Рішення № 98390789, 15.07.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" липня 2021 р.м. Одеса Справа № 910/4358/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.

розглянувши справу №910/4358/21

за позовом Фізичної особи - підприємця Компанієць Вікторії Вячеславівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

до відповідача Фізичної особи підприємцю Рогулич Михайла Йосиповича ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 )

про стягнення 159 152,23грн.

Представники сторін:

від позивача - Тарановський Д.С., ордер № 697470,

від відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Компанієць Вікторія Вячиславівна (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Рогулича Михайла Йосиповича (відповідач) про стягнення 159 152,23 грн., з яких 145 983,49 грн. заборгованості з орендної плати з індексацією, 1 364,30 грн. пені, 8 889,44 заборгованості за електропостачання та 2 915,00 грн. заборгованості за водопостачання.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором оренди нежилого приміщення № 1241 від 02.04.2018 в частині здійснення повної та своєчасної оплати орендних платежів.

Предметом спору у справі, що розглядається, є орендна плата за користування нерухомим майном, розташованим відповідно до Договору за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 168/18 . При цьому юридичною адресою відповідача є: АДРЕСА_2 .

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.03.2021р. позовну заяву Фізичної особи-підприємця Компанієць Вікторії Вячиславівни до Фізичної особи-підприємця Рогулича Михайла Йосиповича про стягнення 159 152,23 грн. з доданими до неї матеріалами було передано за підсудністю до Господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.05.2021 року було відкрито позовне провадження у справі № 910/4358/21 за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

02.04.2018р. між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Компанієць Вікторією Вячеславівною (Орендар) був укладений договір оренди нежилого приміщення, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежилі приміщення кафе « Краб », загальною площею 300,4 кв.м, що розташовані за адерсою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 168/18 . Об`єкт оренди належить Територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на підставі Свідоцтва про право власності ( САА 449727 ) виданого 14.12.2004року Виконавчим комітетом Одеської міської ради, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.03.2018 року за №25342921, реєстраційний номер об`єкта 1511719251101. Характеристика об`єкта оренди наводиться у технічному паспорті, який виданий КП «БТІ» 29.03.2005р. (п.1.1 договору оренди).

Пунктом 4.8 договору оренди передбачено, що Орендар має право передавати частину орендованого приміщення в суборенду іншим особам чи іншим організаціям лише за письмовим погодженням Орендодавця.

08.05.2020р. між Фізичною особою - підприємцем Компанієць Вікторією Вячеславівною (Орендар) та Фізичною особою - підприємцем Рогулич Михайлом Йосиповичем (Суборендар) був укладений договір суборенди нежилого приміщення №3, за умовами якого Орендар зобов`язується надати Суборендарю частину нежилих приміщень кафе « Краб », під розміщення кафе без реалізації товарів підакцизної групи загальною площею 259,4 кв.м., що знаходиться за адерсою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 168/18 (п.1.1 договору).

Передача-приймання приміщення в суборенду здійснюється на підставі відповідного Акта приймання-передачі в суборенду нежитлового приміщення, підписаного уповноваженими представниками Сторін договору, що є невід`ємною частиною цього договору (п.1.2 договору суборенди).

Відповідно до п.1.3 договору суборенди, даний договір укладається з письмової згоди Орендодавця, що діє на підставі права власності на дане приміщення.

Згідно п. 2.1 договору суборенди, Орендар зобов`язаний надавати в користування Суборендарю приміщення в строк, передбачений даним договорам, а Суборендар зобов`язаний вчасно вносити орендну плату в розмірі й строки, передбачені даним договором, своєчасно сплачувати плату за користування водопостачанням, каналізацією та комунальними послугами (п.2.2 договору суборенди).

За надане в суборенди приміщення Суборендар щомісяця сплачує Орендарю орендну плату, що становить за перший після підписання договору суборенди місяць 14330грн., та є базовою ставкою оренди плати за місяць згідно Акту наданих послуг до договору суборенди нерухомого майна, що складається та підписується Сторонами договору щомісяця та є підставою для розрахунків (п.3.1 договору Суборенди).

Відповідно до п.3.2 договору суборенди, сума орендної плати підлягає оплаті не пізніше 1-го числа поточного місяця незалежно від результатів його господарської діяльності, що підтверджується актом надання послуг.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається, шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції , що друкується Мінстатом України.

09.05.2020р. між сторонами по справі був підписаний Акт приймання передачі в суборенду нежитлового приміщення.

Позивач вказує, що відповідач свої зобов`язання за договором в частині сплати орендних платежів належним чином та в повному обсязі не виконав, в наслідок чого у нього утворилась заборгованість по орендній платі за період з 01.06.2020р. по 01.03.2021р. в сумі 145 343,27грн.

Також, за посиланнями позивача, в порушення вимог п.2.2 договору суборенди, відповідачем не сплачувались послуги з електропостачання та водопостачання, які були оплачені Орендарем, що підтверджується відповідними рахунками та квитанціями про оплату, копії яких містяться в матеріалах справи. В насідок чого у ФОП Рагулич М.Й. виникла заборгованість за електропостачання в сумі 8889,44грн. та водопостачання в сумі 2 915грн.

За несвоєчасну оплату платежів, передбачених п.3.2 договору, суборендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення та відшкодовує збитки, завдані таким прострочення, у повному обсязі.

Також, позивачем в зв`язку з неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором суборенди, відповідно до положень п.3.2 договору було нараховано відповідачу пеню згідно розрахунку в сумі 1 299,08грн.

Отже, невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором №3 від 08.05.2020р. стало підставою для звернення Фізичної особи - підприємця Компанієць Вікторії Вячеславівни до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

З матеріалів справи вбачається, що 08.05.2020р. між Фізичною особою - підприємцем Компанієць Вікторією Вячеславівною (Орендар) та Фізичною особою - підприємцем Рогулич Михайлом Йосиповичем (Суборендар) був укладений договір суборенди нежилого приміщення №3, за умовами якого Орендар зобов`язується надати Суборендарю частину нежилих приміщень кафе « Краб », під розміщення кафе без реалізації товарів підакцизної групи загальною площею 259,4 кв.м., що знаходиться за адерсою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 168/18 (п.1.1 договору).

Статтею 774 Цивільного кодексу України встановлено, що Передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна (ст. 762 Цивільного кодексу України).

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 2.1 договору суборенди, Орендар зобов`язаний надавати в користування Суборендарю приміщення в строк, передбачений даним договорам, а Суборендар зобов`язаний вчасно вносити орендну плату в розмірі й строки, передбачені даним договором, своєчасно сплачувати плату за користування водопостачанням, каналізацією та комунальними послугами (п.2.2 договору суборенди).

За надане в суборенди приміщення Суборендар щомісяця сплачує Орендарю орендну плату, що становить за перший після підписання договору суборенди місяць 14330грн., та є базовою ставкою оренди плати за місяць згідно Акту наданих послуг до договору суборенди нерухомого майна, що складається та підписується Сторонами договору щомісяця та є підставою для розрахунків (п.3.1 договору Суборенди).

Судом встановлено, що 09.05.2020р. між сторонами по справі був підписаний Акт приймання передачі в суборенду нежитлового приміщення.

Проте відповідач в порушенні свої зобов`язання за договором суборенди, обов`язок сплати орендних платежів належним чином та в повному обсязі не виконав, в наслідок чого у нього утворилась заборгованість по орендній платі за період з 01.06.2020р. по 01.03.2021р. в сумі 145 343,27грн.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача з орендної плати з індексацією в сумі 145 983,49грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимога щодо стягнення з ФОП Рагулич М.Й. заборгованості за електропостачання в сумі 8889,44грн. та водопостачання в сумі 2 915грн., яке обгрунтовано пунктом 2.2 договору та підтверджується відповідними рахунками та квитанціями по їх оплаті, копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно зі ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцеві незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Суд зазначає, що до фіксованої орендної плати, за умовами договору, може входити й оплата вартості обслуговування приміщень (їхнє прибирання, санітарно-технічне обслуговування, освітлення місць загального користування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, поточний ремонт тощо).

Перевіривши заявлені до стягнення суми заборгованості з електропостачання та водопостачання з наявними в матеріалах справи доказами на їх погашення позивачем, судом встановлено, що сума заборгованості з електропостачання становить 8811,57грн., а з водопостачання становить 2915,85грн., яка є більшою ніж заявлена.

З урахуванням наведеного задоволенню підлягає заборгованості з електропостачання в сумі 8811,57грн. та заборгованість з водопостачання в сумі заявленої до стягнення 2 915грн.

Крім того позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 1 364,30грн., проте згідно наданого позивачем розрахунку пеня становить 1 299,08грн. При цьому в судовому засіданні позивачем було надані пояснення, згідно яких вірною є сума пені по розрахунку, тоді як в прохальній частині позовної заяви зазначена сума 1 364,30грн. є помилковою.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Пунктом 4.2 договору встановлено, що за несвоєчасну оплату платежів, передбачених п.3.2 договору, суборендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення та відшкодовує збитки, завдані таким прострочення, у повному обсязі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено що наданий розрахунок є обґрунтованим та таким що відповідає вимогам законодавства, а тому з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 1 299,08грн.

При цьому, відповідачем встановлені судом обставини належним чином не спростовано.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Компанієць Вікторії Вячеславівни є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, проте враховуючи невірно зазначену в прохальній частині позову суму пені та перерахунок заборгованості з електропостачання, підлягають задоволенню частково.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи - підприємця Компанієць Вікторії Вячеславівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Фізичної особи підприємцю Рогулич Михайла Йосиповича ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) - задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця Рогулич Михайла Йосиповича ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи - підприємця Компанієць Вікторії Вячеславівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) заборгованість з орендної плати з індексацією в сумі 145 983 (сорок п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят три)грн. 49коп., пеню в сумі 1 299 (одна тисяча двісті дев`яносто дев`ять)грн. 08коп, заборгованість за електропостачання в розмірі 8 811 (вісім тисяч вісімсот одинадцять)грн. 57коп, заборгованість за водопостачання в сумі 2 915 (дві тисячі дев`ятсот п`ятнадцять)грн.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Рогулич Михайла Йосиповича ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) до Державного бюджету України (рахунок № UA90899998031311125600002601, код ЄДРПОУ 37993783, отримувач ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір 2 385 (дві тисячі триста вісімдесят п`ять)грн. 14коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 19 липня 2021 р.

Суддя К.Ф. Погребна