Постанова № 983780, 24.09.2007, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.07 р. Справа № 37/99а

Вступна та резолютивна частини постанови складені та підписані головуючою суддею Яманко В. Г. у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 24 вересня 2007 року о 15 годині 55 хвилин у присутності представників сторін у приміщенні господарського суду Донецької області (м. Донецьк, вул. Артема, 157, кабінет судових засідань № 210).

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 25 вересня 2007 року о 9 годині 30 хвилин.

“24” вересня 2007 року по справі № 37/99 а

за позовом приватного підприємства „Ніка”, смт. Старобешево

до відповідача державної податкової інспекції у Старобешівському районі, смт. Старобешево

про скасування податкового повідомлення – рішення

Суддя господарського суду Донецької області Яманко Валентина Григорівна

при секретарі судового засідання Шкурідіній І. О.

Представники:

від позивача: Попов Н. С. – директор згідно рішення від 10 грудня 1997 року,

від відповідача: Дмитрієв О. Д. – за дов. № 3372/10/10 від 14 березня 2007 року,

Федорова О. В. – за дов. № 13048/10/10 від 21 вересня 2007 року.

Суть справи:

Позивач звернувся до господарського суду Донецької області 28 лютого 2007 року з позовною заявою № 79 від 28 лютого 2007 року (т. 1 арк. справи 5-12) до Державної податкової інспекції у Старобешівському районі, смт. Старобешево про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення – рішення державної податкової інспекції у Старобешівському районі, смт. Старобешево № 0000922351/3 від 24 січня 2007 року про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток у сумі 14335 грн. та штрафних санкцій у сумі 2902 грн., застосованих за порушення підпункту 5.3.5, підпункту 5.3.9 пункту 5.9 статті 5, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року та статті 9 розділу ІІІ Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансової звітності Україні” № 996-ХІ від 16 липня 1999 року на суму 14663 грн. 35 коп. (в тому числі штраф – 2469 грн. 30 коп.), розгляд якої згідно пункту 6 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, до початку діяльності окружного адміністративного суду був підвідомчий господарському суду Донецької області.

1 березня 2007 року господарським судом Донецької області було відкрито провадження по адміністративній справі № 37/99 а та призначено попереднє судове засідання на 20 березня 2007 року. 20 березня 2007 року, у зв’язку з неявкою позивача попереднє судове засідання було відкладено ухвалою суду (т. 1 арк. справи 110) на 29 березня 2007 року.

Під час попереднього судового засідання 29 березня 2007 року позивач надав уточнення позовних вимог (т. 1 арк. справи 111), які виклав у наступній редакції: “податкове повідомлення-рішення ДПІ у Старобешівському районі № 0000922351/3 від 24 січня 2007 року скасувати в частині донарахування податку на прибуток на суму 14335 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 2902 грн.”. Ухвалами від 29 березня 2007 року (т. 2 арк. справи 31-33) господарським судом Донецької області за клопотанням позивача (т. 2 арк. справи 27) з урахуванням питань відповідача (т. 2 арк. справи 28) була призначена судова економічна експертиза та зупинено провадження в адміністративній справі № 37/99а.

11 вересня 2007 року через канцелярію господарського суду Донецької області надійшов акт з доданням висновку судової економічної експертизи № 163/24 від 9 вересня 2007 року (т. 2 арк. справи 37-55). Ухвалою від 12 вересня 2007 року (т. 2 арк. справи 56) господарським судом Донецької області було поновлено провадження по справі № 37/99а та призначено попереднє судове засідання на 19 вересня 2007 року.

19 вересня 2007 року через канцелярію господарського суду Донецької області відповідачем були надані письмові пояснення № 12875/10/10 від 18 вересня 2007 року та перелік питань судовому експерту стосовно висновків експертизи (т. 2 арк. справи 57-61). Через канцелярію господарського суду Донецької області 19 вересня 2007 року позивачем було надане уточнення позовних вимог з наступним їх визначенням: “скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Старобешівському районі № 0000922351/3 від 24 січня 2007 року в частині донарахування податку на прибуток на суму 13829 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 2589 грн. 60 коп.” (т. 2 арк. справи 62). Позивач у попередньому судовому засіданні 19 вересня 2007 року підтримав уточнені позовні вимоги, відповідач проти них заперечував. Сторони примирення не досягли, у зв’язку з чим судом було закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи № 37/99а.

20 вересня 2007 року через канцелярію господарського суду Донецької області позивачем було надане уточнення позовних вимог, які були викладені в наступній редакції: “скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Старобешівському районі № 0000922351/3 від 24 січня 2007 року в частині донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 16221 грн. 30 коп., з якої основного платежу 13691 грн. 50 коп., штрафних (фінансових) санкцій 2529 грн. 80 коп.” з доданням копій документів, що були долучені судом до матеріалів справи (т. 2 арк. справи 68-152). Також, 20 вересня 2007 року через канцелярію суду судовим експертом Машиніченко О. А. була надана письмова відповідь на пояснення та запитання відповідача щодо проведеної експертизи (т. 2 арк. справи 153-154).

24 вересня 2007 року відбувся судовий розгляд, під час якого позивач підтримав уточнені позовні вимоги, відповідач проти позовних вимог заперечував, примирення сторони не досягли. Відповідачем під час судового розгляду був наданий розрахунок до оспорюваного податкового повідомлення-рішення (т. 2 арк. справи 157) та документи щодо перевірки.

Позивач – приватне підприємство “Ніка” зареєстроване 10 грудня 1997 року Старобешівською районною державною адміністрацією, як юридична особа, про що було видане відповідне свідоцтво (т. 1 арк. справи 19). Відповідно до статуту (т. 1 арк. справи 13-16) позивач зареєстрований за адресою: Донецька область, смт. Старобешево, вул. Радянська, 1-я та включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 25121578, про що свідчить довідка Донецького обласного управління статистики від 11 грудня 1997 року (т. 1 арк. справи 17). Позивач перебуває на податковому обліку в державній податковій інспекції у Старобешівському районі з 11 грудня 1997 року, що підтверджується довідкою форми № 4-ОПП та є платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво (т. 2 арк. справи 71-72). Директором позивача за рішенням від 10 грудня 1997 року є Попов Микола Ставрієвич (т. 1 арк. справи 18).

В обґрунтування позовних вимог (т. 1 арк. справи 5-12) позивач зазначив, що не згоден з донарахуванням податковим органом за результатами перевірки податку на прибуток, оскільки посадовими особами відповідача під час перевірки не врахована частина первинних бухгалтерських та податкових документів, підтверджуючих правомірність формування валового доходу та валових витрат звітного періоду.

Позивачем були надані в підтвердження позовних вимог наступні докази, досліджені та долучені судом до матеріалів справи в копіях: товарні, фіскальні чеки, накладні, звіти про використання коштів (т. 1 арк. спр. 20-66, т. 2 арк. справи 68-152), акти внутрішнього переміщення ТМЦ та акти списання матеріалів (т. 1 арк. спр. 67-71), акт перевірки (т. 1 арк. спр. 72-86), декларації з податку на прибуток (т. 1 арк. спр. 87–89), податкові повідомлення – рішення (т. 1 арк. спр. 90, т. 2 арк. справи 73-75), листи, журнал перевірок, скарги, рішення податкових органів про результати розгляду скарг (т. 1 арк. спр. 91-108), витяги з головної книги (т. 1 арк. спр. 113 – 116), витяги з реєстру отриманих податкових накладних (т. 1 арк. спр. 117 – 118), витяги з оборотної відомості (т. 1 арк. спр. 119-120).

Відповідач – державна податкова інспекція у Старобешівському районі Донецької області є суб'єктом владних повноважень, створена та діє на підставі Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509 – ХІІ від 4 грудня 1990 року в редакції Закону України № 3813-ХІІ від 24 грудня 1993 року.

Відповідач проти позовних вимог заперечував (т. 1 арк. справи 106-108) посилаючись на те, що спірні податкові повідомлення – рішення були прийняті у зв’язку з порушенням позивачем вимог Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” щодо порядку формування валового доходу, валових витрат та підтвердження витрат належними первинними документами.

Відповідачем були надані в підтвердження заперечень наступні докази, досліджені та долучені судом до матеріалів справи в копіях: направлення на планову перевірку, розрахунок фінансових санкцій, план-графік, зворотній бік облікової картки платника податку, довідка про включення до ЄДРПОУ, листа ПП “Ніка” № 47 від 4 вересня 2006 року, службова записка, наказ № 223 від 6 вересня 2006 року, направлення на позапланову перевірку, акт відмови від проведення перевірки, акти списання матеріалів, витяги з головної книги, довідка про платіжні реквізити (т. 2 арк. справи 1-26), розрахунок донарахувань (т. 2 арк. справи 157), корінці та спірні податкові повідомлення-рішення, розписки (т. 2 арк. справи 158-162).

Представники сторін клопотань про повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли, у зв'язку з чим на підставі пункту 2-1 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-IV від 6 жовтня 2005 року судовий розгляд був проведений без технічної фіксації.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У частині 3 статті 2 цього Кодексу міститься перелік обставин, які перевіряють суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень стосовно того, чи вчинені вони у відповідності до вимог діючого законодавства.

Виходячи з аналізу вищевикладених норм законодавства у даній справі підлягають дослідженню наступні обставини та відповідні ним правовідносини:

1) підстави, вид, порядок проведення перевірки відповідачем, наявність повноважень у посадових осіб відповідача для проведення перевірки;

2) наявність підстав для донарахування податку на додану вартість, правильність застосування нормативних актів та наявність підстав та відповідність вимогам законодавства застосованих штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток.

За результатами дослідження матеріалів справи відповідно до вище наведених питань суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” № 509 – ХІІ від 4 грудня 1990 року в редакції Закону України № 3813-ХІІ від 24 грудня 1993 року зі змінами та доповненнями внесеними Законом України № 2505-IV від 25 березня 2005 року, передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні планові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.

Судом встановлено, що посадовими особами державної податкової інспекції у Старобешівському районі на підставі направлення № 165 від 7 серпня 2006 року (т. 2 арк. справи 2) у відповідності до плану-графіку перевірок на 3 квартал 2006 року (т. 2 арк. справи 4-6) з 8 серпня 2006 року по 21 серпня 2006 року була проведена планова виїзна документальна перевірка приватного підприємства “Ніка” з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 1 січня 2005 року по 31 березня 2006 року. До початку перевірки товариству було надіслано 24 липня 2006 року повідомлення № 8832/10/23-0 про проведення планової виїзної документальної перевірки, яке було отримано позивачем 8 серпня 2006 року (т. 2 арк. справи 161). Перевірку було проведено з відома директора Попова М. С. та в присутності головного бухгалтера Сумської І. Д. Перед початком перевірки посадові особи відповідача зареєструвалися у відповідності до вимог Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" в журналі реєстрації перевірок позивача (т. 1 арк. справи 93). За результатами виїзної планової документальної перевірки був складений акт № 456/23-0/25121578 від 28 серпня 2006 року (т. 1 арк. справи 72-86), який був підписаний головою правління позивача та головним бухгалтером.

4 вересня 2006 року позивач після отримання 28 серпня 2006 року головним бухгалтером акту перевірки на ознайомлення відповідно до пунктів 4.1, 4.2 розділу 4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за N 925/11205 (далі - Порядок оформлення перевірок), надав первинні документи, що підтверджують склад валових витрат 1 кварталу 2006 року на загальну суму 86630 грн. до ДПІ у Старобешівському районі, при цьому вказав, що їх відсутність під час перевірки пояснюється знаходженням цих документів на перевірці в установі банку (лист № 47 - т. 1 арк. справи 91). Факт знаходження первинних документів бухгалтерського обліку ПП “Ніка” на перевірці цільового використання кредиту в Старобешівському відділенні ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” в період з 1 серпня 2006 року по 3 вересня 2006 року підтверджений довідкою банку (т. 2 арк. справи 164).

Згідно службової записки посадових осіб ДПІ у Старобешівському районі від 4 вересня 2006 року (т. 2 арк. справи 16) ними були отримані касові, товарні чеки, прибуткові ордери, акти списання матеріалів, витяг з головної книги, що підтверджували склад валових витрат 1 кварталу 2006 року ПП “Ніка”, з огляду на отримання яких був виданий наказ № 223 від 6 вересня 2006 року та направлення № 191 від 6 вересня 2006 року (т. 2 арк. справи 17-18) про проведення позапланової виїзної документальної перевірки з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2005 року по 31 березня 2006 року з посиланням, як на підставу для проведення цієї перевірки на частину 14 статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”. Проте, частиною 14 статті 11-1 вказаного Закону передбачено лише, що працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні. Тобто, ця норма встановлює певні обмеження у порядку проведення перевірок з участю працівників податкової міліції та не встановлює підстави проведення позапланової перевірки того ж самого періоду за заявою платника податків, які фактично передбачені пунктом 4 частини 6 статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”. 7 вересня 2006 року (т. 1 арк. справи 97) ДПІ у Старобешівському районі Донецької області була надана відповідь про те, що надані ПП “Ніка” документи без перевірки враховані бути не можуть, а до перевірки посадові особи допущені не були, про що свідчить акт (т. 2 арк. справи 19). Проте, відмова директора позивача Попова М. С. від проведення позапланової перевірки була викликана, як неправильним оформленням документів, що надають право на її проведення, так і неможливістю здійснення повторної перевірки того ж періоду посадовими особами податкового органу, оскільки законом це не передбачено та на той час на підприємстві розпочалася перевірка управління Пенсійного Фонду України. Зазначене було викладено у скарзі ПП “Ніка” від 14 вересня 2006 року № 38 надісланої на адресу ДПІ у Старобешівському районі (т. 1 арк. справи 92), яка рішенням відповідача № 11578/10/10 від 18 вересня 2006 року (т. 1 арк. справи 96) була залишена без розгляду з огляду на порушення порядку її надання.

Суд зауважує, що податкове повідомлення-рішення № 0000922351/0 (т. 2 арк. справи 73) на підставі акту перевірки № 456/23-0/25121578 від 28 серпня 2006 року державною податковою інспекцією у Старобешівському районі з визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 17237 грн. 20 коп., з якої основного платежу - 14335 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 2902 грн. 20 коп. було прийняте 8 вересня 2006 року, тобто після отримання посадовими особами ДПІ у Старобешівському районі первинних документів від ПП “Ніка”, у зв’язку з відсутністю яких податковим органом був зроблений в акті перевірки висновок про порушення вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року ПП “Ніка” були здійснені дії щодо апеляційного узгодження донарахованих сум та відповідно оскарження прийнятих ДПІ у Старобешівському районі податкових повідомлень-рішень. Первинна скарга до ДПІ у Старобешівському районі м. Донецька була надіслана ПП “Ніка” 19 вересня 2006 року (т. 1 арк. справи 95) та рішенням ДПІ № 12390/10/10 від 4 жовтня 2006 року була залишена без задоволення. 6 жовтня 2006 року ДПІ у Старобешівському районі була виписане податкове повідомлення-рішення № 0000922351/1 (т. 2 арк. справи 74) про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 17237 грн. 20 коп. Повторна скарга була надіслана до ДПА у Донецькій області 10 жовтня 2006 року (т. 1 арк. справи 94) та була залишена без задоволення рішенням ДПА у Донецькій області № 16732/10/25-013-5 від 15 листопада 2006 року (т. 1 арк. справи 100-101). За результатами розгляду повторної скарги ДПІ у Старобешівському районі була виписане 20 листопада 2006 року податкове повідомлення-рішення № 0000922351/2 (т. 2 арк. справи 75) про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток на ту ж суму. 19 січня 2007 року ПП “Ніка” була надіслана повторна скарга до ДПА України, яка також рішенням № 486/6/25-0215 від 19 січня 2007 року (т. 1 арк. справи 102-103) була залишена без задоволення. За результатами розгляду скарги ДПА України ДПІ у Старобешівському районі було прийняте 24 січня 2007 року податкове повідомлення-рішення № 0000922351/3 (т. 1 арк. справи 90) про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 17237 грн. 20 коп., з якої основного платежу - 14335 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 2902 грн. 20 коп., яке вказане позивачем як предмет спору. Згідно корінців наданих податковим органом до вище перелічених податкових-повідомлень рішень позивачу вони були вручені своєчасно (т. 2 арк. справи 158-160, 162).

Тобто, причиною виникнення судової справи є неприйняття посадовими особами ДПІ у Старобешівському районі, ДПА у Донецькій області та ДПА України, що здійснювали розгляд скарг ПП “Ніка”, наявних у платника податків первинних документів підтверджуючих валові витрати спірного періоду, що суперечить вимогам підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки у разі втрати, знищення або зіпсуття первинних документів (у даному випадку тимчасового їх знаходження на перевірці в іншій установі), платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Вказана норма передбачає, що тільки у випадку не підтвердження витрат відповідними документами вони не визнаються валовими витратами з нарахуванням пені у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази, чого відповідач не дотримався. У пункті 5.2 розділу 5 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 3 березня 1998 р. N 93 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 2 березня 2001 р. N 82), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 березня 2001 р. за N 238/5429, визначено, що до документів, які додаються до скарги (заяви), належать, у тому числі, документи, що підтверджують докази незгоди платника податків з визначеною сумою податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій або неправомірність прийнятого органом державної податкової служби рішення. Тобто, при розгляді скарг платників податків податкові органи всіх рівнів для забезпечення дотримання вимог законів України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", "Про державну податкову службу в Україні", "Про звернення громадян” повинні були прийняти передбачені законодавством заходи для перегляду результатів перевірки з урахуванням наявних у платника податків доказів до передачі справи на розгляд суду.

Щодо встановлених ДПІ у Старобешівському районі м. Донецька порушень суд, виходячи з норм права та наявних у справі матеріалів, встановив наступне.

Згідно акту перевірки № 456/23-0/25121578 від 28 серпня 2006 року (т. 1 арк. справи 72-86) та розрахунку відповідача (т. 2 арк. справи 144) посадовими особами відповідача було встановлене наступне:

1) неповне включення до складу валових доходів приросту балансової вартості запасів по рядку 01.2 декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2006 року, що спричинило заниження валового доходу на суму 2023 грн. 85 коп. в порушення пункту 5.9 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (сума податку на прибуток склала 506 грн.), завищення валових витрат у декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2005 року по рядку 04.12 “Інші витрати” за рахунок віднесення суми штрафу по претензії ТОВ “Торгівельний дім ТНК-Україна” на 550 грн. в порушення підпункту 5.3.5 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (сума податку на прибуток вирахувана податковим органом склала – 88 грн.) - позивачем вказані порушення не оскаржуються та висновками експерта наявність цих порушень, виходячи з первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, підтверджується;

2) включення витрат, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, що призвело до завищення валових витрат по рядку 04.10 “Витрати на поліпшення основних фондів” декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2006 року на суму 54962 грн. в порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункт 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (сума податку на прибуток вирахувана податковим органом склала – 13740,50 грн.) – позивач надав до матеріалів справи первинні документи, які згідно експертного висновку спростовують зазначене донарахування.

Виходячи з наданих позивачем оригіналів первинних документів, експерт перерахував за перевірений період з 1 січня 2005 року по 31 березня 2006 року суми податку на прибуток вказані посадовими особами відповідача в акті перевірки, як занижені, які склали: за 1 квартал 2005 року за даними відповідача – 88 грн., за даними експерта - 137,5 грн., за 1 квартал 2006 року за даними відповідача – 14246,5 грн. (13740,5 + 506), за даними експерта – 506 грн. При цьому, експерт встановив, що в акті перевірки посадові особи відповідача (т. 1 арк. спр. 79, таблиця № 8) допустили арифметичну помилку при розрахунку суми заниження податку на прибуток. Так, у стовпці 10 “Податкове зобов’язання” таблиці № 8 акту була невірно розрахована сума заниження податку на прибуток за 1 квартал 2005 року. Сума заниження об’єкту оподаткування, згідно стовпцю 9 “Прибуток, що підлягає оподаткуванню” таблиці № 8 складає 550 грн., тому сума заниження податку на прибуток має бути 137, 5 грн. (550грн. х 25%), а не – 88 грн. зазначене відповідачем. Наявність встановленої експертом помилки відповідач не визнав, проте не спростував.

Крім того, експертом у відповідності до вимог підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України ”Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 від 21 грудня 2000 року та виходячи з висновків експертизи був перерахований розмір штрафних (фінансових) санкцій, які фактично склали: 170 грн. - мінімальний розмір штрафної санкції, виходячи з суми заниження податку на прибуток за 1 квартал 2005 року у розмірі 137,5 грн. х 10% х 8 звітних податкових періодів, 202,4 грн. виходячи з суми заниження податку на прибуток за 1 квартал 2006 року 506 грн. х 10% х 4 звітних податкових періодів. Таким чином, за результатами судової економічної експертизи з донарахованої відповідачем у спірному податковому повідомленні-рішенні № 0000922351/3 від 24 січня 2007 року (т. 1 арк. справи 90) суми податку на прибуток у розмірі 14335 грн. підтверджується сума 643,5 грн. та з застосованих відповідачем штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2902,2 грн. підтверджується сума 372,4 грн., що як вбачається з уточнення позовних вимог враховано при визначенні предмету спору позивачем (т. 2 арк. справи 68), оскільки оскаржується донарахована сума податку на прибуток у розмірі 13691 грн. 50 коп. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2529 грн. 80 коп.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року в редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, з урахуванням того, що відповідно до положень пункту 1.32 статті 1 цього Закону господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 наведеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. При цьому, стаття 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були би обов’язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Лише у тому разі, коли у пунктах 5.3-5.8 статті 5 зазначеного Закону містяться певні обмеження чи є пряма заборона щодо включення певних витрат до складу валових витрат, таке включення можна вважати неправомірним. Позивачем понесені витрати на придбання та використання товарно-матеріальних цінностей підтверджені наявними у матеріалах справи документами, а саме товарними, фіскальними чеками, накладними, які відповідають звітам про використання коштів (т. 1 арк. справи 20-66, т. 2 арк. справи 76-152), актами внутрішнього переміщення ТМЦ та актами списання матеріалів (т. 1 арк. спр. 67-71). Перелічені первинні документи позивача були досліджені в оригіналах та визнанні, як експертом (т. 2 арк. справи 153-154), так і судом оформленими відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", враховуючи, що Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачає вимог щодо наявності у платника податків доказів безпосереднього зв'язку здійснених ним витрат з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, так як пунктом 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16 липня 1999 року зі змінами та доповненнями, господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Обмеження та чіткого тлумачення вимог щодо зазначення змісту та обсягу господарської операції зазначені норми не містять.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності регулюються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248, яке застосовується підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ). Згідно розділу “Визнання витрат” цього Положення витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань (пункт 5), витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (пункт 6).

Статтею 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачені правила та порядок вирахування амортизації основних фондів і нематеріальних активів, у тому числі при проведенні поточного і капітального ремонту, реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення основних фондів. Підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, на порушення вимог якого позивачем посилається податковий орган, передбачено, що платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Відповідно до пункту 3.1 розділу 3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року N 143 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 р. за N 271/7592, вартість витрат на поліпшення основних фондів, які підлягають амортизації, у сумі, яка не перевищує 10 % загальної вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду, повинна відображатися по рядку 04.10 “Витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин” декларації.

Згідно результатів дослідження первинних документів позивача на придбання, переміщення та списання матеріалів у 1 кварталі 2006 року, експерт визначив, що сума витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей у березні 2006 року склала 109590,04 грн. (без ПДВ), а витрат на поліпшення основних фондів за 1 квартал 2006 року - 86590,01 грн. При цьому, документально підтверджується придбання ПП “Ніка” у лютому 2006 року товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 55131,01 грн. За актами внутрішнього переміщення від 28 лютого 2006 року (т. 1 арк. справи 69-70) частина придбаних ТМЦ, вартістю 41638,51 грн. була прийнята кафе - магазином від бухгалтерії ПП “Ніка”. Відповідно до акту списання матеріалів від 28 лютого 2006 року ПП “Ніка” на ремонт кафе-магазину було використано ТМЦ на суму 41638,51 грн. (т. 1 арк. справи 71). За оборотною відомістю ПП “Ніка” “Основні засоби” за 2006 рік загальна балансова вартість всіх груп основних фондів позивача станом на 1 січня 2006 року склала 549618,07 грн. (т. 1 арк. справи 119-120). Отже, згідно підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” позивач у 1 кварталі 2006 року мав право віднести до складу валових витрат по рядку 04.10 декларації з податку на прибуток підприємств (т. 1 арк. справи 87-89) суму поліпшення основних фондів, яка підтверджена наявними у справі первинними документами у розмірі 54962 грн., яка відповідає розрахунку: 10 відсотків з загальної вартості всіх груп основних фондів станом на 1 січня 2006 року, а саме 549618,07 грн. х 10%. Таким чином, за наявними у справі доказами та експертним дослідженням не підтвердилися висновки акту перевірки ДПІ у Старобешівському районі № 456/23-0/25121578 від 28 серпня 2006 року стосовно порушення приватним підприємством “Ніка” вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в частині завищення валових витрат 1 кварталу 2006 року на суму 54962 грн. встановленого податковим органом у зв’язку з відсутністю первинних документів та відповідно не підтвердився факт наявності підстав для прийняття оспорюваного податкового повідомлення – рішення на суму донарахованого податку 13691 грн. 50 коп. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій 2529 грн. 80 коп.

Наявність (відсутність) певних обставин у справі суд повинен встановити за допомогою належних доказів, обов'язок надання яких суду згідно частин 1, 4 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладений на суб'єкта владних повноважень. Згідно частини 4 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. При цьому, суд повинен оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Питання допустимості тих чи інших доказів також вирішує суд, тому з огляду на заперечення відповідача про наявність у справі ксерокопій різних аркушів головної книги ПП “Ніка” та підтвердження експертом невідповідності оригіналу головної книги ксерокопій певних аркушів, що надані податковим органом, суд при прийнятті рішення цей факт врахував, тим більше, що згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, частини 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинними документи є саме товарні, фіскальні чеки, накладні, щодо правомірності складання яких відповідач заперечень не надав.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року по справі "Проніна проти України" суд наголошує, що § 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини зобов'язує суди надавати мотивацію своїх рішень, але це не може розумітися як вимога детальної відповіді на кожний з доводів сторони. Міра, до якої застосовується вказаний обов'язок щодо надання мотивації, може змінюватися відповідно до природи рішення.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, враховуючи наявні у матеріалах справи первинні документи, зважаючи на приписи частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України та порушення посадовими особами відповідача вимог Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Закону України ”Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, порядків оформлення результатів перевірок та розгляду скарг платників податків, суд визначає, що позовні вимоги приватного підприємства “Ніка” про скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Старобешівському районі № 0000922351/3 від 24 січня 2007 року в частині донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 16221 грн. 30 коп., з якої основного платежу – 13691 грн. 50 коп., штрафних (фінансових) санкцій 2529 грн. 80 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з повним задоволенням судом заявлених до суб'єкта владних повноважень позовних вимог, судові витрати: судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп. (квитанція № 229 від 2 лютого 2007 року – т. 1 арк. спр. 4), витрати, пов’язані із проведенням судової економічної експертизи за ініціативою позивача у розмірі 7000 грн., що сплачені по рахунку – фактурі від 6 серпня 2007 року № СФ – 00034 згідно з платіжним дорученням від 7 серпня 2007 року № 1319 (т. 2 арк. справи 69-70), відповідно до статей 92, 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 4-14, 92, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254, пунктами 3, 6, 7 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-IV від 6 жовтня 2005 року, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги приватного підприємства “Ніка, смт. Старобешево до державної податкової інспекції у Старобешівському районі Донецької області про скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Старобешівському районі № 0000922351/3 від 24 січня 2007 року в частині донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 16221 грн. 30 коп., з якої основного платежу – 13691 грн. 50 коп., штрафних (фінансових) санкцій 2529 грн. 80 коп. задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Старобешівському районі № 0000922351/3 від 24 січня 2007 року в частині донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 16221 грн. 30 коп., з якої основного платежу – 13691 грн. 50 коп., штрафних (фінансових) санкцій 2529 грн. 80 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства “Ніка” (87200, Донецька область, Старобешівський район, смт. Старобешево, вул. Радянська, 1-я, рахунок 260093915 у ДОД ВАТ “Райффайзен банк АВАЛЬ”, МФО 335076) судові витрати, пов’язані з проведенням судової економічної експертизи, у розмірі 7000 грн., що були сплачені позивачем платіжним дорученням від 7 серпня 2007 року № 1319 по рахунку – фактурі від 6 серпня 2007 року № СФ – 00034.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства “Ніка” 87200, Донецька область, Старобешівський район, смт. Старобешево, вул. Радянська, 1-я, рахунок 260093915 у ДОД ВАТ “Райффайзен банк АВАЛЬ”, МФО 335076) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови складені та підписані головуючою суддею Яманко В. Г. у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 24 вересня 2007 року о 15 годині 55 хвилин у присутності представників сторін у приміщенні господарського суду Донецької області (м. Донецьк, вул. Артема, 157, кабінет судових засідань № 210).

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 25 вересня 2007року о 9 годині 30 хвилин.

Надруковано 4 примірника:

1. Позивачу – 1.

2. Відповідачу – 1.

3. Експерту –1.

4. До справи – 1.

_______________

Адреса та телефон господарського суду Донецької області: 83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, тел. 381-88-46.