Рішення № 98376716, 13.07.2021, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/4869/20

2/583/217/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2021 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого-судді - Плотникової Н.Б.

при секретарі - Логвиненко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка Сумської області справу за позовом

ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Охтирської міської ради

треті особи: Управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства Охтирської міської ради, ОСОБА_2

про визнання права користування квартирою та права її приватизації

встановив:

28.12.2020 року представник позивачки – адвокат Саєнко Б.О. звернувся з позовом до відповідача про визнання права користування квартирою та права її приватизації, в якому просить суд визнати за ОСОБА_1 право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 та право на визнання наймачем квартири за договором найму; право на приватизацію квартири за адресою : АДРЕСА_1 . Позовні вимоги мотивує тим, що 17.06.1991 року мати позивачки ОСОБА_3 одержала на себе та членів своєї сім`ї ордер № 200 на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 . Протягом 30 днів з дня видачі ордеру до квартири вселилися, окрім ОСОБА_3 , її донька ОСОБА_1 , син ОСОБА_4 та донька ОСОБА_5 . Між ОСОБА_3 та житлово-експлуатаційною організацією був укладений договір найму. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_6 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер брат ОСОБА_4 . Позивачка була зареєстрована в квартирі за вищевказаною адресою з 07.08.1991 року до 10.11.1993 року. На період навчання із 1993 по 1995 роки реєстрацію ОСОБА_1 було змінено, але вона приїздила кожні вихідні, святкові, канікули додому, тобто постійно проживала в квартирі та допомагала матері вести спільне господарство. Після повернення з навчання у 1995 році позивачці було відмовлено у проведенні реєстрації місця проживання в даній квартирі в зв`язку з тим, що, нібито, площа спірної квартири не дозволяла провести вказану дію, а тому ОСОБА_1 вимушена була 01.12.1995 року зареєструвати своє місце проживання у будинку бабусі по АДРЕСА_3 . В зазначеному будинку позивачка фактично ніколи не проживала. З моменту вселення і по даний час позивачка постійно проживає в квартирі за адресою : АДРЕСА_1 , оплачує комунальні послуги. У відповідь на заяви ОСОБА_1 щодо переукладення договору найму даної квартири та її приватизацію виконавчим комітетом Охтирської міської ради повідомлено, що вказане питання необхідно вирішувати в судовому порядку, що і стало причиною для звернення до суду із вказаним позовом.

11.01.2021 року ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, призначено судове засідання. Крім цього, відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Позивачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з наведених у позовній заяві підстав, просили їх задовольнити. Крім того, позивачка в судовому засіданні зазначила, що вона проживає за адресою : АДРЕСА_1 разом з трьома дітьми, сплачує комунальні послуги, здійснила поховання матері та брата. Дана квартира була отримана у 1991 році її мамою по ордеру. На той час у квартиру вселилася її матір, вона, брат та її сестра по матері ОСОБА_2 . У квартирі вона проживала та була зареєстрована з 1991 по 1993 рік. З 1993 по 1995 роки вона навчалася у м. Полтава, в зв`язку з чим була виписана з квартири та зареєстрована у гуртожитку училища м. Полтава СПТУ № 33. Після закінчення навчання вона повернулася додому, однак органом, який займався пропискою громадян, у прописці за адресою : АДРЕСА_1 їй було відмовлено, відмову пояснили тим, що не дозволяє площа квартири. Тому її бабуся прописала її у себе за адресою АДРЕСА_3 , хоча фактично з 1995 по 1999 роки вона проживала у спірній квартирі. З 1999 по 2006 рік вона перебувала у цивільному шлюбі та проживала у будинку матері свого співмешканця. Станом на 2006 рік, у спірній квартирі проживав її брат ОСОБА_4 , їх мати проживала у с. Кардашівка у будинку бабусі, бо доглядала за нею. Потім їх матір забрала ОСОБА_4 до себе в с. Кардашівка Охтирського району, а її (позивачку) пустила проживати у спірну квартиру. З 2006 року і по цей час вона (позивачка) проживає по АДРЕСА_1 , це є її постійне місце проживання, іншого житла у власності вона не має, разом з нею у спірній квартирі проживають її троє дітей, двоє з яких є неповнолітніми, вона сплачує комунальні послуги по даній квартирі. Участі у приватизації житла вона не брала, житлові чеки не використовувала. ОСОБА_2 проживала у квартирі разом з матір`ю і братом до 2003 року, потім у 2003 році, як і їх матір, переїхала в с. Кардашівка Охтирського району та з того часу не проживає у спірній квартирі і не користується нею. У будинку бабусі за адресою: АДРЕСА_3 вона (позивачка) проживати не може, оскільки там проживає її тітка ОСОБА_7 , яка прийняла спадщину після смерті бабусі. На даний час у спірній квартирі по АДРЕСА_1 зареєстрована ОСОБА_2 та її двоє неповнолітніх дітей, однак вони у спірній квартирі не проживають, так як проживають за іншою адресою.

Представник відповідача - виконавчого комітету Охтирської міської ради та третьої особи - Управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства Охтирської міської ради Беньо З.О. в судовому засіданні заперечувала проти позову, оскільки факт проживання у спірній квартирі повинен вирішуватися не в позовному, а в окремому провадженні. Крім того, виконкому невідомо, чи проживала у спірній квартирі позивачка. На даний час у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані неповнолітні діти. Якщо право на приватизацію буде надано позивачці, то будуть порушені права неповнолітніх дітей. Виконком відмовив у приватизації позивачці, оскільки вона не надала всіх документів за переліком – відсутні документи, які підтверджують її реєстрацію у спірній квартирі чи рішення суду, що підтверджує факт постійного її проживання у цій квартирі.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, надала письмові пояснення, в яких зазначила, що вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та не обґрунтованими. Позивачка з 1993 року не зареєстрована в квартирі АДРЕСА_2 , фактично позивачка проживала за різними адресами, облаштовувала своє особисте життя. В період з 1999 року по 2007 рік позивачка взагалі не жила та не відвідувала квартиру АДРЕСА_2 . За кілька років до смерті матері позивачка ОСОБА_1 дійсно стала проживати в даній квартирі, але спільного господарства з ОСОБА_3 вона не вела, спільного побуту в них не було. Позивачка перебувала в поганих відносинах з ОСОБА_3 , часто виганяла матір з дому, коли влаштовувала гулянки разом зі своїми друзями. Також у позивачки були погані відносини з їх братом ОСОБА_4 . Житлово-комунальні платежі позивачка не сплачувала, що підтверджується довідкою ТОВ «Брокенергія» від 10.02.2021 р., згідно якої квартира АДРЕСА_2 відключена від централізованого опалення з 03.07.2018 р. за несплату. Також в квартирі є заборгованість за інші комунальні послуги. В даній квартирі також зареєстровані її ( ОСОБА_2 ) діти ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Саме вона ( ОСОБА_2 ) займалася виведенням даної квартири з числа службових. Тому вважає, що немає законних підстав для визнання за ОСОБА_1 права користування та права визнання наймачем квартири за договором найму, а отже і немає підстав для задоволення позовних вимог про визнання права на приватизацію даної квартири.

Крім того, ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила суду, що до 1993 року у спірній квартирі проживали вона, брат, мама та позивачка. З 1993 по 1995 роки позивачка поїхала навчатися, а коли повернулася, мати прописала позивачку в с. Кардашівка Охтирського району. В 2000 році померла їх бабуся, вона ( ОСОБА_2 ) з мамою ОСОБА_6 переїхали в с. Кардашівку Охтирського району в будинок бабусі. У спірній квартирі залишився проживати їх брат. Потім брат переїхав до матері. У 2006 році протягом шести місяців вона проживала з позивачкою у квартирі АДРЕСА_4 , комунальні послуги за цей період сплачувала разом вона та позивачка. Мати дозволила позивачці жити у спірній квартирі і позивачка з 2007 року стала проживати у квартирі по АДРЕСА_1 , а вона ( ОСОБА_2 ) переїхала проживати в житло до чоловіка, з яким спів мешкала на той час. В подальшому вона ( ОСОБА_2 ) проживала за різними адресами. З серпня 2017 року по даний час вона винаймає житло по АДРЕСА_5 . Свого житла у власності вона не має. У спірній квартирі зареєстрована вона зі своїми неповнолітніми дітьми, однак з 2001 року за вказаною адресою вона не проживає.

Свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що спочатку у спірній квартирі проживала ОСОБА_3 та її діти: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які на той час ходили до школи. Потім ОСОБА_1 та ОСОБА_2 десь навчалися. Коли ОСОБА_1 завагітніла, то повернулася до спірної квартири і проживала там з матір`ю та братом, а ОСОБА_2 з того часу, як у квартиру повернулась жити ОСОБА_1 , у спірній квартирі не проживає. Похованням матері та брата займалася ОСОБА_1 , комунальні послуги за квартиру сплачувала також ОСОБА_1 ..

Свідок ОСОБА_11 пояснила суду, що з 2006 році ОСОБА_1 та її ( ОСОБА_11 ) син - ОСОБА_12 проживали у спірній квартирі, зробили світло, засклили вікна, у 2007 році у ОСОБА_1 та ОСОБА_12 народився син. У спірній квартирі на той час ще проживали мати та брат позивачки. Потім мати та брат позивачки померли, їх похованням займалася ОСОБА_1 . З 2006 року ОСОБА_2 у даній квартирі не проживає, натомість позивачка та троє її дітей проживають у квартирі АДРЕСА_2 .

Свідок ОСОБА_13 пояснив суду, що співмешкав з позивачкою ОСОБА_1 шість років, з 2008 по 2016 роки, вони в цей час проживали у квартирі АДРЕСА_2 . У квартирі також проживали брат позивачки ОСОБА_14 та мати позивачки зі своїм чоловіком. В цей час ОСОБА_2 у спірній квартирі не проживала, комунальні послуги сплачувала ОСОБА_1 .

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, свідків, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

17.06.1991 року виконавчим комітетом Охтирської міської Ради народних депутатів Мицай Тетяні Борисівні видано ордер на житлове приміщення № 200 на право зайняття з родиною з чотирьох осіб, до якої входять дочка ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_15 , син ОСОБА_4 , житлового приміщення жилою площею 19 кв. м., у вигляді однокімнатної ізольованої квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13).

Згідно довідки Управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства Охтирської міської ради № 03/827 від 04.06.2021 р. багатоквартирний житловий будинок за адресою АДРЕСА_6 станом на 04.06.2021 р. перебуває в комунальній власності територіальної громади міста та обліковується на балансі управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства Охтирської міської ради; квартира АДРЕСА_2 станом на 04.06.2021 р. не приватизована.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 30.06.1978 року (а.с. 15).

Третя особа ОСОБА_2 також є донькою ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 05.04.1988 р. та копією свідоцтва про шлюб від 17.03.2011 р. (а.с. 55, 56).

24 березня 1999 року ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_16 та в зв`язку з реєстрацією шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_17 », що підтверджується копією свідоцтва про одруження (а.с. 18).

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_18 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 19.10.2010 року (а.с. 19).

ІНФОРМАЦІЯ_6 помер брат позивачки та третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 27.07.2020 року (а.с. 20).

З свідоцтва про поховання від 27.07.2020 року вбачається, що позивачка ОСОБА_1 здійснила поховання брата ОСОБА_4 (а.с.21).

Рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради № 12 від 05.03.2014 року виключено квартиру АДРЕСА_2 із числа службових Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» (а.с. 58).

Згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Охтирської міської ради від 15.10.2020 року № 4950 ОСОБА_1 доглядала до смерті та поховала свою матір ОСОБА_18 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 22).

Згідно довідки виконавчого комітету Охтирської міської ради від 23.09.2020 року ОСОБА_1 не зареєстрована, але фактично проживає з 2006 року за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 23).

Відповідно до довідки Відділу з питань державної реєстрації № 15-09/2923 від 07.06.2021 р. в квартирі АДРЕСА_2 за період з 17.06.1991 р. були зареєстровані наступні особи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (реєстрація місця проживання з 07.08.1991 р. по 10.11.1993 р.);

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (реєстрація місця проживання з 05.12.1995 р. по 24.07.2020 р.);

ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (реєстрація місця проживання з 07.08.1991 р. по 15.10.2010 р.);

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (реєстрація місця проживання з 23.03.2005 р. по теперішній час);

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (реєстрація місця проживання з 20.10.2017 р. по теперішній час);

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (реєстрація місця проживання з 04.01.2018 р. по теперішній час).

19.11.2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до міського голови м. Охтирка з заявами про переукладення договору найму однокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1 та про приватизацію даної квартири. (а.с.26,27).

З відповіді Управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства від 07.12.2020 р. № 03/2327 вбачається, що позивачці повідомлено, що право на приватизацію мають громадяни, які постійно мешкають в житловому приміщенні. Відповідно до копії паспорта ОСОБА_1 зареєстрована за іншою адресою з 1995 року. Відсутня довідка з ОщадБанку щодо невикористання житлових чеків, довідка про зареєстрованих осіб по АДРЕСА_1 та копія технічного паспорту. В зв`язку з чим позивачці рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту постійного проживання в квартирі АДРЕСА_2 (а.с. 29).

Відповідно до частин першої та другої статті 61, статей 64 та 65 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач і члени його сім`ї.

Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що право користування жилим приміщенням нарівні з наймачем виникає у тих осіб, які вселилися в якості членів сім`ї наймача в установленому законом порядку.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у Постанові від 11 липня 2012 року № 6-60цс12, у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК України).

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

При цьому, під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певного порядку користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

Оскільки, відповідно до вимог закону, вселення та проживання в квартирі може бути здійснено лише у встановленому порядку, членом сім`ї наймача, в розумінні частини другої статті 64 ЖК України, може бути визнано лише осіб, які вселилися у встановленому порядку та на відповідній правовій підставі постійно проживають в квартирі разом з наймачем.

Так, наявним у справі Ордером, виданим виконавчим комітетом Охтирської міської ради народних депутатів № 200 від 17.06.1991 року на квартиру АДРЕСА_2 , встановлено, що основним квартиронаймачем зазначена мати позивачки – ОСОБА_3 , в ордер вписані члени її сімї: ОСОБА_1 – дочка, ОСОБА_4 – син та ОСОБА_15 – дочка (а.с.13).

Тобто на час отримання матір`ю позивачки у червні 1991 року квартири, в ордер були вписані члени сім`ї квартиронаймача: син та дві доньки, одна з яких є позивачкою по справі.

Встановлено, що в 1993 р. позивачка була знята з реєстрації у вказаній квартирі в зв`язку з навчанням, однак приїздила на вихідні, святкові дні та канікули. Після закінчення навчання в 1995 р. позивачка повернулася на постійне проживання до квартири АДРЕСА_2 де і проживала постійно до 1999 року.

Однак після повернення з навчання позивачка не зареєструвала своє місце проживання у вказаній вище квартирі. За поясненнями позивачки, даними нею в судовому засіданні, їй органами реєстрації було відмовлено в реєстрації місця проживання у спірній квартирі через малу житлову площу, тому вона змушена була зареєструватися в будинку своєї бабусі за адресою: АДРЕСА_3 , хоча ніколи в даному будинку не проживала.

В 1999 року позивачка залишила своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 та стала проживати за іншою адресою з чоловіком, з яким вона перебувала у цивільному шлюбі.

В подальшому у 2006 році позивачка з дозволу матері – ОСОБА_6 та повнолітнього члена сім`ї - ОСОБА_4 повернулася проживати до квартири АДРЕСА_2 та з 2006 року стала постійно проживати за даною адресою, вела спільне господарство з матір`ю, народила тут двох своїх дітей, сплачувала комунальні платежі, доглядала матір до смерті, а після смерті матері – ІНФОРМАЦІЯ_1 - поховала матір та залишилась проживати у спірній квартирі, а потім поховала свого брата – ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Дані обставини підтверджуються показами свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , довідками виконкому Охтирської міської ради від 23.09.2020 року, від 15.10.2020 року, свідоцтвом про поховання брата від 27.07.2020 р., крім того, третя особа – ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердила факт вселення позивачки у спірну квартиру з дозволу матері – ОСОБА_3 .

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частини четвертої статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Таким чином, судом на підставі наданих сторонами доказів, досліджених в судовому засіданні, встановлено, що позивачка у 2006 році в установленому законом порядку вселилася у спірну квартиру як член сімї квартиронаймача, вписана в ордер на дану квартиру, з 2006 року і по теперішній час (тобто протягом тривалого часу) постійно проживає разом зі своїми трьома дітьми, двоє з яких є неповнолітніми, у спірній квартирі, сплачує житлово-комунальні послуги, іншого житла позивачка не має, а тому вона має право на користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , а тому суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині визнання за позивачкою права користування спірною квартирою.

Щодо позовний вимог про визнання за ОСОБА_1 права на визнання наймачем квартири за договором найму, суд виходить з наступного.

За положеннями ч.1 ст.106 ЖК України повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.

Враховуючи вкладене, суд вважає, що позовна вимога про визнання за ОСОБА_1 права на визнання наймачем квартири за договором найму є передчасною, так як позивачкою не надано доказів щодо згоди інших членів сімї, які проживають у спірній квартирі на визнання її наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. А тому в цій частині вимоги позивачки не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання права на приватизацію суд зазначає наступне.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

За приписами ч. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно до положень статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється у спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Суд зазначає, Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» і Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затверджене наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396, встановлюють порядок передання квартир у приватну власність, згідно з яким наймач та члени його сім`ї повинні звернутися до органу приватизації з відповідною заявою, орган приватизації зобов`язаний у місячний термін із дня одержання заяви прийняти рішення про передання житла у власність, після чого оформити відповідне свідоцтво.

В п. 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затверджене наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396 зазначено список документів, які подає особа до органів приватизації.

Таким чином, з приведених правових норм вбачається, що приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються в установлений термін після одержання заяви громадянина.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині визнання права на приватизацію спірної квартири представник позивачки зазначає, що ОСОБА_1 звернулася на адресу Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області із заявою про приватизацію квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідь на яку листом виконавчий комітет Охтирської міської ради повідомив про необхідність вирішення вказаного питання в судовому порядку.

Так, в матеріалах справи міститься лист Управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства Охтирської міської ради від 07.12.2020 року № 03/2327, в якому ОСОБА_1 було повідомлено, що окрім реєстрації її місця проживання за іншою адресою до її заяви від 19.11.2020 року про приватизацію квартири не надано довідки з Ощад Банку щодо невикористання житлових чеків, довідки про зареєстрованих осіб у спірній квартирі та копія технічного паспорта. Також позивачці роз`яснено право звернутися до суду з метою встановлення факту постійного проживання в квартирі АДРЕСА_2 (а.с. 28-29)

З наведеного вбачається, що суд не може підміняти інший орган державної влади або місцевого самоврядування та перебирати на себе повноваження з вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цих органів. Суд не уповноважений перевіряти весь пакет документів, поданих позивачами із заявою на приватизацію, що є компетенцією лише органу приватизації.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги те, що суд може усунути тільки ті порушення, які були предметом оскарження, а орган приватизації має заново проаналізувати весь пакет документів з урахуванням цього судового рішення та винести відповідне рішення, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання за ОСОБА_19 права на приватизацію.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 61, 64, 65, 106 ЖК України, ст.ст. 1, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.ст. 12, 81, 247, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Охтирської міської ради, треті особи: Управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства Охтирської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права користування квартирою та права її приватизації задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП: НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текс рішення виготовлений 16.07.2021 р.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду Н.Б. Плотникова