Рішення № 98386972, 13.07.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 13.07.2021

Справа № 334/4077/21

Провадження № 2/334/2998/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

13 липня 2021 року м. Запоріжжя

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі

судді Бредіхіна Ю.Ю.,

за участю секретаря Турленко К.С.,

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми,

установив

І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін.

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 14 615,89 гривень, з яких: заборгованість по кредиту - 12 149,14 грн., заборгованість по пені - 742,05 грн., заборгованість 3% річних від простроченої суми відсотків по кредиту - 68,61 грн., заборгованість 3% річних від простроченої суми відсотків по кредиту - 603,99 грн., сума втрат від інфляції на суму нарахованих та несплачених процентів - 91,33 грн., втрат від інфляції на суму несплачених кредиту - 960,77 грн. та судовий збір. В обґрунтування своїх вказує на те, що 11.11.2013 року між відповідачем та позивачем укладено договір №811213 про відкриття та обслуговування рахунку. В подальшому, 17.12.2013 до вказаного договору укладено додаткову угоду, за змістом, якої відповідачу надано позику у вигляді кредитного ліміту у розмірі 15000 грн. зі сплатою 25% річних.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, утворилась заборгованість, яку позивач і просить стягнути.

Відповідач відзиву на позов не надав.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15.06.2021 року відкрито спрощене провадження у справі, судове засідання призначено на 13.07.2021 року.

У судове засідання, яке відбулось 13.07.2021 року відповідач не з`явився. Будь-яких заяв чи клопотань з цього приводу суду відповідач не надав.

Частиною сьомою статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України) визначено, що у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Частиною четвертою статті 223 ЦПК України встановлено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи наявність підстав, визначених частиною першою статті 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

ІІІ. Фактичні обставини встановлені судом.

11.11.2013 року між відповідачем та позивачем укладено договір №811213 про відкриття та обслуговування рахунку.

17.12.2013 року між відповідачем та позивачем укладено додаткову угоду до договору №811213 від 11.11.2013року про відкриття та обслуговування рахунку. Відповідно до умов додаткової угоди позивач надав відповідачу позику у вигляді кредитного ліміту у розмірі 15000 грн. зі сплатою 25% річних.

Відповідач використовував надані йому кредитні кошти, проте здійснив порушення строків погашення заборгованості.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача станом на 25.05.2021 року по кредитному договору становить: заборгованість по кредиту - 12 149,14 грн., заборгованість по пені - 742,05 грн., заборгованість 3% річних від простроченої суми відсотків по кредиту - 68,61 грн., заборгованість 3% річних від простроченої суми відсотків по кредиту - 603,99 грн., сума втрат від інфляції на суму нарахованих та несплачених процентів - 91,33 грн., втрат від інфляції на суму несплачених кредиту - 960,77 грн.

ІV. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Спір між сторонами виник з договірних правовідносин, які врегульовані нормами Цивільного кодексу України в частині позики та договору кредиту, а також регулюються загальними положеннями про договір та зобов`язання.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У цій конкретній справі позивачем не надано тексту відповідного договору у редакції у якій він укладений між сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У наданих суду документах, вказано, що відповідач отримав 15 000 грн. кредиту у вигляді кредитного ліміту під 25% річних, за таких обставин суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню.

Проте, позивач не надано жодного доказу в обґрунтування своїх вимог в частині стягнення пені, а саме: договору, яким сторони погодили умови застосування пені, її розмір та порядок нарахування.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача в частині вимоги щодо стягнення пені.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних втрат нарахованих на суму нарахованих та несплачених відсотків, то суд зазначає, що Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, у розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

При цьому, базою (основою) для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, згідно з вимогами наведеної норми, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволені вимог в частині нарахування інфляційних та трьох відсотків, нарахованих на відсотки

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 129,91 гривень (2270*( 13 713,90/14615,89).

Керуючись ст. ст. 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» (м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 48, код ЄДРПОУ 02760363) заборгованість за кредитним договором у сумі 13 713 (тринадцять тисяч сімсот тринадцять) гривень 90 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» (м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 48, код ЄДРПОУ 02760363) судовий збір у сумі 2 129 (дві тисячі сто двадцять дев`ять) гривень 91 копійку.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до безпосередньо до Запорізького апеляційного суду або через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 19.07.2021 року.

Суддя Ю.Ю. Бредіхін