Рішення № 98390671, 30.06.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2021 справа № 5015/1583/11

м.Львів

за позовом: Товариства з обмеженою відповідача "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", м.Київ

до відповідача: Малого приватного підприємства виробничо-комерційної фірми „Гелікон", м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерне товариство „Кредобанк", м.Львів

про дострокове стягнення заборгованості за Кредитним договором

Суддя Кітаєва С.Б.

При секретарі Зарицькій О.Р.

Представники сторін:

від позивача: Лойфер А.О. - адвокат;

від відповідача: Шокало В.С.- адвокат

від третіх осіб: не з`явилися

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області Публічним акціонерним товариством „Кредобанк" подано позов до відповідача, Малого приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "Гелікон", про дострокове стягнення заборгованості за Кредитним договором.

Ухвалою суду від 23.03.2011 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 05.04.2011 року. Ухвалою суду від 05.04.2011 року розгляд справи відкладено на 10.05.2011 року. В судовому засіданні 10.05.2011 року оголошувалась перерва до 23.05.2011 року. Ухвалою суду від 23.05.2011 року розгляд справи відкладався на 07.06.2011 року. Ухвалою суду від 07.06.2011 року розгляд справи відкладався на 23.06.2011 року. Ухвалою суду від 23.06.2011року провадження у справі зупинялось. Ухвалою суду від 08.06.2012 року провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 26.06.2012 року. Ухвалою суду від 26.06.2011 року розгляд справи відкладався на 10.07.2012 року. Ухвалою суду від 26.06.2011 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) розгляд справи відкладався на 31.07.2021 року.

Ухвалою суду від 31.07.2012р. (суддя Деркач Ю.Б.) провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі Франківського районного суду м.Львова за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Кредобанк» та ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» про визнання недійсним договору факторингу від 29.11.2011р. та зобов`язано сторін повідомити суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі №5015/1583/11.

Відповідно до п.п.3.1.11, 3.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Рішення зборів суддів господарського суду Львівської області від 27.06.2013р., у зв`язку із смертю судді Деркача Ю.Б., призначено повторний автоматизований розподіл справи №5015/1583/11, за результатами якого, справу передано судді Кітаєвій С.Б.

З підстав, наведених в ухвалі від 16.11.2020р. суд постановив: прийняти справу №5015/1583/11 до провадження у новому складі суду; провадження у справі №5015/1583/11 поновити; розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 09.12.2020 року.

19.11.2020, за вх.№33374/20, в документообігу суду зареєстровано подане представником відповідача клопотання про надання можливості ознайомитись з матеріалами справи, яке судом задоволено, що підтверджується відміткою про ознайомлення, проставленою на вказаному клопотанні представником відповідача.

07.12.2020, за вх.№35027/20, в документообігу суду зареєстровано поданий відповідачем відзив на позовну заяву з долученими документами та доказами скерування його примірника іншим учасникам справи 07.12.2020.

07.12.2020, за вх.№35028/20, в документообігу суду зареєстровано подані третьою особою пояснення щодо позову з долученими документами та доказами скерування його примірника іншим учасникам справи 04.12.2020.

07.12.2020, за вх.№35050/20, в документообігу суду зареєстровано подану представником позивача заяву про надання можливості ознайомитись з матеріалами справи, яке судом задоволено, що підтверджується відміткою (08.12.2020) про ознайомлення, проставленою представником на вказаній заяві.

08.12.2020, за вх.№3172/20, в документообігу суду зареєстровано заяву ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» про залучення товариства до участі у справі в якості правонаступника позивача.

08.12.2020, за вх.№35164/20, в документообігу суду зареєстровано подане позивачем клопотання про залучення до участі у справі правонаступника позивача - ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції».

Ухвалою суду від 09.12.2021 відкладено розгляд справи на 23.12.2020.

14.12.2020 (за вх.№35571/20) в документообігу господарського суду зареєстровано заяву представника АТ «Кредобанк» А.О.Лойфер про відвід судді Кітаєвої С.Б. від розгляду справи №5015/1583/11. Ухвалою суду від 16.12.2020 визнано заяву Акціонерного товариства "Кредобанк" про відвід судді Кітаєвої С.Б. у справі №5015/1583/11 необґрунтованою та справу передано для вирішення питання про відвід судді Кітаєвої С.Б. у даній справі, в порядку, встановленому ст.ст.32, 39 ГПК України. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 17.12.2020 заяву про відвід судді передано на розгляд судді Кидисюку Р.А. Ухвалою суду від 21.12.2020 (суддя Кидисюк Р.А.) у задоволенні заяви (вх.№35571/20 від 14.12.2020) Акціонерного товариства «Кредобанк» про відвід судді Кітаєвої С.Б. відмовлено.

07.12.2020 до господарського суду поступили пояснення від 04.12.2020 щодо позову третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 (пояснення зареєстровані в суді за вх.№35028/20).

21.12.2020, за вх.№36167/20, в документообігу суду зареєстровано подане позивачем клопотання про відкладення підготовчого засідання.

22.12.2020, за вх.№36269/20, в документообігу суду зареєстровано подану позивачем відповідь на пояснення третьої особи з долученими документами та доказами їх скерування іншим учасникам справи.

22.12.2020, за вх.№36295/20, в документообігу суду зареєстровано подані позивачем додаткові пояснення щодо заяви про залучення до участі у справі правонаступника позивача.

22.12.2020, за вх.№3362/20, в документообігу суду зареєстровано подане позивачем клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням по суті спору у справі №914/953/19.

Ухвалою від 23.12.2021 суд постановив: прийняти до розгляду заяву позивача від 04.05.2011 №04-5466/11 (вх.№10611/11 від 12.05.2011) про зменшення розміру позовних вимог; заяву Акціонерного товариства „Кредобанк" від 26.06.2012 (вх.№519 від 26.06.2012) та клопотання від 02.12.2020 №Ir0022002122020і (вх.№35164/20 від 08.12.2020) - задоволити; заяву Товариства з обмеженою відповідача «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» від 03.12.2020 №1091661 (вх.№3172/20 від 08.12.2020) - задоволити; залучити до участі у справі №5015/1583/11 в якості правонаступника позивача, Акціонерного товариства „Кредобанк" (79026, м.Львів, вул.Сахарова, 78, код ЄДРПОУ 09807862) - Товариство з обмеженою відповідача «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (04112, м.Київ, вул.Жамбила Жабаєва, 7, код ЄДРПОУ 37356981); залучити, з ініціативи суду, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Акціонерне товариство „Кредобанк" (79026, м.Львів, вул.Сахарова, 78); зупинити провадження у справі № 5015/1583/11 до набрання законної сили судовим рішенням по суті спору у справі № 914/953/19.

З підстав, наведених в ухвалі суду від 22.03.2021 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 08.04.2021.

23.03.2021, за вх.№6988/21, на електронну пошту суду від ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» надійшла заява про участь в підготовчому засіданні, призначеному на 08.04.2021р. на 14 год. 30 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням програмного забезпечення «Easy Com». В обґрунтування заяви представник позивача посилається на існування карантинних обмежень, які діють на території України, а відтак, з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, просить клопотання задоволити.

Ухвалою суду від 26.03.2021 заяву позивача задоволено та ухвалено підготовче засідання 08.04.2021 проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням програмного забезпечення «Easy Com».

Ухвалою суду від 08.04.2021 строки підготовчого провадження продовжено на 30 днів та підготовче засідання відкладено на 20.04.2021.

Ухвалою суду від 20.04.2021 призначено підготовче засідання на 06.05.2021.

Ухвалою суду від 06.05.2021 підготовче засідання відкладено на 17.05.2021.

07.05.2021, за вх.№10713/21, в документообігу суду зареєстровано подані позивачем заперечення на клопотання відповідача від 15.04.2021 про зупинення провадження у справі.

11.05.2021, за вх.№10850/21, в документообігу суду зареєстровано подану позивачем заяву про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Ухвалою суду від 13.05.2021 вказана заява позивача судом задоволена та ухвалено підготовче засідання, призначене на 17.05.2021 проводити в режимі відеоконференції.

13.05.2021, за вх.№2003/21, в документообігу суду зареєстровано подане відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №914/919/21.

17.05.202,1 за вх.№11411/21, в системі «Електронний суд» зареєстровано подані позивачем заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

17.05.2021, за вх.№11425/21, в документообігу суду зареєстровано подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи на інший час та дату, оскільки, як зазначає представник відповідача - 17.05.2021 об 11:00 год. та о 12:00 год. розглядається кримінальна справа щодо ОСОБА_2 , представником якого є представник відповідача у справі №5015/1583/11 - адвокат Шокало В.С. До вказаного клопотання представником відповідача долучено: роздруківку із сайту Судова влада України, в якій зазначено список справ, призначених до розгляду у Яворівському районному суді Львівської області на 17.05.2021, а також копію ордеру серія ЛВ №096304 на надання правової допомоги ОСОБА_2 від 30.07.202

Ухвалою від 17.05.2021 суд постановив: прийняти до розгляду та долучити до матеріалів справи пояснення позивача з долученими документами вих.№1091661 від 01.03.2021 (вх.№5708/21 від 10.03.2021); прийняти до розгляду заяву позивача вих.№1091661 від 12.04.2021 (вх.№9405/21 від 20.04.2021); поновити позивачу строк на подання відповіді на відзив, прийняти до розгляду та долучити до матеріалів справи відповідь на відзив вих.№1091661 від 12.04.2021 (вх.№9406/21 від 20.04.2021); прийняти до розгляду та долучити до матеріалів справи додаткові пояснення відповідача від 19.04.2021 №18-04 (вх.№9423/21) від 20.04.2021); в задоволенні клопотання відповідача від 15.04.2021 №20-04 (вх.№1670/21 від 20.04.2021) про зупинення провадження у справі та про виключення ОСОБА_1 з числа третіх осіб - відмовити; в задоволенні клопотання відповідача від 12.05.2021 №27-05 (вх.№2003/21 від 13.05.2021) про зупинення провадження у справі - відмовити; закрити підготовче провадження у справі №5015/1583/11 та призначити справу до судового розгляду по суті на 09.06.2021.

07.06.2021, за вх.№2365/21, в документообігу суду зареєстровано подане відповідачем клопотання про повернення до підготовчого провадження та призначення судової експертизи.

07.06.2021, за вх.№13343/21, в документообігу суду зареєстровано подане позивачем заперечення проти клопотання позивача щодо повернення до підготовчого провадження та призначення судової експертизи.

З підстав, викладених в ухвалі суду від 09.06.2021 прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи додаткові пояснення позивача вих.№1091661 від 28.04.2021 (вх.№10709/21 від 07.05.2021); відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про повернення до підготовчого провадження вих.№33-06 від 07.06.2021 (вх.№2365/21 від 07.06.2021); клопотання відповідача вих.№33-06 від 07.06.2021 (вх.№2365/21 від 07.06.2021) про призначення у справі судово-економічної експертизи залишено без розгляду.

В судовому засіданні 09.06.2021 оголошено перерву до 30.06.2021, про що зазначено у протоколі судового засідання від 09.06.2021 у справі №5015/1583/11. Ухвалою-повідомленням від 09.06.2021 повідомлено: третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Акціонерного товариства «Кредобанк» про дату, час та місце проведення судового засідання.

Представник позивача в судове засідання 30.06.2021 з`явився, позовні вимоги підтримав, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог. Представником позивача заявлено клопотання про те, що докази понесених ними судових втрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу будуть надані протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення у справі.

В судовому засіданні роз`яснено положення ч.8 ст.129 ГПК України та повідомлено час і місце судового засідання щодо вирішення питання про відшкодування судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), а саме 14.07.2021 о 14:30 год.

Представник відповідача в судове засідання 30.06.2021 з`явився, позовні вимоги заперечив.

Треті особи явки представників в судове засідання не забезпечили.

В судовому засіданні 30.06.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовна заява обгрнтувана тим, що 18.07.2007 між ВАТ "Кредобанк" та МПП ВКФ "Гелікон" було укладено кредитний договір № 204, відповідно до умов якого банк зобов`язувався видати позичальнику кредит, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти за користування ним та комісії, валюта кредиту 3195000,00 доларів США, зі змінами від 13.12.2007, 07.02.2008, 29.02.2008, 29.08.2008, 19.03.2009, 30.04.2009.

30.04.2009 між ВАТ "Кредобанк" та МПП ВКФ "Гелікон" кредитний договір № 204 від 18.07.2007, викладено в новій редакції, відповідно до умов якої розмір та валюта кредиту визначені сторонами в сумі 3195000,00 доларів США.

Банк належним чином виконав свої зобов`язання, надавши МПП ВКФ "Гелікон" обумовлений договором кредит, що підтверджується наявними у справі меморіальними ордерами та виписками по рахунку клієнта. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів не виконав, у зв`язку з чим позивач, як правонаступник банку, просить стягнути з відповідача 3 192 600,01 доларів США - неповернута сума отриманого кредиту; 763 614,03 доларів США - проценти за користування кредитом; 23 339,55 доларів США - пеня за прострочення сплати процентів.

Позиція відповідача

З підстав, наведених в поясненнях від 19.04.2021 №18-04 відповідач позовні вимоги заперечив.

Щодо посилання позивача, як на підставу для стягнення заборгованості на договір факторингу від 29.11.2011, який укладений між Акціонерним товариством "Кредобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" у простій формі, нотаріально не посвідчений. На думку відповідача такий договір повинен укладатись з обов`язковим нотаріальним посвідченням. Нотаріальне не посвідчення договору факторингу породжує право не виконувати свого обов`язку перед новим кредитором відповідно до положень статті 523 Цивільного кодексу України.

Фактором у валютних операціях може виступати тільки суб`єкт у якого наявна ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями. У своїх поясненнях Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" підтверджує, що ліцензії на вчинення операцій з валютними цінностями не має. Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" правонаступником -АТ "Кредобанк" у стягненні кредиту у валюті не може бути.

Відповідач вважає, що зі змісту договору факторингу випливає, що передана банком заборгованість у гривнях, тобто з моменту укладення договору відповідач не має жодних зобов`язань перед ПАТ "Кредобанк" у валюті (доларах США), при цьому має розглядатись питання щодо заборгованості у гривнях, зафіксованої у відповідному договорі.

Відповідач також зазначає, що зі змісту договору факторингу випливає, що відповідна заборгованість була передана банком ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» в гривнях., про що свідчать: п.2.1.3 договору у якому передбачено, що станом на дату укладення цього Договору в рамках портфелю Заборгованості йому належить 53 індивідуальних грошових заборгованостей у гривнях, доларах США та євро, що виникли з різних договорів, укладених Банком, на загальну суму, розраховану згідно із офіційними курсами обміну долара США та євро, встановленими НБУ на дату укладення цього договору , 604843768,32 грн; п.4.1 договору, згідно якого Сторони узгодили, що Новий Кредитор заплатить ціну відступлення в сумі 211695318,92 грн.

Зазначає, що в додатку до договору факторингу від 29.11.2011 сума портфелю переданого від ПАТ «Кредобанк» до ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» сягає 31464641,29 грн. Тобто з моменту укладення відповідного договору, відповідач не має жодних зобов`язань перед ПАТ «Кредобанк» у валюті (доларах США), а при цьому може розглядатись питання заборгованості в гривнях.

У наявному в матеріалах справи відзиві, який було подано відповідачем до зупинення провадження у справі також вказано про наступне.

Відповідач вважає вимоги позивача про дострокове стягнення заборгованості передчасними, оскільки він не припустився прострочення.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені, яка перевищує подвійну облікову ставку НБУ, що діяла в період за який нарахована пеня.

З огляду на все вищенаведене відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1

Третя особа не подавала пояснень, із врахуванням останньої заяви по суті, яку подав позивач.

Позиція третьої особи третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Акціонерного товариства «Кредобанк»

АТ «Кредобанк» зазначає, що на підставі договору факторингу від 29.11.2011, укладеного між Акціонерним товариством "Кредобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" до останнього перейшли права вимоги до МПП ФКФ «Гелікон» за кредитним договором №204 від 18.07.2007, відтак вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" правонаступником Акціонерного товариства "Кредобанк" у даній справі.

Обставини справи.

Між ВАТ «Кредобанк» та МПП ВКФ «Гелікон» було укладено кредитний договір № 204 від 18.07.2007 року. Відповідно до умов кредитного договору № 204 від 18.07.2007 року, з урахуванням Договору про внесення змін та доповнень № 1 від 13.12.2007 року та Договору про внесення змін та доповнень № 2 від 07.02.2008 року. Банк зобов`язався видати Позичальнику кредит, а Позичальник прийняти кредит на умовах: розмір кредиту та валюта кредиту - 3 000 000,00 доларів США (п. 2.1.1.).

Згідно з п. 2.6. Кредитного договору для обліку кредитних коштів Банк відкриває позичковий рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно з п. 2.7. Кредитного договору датою видачи кредиту вважається день списання коштів з позичкового рахунку (утворення строкової заборгованості по позичковому рахунку).

Банк належним чином виконав свої зобов`язання, надавши МПП ВКФ «Гелікон» кредит на суму 3 000 000,00 доларів США, а саме:

600 000,00 доларів США згідно із заявкою на видачу кредиту від 19.07.2007 року, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 1746391 від 19.07.2007 року,

550 000,00 доларів США згідно із заявкою на видачу кредиту від 23.07.2007 року, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 1768033 від 23.07.2007 року,

200 000,00 доларів США згідно із заявкою на видачу кредиту від 25.07.2007 року, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 1784963 від 25.07.2007 року,

200 000,00 доларів США згідно із заявкою на видачу кредиту від 26.07.2007 року, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 1794559 від 26.07.2007 року,

100 000,00 доларів США згідно із заявкою на видачу кредиту від 27.07.2007 року, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 1803150 від 27.07.2007 року,

300 000,00 доларів США згідно із заявкою на видачу кредиту від 30.07.2007 року, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 1816026 від 30.07.2007 року.

500 000,00 доларів США згідно із заявкою на видачу кредиту від 13.12.2007 року, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 3429075 від 13.12.2007 року,

500 000,00 доларів США згідно із заявкою на видачу кредиту від 07.02.2008 року, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 415431 від 07.02.2008 року.

Позичальник повернув частину отриманого кредиту, а саме 20 000,00 доларів США.

Листами від 21.04.2008 вих. №710; від 17.11.2008 вих. № 2113 банк повідомив відповідача про збільшення відсоткової ставки з 01.05.2008 до 12,5% річних; з 01.12.2008 до 16,0% річних. Листом від 18.12.2008 вих. № 4954 повідомив про зменшення відсоткової ставки до 15,0 % річних.

30.04.2009 року між ВАТ «Кредобанк» та МПП ВКФ «Гелікон» було укладено нову редакцію кредитного договору № 204 від 18.07.2007 року, відповідно до якої розмір та валюта кредиту визначена сторонами у 3 195 000,00 доларів США (п. 2.1.1).

У п 2.1.6. нової редакції кредитного договору передбачено такий порядок видачі кредиту: траншами, шляхом конвертації кредитних коштів у валюту платежу з подальшим використанням безпосередньо за цільовим призначенням. Кредитні кошти в сумі не більше ніж 215 000,00 доларів США спрямовуються на погашення прострочених відсотків за період з 01.12.2008 року по 31.03.2009 року та нарахованих відсотків за квітень 2009 року по кредитному договору № 204 від 18.07.2007 року.

На виконання умов нової редакції кредитного договору Банк додатково видав кредит на суму 212 600,01 доларів США, а саме:

175 364,59 доларів США згідно із заявкою на видачу кредиту від 30.04.2009 року, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 2412046 від 30.04.2009 року,

37 235,42 доларів США згідно із заявкою на видачу кредиту від 19.05.2009 року, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 2827955 від 19.05.2009 року.

Факт видачі кредиту на загальну суму 3 212 600,01 доларів США та повернення частини кредиту на суму 20 000,00 доларів США також підтверджується випискою по позичковому рахунку № НОМЕР_1 .

Таким чином основна заборгованість МПП ВКФ «Гелікон» за кредитним договором № 204 від 18.07.2007 року, з урахуванням всіх змін та доповнень, (неповернута сума отриманого кредиту) 31 192 600,01 доларів США.

Звертаючись до суду із позовною заявою. Банк обґрунтовував заявлену позову вимогу про стягнення всієї суми неповернутого кредиту посиланням на приписи ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернуті позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з п. 2.9. та п. 5.9. кредитного договору у первісній редакції Банк вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим договором у разі невиконання позичальником зобов`язань за цим договором та/або договорами, якими забезпечується виконання зобов`язань за цим договором.

У п. 5.1. кредитного договору у первісній редакції передбачено обов`язок позичальниками повертати кредит відповідно до графіку, зокрема: до 29.08.2008 року - 5 000,00 доларів США, до 30.09.2008 року - 5 000,00 доларів США, до 31.10.2008 року - 5 000,00 доларів США.

МПП ВКФ «Гелікон» порушило зазначені умови договору та не здійснило повернення 5 000,00 доларів США до 30.09.2008 року (платіж було здійснено лише 14.10.2008 року), що надавало Банку право достроково стягнути всю суму неповернутого кредиту.

У п. 2.2. Кредитного договору (в редакції від 30.04.2009 року) вказано, що дата остаточного повернення кредиту - 31.03.2017 року.

Проте ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» наголошує, що станом на 01.03.2021 року МПП ВКФ «Гелікон» не здійснювало жодних платежів в рахунок погашення кредитної заборгованості та неповернута сума кредиту становить 3 192 600,01 доларів США.

Відповідно до умов Кредитного договору МПП ВКФ «Гелікон» отримало кредит у валюті долара США та взяло на себе зобов`язання повернути кредит у доларах США.

В заяві про зменшення позовних вимог Банк (первісний кредитор та первісний позивач) вказував, що неповернута сума кредиту становить 3 192 600,01 доларів США.

Зважаючи, що неповернута позичальником сума кредиту становить 3 192 600,01 доларів США, TOB «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду просить стягнути з МПП ВКФ «Гелікон» неповернуту суму кредиту у валюті зобов`язання, а саме 3 192 600,01 доларів США.

Згідно з п. 1 Кредитного договору, ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за користування кредитом.

Згідно з п. 4.2.1.Кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але, умовно, 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п.п. 2.1.3. цього Договору з моменту видачі кредиту до терміну, вказаному в п. 2.2. цього Договору.

В п. 4.3. Кредитного договору вказаний графік, згідно з яким позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за користування кредитом.

До заяви про зменшення позовних вимог Банком було долучено розрахунок процентів, загальна сума яких становить 763 614,03 доларів США.

Згідно з п. 4.1.3. Кредитного договору позичальник щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяці, сплачує банку комісію за управління кредитом у розмірі 500,00 грн.

У заяві про зменшення позовних вимог Банк вказав, що МПП ВКФ «Гелікон» не сплатило комісію за управління кредитом за березень 2011 року, заборгованість становить 500,00 грн.

Проте з виписки по рахунку № НОМЕР_2 вбачається, що 30.05.2011 року така комісія була сплачена.

У п. 7.1. Кредитного договору визначено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань (повернення кредиту або його частини, оплати процентів, комісій) позичальник на вимогу банку сплачує йому пеню: за зобов`язаннями у гривні - у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки; за зобов`язаннями в іноземній валюті - 0,05 % за кожен день прострочки від простроченої/несплаченої суми.

До заяви про зменшення позовних вимог Банком було долучено розрахунок пені, а саме: 23 339,55 доларів США - пеня за прострочення сплати процентів Відтак позивач просить суд стягнути з МПП ВКФ «Гелікон» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» заборгованість за кредитним договором № 204 від 18.07.2007 року (із усіма подальшими змінами та доповненнями) у розмірі: 3 192 600,01 доларів США - неповернута сума отриманого кредиту; 763 614,03 доларів США - проценти за користування кредитом; 23 339,55 доларів США - пеня за прострочення сплати процентів.

29.11.2011 року між ПАТ "Кредобанк" (далі по тексту - банк) та ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" (далі по тексту - новий кредитор) укладений договір факторингу шляхом уступки права грошової вимоги, відповідно до умов якого банк відступив, а ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" як новий кредитор набуло повний обсяг прав грошової вимоги до позичальників за кредитними договорами та повний обсяг прав вимоги до сторін забезпечення за забезпечувальними документами, строк виконання за якими настав на дату відступлення, а також які виникнуть у майбутньому, зокрема право на основну суму кредиту, на проценти, нараховані на неї, на комісії та будь-які штрафні санкції (за наявності), що підлягають сплаті у відповідності до умов кредитних договорів.

На виконання умов договору факторингу банк та новий кредитор 14.12.2011 підписали акт прийому-передачі портфеля заборгованостей. Згідно платіжного доручення №5 від 13.12.2011 новий кредитор сплатив банку 211695318,92 грн ціни відступлення.

Після переходу до ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" права вимоги до МПП ВКФ "Гелікон" новий кредитор звертався до боржника з повідомленнями про усунення порушень договірних зобов`язань вих.№ 879 від 19.05.2014 шляхом сплати протягом 33-ти днів з дати отримання вимоги заборгованості за кредитом.

З огляду на вказане, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 192 600,01 доларів США - неповернута сума отриманого кредиту; 763 614,03 доларів США - проценти за користування кредитом; 23 339,55 доларів США - пеня за прострочення сплати процентів.

Оцінка суду.

Згідно ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі кредитного договору №204 укладеного 18.07.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Кредобанк" та Малим приватним підприємством виробничо-комерційною фірмою "Гелікон", який 30.04.2009 викладено в новій редакції.

Згідно ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Факт виплати банком відповідачу кредиту на загальну суму 3 212 600,01 доларів США підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами та виписками по позичковим рахункам № НОМЕР_1 .

Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У пункті 5.8. нової редакції кредитного договору визначено, що банк у випадках, передбачених п. 2.9. цього договору, вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим договором, про що письмово повідомляє позичальника.

Згідно з пунктом 2.9. нової редакції кредитного договору до випадків, які надають банку право вимагати дострокового виконання всіх зобов`язань позичальника, зокрема, належать: невиконання позичальником зобов`язань, передбачених цих договором та/або договорами, якими забезпечується виконання зобов`язань за цим договором; несвоєчасна сплата процентів та/або повернення кредиту (частини кредит)).

Відповідно до умов пунктів 5.8, 5.9. нової редакції кредитного договору, позичальник зобов`язаний протягом 10 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги банку достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим договором.

На підставі пунктів 2.9., 5.8., 5.9. нової редакції кредитного договору банк звернувся до позичальника із вимогою вих. № 27.00-1703/11 від 08.02.2011 року, яку МПП ВКФ "Гелікон" залишив без відповіді та задоволення.

29.11.2011 між ПАТ "Кредобанк" (банк) та ТзОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" (новий кредитор) було укладено договір факторингу шляхом уступки права грошової вимоги, відповідно до умов якого Банк відступив новому кредитору, а новий кредитор прийняв від Банку права вимоги за кредитними договорами та за усіма забезпеченнями відповідно до забезпечувальних документів, вказаних у додатку №1. Сторони зобов`язані підписати на дату надходження ціни відступлення на рахунок Банку Акт прийому-передачі портфеля заборгованостей, згідно Додатку №2 до договору на підтвердження зазначеного приймання-передачі. Даний Акт є фактичним підтвердженням переходу прав вимоги за портфелем заборгованості відповідно до умов цього договору. Договір набуває чинності з моменту підписання даного акту.До позивача право вимоги до відповідача перейшло на підставі договору факторингу укладеного 29.11.2011 між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції".

Відповідно до п.4.1 договору, сторони узгодили, що новий кредитор заплатить банку ціну відступлення в сумі 211695318,92 грн (що дорівнює 35% розміру портфеля заборгованості, зазначеної у п.2.1.3) шляхом переказу коштів у безготівковій формі на рахунок № НОМЕР_3 в ПАТ "Кредобанк" одразу при наданні кредиту новому кредитору з боку АТ ПКО БП, що станеться негайно після реєстрації позики в НБУ.

Новий кредитор, на виконання умов п.4.1 договору, сплатив банку 211 695 318,92 грн, що підтверджується платіжним дорученням №5 від 13.12.2011р., а 14.12.2011 ПАТ "Кредобанк" та ТзОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" склали та підписали акт прийому-передачі портфеля заборгованостей, згідно якого відповідно до п.3.1, п.3.2 договору, банк передає портфель заборгованостей, а ТзОВ "ФК "Приватні інвестиції" приймає його, згідно додатку №1 до договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених у ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини 1 статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Таким чином, ТзОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" набуло права вимоги до МПП ВКФ "Гелікон", що належали ПАТ "Кредобанк", за кредитним договором №204 від 18.07.2007 року (із змінами та доповненнями), який був викладений у новій редакції.

Договір факторингу від 29.11.2011 р. є чинним, правомірність його укладення підтверджується рішенням Франківського районного суду м.Львова від 04.09.2015 р. у справі №1326/5469/2012, яке набрало законної сили.

Отже основний борг МПП ВКФ "Гелікон" за кредитним договором № 204 від 18.07.2007 року, з урахуванням всіх змін, доповнень та нової редакції договору становить 3 192 600,01 доларів США.

Щодо зазначення відповідачем про те, що обов`язкове нотаріальне посвідчення договору факторингу суд зазначає.

Законодавче регулювання договору факторингу викладене у главі 73 Цивільного кодексу України (статті 1077-1086).

Цивільний кодекс України та інші нормативно-правові акти не містять жодних вимог щодо обов`язкового нотаріального посвідчення договору факторингу

Щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст. 513 Цивільного кодексу України).

Зважаючи, що кредитний договір № 204 від 18.07.2007 року був укладений між ПАТ "Кредобанк" та МПП ВКФ "Гелікон" у простій письмовій формі, відповідно до приписів частини 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора (договір факторингу) також укладений у письмовій формі.

На підставі договору факторингу шляхом уступки права грошової вимоги від 29.11.2011 року та договору про відступлення прав за договорами іпотеки 16.12.2011 року від ПАТ "Кредобанк" до ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" перейшли права вимоги за кредитним договором № 204 від 18.07.2007 року (з подальшими змінами та доповненнями) та договором іпотеки від 19.07.2007 року (зареєстрований за № 6888 (з подальшими змінами та доповненнями) відповідно. Відомості про заміну іпотекодержателя були внесені до Державного реєстру іпотек.

Питання дійсності договору факторингу шляхом уступки права грошової вимоги від 29.11.2011 року та договору про відступлення прав за договорами іпотеки від 16.12.2011 року були предметом судового розгляду.

Так, рішенням Франківського районного суду м. Львова від 04.09.2015 року у справі № 1326/5469/2012, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "Кредобанк", ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", третя особи із самостійними вимогами - МПП ВКФ "Гелікон" про визнання договору факторингу недійсним відмовлено. Рішення набрало законної сили.

Рішенням господарського суду Львівської області від 21.12.2015 року у справі № 914/4440/14, яке набрало законної сили, у задоволенні позову МПП ВКФ "Гелікон" про визнання недійсним з моменту вчинення договору про відступлення прав за договорами іпотеки відмовлено.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Щодо твердження МПП ВКФ "Гелікон" про те, що фактором може бути виключно суб`єкт, у якого наявна ліцензія на здійснення фінансових операції з валютними цінностями, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.3 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" відносини, що виникають у зв`язку з функціонуванням фінансових ринків та наданням фінансових послуг споживачам, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України з питань регулювання ринків фінансових послуг, а також прийнятими згідно з цими законами нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" факторинг вважається фінансовою послугою.

Згідно частини 1 статті 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями.

Відповідно до частини 5 статті 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та цього Закону. Фінансова установа, що надає послуги з факторингу, може надавати послуги з пов`язаного з цим ведення обліку грошових вимог, надання поруки за виконання боржником свого обов`язку за грошовими вимогами постачальників товарів (послуг) та пред`явлення до сплати грошових вимог від імені постачальників товарів (послуг) або від свого імені, а також інші послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника.

Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку.

ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" набуло статус фінансової установи, що підтверджується свідоцтвом ФК № 282, яке видано Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Згідно із додатком до Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи ФК № 282 серед видів фінансових послуг, які має право здійснювати ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" без отримання ліцензій та/або дозволів відповідно до законодавства, вказано факторинг.

Крім того, Верховним Судом сформовано сталу судову практику щодо відсутності підстав для визнання недійним договору факторингу через відсутність генеральної та індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій (постанови від 10.07.2019 року в справі № 204/7396/15- ц, від 20.11.2019 року в справі № 336/6704/13-ц, від 11.12.2019 року в справі № 755/12702/16-ц, від 26.06.2019 року у справі № 761/21037/16-ц).

У вказаних постановах Верховним Судом наголошено, що відсутність у юридичної особи ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями не може бути підставою для задоволення вимог щодо визнання договору факторингу частково недійсним, адже ліцензія є необхідною при укладенні кредитного валютного договору, проте право вимоги за кредитним договором, яке переходить до юридичної особи за договором факторингу не є валютною операцією, яка потребує наявності генеральної або індивідуальної ліцензії.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України визначено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із статтею 224 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Тобто, такий правочин належить до категорії оспорюваних.

Як вже зазначалось вище, правомірність укладення договору факторингу встановлена рішенням суду.

Відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими для виконання.

Слід зазначити, що доводи відповідача викладені у додаткових поясненнях фактично зводяться до спроби переглянути рішення Франківського районного суду м.Львова від 04.09.2015 року у справі № 1326/5469/2012, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання. Вказані доводи суперечать конституційному принципу обов`язковості судових рішень.

Суд звертає увагу на те, що предметом позовних вимог у даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором. Правомірність набуття ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" права грошової вимоги до відповідача підтверджена судовим рішенням. Відтак заперечення відповідача стосовно неправомірності набуття позивачем права вимоги за договором факторингу не входять в предмет доказування у даній справі.

Щодо твердження відповідача про те, що борг перейшов до позивача в гривні, вимоги виставлені у гривні, відтак стягнення заборгованості у валюті є неправомірним, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до умов кредитного договору (пункти 2.1.1., 5.1.) відповідач отримав кредит у валюті долара США та взяв на себе зобов`язання повернути кредит у доларах США.

Згідно з п. 12.1. кредитного договору в новій редакції зміни та доповнення до цього договору вносяться тільки у письмовій формі шляхом укладення додаткових договорів, підписаних уповноваженими на те представниками сторін, крім випадків, передбачених цим договором.

Між сторонами не укладалась додаткова угода щодо зміни валюти зобов`язання, відтак відповідач має виконувати свої зобов`язання у визначеній договором валюті - доларах США.

Відповідно до ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір факторингу шляхом уступки права грошової вимоги від 29.11.2011 року містить, зокрема, такі визначення: "заборгованість" означає невиконані (несплачені) певним позичальником грошові зобов`язання перед Банком, розраховані відповідно до умов кредитного договору і ще не сплачені на день підписання цього договору;

"право вимоги" означає повний обсяг прав грошової вимоги до позичальників за кредитними договорами та повний обсяг прав вимоги до сторін за забезпечувальними документами, строк виконання за якими настав на дату відступлення прав вимоги за цим договором, а також які виникнуть в майбутньому, зокрема право на основну суму кредиту, на проценти, нараховані не неї, на комісії та будь-які штрафні санкції (за наявності), що підлягають сплаті у відповідності до умов кредитних договорів.

На підставі договору факторингу право грошової вимоги банку в обсязі та на умовах, що існували на момент укладення цього договору перейшло до ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції". Зважаючи, що умовами кредитного договору визначено зобов`язання позичальника у валюті доларів США, саме на таких умовах ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" набуло право вимоги.

У справі позовні вимоги були заявлені банком з врахуванням законодавства, яке було чинним станом на 2011 рік, тому ціна позову зокрема і у заяві про зменшення позовних вимог, була вказана у еквіваленті відповідно до офіційного курсу Національного банку України.

Проте з дати подання заяви про зменшення позовних вимог по теперішний час змінилось матеріальне та процесуальне законодавство, яким регламентується порядок стягнення валютної заборгованості.

Так, ст. 163 Господарського процесуального кодексу України у чинній редакції не встановлює обов`язку вказувати еквівалент ціни позову, який заявлено про стягнення іноземної валюти, у гривні відповідно до офіційного курсу Національного банку України.

ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" було залучено до участі у справі в якості правонаступника позивача ухвалою господарського суду Львівської області від 23.12.2020 року та набуло всі права первісного позивача. Відтак право вимагати стягнення боргу у іноземній валюті є правомірним.

В частині покликання відповідача на додаток № 1 до договору факторингу слід зазначити, що цей додаток є інформаційною базою, яка містить зведені дані щодо основних характеристик кредитних договорів (номер, дата та валюта), ідентифікаційні дані позичальників (найменування, ідентифікаційний код, місцезнаходження), розмір зобов`язання, опис забезпечення тощо.

Отже, додаток № 1, як інформаційна база, визначає розмір зобов`язань у визначеній кредитними договорами валюті, а також еквівалент в гривні, проте не змінює валюту зобов`язання.

Слід зазначити, що у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Згідно зі статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 5 Закону України "Про валюту і валютні операції" гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою цієї статті, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків. Усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні.

Законом України "Про валюту і валютні операції" передбачено можливість здійснення розрахунків у іноземній валюті за наявності ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій.

ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" не має ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що незалежно від визначеної сторонами валюти боргу у зобов`язанні (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов`язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов`язання і фактичного його виконання, є виключно національна валюта України - гривня - у разі відсутності у сторін відповідної ліцензії Національного банку України. Таким чином, рішення суду про стягнення з відповідача суми боргу в іноземній валюті за відсутності у позивача індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій є неправомірним й недопустимим способом захисту цивільних прав, оскільки іноземна валюта у спірних правовідносинах між названими сторонами спору може бути виключно валютою боргу, втім не валютою платежу. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного суду викладеною у постанові від 25.07.2018 року у справі № 308/3824/16.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформувала такий висновок щодо застосування норм права: у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коптів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої сгапі 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Згідно з ч 2 ст. 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Зважаючи, що неповернута відповідачем сума кредиту становить 3 192 600,01 доларів США, вказана сума має стягуватись за офіційним курсом Національного банку України на дату платежу.

Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно положень частини 3 статті 346 Господарського кодексу України кредити надаються банками під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків передбачених законом. Вказане узгоджується з положенням статті 1054 Цивільного кодексу України.

Згідно частини 1, частини 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з умовами кредитного договору, частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, позичальник (відповідач) зобов`язаний сплачувати проценти за користування кредитом.

Згідно з пунктом 4.2.1 нової редакції кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом "факт/360" (фактична кількість днів у місяці, але, умовно, 360 днів у році), за ставкою визначеною у п.п. 2.1.3. цього договору з моменту видачі кредиту до терміну, вказаному в п. 2.2. цього договору

В пункті 4.3. нової редакції кредитного договору вказаний графік, згідно з яким позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за користування кредитом.

Відтак до стягнення з відповідача підлягає 763614,03 доларів США заборгованості по процентам за користування кредитом.

Нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України передбачено відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за договором.

Так, відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором

Згідно зі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У пункті 7.1. нової редакції кредитного договору визначено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань (повернення кредиту або його частини, оплати процентів, комісій) позичальник на вимогу банку сплачує йому пеню: за зобов`язаннями у гривні - у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки; за зобов`язаннями в іноземній валюті - 0,05% за кожен день прострочки від простроченої/несплаченої суми.

Враховуючи, що кредитні кошти надавались у валюті, а облікова ставка НБУ застосовується тільки до гривні, а не до іноземної валюти, відповідно банк правомірно нарахував суму пені за прострочення сплати процентів в розмірі 0,05%, зважаючи на умови пункту 7.1. нової редакції кредитного договору.

Згідно долученого первісним позивачем до заяви про зменшення позовних вимог розрахунку пеня нарахована за прострочення сплати процентів становить 23339,55 доларів США. Вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Щодо заперечень відповідача про дострокове стягнення заборгованості, то таке право надано умовами кредитного договору в новій редакції, зокрема пунктом 2.9, 5.8. Крім того, таке право передбачено частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов`язань у визначені умовами договору строки, банк правомірно звернувся з позовом про дострокове стягнення заборгованості.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи те, що позивачем подано належні, допустимі, достовірні та вірогідні докази на підтвердження позовних вимог, які відповідачем не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 192 600,01 доларів США - неповернутої суми отриманого кредиту; 763 614,03 доларів США - процентів за користування кредитом; 23 339,55 доларів США - пені за прострочення сплати процентів підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Судові витрати.

Судові витрати по сплаті державного мита (на час подання позову) в сумі 25500,00 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.

Крім того, позивачем при поданні позову було сплачено 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Сплата вказаних витрат була обов`язковою станом на дату подання позову, відтак вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-80, 123, 129, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Гелікон» (79071, м.Львів, вул.Клепарівська, 230, ідентифікаційний код 13840859) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (04112, м.Київ, вул.Жамбила Жабаєва, буд.7, ідентифікаційний код 37356981) заборгованість за кредитним договором № 204 від 18.07.2007 року (із усіма подальшими змінами та доповненнями) у розмірі: 3 192 600,01 доларів США - неповернута сума отриманого кредиту; 763 614,03 доларів США - проценти за користування кредитом; 23 339,55 доларів США - пеня за прострочення сплати процентів за офіційним курсом Національного банку України на дату платежу, 25500,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Призначити судове засідання щодо вирішення питання про судові витрати позивача на 14.07.2021 о 15:00 год.

Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду Львівської області за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 128, 2 поверх, зал судових засідань №9.

5. Позивачу, в строк до 05.07.2021 включно: подати суду докази на підтвердження судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) у зв`язку з розглядом справі №5015/1583/11 з доказами скерування їх копій учасникам справи.

6. Явка в судове засідання сторін на власний розсуд.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення підписано 16.07.2021.

Суддя С.Б. Кітаєва