Ухвала суду № 98379092, 16.07.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

16 липня 2021 року м. Житомир справа № 240/9639/21

категорія 112010102

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Черняхович І.Е., перевіривши дотримання вимог законодавства при подачі позовної заяви ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Житомирі про визнання неправомірною відмову, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Житомирі, в якому просить:

- визнати неправомірною відмову Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Житомирі щодо проведення перерахунку розміру страхових виплат за період з 01.01.2016 по 31.12.2020 у розмірі 55 % втрати ступеня працездатності ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Житомирі в подальшому нараховувати страхові виплати у розмірі 55 % втрати ступеня працездатності ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Житомирі здійснити відповідне донарахування страхових виплат та виплатити ОСОБА_1 суму заборгованості за період з 01.01.2016 по 31.12.2020.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Перевіривши дотримання позивачем вимог законодавства при зверненні з даним позовом до суду, суддею було встановлено, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 КАС України. Крім того, було встановлено, що позов подано до суду з пропуском встановленого статтею 122 КАС України шестимісячного процесуального строку на звернення до суду.

У зв`язку з цим, ухвалою судді від 28 травня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення її недоліків, в тому числі й шляхом надання до суду клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій зазначив, що 21 січня 2021 року він звернувся з відповідача із заявою, в якій просив надати інформацію про розміри отриманих ним за період з 01.01.2016 по 01.01.2021 страхових виплат. Отримавши 01.02.2021 від Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Житомирі вказану інформацію, він з`ясував, що йому такі виплати в порушення норм чинного законодавства проводяться в меншому розмірі, ніж це передбачено. У зв`язку з цим, 11.02.2021 він звернувся до відповідача з вимогою провести йому перерахунок розміру страхових виплат за період з 01.01.2016 по 31.01.2021, однак 26.02.2021 отримав лист з відмовою. З огляду на що, ОСОБА_1 вважає, що отримавши лист-відповідь Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Житомирі 26.02.2021, він звернувся до суду 18.05.2021, а тому не пропустив шестимісячний строк передбачений статтею 122 КАС України.

Розглянувши вищезазначену заяву позивача, суд зазначає наступне.

Частинами 1, 2 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Встановлений статтею 122 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що процесуальне законодавство пов`язує початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду з моментом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Суд також зазначає, що доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен був дізнатись", що містяться у статті 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спірних правовідносин є виплата Управлінням виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Житомирі ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2020 страхових виплат в розміру меншому, ніж передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме без здійснення перерахування таких виплат у зв`язку із зростанням у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки.

При визначенні початку перебігу процесуального строку для звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду, суд враховує, що спірні страхові виплати є щомісячними платежами, а щодо їх отримання, на думку позивача, в меншому розмірі, ніж передбачено законом, та як наслідок про порушення своїх прав позивач дізнався (мав можливість дізнатися), отримуючи таку виплату за відповідний місяць.

Однак, з даним позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 18 травня 2021 року, що підтверджується поштовим штампом на конверті, в якому його позов надійшов до суду.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що звернувшись 18 травня 2021 року до суду з вказаним позовом про перерахунок йому страхових виплат за період з 01.01.2016 по 31.12.2020, позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду в частині позовним вимог, які стосуються перерахунку страхових виплат за період з січня 2016 року по жовтень 2020 року включно.

Згідно з ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відтак, пропущений процесуальний строк може бути поновлений, якщо суд визнає причини його пропуску поважними.

При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, в тому числі звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

При цьому, наявність навіть об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа Олександр Шевченко проти України, п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

На виконання вимог частини 1 статті 121 КАС України та ухвали від 28 травня 2021 року ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій вказав, що про порушення свої прав дізнався 26.02.2021 - з моменту отримання від Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Житомирі листа з відмовою у здійсненні перерахунку страхових виплат за спірний період, а тому не пропустив процесуальний строк на звернення до суду.

Розглянувши вказані ОСОБА_1 в заяві доводи, суд зазначає наступне.

В контексті спірних правовідносин суд зазначає, що той факт, що до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Житомирі із заявою про перерахунок страхових виплат за спірний період ОСОБА_1 звернувся 11.02.2021 та отримав 26.02.2021 за результатами свого звернення відмову не змінює часу, з якого він дізнався про порушення своїх прав, адже спірні страхові виплати є щомісячними платежами, а тому щодо їх отримання в меншому розмірі, ніж передбачено законом, позивач дізнався (мав можливість дізнатися), отримуючи таку виплату за відповідний місяць.

Зазначена позивачем дата отримання від Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Житомирі листа-відмови у здійсненні перерахунку (26.02.2021) свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти активні дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду, а є лише штучно створеною передумовою звернення до суду.

Судом також враховується, що порушення позивачем процесуального строку на звернення з даним позовом до суду (в частині позовних вимог, які стосуються перерахунку страхових виплат за період з січня 2016 року по жовтень 2020 року включно) було занадто тривалим, хоча об`єктивно для позивача були створені обставини, які дозволяли забезпечити можливість вчасно поставити перед судом питання щодо оцінки правомірності бездіяльності відповідача. Оскільки позивачем протягом тривалого часу не був реалізований процесуальний інтерес до судового захисту своїх прав, суд не встановив жодних об`єктивних та непереборних обставин, які унеможливлювали б для позивача звернення з позовом до суду вчасно.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що намір захистити у судовому порядку порушені права має реалізовуватись у чіткій відповідності до вимог процесуального закону і має бути наслідком добросовісних дій позивача.

Отже, за наведених обставин та з огляду на ненадання позивачем доказів на підтвердження поважності причини пропуску строку звернення до суду, викладені позивачем у заяві обставини не можуть бути визнані поважними причинами пропуску процесуального строку на звернення до суду в частині позовних вимог, які стосуються перерахунку страхових виплат за період з січня 2016 року по жовтень 2020 року включно, оскільки такі причини не носять ознак об`єктивності та непереборності безпосередньо для позивача, а реалізація останнім права на судовий захист невід`ємно пов`язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого права.

Будь-яких інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду із даним позовом, які є поважними, позивачем не вказано.

При вирішенні процесуального питання щодо дотримання строків звернення до суду суд також враховує практику Європейського суду з прав людини.

У Справі "Пономарьов проти України" Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Також прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Круз проти Польщі" виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Керуючись статтями 122, 123, 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Житомирі про визнання неправомірною відмову, зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог щодо:

- визнання неправомірною відмову Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Житомирі щодо проведення ОСОБА_1 перерахунку розміру страхових виплат за період з 01.01.2016 по 31.10.2020 у розмірі 55 % втрати ступеня працездатності;

- зобов`язання Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Житомирі здійснити донарахування страхових виплат та виплатити ОСОБА_1 суму заборгованості за період з 01.01.2016 по 31.10.2020 - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду, у строк та в порядку, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.Е.Черняхович