Рішення № 98389670, 07.07.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2021м. ДніпроСправа № 904/1980/21за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

до Відповідача -1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомспецбуд"

Відповідача -2 ОСОБА_1

про стягнення 88 916,13 грн.

Суддя Юзіков С.Г.

При секретарі судового засідання: Кулебі Т.Ю.

Представники:

Позивача - Коробков С.М. дов. № 495-К-О від 13.01.2021 (адвокат)

Відповідача -1 - не з`явився

Відповідача -2 - не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення солідарно з Відповідачів боргу за договором № Б/Н від 14.02.2014 у розмірі 88 916,13 грн.

Відповідачі явку повноважних представників у жодне судове засідання не забезпечили, відзиви на позов чи докази відсутності боргу на час розгляду справи господарському суду не надали.

Відповідач -1 про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належно на електронну адресу, на адресу вказану у позові та ЄДР, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням, що повернулося на адресу суду з відміткою про отримання Відповідачем кореспонденції суду №4930015361931, також на адресу суду повернулися поштові відправлення №4930015226619, №4930014628497 та №4930015785340 з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідач -2 про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належно на електронну адресу, на адресу вказану у позові та підтверджену ДМС, хоча на адресу суду повернулися поштові відправлення №4930014628489, №4930015226627 та №4930015361923 з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 ч.6 ст. 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази (ч.1 ст. 232 ГПК України).

В ході розгляду даної справи Господарським судом Дніпропетровської області, відповідно до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

На офіційному сайті Судова влада України, судом розміщено повідомлення для Відповідачів про розгляд справи №904/1980/21.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Справа, згідно зі ст. 165 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні досліджено надані Позивачем докази.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14.02.2014 Відповідач -1 (Клієнт) підписав заяву про відкриття поточного рахунку (далі Заява), за якою він приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", які надаються Позивачем (далі Умови), Тарифів Банку, розміщених в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування б/н від 14.02.2014 (далі Договір) та зобов`язався виконувати умови Договору.

За даними Позивача, за Договором Відповідачеві -1 Позивач (Банк) встановив кредитний ліміт на поточний рахунок в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), визначеними і врегульованими "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Відповідно до п. 3.18.1.16. Умов при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України),

Кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - кредит) надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, у межах кредитного ліміту (далі - ліміт). Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнту на свій розсуд або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку баку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших) (3.18.1.1 Умов).

Згідно з п. 3.18.1.3 Умов кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Період безперервного користування "кредитним лімітом на поточному рахунку" - не більше 35 днів. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого існувало дебетове сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня. Зменшення або збільшення заборгованості за кредитом в цей період не впливають на змінення дати початку періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду непереривного користування вважається день, по закінченню якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо (п. 3.18.1.11 Умов).

Обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до "Умов та Правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку і карток із зразками підписів і відтисків печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперової або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання засобів в рамках кредитного ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в об`ємі перерахованих засобів до повного виконання зобов`язань сторонами (п. 3.18.6.1 Умов).

Виконуючи договірні зобов`язання, Позивач встановив Відповідачеві -1 максимальний кредитний ліміт у розмірі 120 000,00 грн., що вбачається з виписки по рахунку та довідки Банку.

На підтвердження видачі кредиту Відповідачеві, Позивач надав виписку з рахунку Відповідача -1.

При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань, клієнт сплачує банку відсотки та пеню за користування кредитом від суми залишку непогашеної заборгованості в розмірі, передбаченому даним розділом "Умов та правил надання банківських послуг" (п. 3.18.1.13 Умов).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця, розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.3.18.4.1.1 Умов).

При не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24 % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п.3.18.4.1.2 Умов).

У разі непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого грошового зобов`язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315 % від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного з датою порушення зобов`язань( п.3.18.4.1.3 Умов).

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.18.4.1.4 Умов).

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату оплати (п. 3.18.4.9 Умов).

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими (п. 3.18.1.8 Умов).

При порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.11.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п., п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні (п.3.18.5.1 Умов).

Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань, передбаченої п. 3.18.0.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3., здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано клієнтом (п. 3.18.5.4 Умов).

За даними Позивача, у зв`язку з порушенням Відповідачем зобов`язань за Договором, станом на 19.01.2021 за ним обліковується борг - 88 916,13 грн., який складається з:

- 87 046,66 грн. - боргу за кредитом;

- 1 595,85 грн. - боргу з процентів за користування кредитом.

- 273,62 грн. - боргу з комісії за користуванням кредитом.

За даними Позивача, у порушення умов Договору, Відповідач -1 не повернув Позивачеві одержаний кредит.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Договором від 14.02.2014 Позивач з Відповідачем -2 уклали Договір поруки №POR1423212478054 від 06.02.2015 (далі Договір поруки), за п.1.1. якого предметом цього Договору є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання ТОВ "Дніпрокомспецбуд" зобов`язань за угодами-приєднання до:

розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг (далі Угода 1) по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

- за період користування кредитом згідно з п.3.2.1.1.2.2. "Угоди 1" - 30% річних;

- за період користування кредитом згідно з п.3.2.1.4.1.3. "Угоди 1" - 60% річних;

б) комісійної винагороди згідно з пунктом 3.2.1.1.17. "Угоди 1" в розмірі 3% від суми перерахувань;

в) винагороди за використання ліміту відповідно до пункту 3.2.1.4.4. "Угоди 1" 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць;

г) кредиту в розмірі 50 000 грн.

Якщо під час виконання "Угоди 1" зобов`язання Боржника, що забезпечені цим Договором, збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя, Поручитель при укладанні цього Договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за "Угоди 1" в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Відповідно до п. 1.2, 1.3 Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за "Угодою 1" та "Угодою 2" в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно із цим пунктом Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності. Поручитель з умовами "Угоди 1" та "Угоди 2" ознайомлений.

Згідно з п. 1.5 Договору поруки у випадку невиконання Боржником зобов`язань за "Угодою 1" та "Угодою 2" Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні Боржники.

У зв`язку з тим, що Кредитний договір забезпечено порукою, Позивач просить стягнути борг за договором солідарно з Відповідачів.

Наведене стало причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладання кредитного договору, погоджений кредитний ліміт, факт видачі кредиту, строк користування кредитом, графік погашення кредиту, наявність прострочень, наявність підстав для відповідальності поручителя.

Відносини, що виникли між сторонами у справі, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі (ст. 553 ЦК України).

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно зі ст. 554 ЦК України Боржник та Поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачі відзив на позов, доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми суду не надали.

Перевіривши доводи і докази Позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Так, на виконання умов Договору Позивач надав Відповідачеві-1 грошові кошти. Факт використання Відповідачем-1 наданих Позивачем коштів підтверджується виписками по рахункам Відповідача-1 за період з 13.02.2014 по 19.01.2021.

Також, Позивач надав довідку про розміри встановлених кредитних лімітів Відповідачеві -1 за період з 13.02.2014 по 11.11.2020.

У заявах Позичальника про відкриття рахунку та приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 13.02.2014 розмір процентної ставки, розмір та база нарахування пені, також розмір комісії за користування кредитом не зазначені.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення боргу за кредитом, боргу за процентами за користування кредитом та боргу з комісії за користування кредитом, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 13.02.2014, посилається на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів Банку, які розміщені на сайті://privatbank.ua.

Матеріали справи не містять доказів, до яких саме Тарифів та Умов приєднався Відповідач-1, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ "ПриватБанк". Підпису Відповідача-1 на долученому до позову позивачем витягу немає. Позивачем не надано і електронних доказів, які б підтверджували приєднання Відповідача-1 саме до тієї редакції Умов та правил надання банківських послуг, паперова копія, яких долучена до позову.

Роздруківка з сайту Позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк".

За таких обставин та без доказів про конкретні запропоновані Відповідачеві-1 Умови та правила банківських послуг, за відсутності у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, комісії, надані банком Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як укладення Позивачем та Відповідачем-1 кредитного договору.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17-ц.

З урахуванням викладеного відсутні правові підстави стверджувати про узгодження сторонами строку щодо повернення кредитних коштів. Також сторонами не узгоджені порядок, розмір та строки нарахування заборгованості за процентами за користування кредитом, пені за несвоєчасність виконання грошового зобов`язання та заборгованості з комісії за користування кредитом.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також вимоги ч.2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17-ц.

Беручи до уваги, що матеріали справи містять докази отримання Відповідачем -1 кредитних коштів від Позивача, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з Відповідача -1 суми основного боргу в розмірі 87 046,66 грн.

Позовні вимоги про стягнення з Відповідача -1 боргу зі сплати процентів за користування кредитом та боргу задоволенню не підлягають за вищенаведених підстав.

Кредитний договір забезпечено порукою.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою, як одним із видів забезпечення виконання зобов`язання (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 547 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (ч. 1,2 ст. 553 ЦК України).

Згідно зі ст. 559 ЦК України зміна обсягу зобов`язань боржника може бути підставою для припинення поруки. Зокрема, частиною першою цієї статті (у редакції, чинній на момент укладання Договору поруки) було передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

За загальним правилом, установленим ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з тим, за змістом ч. 3 ст. 651 ЦК України, договором або законом може бути передбачено також право сторони договору відмовитися від договору в повному обсязі або частково, тобто розірвати або змінити договір на власний розсуд на підставі одностороннього правочину.

Особливістю одностороннього правочину є те, що такий правочин як юридичний факт здійснюється за волевиявленням однієї особи, однак може спричиняти відповідні правові наслідки (породжувати обов`язки) для інших осіб, коли це випливає зі спеціальних положень законодавства.

Так, за правилами, передбаченими абз. 3 ч. 3 ст. 202 ЦК України, односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Настання правових наслідків, зумовлених вчиненням особою одностороннього правочину, для інших осіб пов`язане з дотриманням вимог щодо вчинення його у відповідній формі, обумовленій законом, та його реалізацією шляхом доведення цього правочину до відома зацікавлених осіб.

Частина 1 ст. 559 ЦК України передбачає спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов`язання, а відтак і договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя.

Умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 ч. 3 ст. 202 ЦК України, та, відповідно, від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі.

Відповідно до ч.1 ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У п. 4.2 Договору поруки сторони погодили, що зміни та доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін, у письмовому вигляді, шляхом укладання відповідного договору про внесення змін.

Як вбачається з довідки про розміри встановлених кредитних лімітів від 08.02.2021, кредитний ліміт встановлювався банком Відповідачеві -1 в наступному порядку: 13.02.2014 - 10 000 грн.; 01.03.2017 - 10 000грн.; 02.03.2014 - 9 000 грн.; 05.08.2014 - 0 грн.; 06.03.2015 - 10 000 грн.; 16.06.2015 - 15 000 грн.; 22.07.2015 - 20 000 грн.; 26.09.2015 - 0 грн.; 31.10.2017 - 10 000 грн.; 13.11.2017 - 25 000 грн.; 22.12.2017 - 50 000 грн.; 11.01.2018 - 75 000 грн.; 14.02.2018 - 90 000 грн.; 13.03.2018 - 120 000 грн.; 15.06.2018 - 45 000 грн.; 18.07.2018 - 70 000 грн.; 13.08.2018 - 85 000 грн.; 10.01.2019 - 25 000 грн.; 23.01.2019 - 15 000 грн.; 30.01.2019 - 0 грн.; 01.03.2019 - 40 000 грн.; 20.03.2019 - 50 000 грн.; 29.07.2019 - 85 000 грн.; 15.08.2019 - 100 000 грн.; 11.11.2020 - 0 грн.

Докази того, що Відповідач -2, як Поручитель, давав письмову згоду на збільшення кредитного ліміту Відповідачеві -1, а відповідно на збільшення обсягу своєї відповідальності в матеріалах справи відсутні. Також відсутні докази повідомлення банком Відповідача-2 про такі зміни.

Оскільки кредитний ліміт за кредитними зобов`язаннями боржника збільшено без погодження з поручителем, відсутні підстави для солідарного стягнення з поручителя спірних сум. Адже порука за договором №POR1423212478054 від 06.02.2015 є припиненою в силу положень ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №910/13109/18.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, до стягнення з Відповідача -1 належать: 87 046,66 грн. - основного боргу, решта позовних вимог задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на Відповідача -1 та Позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241,247 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомспецбуд" (49000, м. Дніпро, Узвіз Ярмарковий, 25, код 36161426) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код 14360570) 87 046,66 грн. - боргу за кредитом, 2 222,27 грн. - судового збору.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у строк, передбачений ст.256 ГПК України, з урахуванням ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу.

Повне рішення складено 19.07.2021.

Суддя С.Г. Юзіков