Березанського району Миколаївської області підлягають вирішенню у порядку господарського судочинства виходячи з суб`єктного складу учасників справи та предмету спору.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі N 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі N 911/3681/17, від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах N 911/2034/16 та N 911/3749/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3677/17.

Тому суд вважає за необхідне провадження у частині вимог заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОТ-2012" про витребування земельної ділянки закрити та роз`яснити, що спір у цій частині вимог підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства.

Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів ОСОБА_1 та Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області на користь прокуратури Миколаївської області сплачені судові витрати в рівних частках з кожного пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Прокуратурою сплачено судовий збір за подачу позовної заяви до суду у розмірі 10810,95 грн., у тому числі: за позовну вимогу майнового характеру (стосовно витребування земельної ділянки) у розмірі 6676,95 грн. та за 3 позовні вимоги немайнового характеру в розмірі по 1378,00 грн.. Оскільки провадження у частині вимог заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОТ-2012" про витребування земельної ділянки закрито, у задоволенні вимог и про визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку позивачу відмовлено, підлягає стягненню з відповідачів на користь прокуратури судовий збір за подачу до суду 2 позовних вимог немайнового характеру (визнання незаконними та скасування рішень Коблівської сільсь кої ради) у сумі по 1378,00 грн. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Закрити провадження у частині вимог заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОТ-2012" про витребування земельної ділянки.

Роз"яснити, що спір у даній частині вимог підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства.

Інші позовні вимоги прокурора задовольнити частково.

Визнати незаконними та скасувати пункти 7, 8 рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №9 від 14 грудня 2012 року в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1000 га (пасовища) для ведення садівництва із земель, не наданих у власність та користування, в с.Коблеве у межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Визнати незаконним та скасувати рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №11 від 26 грудня 2012 року в частині зміни цільового призначення земельної ділянки, що перебуває у власності ОСОБА_1 для ведення садівництва в межах населеного пункту с.Коблеве Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, площею 0,1000 га (забудовані землі) на комерційне призначення для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

У задоволенні вимоги про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку відмовити.

Стягнути з Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (код ЄДРПОУ 04375748, вул.Одеська, 4, с.Коблеве Березанського району Миколаївської області, 57453) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь прокуратури Миколаївської області (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, банк ДКСУ м.Києва, МФО 820172) сплачений судовий збір у сумі 1378.00 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: