Рішення № 98389669, 07.07.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2021м. ДніпроСправа № 904/2128/21за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське управління регіонального будівництва"

про стягнення основного боргу у розмірі 3 009 587,71 грн.

Суддя Юзіков С.Г.

При секретарі судового засідання: Кулебі Т.Ю.

Представники:

Позивача - Пясецький Д.В. дов. № 14-15 від 15.01.2021 (адвокат)

Відповідача - Рисін О.О. дов. № 13/03-05 від 29.03.2021 (адвокат)

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просив стягнути з Відповідача основний борг 3 009 587,71 грн.

У відзиві на позов Відповідач повідомив, що станом на 09.03.2021 дійсно мав перед Позивачем борг за період грудень 2018 – квітень 2019 в сумі 3 009 587,71 грн., а за період з січня 2019 по квітень 2019 на загальну суму 2 497 987,71 грн. Позивач, обґрунтовуючи наявність у Відповідача боргу за грудень 2018 не врахував суми, сплачені Відповідачем за платіжними дорученнями №608 від 23.02.2021 на суму 426 600,00 грн. та №618 від 26.02.2021 на суму 85 000,00 грн., що загалом становить 511 600,00 грн. Таким чином, оскільки Відповідач виконав свої зобов`язання перед позивачем за грудень 2018 на суму 511 600 грн. належним чином до відкриття провадження у справі, то позовні вимоги про стягнення 511 600 грн. за грудень 2018 є необґрунтованими. Після відкриття провадження у справі №904/2128/21 Відповідач, у добровільному порядку, платіжним дорученням №685 від 23.03.2021 на суму 221 981,08 грн. та №721 від 07.04.2021 на суму 350 000 грн. частково оплатив борг перед Позивачем за січень 2019 на загальну суму 571 981,08 грн., у зв`язку з чим, на сьогоднішній день, борг Відповідача перед Позивачем за природний газ, поставлений в січні 2019 становить 427 000 грн., а не 998 981,08 грн. Відповідач визнає обґрунтованими позовні вимоги на загальну суму 1 926 006,63 грн., у тому числі за січень 2019 - 427 000 грн., за лютий 2019 - 775 108,81 грн., за березень 2019 - 596 902,92 грн., за квітень 2019 - 126 994,90 грн. В той же час, негайне виконання рішення суду про стягнення з Відповідача на користь Позивача всієї суми - 1 926 006,63 грн. призведе до накладення арештів на рахунки Відповідача, що, в свою чергу, заблокує його роботу, не дозволятиме своєчасно здійснювати розрахунки, виплачувати заробітну плату, розраховуватися за енергоносії, матеріали та послуги, необхідні для належного здійснення господарської діяльності Відповідача та, як наслідок, призведе до неплатоспроможності Відповідача і неможливості виконувати свої зобов`язання не тільки перед Позивачем, а й іншими кредиторами. З метою врегулювання даного спору мирним шляхом Відповідач звернувся до Позивача з пропозицією укласти мирову угоду до якої був долучений проект мирової угоди, у якій Відповідач запропонував Позивачеві розстрочити наявний на той час борг у сумі 2 276 006,63 грн., шляхом погашення його до 31.01.2022. В подальшому, Відповідач 07.04.2021 добровільно сплатив 350 000 грн., які за проектом мирової угоди планував оплатити до 30.04.2021 та надіслав Позивачеві лист №01/04-93 від 08.04.2021 до якого додатково додав звітність Відповідача за 2018-2020, з якої було видно, що Відповідач на протязі даних трьох років є збитковим підприємством, але збиток, який був станом на 31.12.2018 в розмірі 9 392 600 грн. станом на 31.12.2020 хоча і зменшився до 8 795 300 грн., але все одно існує і темпи його зменшення не дозволяють на сьогодні в повному обсязі своєчасно виконувати зобов`язання перед Позивачем, оскільки основною причиною їх існування на сьогодні є заборгованість населення за послуги з центрального опалення та обслуговування вузлів обліку теплової енергії, яка на сьогодні становить 4 774 200 грн., в тому числі і за період дії спірного Договору, а саме за 2018 в сумі 1 574 100 грн., за 2019 рік в сумі 279 500 грн. Отже, погашення населенням своїх боргів за 2018-2019 повністю дало б можливість Відповідачеві погасити залишок боргу перед Позивачем в сумі 1 926 006,63 грн. Відповідач на сьогодні вживає заходів щодо примусового стягнення з населення боргу з оплати послуг з теплопостачання, в тому числі за 2018-2019. У Відповідача також перед Позивачем існують зобов`язання за Договором реструктуризації заборгованості №191/1/1730-РЗ від 21.05.2019, який повністю і своєчасно виконується Відповідачем, заборгованість за яким повністю повинна бути погашена до квітня 2024. Також, причиною неможливості погасити борг Відповідача перед Позивачем є на сьогоднішній день запроваджений Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" карантин та колізії у законодавстві України, що змушують Відповідача надавати послуги для населення за тарифами, встановленими ще в січні 2019 та які не забезпечують покриття економічно обґрунтованих витрат Відповідача для надання його послуг населенню. Відповідач вважає, що наведені обставини є винятковими і що розстрочення виконання судового рішення дозволить акумулювати необхідні фінансові кошти для повного його виконання, виходячи з пріоритету інтересів Позивача у справі для відновлення його права у вигляді отримання повної суми боргу, за наявності достатніх даних вважати реальною можливість відшкодування Відповідачем заборгованості за рішенням суду у даній справі. Позивач не відповів на пропозицію Відповідача щодо укладання мирової угоди у даній справі, тому Відповідач просить суд розстрочити виконання майбутнього рішення у даній справі до 31.01.2022, оскільки розстрочення виконання рішення суду надасть Відповідачеві можливості уникнути банкрутства та виконати судове рішення шляхом сплати на користь Позивача суми боргу, при цьому запропонований Відповідачем строк розстрочення виконання рішення не є тривалим і надмірним і не може визнаватися надмірним, оскільки становить менше одного року. Отже, Відповідач вважає, що розстрочення виконання рішення суду на 9 місяців зі сплатою частини боргу кожного місяця не призведе до порушення принципу збалансованості інтересів сторін та не є надто тривалим з огляду на конкретні обставини цієї справи та значний розмір боргу, який Відповідач повинен сплатити на користь Позивача.

У відповіді на відзив Позивач вказав, що в ході перевірки інформації Відповідача підтверджено надходження на рахунок Позивача коштів в загальному розмірі 1 083 581,08 грн. в період з 23.02.2020 по 07.04.2021. Заяву про розстрочку виконання рішення суду Відповідач обґрунтовує своїм важким фінансовим становищем, необґрунтованістю тарифів та заборгованістю своїх кінцевих споживачів. Проте, посилання на дану обставину, за змістом ст. 331 ГПК України, не може вважатися такою, що може слугувати підставою для відстрочення/розстрочення виконання рішення, оскільки п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України передбачає, що обов`язковість судових рішень не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів. Крім цього в підтвердження власних доводів щодо складного фінансового становища Відповідач не надав належних та допустимих доказів тих виключних обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду за ст. 331 ГПК України. Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування. Так, на підтвердження відсутності фінансових можливостей Відповідачем не надано жодного документу, який би міг слугувати належним доказом. Позивач вважає, що надання Відповідачу розстрочки виконання рішення суду, призведе до сприяння Відповідачу в подальшому порушувати свої зобов`язання за іншими подібними договорами (існуючими і майбутніми), оскільки надана розстрочка буде істотно порушувати майнові інтереси Позивача, внаслідок надзвичайно тривалого перенесення терміну виконання зобов`язання Відповідача у спірних правовідносинах. В тому числі враховуючи стрімкі інфляційні процеси в державі. Позивач вважає, що обставини, на які посилається Відповідач, не є тими виключними обставинами (в розумінні ст. 331 ГПК України) для розстрочення виконання судового рішення, а є лише способом для затягування виконання рішення суду у поточній справі. Предметом розгляду справи є стягнення основного боргу за період поставки грудень 2018 - квітень 2019, яку Відповідач мав погасити з 25.01.2019 по 25.05.2019, відповідно. Однак, останній платіж за Договором (станом на датурозрахунку-31.01.2021) було проведено 28.01.2021 на суму 77 400.00 грн., а того ще 27.02.2020 (127 489,92 грн.). Станом на дату розрахунку заборгованості Відповідач вніс лише 4 платежі на загальну суму 1 185 957,74 грн., продовжував мати основний борг в розмірі 3 009 587,71 грн., що складає 71,7% від загальної суми поставки за Договором. Фактично, Відповідач вже і так отримував значний проміжок часу під час дії Договору та дотепер для погашення заборгованості, часткова оплата Відповідачем проводилась із значним простроченням та ще не сплачено значну частину основного боргу. При цьому затримка розрахунку і так наразі вже складає від 25 місяців (за зобов`язанням січня 2019). У силу приписів ст. 73, 74, 76-79, 331 ГПК України, підставою для встановлення розстрочки виконання рішення суду може бути доведена належними та допустимими доказами обставина, яка робить виконання такого рішення неможливим саме на строк 9 місяців, до 31.01.2022. Відповідач взагалі не обґрунтував строк такої відстрочки саме до 31.01.2022. Позивач звертає увагу, що, станом на 30.09.2020, відповідно до консолідованого звіту Позивача, розмір короткострокових зобов`язань складає 78,419 млрд. грн. (в тому числі заборгованість з податку на прибуток - 1,786 млрд. грн.), довгострокових - 89,097 млрд. грн. (в тому числі відстрочені податкові зобов`язання - 18,408 млрд. грн.); Всього - 167,516 млрд. грн. При цьому дебіторська заборгованість перед Компанією за поставлений природний газ, станом на 01.01.2021 року, становила 60,407 млрд. грн.

27.04.2021 від представника Позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій останній просить стягнути з Відповідача основний борг - 1 926 006,63 грн., судові витрати та повернути судовий збір у розмірі 16 253,72 грн.

У запереченнях Відповідач зазначив, що після отримання заяви Позивача про зменшення позовних вимог до 1 926 006,63 грн., Відповідач повністю погоджується з нею та визнає наявність боргу перед Позивачем. Також Відповідач просить розстрочити виконання рішення у даній справі, посилаючись на обставини викладені у відзиві.

У судовому засіданні досліджено надані сторонами докази.

За клопотаннями Позивача та Відповідача судове засідання проводилося в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

11.10.2018 сторонами укладено Договір №3643/18-ТЕ-5 постачання природного газу (далі Договір).

29.11.2018 сторонами укладено Додаткову угоду №4 до Договору постачання природного газу від 11.10.2018 №3643/18-ТЕ-5, у якій сторони погодили викласти розділи 1-12 Договору в новій редакції:

Згідно з п.1.1. Договору Постачальник зобов`язався поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п.1.2. Договору).

Постачальник передає Споживачу в період з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 601,962 тис.куб.метрів, у тому числі по місяцях (далі розрахункові періоди): жовтень 2018 – 0, листопад 2018 – 81,994; грудень 2018 – 144,873; всього: 226,867; січень 2019 – 133,507; лютий 2019 – 103,588; березень 2019 – 88,000; всього: 325,095; квітень 2019 – 50,000 (п.2.1. Договору, в редакції Додаткової угоди №6 від 20.03.2019 ).

У Додатковій угоді №8 від 22.04.2019, сторони погодили викласти в п.2.1. Розділу 2 "Кількість та фізико-хімічні показники природного газу" замовленого Споживачем на квітень 2019 обсяг (об`єм) природного газу, зазначений в таблиці цього пункту в наступній редакції: квітень 2019 – 16,972 тис.куб.м.

Споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, визначені в п.2.1 цього Договору повністю покривають потреби Споживача у відповідних розрахункових періодах для потреб, визначених п. 1.2 цього Договору. Споживач самостійно визначає обсяги, зазначені у п.2.1 цього Договору і несе відповідальність за правильність їх визначення (п.2.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору Постачальник передає Споживачеві газ у загальному потоці газу у разі передачі:

- природного газу власного видобутку – у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи;

- імпортованого газу – у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи.

Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.8. Договору).

Загальна вартість цього Договору дорівнює вартості фактично використаного за цим Договором природного газу (п.4.3. Договору).

Оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (п.5.1. Договору).

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється таким чином:

1) споживач перераховує на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений Постачальником Споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на Споживача поширюються вимоги підпункту 2 пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків зі спеціальним режимом використання;

2) в будь-якому випадку, Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений газ відповідно до пункту 5.1. цього Договору;

3) з поточного рахунка Споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника та зараховуються як оплата за природний газ поставлений Постачальником Споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на Споживача не поширюються вимоги підпункту 2 пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання;

Кошти, які надійшли від Споживача на рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий в установі уповноважених банків, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором;

4) шляхом зарахування Постачальником коштів, що надійшли від Споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим Договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості – за наявності заборгованості у Споживача за цим Договором.

Кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором;

5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється Споживачем на поточний рахунок Постачальника.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису Постачальника і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (п.11.1. Договору).

На виконання умов Договору, в період з листопада 2018 по квітень 2019, Позивач поставив Відповідачеві природний газ на загальну суму 4 195 545,45 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газ: за листопад 2018 - 613 529,29 грн., за грудень 2018 – 1 084 028,45 грн., за січень 2019 – 998 981,08 грн., за лютий 2019 – 775 108,81 грн., за березень 2019 – 596 902,92 грн., за квітень – 126 994,90 грн.

За даними Позивача, Відповідач за поставлений природний газ розраховувався несвоєчасно і не в повному обсязі, чим порушив умови, передбачені п. 6.1 Договору, у зв`язку з чим, станом на дату звернення з позовом, за ним обліковується борг у розмірі 3 009 587,71 грн.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у даній справі є: факт поставки газу, порушення Споживачем умов Договору в частині своєчасної оплати спожитого газу, наявність підстав та правильність нарахування основного боргу.

Після відкриття провадження у справі, Позивач, з посиланням на часткове погашення боргу Відповідачем, подав заяву про зменшення розміру позовних вимог до 1 926 006,63 грн.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Справа розглядається з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

У заяві про зменшення позовних вимог, Позивач просить повернути 16 253,72 грн. судового збору.

Відповідач повністю визнав борг в розмірі 1 926 006,63 грн.

З урахуванням наведених вище доказів (Договір з додатковими угодами, акти приймання-передачі природного газу, виписки по рахунку,) наданих сторонами, та визнанням Відповідачем боргу за поставлений газ, доводи Позивача про наявність у Відповідача боргу за поставлений природний газ, суд визнає обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов слід задовольнити, до стягнення з Відповідача на користь Позивача належать 1 926 006,63 грн. – боргу.

Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред`явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою. У разі зменшення розміру позовних вимог питання щодо повернення суми судового збору вирішується відповідно до статті 7 цього Закону (п.2 ч.2 ст. 6 Закону України "Про судовий збір").

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

З урахуванням викладеного, беручи о уваги заяву представника Позивача, суд вважає за необхідне повернути йому з державного бюджету частину сплаченого судового збору у розмірі 30 698,77 грн. (16 253,73 грн. у зв`язку зі зменшенням розміру позовних вимог, 14 445,05 грн. у зв`язку з визнанням Відповідачем позовних вимог) сплаченого згідно з платіжним дорученням №0000015227 від 24.02.2021.

До стягнення з Відповідача належать 14 445,05 грн. судового збору.

Відповідач просить розстрочити виконання рішення у даній справі строком на 9 місяців, мотивуючи тим, що негайне виконання рішення суду про стягнення з Відповідача на користь Позивача всього боргу в розмірі 1 926 006,63 грн. призведе до накладення арештів на рахунки Відповідача, що, в свою чергу, заблокує його роботу, не дозволятиме своєчасно здійснювати розрахунки, виплачувати заробітну плату, розраховуватися за енергоносії, матеріали та послуги, необхідні для належного здійснення господарської діяльності Відповідача та, як наслідок, призведе до неплатоспроможності Відповідача і неможливості виконувати свої зобов`язання не тільки перед Позивачем, а й іншими кредиторами. Також, Відповідач зазначив, що протязом трьох років є збитковим підприємством, але збиток, який був станом на 31.12.2018 в розмірі 9 392 600 грн. станом на 31.12.2020 хоча і зменшився до 8 795 300 грн., але все одно існує і темпи його зменшення не дозволяють на сьогодні в повному обсязі своєчасно виконувати зобов`язання перед Позивачем, оскільки основною причиною їх існування є заборгованість населення за послуги з центрального опалення та обслуговування вузлів обліку теплової енергії, яка на сьогодні становить 4 774 200 грн., в тому числі і за період дії спірного Договору, а саме за 2018 в сумі 1 574 100 грн., за 2019 рік в сумі 279 500 грн. Отже, погашення населенням своїх боргів за 2018-2019 повністю дало б можливість Відповідачу погасити залишок заборгованості перед Позивачем в сумі 1 926 006,63 грн. Відповідач вживає заходів щодо примусового стягнення з населення заборгованості з оплати послуг з теплопостачання, в тому числі за 2018-2019. У Відповідача також перед Позивачем існують зобов`язання за Договором реструктуризації заборгованості №191/1/1730-РЗ від 21.05.2019, який повністю і своєчасно виконується Відповідачем, заборгованість за яким повністю повинна бути погашена до квітня 2024. Також, причиною неможливості погасити бор Відповідача перед Позивачем є на сьогоднішній день запроваджений Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" карантин та колізії у законодавстві України, що змушують Відповідача надавати послуги для населення за тарифами, встановленими ще в січні 2019 та не забезпечують покриття економічно обґрунтованих витрат Відповідача для надання його послуг населенню. Відповідач вважає, що наведені обставини є винятковими і що розстрочення виконання судового рішення дозволить акумулювати необхідні фінансові кошти для повного його виконання, виходячи з пріоритету інтересів Позивача у справі для відновлення його права у вигляді отримання повної суми боргу, за наявності достатніх даних вважати реальною можливість відшкодування Відповідачем боргу за рішенням суду у даній справі. Також, Відповідач просить відстрочити стягнення судового збору до 31.01.2022.

Позивач заперечує заяву Відповідача про розстрочення та відстрочення виконання рішення, мотивовану важким фінансовим становищем, необґрунтованістю тарифів та заборгованістю кінцевих споживачів Відповідача, оскільки за змістом ст. 331 ГПК України, ці обставини не можуть вважатися обставинами, що можуть слугувати підставою для відстрочення/розстрочення виконання рішення, так як п. 9 ч. З ст. 129 Конституції України передбачає, що обов`язковість судових рішень не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів. Крім цього в підтвердження власних доводів щодо складного фінансового становища Відповідач не надав належні та допустимі докази тих виключних обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду згідно з ст. 331 ГПК України. Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування. Так, в підтвердження відсутності фінансових можливостей Відповідачем ним не було надано жодного документу, який би міг слугувати належним доказом. Позивач вважає, що надання Відповідачу розстрочки виконання рішення суду, призведе до сприяння Відповідачу в подальшому порушувати свої зобов`язання за іншими подібними договорами (існуючими і майбутніми), оскільки надана розстрочка буде істотно порушувати майнові інтереси Позивача, внаслідок надзвичайно тривалого перенесення терміну виконання зобов`язання Відповідача у спірних правовідносинах, в тому числі враховуючи стрімкі інфляційні процеси в державі. Враховуючи вищевикладене, Позивач вважає, що обставини, на які посилається Відповідач не є тими виключними обставинами (в розумінні ст. 331 ГПК України) для розстрочення виконання судового рішення, а є лише способом для затягування виконання рішення суду у поточній справі. Предметом розгляду справи є стягнення основного боргу за період поставки грудень 2018 - квітень 2019 року, яку Відповідач мав погасити з 25.01.2019 по 25.05.2019, відповідно. Однак, останній платіж за Договором (станом на дату розрахунку-31.01.2021) було ним здійснено 28.01.2021 на суму 77 400.00 грн., а того ще 27.02.2020 (127 489,92 грн.). Станом на дату розрахунку заборгованості Відповідач здійснив лише 4 платежі на загальну суму 1 185 957,74 грн., продовжував мати основну заборгованість в розмірі 3 009 587,71 грн., що складає 71,7% від загальної суми поставки за Договором. Фактично Відповідач вже і так отримував значний проміжок часу під час дії Договору та дотепер для погашення заборгованості, часткова оплата Відповідачем проводилась із значним простроченням та ще не сплачено значну частину основної заборгованості. При цьому, затримка розрахунку і так наразі вже складає від 25 місяців (за зобов`язанням січня 2019). У силу приписів ст. 73, 74, 76-79, 331 ГПК України, підставою для встановлення розстрочки виконання рішення суду може бути доведена належними та допустимими доказами обставина, яка робить виконання такого рішення неможливим саме на строк 9 місяців, до 31.01.2022. Відповідач взагалі не обґрунтував строк такої відстрочки саме до 31.01.2022. Позивач звертає увагу, що, станом на 30.09.2020, відповідно до консолідованого звіту Позивача, розмір короткострокових зобов`язань складає 78,419 млрд. грн. (в тому числі заборгованість з податку на прибуток - 1,786 млрд. грн.), довгострокових - 89,097 млрд. грн. (в тому числі відстрочені податкові зобов`язання - 18,408 млрд. грн.); Всього - 167,516 млрд. грн. При цьому дебіторська заборгованість перед Компанією за поставлений природний газ, станом на 01.01.2021 року, становила 60,407 млрд. грн.

Перевіривши докази сторін, суд погоджується з Позивачем про неналежність доказів Відповідача на підтвердження винятковості випадку, оскільки надані докази свідчать про відсутність коштів у Відповідача, що є звичайними ризиками господарської діяльності, крім того, суд бере до уваги що предметом позову є стягнення лише основного боргу, а також, що у період з 23.02.2021 по 07.04 2021 Відповідач сплатив за Договором 1 083 581,08 грн., що свідчить про можливість Відповідача відповідати за зобов`язаннями. Що ж до невідповідності тарифів на послуги Відповідача, то останній не надав суду належних і допустимих доказів вжиття заходів на відшкодування різниці у тарифах чи інш.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги відсутність належних доказів на підтвердження надзвичайних (виключних) обставин, значний строк невиконання зобов`язань, заперечення Позивача, правові підстави для задоволення заяви Відповідача про розстрочення/відстрочення виконання рішення суду відсутні, тому зазначене клопотання задоволенню не підлягає. Крім того, суд бере до уваги, що Відповідач не позбавлений права іншого звернення до суду із заявою про розстрочку рішення у справі, за умови надання належних доказів на підтвердження надзвичайних (виключних) обставин.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 130, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське управління регіонального будівництва" (50054, м. Кривий Ріг, Військове містечко-33, буд. 16, кв. 33, код 37862355) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 1 926 006,63 грн. – боргу, 14 445,05 грн. – судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повернути Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) з державного бюджету частину судового збору в розмірі 30 698 (тридцять тисяч шістсот дев`яносто вісім),77 грн. сплаченого згідно з платіжним дорученням №0000015227 від 24.02.2021, про що видати ухвалу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у строк, передбачений ст.256 ГПК України, з урахуванням ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу.

Повне судове рішення складене 19.07.2021

Суддя С.Г. Юзіков