Рішення № 98388429, 19.07.2021, Станично-Луганський районний суд Луганської області

Справа № 430/205/21

Провадження № 2-а/430/2/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2021 року смт. Станиця Луганська

Станично-Луганський районний суд Луганської області, в складі:

головуючого-судді: Попової О.М.,

при секретарі: Романовій М.О.,

за участі: представника позивача Марченко С.Д.,

представника відповідача Тернавського І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 та її представника адвоката Марченко Софії Дмитрівни до Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

10.02.2021 року позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Марченко С.Д. звернулися до суду з позовом до Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Позовна заява мотивована тим, що 25 січня 2021 року посадовою особою, старшим прикордонних нарядів в контрольному пункті в`їзду виїзду «Станиця-Луганська» капітаном Ролінським Ярославом Романовичем винесено постанову від 25.01.2021 СхРУ № 073437, якою ОСОБА_1 було визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на неї адміністративне стягнення у виді: штрафу, що складає - 5100 гривень.

Відповідно до Постанови «02.11.2020 року о 20 годині 10 хвилин на напрямку «Донецьк» (РФ) - «Ізварине» (ТОТ) здійснила в`їзд до тимчасово окупованої території України з Російської Федерації поза контрольними пунктами в`їзду виїзду чим порушила вимоги п. 3 порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, тобто вчинила правопорушення відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 204-2 КУпАП».

Вказану Постанову вважає протиправною, та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав. Вказують, що відповідачем було зазначено, що доказом вчинення ОСОБА_1 правопорушення, є визнання своєї вини, на підставі чого зроблено висновок про вчинення нею правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 204-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення, в оскаржуваній постанові відсутні будь-які достовірні і достатні докази наявності в діях позивача того складу адміністративного правопорушення, який зазначено в постанові. Зокрема, не встановлено порушення «Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1" липня 2019 року № 815, оскільки не доведено факту здійснення Позивачем 02.11.2021 року о 20 год. 10 хв., на напрямку «Донецьк» (РФ) - «Ізварине» (ТОТ) в`їзду до тимчасово окупованої території України з Російської Федерації поза контрольними пунктами в`їзду виїзду.

Також на думку позивача та її представника постанова має ряд процесуальних порушень, не зазначено належним чином місцезнаходження, телефон, e-mail підрозділу органу охорони державного кордону, шо для позивача є важливою інформацією. Під час винесення постанови, не були виявлені обставини, які виключають аміністративну відповідальність, пом`якшують і обтяжують відповідальність, не взяті до уваги, що позивач є матір`ю малолітньої дитини, яку виховує самостійно і має статус матері одиначки. Окрім того, позивач вважає, що в порушення вимог ст. 268 КУпАП позивачу перед складанням постанови не були роз`яснені права, не надано часу для підготовки для звернення за правовою допомогою, зміст постанови не проголошувався, права роз`яснені вже після накладання адміністративного стягнення, що порушує її права на захист своїх прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст. 268 КупАП. Також на думку позивача та її представника під час винесення постанови старшим прикордонних нарядів в контрольному пункті їзду виїзду «Станиця-Луганська» капітаном Ролінським Ярославом Романовичем не було налано доказів підтверджуючих надання йому повноважень щодо розгляду справ та накладення адміністративного стягнення.

На підставі викладеного позивач та її представник вважають, що вказана постанова про накладення адміністративного стягнення є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернулись до суду з даним позовом та просять постановити у справі рішення яким скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 25 січня 2021 року CxPY № 073437 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 204-2 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а провадження по справі - закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

У судове засідання позивач не з`явилася, надала суду заяву з проханням розглядати справу за її відсутності.

Представник позивача адвокат Марченко С.Д. позовні вимоги підтримала, просила задовольнити, враховуючи відповідь на письмовий відзив.

Представник відповідача помічник начальника відділу прикордонної служби «Станиця Луганська» Тернавський І.С. проти задоволення позову заперечував, посилаючись на письмовий відзив.

Вислухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Зі змісту копії постанови про накладення адміністративного стягнення серії СхРУ № 073437 від 25 січня 2021 року вбачається, що старшим прикордонних нарядів в контрольному пункті в`їзду-виїзду «Станиця Луганська» капітаном Ролінським Ярославом Романовичем встановлено, що 02.11.2020 року о 20 годині 10 хвилин на напрямку «Донецьк» (РФ) - «Ізварине» (ТОТ) ОСОБА_1 здійснила в`їзд до тимчасово окупованої території України з Російської Федерації поза контрольними пунктами в`їзду виїзду, чим порушила вимоги п. 3 порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженого ПКМУ № 815 від 17.07.2019 року, тобто вчинила правопорушення відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 204-2 КУпАП.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-2 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 5100 гривень. Копію вказаної постанови отримано ОСОБА_1 25.01.2021 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 3 ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу /посадової особи/ про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган /вищестоящій посадовій особі/ або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган /посадова особа/ встановлюють наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та іншими обставинами, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- та кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 204-2 КУпАП порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, передбачене частиною першою цієї статті, тягнуть за собою накладення штрафу від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З п. 6 Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року № 815, вбачається, що в`їзд/виїзд осіб, у тому числі транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, а також переміщення товарів на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти відповідно до вимог цього Порядку.

Згідно із ст. 222-1 КУпАП органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду - виїзду, порушенням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію, невиконанням рішення про заборону в`їзду в Україну, порушенням порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, а також з порушенням порядку в`їзду до району проведення антитерористичної операції або виїзду з нього (стаття 202, частина друга статті 203, стаття 203-1 (щодо порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в`їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), статті 204-2, 204-4).

Суд не погоджується з твердженням позивача про те, що постанову про накладення стягнення винесено не уповноваженою посадовою особою, оскільки зі змісту постанови та відомостей, викладених в відзивах вбачається, що постанову відповідно до приписів ст. 222-1 КУпАП складено уповноваженою посадовою особою Державної прикордонної служби - старшим прикордонних нарядів прикордонної служби відповідного структурного підрозділу, що передбачено ч.5 п.3 розділу ІІ Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МВС України від 18 вересня 2013 року № 898.

Однак, суду відповідачем не надано жодних доказів того, що позивач перетнув державний кордон України саме в той спосіб та в тому місці - в пункті пропуску «Ізварине», як вказано в оскаржуваній постанові. Надані відповідачами суду копії матеріалів справи, які містять копію заяви ОСОБА_1 про визнання вини та накладення штрафу, не можуть слугувати належним доказом незаконного перетину державного кордону України у вказаний час та в указаному місці - саме в пункті пропуску «Ізварине», оскільки не було надано жодного документального доказу щодо цього та копії матеріалів адміністративної справи не містять відомостей про це (штампів, відміток про перетин тощо).

Посилання представника відповідача - Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса, у своєму письмовому відзиві на те, що позивач сам в усній формі вказував на перетин державного кордону України саме в пункті пропуску «Ізварине» не підтверджені належними доказами, окрім заповнення п. 3 пояснень ОСОБА_1 .

Посилання позивача на ряд процесуальних порушень, при складанні протоколу, а саме: не зазначено належним чином місцезнаходження, телефон, e-mail підрозділу органу охорони державного кордону, шо для позивача є важливою інформацією, під час винесення постанови, не були виявлені обставини, які виключають аміністративну відповідальність, пом`якшують і обтяжують відповідальність, не взяті до уваги, що позивач є матір`ю малолітньої дитини, яку виховує самостійно і має статус матері одиначки, та той факт, що в порушення вимог ст. 268 КУпАП позивачу перед складанням постанови не були роз`яснені права, не надано часу для підготовки для звернення за правовою допомогою, зміст постанови не проголошувався, права роз`яснені вже після накладання адміністративного стягнення, що порушує її права на захист своїх прав, як і заперечення відповідачів щодо зазначених обставин, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, не були підтверджені документально, тому суд до уваги зазначені обставини не приймає.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, проаналізувавши встановлені судом всі обставини справи і оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що відповідачами не доведено правомірності прийнятого рішення про притягнення до адміністративної відповідальності позивача ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог ст. 293 КУпАП орган /посадова особа/ при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень, у тому числі: скасовує постанову і закриває справу.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право зокрема: 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

У відповідності з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

На підставі викладеного, аналізуючи матеріали справи в повному обсязі, оскільки відповідачем не доведена, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, правомірність свого рішення, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова, винесена Ролінським Я.Р. з порушенням вимог діючого законодавства України, а тому суд вважає за необхідне позов ОСОБА_1 задовольнити, визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 25 січня 2021 року серії СхРУ № 073437 за ч. 2 ст. 204-2 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення відносно позивача ОСОБА_1 закрити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. в ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», таким чином, враховуючи факт задоволення позовних вимог, вказану суму судового збору слід стягнути на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 251,289, 293 КУпАП, ст. 242-246, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 та її представника адвоката Марченко Софії Дмитрівни до Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Постанову старшого прикордонних нарядів в контрольному пункті в`їзду-виїзду «Станиця Луганська» Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса відділу прикордонної служби «Станиця Луганська» капітана Ролінського Ярослава Романовича серії СхРУ № 073437 від 25 січня 2021 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-2 КУпАП - скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної прикордонної служби України Східного регіонального управління Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгені Пікуса (місце розташування за адресою: 93120, Луганська область, місто Лисичанськ, просп. Перемоги, буд. 58, код ЄДРПОУ 14321736) на користь держави судові витрати у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково протягом десяти днів з дня його проголошення (складення) до Першого апеляційного адміністративного суду через Станично-Луганський районний суд Луганської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.М.Попова