Рішення № 98379665, 20.04.2021, Великобілозерський районний суд Запорізької області

2/312/21/2021

312/191/20

20.04.2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

справа № 312/191/20

провадження № 2/312/21/2021

20 квітня 2021 року с. Велика Білозерка

Великобілозерський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Яцун О.О.,

при секретарі Юхник С.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства«Кредобанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Котула Артем Михайлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства«Кредобанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 27.01.2020 року приватними нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. було вчинено виконавчий напис № 254 щодо стягнення з позивача на користь Публічного акціонерного товариства«Кредобанк» заборгованості в розмірі 36007 грн. 54 коп. На підставі цього виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Котула А.М. було відкрито виконавче провадження серії ВП № 62193380.

Позивач вважає, що даний виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки нотаріус при його вчиненні не перевірив безспірність вимог стягувача. Крім того, позивач зазначає, що нотаріусом було порушено вимоги Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки спірний нотаріальний напис було вчинено після спливу трирічного строку з дня виникнення права вимоги у відповідача. Також позивач зазначає, що спірний виконавчий напис вчинено на підставі кредитного договору, який нотаріально не посвідчений, що не відповідає положенням Закону України «Про нотаріат» та «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» в частині переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 254 від 27 січня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства«Кредобанк» заборгованості в розмірі 36007 грн. 54 коп.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлені про час, день та місце проведення судового засідання, не з`явилися, надавши до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити їх в повному обсязі, при цьому не заперечують проти ухвалення заочного рішення (а.с.142, 143, 146).

Представник відповідача Публічного акціонерного товариства«Кредобанк» в судове засідання також не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, про причини неявки до суду не повідомив, у встановлений судом строк відзив з викладеними запереченнями проти позову до суду не надав (а.с.144).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В., будучи належним чином повідомленим про час, день та місце проведення судового засідання, до суду також не з`явилася, про причини неявки до суду не повідомив (а.с.145).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Котула А.М., будучи належним чином повідомленим про час, день та місце проведення судового засідання, до суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. При цьому, в письмових поясненнях від 14.03.2021 року зазначив, що просить суд розглянути справу без його участі (а.с.127, 141).

За правилами ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що позивач та його представник не заперечують проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10 березня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 1535660666601050, за умовами якого позивачу було надано кредит в розмірі 19377 грн. 35 коп. строком до 09.03.2018 року зі сплатою 36,6000 % річних за користування кредитом (а.с.128-129).

10.08.2018 року між Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» та Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» було укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № 1535660666601050, за яким Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» набуло право грошової вимоги відносно боржників Публічного акціонерного товариства «Фідобанк, в тому числі щодо ОСОБА_1

27.01.2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованості за кредитним договором № 1535660666601050 від 10.03.2015 року в розмірі 36007 грн. 54 коп., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 13205 грн. 88 коп. та заборгованості за відсоткам в розмірі 22801 грн. 66 коп. (а.с.131).

Судом також встановлено, що 27.05.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Котулою А.М., на підставі вищевказаного нотаріального напису, було винесено постанову серії ВП № 62193380 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню вищезазначеного виконавчого напису щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованості в розмірі 36007 грн. 54 коп. (а.с.132).

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом ч.1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат», порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України. До таких актів, зокрема відноситься, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595.

Згідно пункту 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат», вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія.

Стаття 87 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Правилами статті 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стяґувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стяґувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стяґувачем документів, які, згідно із відповідним Переліком, є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стяґувачем. Однак, сам по собі цей факт не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Положеннями пп. 3.2, 3.5 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Зі змісту оспорюваного виконавчого напису вбачається, що його вчинено на підставі п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

Відповідно до п. 2 Переліку для одержання виконавчого напису з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стяґувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Судом встановлено, що Перелік документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку в первісній редакції від 29.06.1999 року не передбачав можливості вчинення виконавчих написів на кредитних договорах.

26.11.2014 року в Перелік було внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року, якою доповнено Перелік п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Проте, вказану постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року, зокрема, в частині доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» визнано незаконною та нечинною постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14.

Згідно з п. 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі», визнання акту суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001 року, тобто в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові по справі № 910/13233/17 від 29.01.2019 року.

Крім того, у постанові № 158/2157/17 від 15.04.2020 року Верховний Суд України, спираючись на те, що виконавчий напис було вчинено після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, а також на те, що укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, дійшов висновку про те, що наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стяґувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Судом встановлено, що оскаржений виконавчий напис, вчинений нотаріусом 27 січня 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, до того ж укладений між Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» та ОСОБА_1 кредитний договір № 1535660666601050 від 10.03.2015 року не був посвідчений нотаріально.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про те, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не було дотримано вимог Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

В той же час, суд вважає необґрунтованими ствердження представника позивача, які викладені в позовній заяві, про те, що оспорюваний виконавчий напис було зроблено нотаріусом з пропуском строку, на протязі якого він мав право вчиняти виконавчий напис, з наступних підстав.

За правилами статті 88 Закону України «Про нотаріат», п.п.3.1 п.3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус вчиняє виконавчий напис за умови, якщо з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Договір відступлення прав вимоги між Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» та Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» був укладений 10.08.2018 року. Спірний нотаріальний напис було вчинено нотаріусом 27.01.2020 року, тобто в межах встановленого трирічного строку з дня виникнення права вимоги.

Таким чином, оскільки досліджені судом докази по справі свідчать про те, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не було дотримано вимоги Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Приймаючи до уваги, що при зверненні до суду з позовною заявою позивач, на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», звільнений від сплати судового збору, суд, на виконання вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 840 грн. 80 коп., з відповідача в доход держави.

За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 211, 223, 259, 263-265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, Законом України «Про нотаріат»,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 в особі представника - ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства«Кредобанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Котула Артем Михайлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 254, вчинений 27 січня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Тарасом Володимировичем про стягнення з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства«Кредобанк» (місцезнаходження: 79026, місто Львів, вулиця Сахарова, будинок № 78, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 09807862) заборгованості за кредитним договором № 1535660666601050 від 10.03.2015 року в розмірі 36007 грн. 54 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства«Кредобанк» (місцезнаходження: 79026, місто Львів, вулиця Сахарова, будинок № 78, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 09807862)в дохід держави судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Суддя О.О. Яцун