Рішення № 98379074, 16.07.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2021 року м. Житомир справа № 240/7618/20

категорія 102000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Овруцького районного сектор Управління державної міграційної служби в Житомирській області, третя особа - Управління державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до суду з позовом до Овруцького районного сектору Управління державної міграційної служби України в Житомирській області (далі – відповідач), третя особа - Управління державної міграційної служби України в Житомирській області, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Овруцького районного сектору Управління державної міграційної служби України в Житомирській області у вклеєнні фотокарточки при досягненні віку 45 років у її паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 03 березня 1997 року Овруцьким РВ УМВС України в Житомирській області, чи обміняти його на новий у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року;

- зобов`язати Овруцький районний сектор Управління державної міграційної служби України в Житомирській області вклеїти фотокарточку при досягненні віку 45 років у її паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 03 березня 1997 року Овруцьким РВ УМВС України в Житомирській області, чи обміняти його на новий у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 12 грудня 2019 року вона звернулась до Овруцького районного сектору Управління державної міграційної служби України в Житомирській області із письмовою заявою щодо видачі паспорту громадянина України у формі книжечки зразка, затвердженого постановою Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року. Необхідність виготовлення нового паспорта виникла у зв`язку з необхідністю вклеїти через досягнення нею 45-річного віку до її паспорта громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_1 , виданого 03 березня 1997 року Овруцьким РВ УМВС України в Житомирській області, нову фотокартку. Однак у відповідь отримала лист від 08.01.2020 №К-41/6/1827-19/1827/9-30, в якому відповідач з посиланням на Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456, зазначив, що законні підстави для оформлення та видачі їй паспорта відсутні через ненадання відповідного переліку документів необхідного для обміну паспорта. ОСОБА_1 вважає таку відмову протиправною, а тому вона звернулась з даним позовом до суду.

Ухвалою судді від 20 липня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №240/7618/20 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи. Крім того, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк, з дня вручення йому копії цієї ухвали, для подання ним відзиву на позовну заяву.

07 серпня 2020 року до суду надійшов відзив Овруцького районного сектору Управління державної міграційної служби України в Житомирській області на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог.

Аргументуючи таку позицію відповідач зазначив, що позивачці виповнилось 45 років ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте вона лише 12.12.2019, тобто через 3 роки після досягнення відповідного віку, звернулась до Овруцького районного сектору Управління державної міграційної служби України в Житомирській області із заявою вільного зразка про отримання нового паспорту у формі книжечки у зв`язку з пошкодженням її паспорту серії НОМЕР_1 . Натомість з приводу вклеювання в паспорт громадянина України фотокартки при досягненні 45-річного віку ОСОБА_1 до Овруцького районного сектору Управління державної міграційної служби України в Житомирській області взагалі не зверталась. При цьому, до своєї заяви від 12.12.2019 позивач не додала ні документів для здійснення вклеювання фотокартки, ні документів для обміну паспорта будь-якого зразка. У зв`язку з цим, листом-відповіддю від 01.08.2020 вих.№К-41/6/1827-19/1827/9-30 заявниці було надано роз`яснення щодо порядку та процедури за якою здійснюється оформлення та видача паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456. З огляду на зазначене, Овруцький районний сектор Управління державної міграційної служби України в Житомирській області та просив суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову в повному обсязі.

Враховуючи характер спірних правовідносин, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до норм ст.ст. 257, 262 КАС України.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 5 Закону України від 18.01.2001 № 2235-III "Про громадянство України" визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

Законом України від 20.11.2012 № 5492-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - Закон № 5492-VI) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Приписами ч. 1 ст. 13 Закону №5492-VI визначено, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення зокрема, поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, до яких відноситься паспорт громадянина України.

Відповідно до статті 14 Закону 5492-VI, форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій. (далі - Закон № 5492-VI).

Водночас, частиною 4 статті 13 Закону №5492-VI особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб`єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Таким чином, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

При цьому, згідно з абзацом 2 частини 2 статті 21 Закону №5492-VI оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання положень абзацу другого частини другої статті Закону №5492-VI Кабінет Міністрів України прийняв від 25.03.2015 №302 якою затвердив Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі - Порядок №302).

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" було передбачено запровадження із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру:

- з 1 січня 2016 року - оформлення і видачі паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII;

- з 1 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Крім того, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" було установлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється.

Натомість паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано.

Вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Водночас, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302" пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 було доповнено абзацом п`ятим такого змісту: “Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року”.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась до суду з даним позовом, вважаючи, що відповідач порушив право її право шляхом відмови у вклеюванні до її паспорта громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_1 нової фотокартки у зв`язку з досягненням нею 45-річного віку або ж обміні цього паспорту без вклеєної фотокартки на новий у формі книжечки.

Пунктом 1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII (далі - Положення №2503-XII), визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України.

Згідно з пунктом 3 Положення №2503-XII бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

На підставі Положення про паспорт (у редакції Постанови Верховної Ради України від 2 вересня 1993 року № 3423-ХІІ) Кабінет Міністрів України постановою від 4 червня 1994 року №353 (далі - Постанова № 353) затвердив зразок бланка паспорта громадянина України. Цю постанову з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року № 185 “Деякі питання виконання Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” визнано такою, що втратила чинність.

Однак, постановою від 12 червня 2013 року №415 уряд зупинив дію постанови від 13 березня 2013 року № 185, відновивши дію Постанови №353, якою було затверджено зразок бланка паспорта громадянина України (зразка 1994 року).

Відповідно до п. 5 Положення №2503-XII паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою (п. 6 Положення №2503-XII).

Пунктом 8 Положення №2503-XII передбачено, що термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Водночас, до паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.

Згідно з п. 15 Положення №2503-XII для вклеювання до паспорта нових фотокарток при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку подаються паспорт і дві фотокартки зазначеного розміру.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що громадянин України, якому видано паспорт у формі паспортної книжечки зразка 1994 року, зобов`язаний протягом місяця після досягнення 25- чи 45 - річного віку звернутися до уповноважених органів для вклеювання до паспорту нової фотокартки.

З матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 виповнилося 45 років – ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому з огляду на норми п. 8 та 15 Положення №2503-XII вона повинна була звернутися до територіального органу Державної міграційної служби України з відповідною заявою про вклеювання до її паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 нової фотокартки протягом місяця з дня досягнення 45-ти років, тобто в строк до 17.10.2016. Однак, в межах вказаного строку заяву про вклеювання нової фотокартки ОСОБА_1 до Овруцького районного сектору Управління державної міграційної служби України в Житомирській області не подавала.

Як зазначалось вище, паспорт, в якому не вклеєно фотокарток при досягненні його власником віку 25-ти чи 45-ти років, вважається недійсним (пункт 8 Положення № 2503-XII).

Більш того, згідно підпункту 6 пункту 6 Порядку №302 не звернення особи, яка досягла 25- чи 45-річного віку, в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток, є підставою для обміну паспорта.

Разом з тим, суд зазначає, що паспорт, в якому не вклеєно фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним для встановлення відповідної особи, однак визнання паспорту недійсним немає наслідком його вилучення.

Крім того, вказаними нормами Положенням №2503-XIІ та Порядку №302 не встановлено заборони для вклеювання нової фотокартки у паспорт особи після спливу визначеного тридцятиденного строку.

Відтак, суд приходить до висновку, що пропущення позивачем строку для звернення до відповідача із заявою щодо вклеювання нової фотокартки в паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку із досягнення 45-річного віку, є порушенням вимог п.8 та 15 Положення №2503-XII та підпункту 6 пункту 6 Порядку № 302. За це порушення позивач може бути притягнута до адміністративної відповідальності, однак це не можна тлумачити так, що особа взагалі повинна бути позбавлена права на вклеювання нової фотокартки у паспорт та як наслідок позбавлена права на користування паспортом у формі книжечки.

Відсутність у позивача дійсного паспортного документу суттєво обмежує реалізацію його прав, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на охорону здоров`я та соціальний захист, на укладення цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення довіреностей (доручень) іншим особам для здійснення представництва інтересів тощо.

З огляду на що, суд приходить до висновку, що навіть після пропуску передбаченого пунктами 8 та 15 Положення №2503-XII, а також підпунктом 6 пункту 6 Порядку № 302 тридцятиденного строку, особа має право на вклеювання до її паспорта громадянина України зразка 1994 року нової фотокартки у зв`язку з досягненням ним 45 років.

Разом з тим, відповідно до пункту 15 Положення №2503-ХІІ для вклеювання до паспорта громадянина України зразка 1994 року нових фотокарток особа повинна подати до територіального органу Державної міграційної служби України паспорт і дві фотокартки розміром 35х45 мм.

Таким чином, згідно з п. 15 Положення №2503-ХІІ передумовою для вклеювання нової фотокартки у паспорта громадянина України зразка 1994 року є звернення особи до уповноваженого органу з паспортом та двома фотокартками розміром 35х45 мм, які відповідають досягнутому віку.

Водночас, судом встановлено, що 12 грудня 2019 року ОСОБА_1 зверталась до Овруцького районного сектору Управління державної міграційної служби України в Житомирській області із заявою довільної форми (вх.№К-41/6/1827-19 від 12.12.2019), в якій просила видати їй новий паспорт громадянина України (у формі книжечки) за єдиним зразком, визначеним Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, у зв`язку з пошкодженням її паспорта серії НОМЕР_1 , виданого 03.03.1997 Овруцьким РВ УМВС України в Житомирській області (а.с.44).

Вказане свідчить, що до Овруцького районного сектору Управління державної міграційної служби України в Житомирській області із заявою про вклеювання до свого паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 03.03.1997 Овруцьким РВ УМВС України в Житомирській області, нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45-річного віку ОСОБА_1 не зверталась.

Не зверталась вона до Овруцького районного сектору Управління державної міграційної служби України в Житомирській області і в порядку підпункту 6 пункту 6 Порядку №302 для обміну її паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 на новий у зв`язку з нездійсненням вклеювання до вказаного паспорту нової фотокарти в установлений законом місячний строк.

Зміст заяви від 12 грудня 2019 року (вх.№К-41/6/1827-19 від 12.12.2019) свідчить, що ОСОБА_1 зверталась відповідача за видачею нового паспорта громадянина України у формі книжечки, а вказаною в цій заяві підставою, у зв`язку з наявністю якої позивач хотіла отримати новий паспорт, було пошкодження її паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , а не відсутність у ньому фотокарти у зв`язку з досягненням 45-річного віку.

Підстави та порядок обмін паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року визначені пунктами 16-17 Положення №2503-ХІІ, відповідно до яких обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування. Для обміну паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; паспорт, що підлягає обміну; дві фотокартки розміром 35х45 мм.

Однак, як свідчать матеріали справи вимоги пункту 17 Положення №2503-ХІІ при зверненні до Овруцького районного сектору Управління державної міграційної служби України в Житомирській області із заявою від 12 грудня 2019 року (вх.№К-41/6/1827-19 від 12.12.2019) ОСОБА_1 дотримані не були.

За наслідками розгляду вказаної заяви, Овруцький районний сектор Управління державної міграційної служби України в Житомирській області надіслав ОСОБА_1 листа від 08.01.2020 №К-41/6/1827-19/1827/9-30, в якому повідомив, що законні підстави для оформлення та видачі їй паспорта відсутні через ненадання відповідного переліку документів необхідного для обміну паспорта (а.с.8-9).

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З наведеного випливає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Суд зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Згідно ч. 1 ст. 55 Конституції України та п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997 (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 4 КАС України позивача визначено, зокрема, як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися з позовом особа, яка має суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні її прав чи свобод. Однак, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Наведене свідчить, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Передумовою для захисту права є його порушення. Якщо ж таке право порушеним не є, то, відповідно, воно не може бути захищеним (поновленим) судом.

Відтак, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин.

Натомість в ході судового розгляду справи було безспірно встановлено, що права ОСОБА_1 на вклеювання до її паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 нової фотокартки у зв`язку з досягненням нею 45-річного віку, як і права на обмін її паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 на новий у зв`язку з нездійсненням в межах установленого законом місячного строку вклеювання до вказаного паспорту нової фотокарти, за захистом яких вона звернулась з даним позовом до суду, Овруцький районний сектор Управління державної міграційної служби України в Житомирській області не порушив, адже із заявою щодо вчинення зазначених дій (вклеювання нової фотокарти чи обміну старого паспорту на новий у зв`язку з не здійсненням в межех установленого законом місячного строку вклеювання до вказаного паспорту нової фотокарти) ОСОБА_1 до Овруцького районного сектору Управління державної міграційної служби України в Житомирській області не зверталась.

З огляду на відсутність порушуненого права, за захистом якого ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Беручи до уваги наведене та фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (с. Збраньки, Овруцький район, Житомирська область, 11101) до Овруцького районного сектору Управління державної міграційної служби в Житомирській області (вул. Т.Шевченка, 31а, м. Овруч, Овруцький район, Житомирська область, 11100), третя особа - Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області (вул. Пушкінська, 44, м. Житомир, 10008; код ЄДРПОУ 37808497) про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович