Ухвала суду № 98370156, 14.07.2021, Славутицький міський суд Київської області

У Х В А Л А

Іменем України

Справа №377/885/17

Провадження №6/377/31/21

14 липня 2021 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої - судді Бабич Н.С., за участю секретаря судового засідання – Гуміної В.М.,

представника заявника – адвоката Марченко Н.І.,

представника стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» - адвоката Коваленко С.О., яка бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Славутичі заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа №377/885/17, виданого 26.02.2018 року Славутицьким міським судом Київської області таким, що не підлягає виконанню у частині стягнення суми 64000 гривень заборгованості за кредитом, -

У С Т А Н О В И В:

02 червня 2021 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа № 377/885/17, виданого 26.02.2018 року Славутицьким міським судом Київської області таким, що не підлягає виконанню у частині стягнення суми 64000 гривень заборгованості за кредитом.

Заява обґрунтована тим, що заочним рішенням Славутицького міського суду Київської області від 20.12.2017 року був задоволений позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», яким з ОСОБА_1 , як поручителя за договором поруки № 12/27813/308189 від 11.03.2016 року, на користь позивача стягнуто заборгованість за кредитним договором № 011/27813/308189 від 11.03.2016 року в сумі 266947,60 гривень, в тому числі 200000,00 гривень – заборгованість за кредитом, 33892,99 гривень – заборгованість за відсотками, 33054,61 гривні – пені. На виконання вказаного рішення 26.02.2018 року Славутицьким міським судом Київської області був виданий виконавчий лист № 377/885/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» вищевказаної заборгованості на загальну суму 266947,60 гривень. 12.01.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Трофименком М.М. на підставі заяви стягувача було відкрито виконавче провадження № 64088254 з примусового виконання виконавчого листа. Під час здійснення виконавчого провадження приватним виконавцем накладено арешт на грошові кошти та майно боржника в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 294002,36 гривні та звернуто стягнення на пенсію боржника. Проте, протягом періоду з 20.12.2017 року, дати винесення рішення у справі №377/885/17, до 12.01.2021 року, дати відкриття виконавчого провадження, заборгованість за кредитним договором № 011/27813/308189 від 11.03.2016 року значно зменшилася, що не було враховано позивачем (стягувачем) під час звернення до приватного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження. Листом від 17.01.2018 року № 114/7-4923 АТ «Райффайзен Банк Аваль» погодився із пропозицією ОСОБА_2 , позичальника за кредитним договором № 011/27813/308189 від 11.03.2016 року, що не буде пред`являти до примусового виконання виконавчий лист за умови, якщо позичальник буде здійснювати щомісячні погашення частини заборгованості за кредитним договором в сумі не менше ніж 2000,00 гривень кожного місяця. Позичальник ОСОБА_2 щомісячно, починаючи з 24.01.2018 року здійснювала зазначені платежі за домовленістю сторін, що підтверджено випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_2 , відкритого в АТ «Райффайзен Банк Аваль» відповідно до кредитного договору №011/27813/308189. Згідно з випискою по особовому рахунку заборгованість по тілу кредиту станом на 24.02.2021 року становила 136000,00 гривень, тобто була зменшена порівняно з виконавчим листом на суму 64000,00 гривень, яка погашена в добровільному порядку. Таким чином, станом на 12.01.2021 року, дату відкриття виконавчого провадження, фактична заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №011/27813/308189 від 11.03.2016 року становила 202947,60 гривень, в тому числі заборгованість за кредитом 136000,00 гривень, заборгованість за відсотками 33892,99 гривень, пеня – 33054,61 гривень. З наведених підстав відповідно до ч.ч.1,2 ст.432 ЦПК України просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №377/885/17 від 26.02.2018 року в частині стягнення суми 64000,00 гривень заборгованості за кредитом.

Судове засідання з розгляду заяви було призначено на 10 червня 2021 року.

10 червня 2021 року справу було знято з розгляду та призначено судове засідання на 25 червня 2021 року.

17 червня 2021 року від представника стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» - адвоката Коваленко С.О. на електронну адресу суду надійшли письмові заперечення, в яких вона просила відмовити в задоволенні заяви. Заперечення обґрунтовані тим, що часткове погашення заборгованості за кредитним договором в період з дати ухвалення рішення суду до дати пред`явлення виконавчого листа до виконання не може бути підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю або частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Заявник всупереч приписів ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України не надав доказів, які б підтверджували відсутність у нього заборгованості, повне погашення заборгованості в рамках виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа №377/885/17 від 26.02.2018 року. Крім того, відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» заявник повинен був письмово повідомити приватного виконавця про повне або часткове самостійне виконання рішення суду, якщо таке виконання мало місце до відкриття виконавчого провадження.

25 червня 2021 року за клопотанням представника стягувача було оголошено перерву у судовому засіданні до 14 липня 2021 року.

Заявник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

У судовому засіданні, яке відбулося 25 червня 2021 року, представник заявника- адвокат Марченко Н.І. вимоги заявника підтримала. У судове засідання 14 липня 2021 року не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином. На електронну адресу суду надіслала заяву про розгляд заяви без участі заявника та його представника. У поданій заяві вимоги підтримала та просила задовольнити, зазначила, що за даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень жодних змін щодо суми стягнення у виконавчому провадженні №64088254 станом на 13.07.2021 року не відбулося.

У судовому засіданні представник стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» - адвокат Коваленко С.О. доводи, викладені у письмових запереченнях, підтримала, просила відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 або закрити провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору. Суду пояснила, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» 25.06.2021 року за № 114-43/3-174928 на адресу приватного виконавця виконавчого округу Київської області стягувачем було направлено повідомлення «Про часткове самостійне виконання рішення боржником», у якому банк заначив, що станом на 17.06.2021 року заборгованість за виконавчим листом по справі №377/885/17, виданим 26.02.2018 року Славутицьким міським судом Київської області, яким встановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №011/27813/308189 від 11.03.2016 року в сумі 266947,60 гривень, складає 202947,60 гривень. На це повідомлення відповіді від приватного виконавця не отримано, зв`язатися з ним не має можливості, тому що його діяльність зупинена. Оскільки банком визнано той факт, що позичальником ОСОБА_2 поза межами виконавчого провадження сплачено борг за кредитним договором №011/27813/308189 від 11.03.2016 року у розмірі 64000 гривень, а тому і боржником ОСОБА_1 , про що свідчить вказане повідомлення, то станом на момент судового розгляду заяви останнього у сторін відсутній спір, а тому є підстави для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. Зазначила, що прийняття рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 стане підставою для подвійної втрати банком заборгованості за кредитним договором у зазначеній в заяві сумі 64000 гривень, оскільки виконавчий лист знаходиться на виконанні у приватного виконавця і йому направлено повідомлення про часткове самостійне виконання боржником рішення у розмірі 64000 гривень, а у разі задоволення рішення судом, воно також буде направлено на виконання до приватного виконавця і ця сума може бути врахована як сплачена двічі.

Дослідивши документи, додані до заяви, заслухавши представника заявника та представника стягувача, дослідивши матеріали цивільної справи №377/885/17, суд дійшов такого висновку.

З матеріалів цивільної справи № 377/885/17 судом встановлено, що 07 листопада 2017 року Публічне акціонерне товариство « Райффайзен Банк Аваль» звернулося до Славутицького міського суду Київської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №011/27813/308189 від 11.03.2016 року в сумі 266947 гривень 60 копійок, укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , який забезпечено договором поруки № 12/27813/308189 від 11.03.2016 року, укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 ( а. с. 3-88).

Ухвалою судді Славутицького міського суду Київської області від 21 листопада 2017 року у справі №377/885/17 у відкритті провадження в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства « Райффайзен Банк Аваль» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 було відмовлено ( а. с. 99-101).

Згідно із заочним рішенням Славутицького міського суду Київської області від 20 грудня 2017 року у справі № 377/885/17, яке набрало законної сили 22 лютого 2018 року, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства « Райффайзен Банк Аваль» задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк «Аваль» заборгованість за кредитним договором №011/27813/308189 від 11.03.2016 року в сумі 266947,60 гривень, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 200000,00 гривень, в т. ч. прострочена заборгованість за кредитом 200000,00 гривень, заборгованість по сплаті відсотків становить 33892,99 гривні, в т.ч. прострочена заборгованість за відсотками 29071,21 гривень, пеня за невчасну сплату кредиту та відсотків – 33054,61 гривень (а.с.111-116).

26 лютого 2018 року Славутицьким міським судом Київської області стягувачу ПАТ « Райффайзен Банк Аваль» поштою було направлено виконавчий лист про стягнення заборгованості на загальну суму 266947,60 гривень, який отримано представником стягувача 02 березня 2018 року, про що свідчить відповідна відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення ( а. с. 124, 125).

12 січня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Трофименком М.М. було відкрито виконавче провадження №64088254 з примусового виконання виконавчого листа №377/885/17, виданого 26 лютого 2018 року Славутицьким міським судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк «Аваль» заборгованості за кредитним договором № 011/27813/308189 від 11.03.2016 року в сумі 266947,60 гривень, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом 200000,00 гривень, в т. ч. прострочена заборгованість за кредитом 200000,00 гривень, заборгованість по сплаті відсотків становить 33892,99 гривні, в т.ч. прострочена заборгованість за відсотками 29701,21 гривень, пеня за невчасну сплату кредиту та відсотків 33054,61 гривні ( а. с. 149).

Постановами приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М.М. від 12 січня 2021 року у виконавчому провадженні № 64088254 з примусового виконання виконавчого листа №377/885/17, виданого 26 лютого 2018 року Славутицьким міським судом Київської області, копії яких долучені до матеріалів справи, накладено арешт на грошові кошти та майно боржника ОСОБА_1 22 січня 2021 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М.М. від 22 січня 2021 року арешт з коштів боржника ОСОБА_1 було знято (а.с.150-151, 200-201).

Відповідно до наданої стягувачем Інформації про виконавче провадження, копія якої долучена до матеріалів справи, станом на 17 червня 2021 року, виконавче провадження № 64088254 відкрите ( а. с. 136-199).

Згідно з листом АТ « Райффазен Банк Аваль» від 17 січня 2018 року № 114/7-4923, адресованим ОСОБА_2 , копія якого долучена до матеріалів справи, банком було прийнято рішення, відповідно до якого, виконавчий документ, отриманий згідно з рішенням Славутицького міського суду Київської області по справі № 377/885/17, не буде пред`являтися до виконання терміном до 18 червня 2018 року у випадку виконання нею комерційної пропозиції: здійснювати щомісячні погашення частини заборгованості за кредитним договором в сумі не менше ніж 2000 UAH кожного місяця протягом дії пропозиції (а.с.152).

Як вбачається з виписки про рух коштів по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Райффайзен Банк Аваль», відповідно до кредитного договору №011/27813/308189 ФОП ОСОБА_2 , позичальник, щомісяця, починаючи з 24 січня 2018 року здійснювала платежі в сумі 2000,00 гривень на погашення заборгованості за вказаним кредитним договором на рахунок стягувача ( а.с.153-158).

Вказані суми, як вбачається із поданої заяви, листа АТ « Райффазен Банк Аваль» від 17 січня 2018 року № 114/7-4923 та виписки про рух коштів по особовому рахунку № НОМЕР_1 , направлялися на погашення тіла кредиту. Заборгованість по тілу кредиту станом на 24 лютого 2020 року становила 136 000 гривень, тобто була зменшена, порівняно з виконавчим листом № 377/885/17 на суму 64000 гривень (а. с. 132-139).

Таким чином, станом на 12 січня 2021 року, дату відкриття виконавчого провадження, фактична заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №011/27813/308189 від 11.03.2016 року становила 202947,60 гривень, в тому числі заборгованість за кредитом 136000,00 гривень, заборгованість за відсотками 33892,99 гривень, в тому числі прострочена заборгованість за відсотками 29701,21 гривень, пеня - 33054,61 гривень.

Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Як зазначено у ч.1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин ( ч.2 ст.432 ЦПК України).

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові. Обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання. Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 308/6024/14.

Проте, перелік підстав для визначення виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладається обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд ( ч.3 ст.13 ЦПК України).

Заявник ОСОБА_1 в обґрунтування вимоги про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення суми 64000,00 гривень заборгованості за кредитом зазначив, що станом на 12 січня 2021 року, дату відкриття виконавчого провадження, заборгованість по кредиту за кредитним договором №011/27813/308189 становила 202947,60 гривень, тобто була зменшена порівняно з виконавчим листом № 377/885/17 (266 947,60 гривень) на суму 64000,00 гривень, за рахунок щомісячного внесення позичальником ОСОБА_2 по 2000,00 гривень на рахунок стягувача у період з 24 січня 2018 року по 24 лютого 2020 року.

Судом встановлено, що сторонами виконавчого провадження № 64088254, відкритого 12 січня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Трофименком М.М. на підставі виконавчого листа № 377/885/17, виданого 26 лютого 2018 року Славутицьким міським судом Київської області, є - стягувач Акціонерне товариство «Райффайзен Банк «Аваль» та боржник- ОСОБА_1 .

Як вбачається з повідомлення від 25 червня 2021 року № 114-43/3-174928 «Про часткове самостійне виконання рішення боржником», у цьому повідомленні стягувач АТ «Райффайзен Банк Аваль» повідомляє приватного виконавця відповідно до вимог ч.4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» про часткове самостійне виконання рішення боржником ОСОБА_1 у розмірі 64000 гривень. У повідомленні також зазначено, що станом на 17.06.2021 року заборгованість за виконавчим листом по справі №377/885/17, виданим 26.02.2018 року Славутицьким міським судом Київської області, яким встановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №011/27813/308189 від 11.03.2016 року в сумі 266947,60 гривень, складає 202947,60 гривень.

Виходячи із викладених обставин, суд дійшов висновку, що зобов`язання боржника ОСОБА_1 перед стягувачем АТ «Райффайзен Банк Аваль» припинилися частково, на суму 64000 гривень, внаслідок добровільного виконання зобов`язання поза межами виконавчого провадження іншою особою- позичальником за кредитним договором №011/27813/308189 ОСОБА_2 , поручителем за яким є ОСОБА_1 .

Суд не погоджується з доводами представника стягувача про те, що ухвалення судового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 стане підставою для подвійної втрати банком заборгованості в сумі 64000,00 гривень за кредитним договором №011/27813/308189, виходячи з такого.

Зазначені доводи представника стягувача обґрунтовані тим, що оскільки виконавчий лист знаходиться на виконанні у приватного виконавця і йому направлено повідомлення про часткове самостійне виконання боржником рішення у розмірі 64000,00 гривень, то у разі визнання судом виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню частково, воно також буде направлено на виконання до приватного виконавця, а тому вказана сума 64000,00 гривень може бути врахована як сплачена двічі.

Спірний виконавчий лист № 377/885/17, виданий 26 лютого 2018 року Славутицьким міським судом Київської області станом на час розгляду заяви ОСОБА_1 , знаходиться на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М.М., про що свідчить постанова про відкриття виконавчого провадження № 64088254 від 12.01.2021 року та Інформація про виконавче провадження № 64088254.

Відповідно до ч.4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Реалізувавши свій обов`язок, як сторона виконавчого провадження, стягувач 25 червня 2021 року направив приватному виконавцю, в якого перебуває на виконанні виконавчий лист № 377/885/17 від 26 лютого 2018 року, повідомлення про часткове самостійне виконання рішення боржником у сумі 64000 гривень.

Частиною 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Проте, суду не надано доказів того, що в рамках виконавчого провадження №64088254, відкритого 12 січня 2021 року на підставі виконавчого листа №377/887/17, виданого 26 лютого 2018 року Славутицьким міським судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 011/27813/308189 від 11.03.2016 року приватним виконавцем отримано повідомлення стягувача АТ « Райффайзен Банк Аваль» про часткове самостійне виконання рішення боржником від 25 червня 2021 року № 114-43/3-174928 та прийнято відповідне рішення про зміну суми, яка підлягає стягненню за вказаним виконавчим документом.

Із наведених підстав, надане суду повідомлення від 25.06.2021 року № 114-43/3-174928 «Про часткове самостійне виконання рішення боржником» є тільки підтвердженням факту визнання АТ «Райффайзен Банк Аваль» зарахування суми в розмірі 64000 гривень в рахунок заборгованості за кредитним договором №011/27813/308189 від 11.03.2016 року поза межами примусового виконання та не свідчить про автоматичне зменшення суми стягнення за виконавчим листом №377/885/17 від 26.02.2018 року, на підставі якого відкрите виконавче провадження № 64088254.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Виходячи із зазначених принципів судочинства, оцінивши надані докази у їх сукупності та взаємозв`язку, враховуючи, що часткове погашення суми заборгованості за кредитом у розмірі 64000 гривень відбулося до відкриття виконавчого провадження, а саме внаслідок добровільного виконання обов`язку боржника ОСОБА_1 позичальником за кредитним договором №011/27813/308189 ОСОБА_2 , то суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання виконавчого листа №377/885/17, виданого 26 лютого 2018 року Славутицьким міським судом Київської області таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення суми 64000 гривень заборгованості за кредитом.

Вирішуючи заявлене у судовому засіданні представником стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» клопотання про закриття провадження у справі з розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню частково, суд виходить із такого.

В обґрунтування клопотання представник стягувача послалась на повідомлення про часткове самостійне виконання рішення боржником від 25 червня 2021 року №№ 114-43/3-174928, направлене стягувачем АТ «Райффайзен Банк Аваль» відповідно до вимог ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» приватному виконавцю виконавчого округу Київської області Трофименку М.М.

Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, на відміну від раніше чинної конституційної норми про те, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Проте, поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Логічно - граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову.

Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникнення).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Такого висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20), від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20).

Як вбачається з матеріалів справи, заява ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа № 377/885/17, виданого 26.02.2018 року Славутицьким міським судом Київської області таким, що не підлягає виконанню у частині стягнення суми 64000 гривень заборгованості за кредитом, надійшла до суду 02 червня 2021 року.

Із поданої заяви та листа АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 17 січня 2018 року № 114/7-4923, адресованого позичальнику ОСОБА_2 , видно, що між стягувачем та позичальником було досягнуто домовленості про непред`явлення стягувачем виконавчого документу, отриманого згідно з рішенням Славутицького міського суду Київської області по справі № 377/885/17, до виконання терміном до 18 червня 2018 року у випадку виконання позичальником комерційної пропозиції: здійснювати щомісячні погашення частини заборгованості за кредитним договором в сумі не менше ніж 2000 UAH кожного місяця на протязі дії пропозиції. Проте, не зважаючи на досягнуті домовленості, станом на зазначену дату та дату відкриття виконавчого провадження, позичальником вже самостійно частково було погашено заборгованість, проте примусове виконання рішення суду розпочато на загальну суму заборгованості, визначену у виконавчому листі.

Не погоджуючись із сумою заборгованості, на яку було відкрито виконавче провадження, ОСОБА_1 02 червня 2021 року звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа №377/885/17, виданого 26 лютого 2018 року Славутицьким міським судом Київської області в частині стягнення суми 64000,00 гривень заборгованості за кредитом таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, наведені обставини підтверджують наявність спору про право на час звернення ОСОБА_1 до суду з даною заявою, а тому підстав для закриття провадження у справі з розгляду заяви відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд не вбачає, у зв`язку з чим клопотання представника стягувача про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.

Виходячи з викладеного, у задоволенні клопотання представника стягувача про закриття провадження з розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа №377/885/17, виданого 26 лютого 2018 року Славутицьким міським судом Київської області таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення суми 64000 гривень заборгованості за кредитом, необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 260, 432 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа №377/885/17, виданого 26 лютого 2018 року Славутицьким міським судом Київської області таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення суми 64000 гривень заборгованості за кредитом, - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення суми 64000 гривень заборгованості за кредитом виконавчий лист № 377/885/17, виданий 26 лютого 2018 року Славутицьким міським судом Київської області про примусове виконання заочного рішення Славутицького міського суду Київської області від 20 грудня 2017 року у цивільній справі № 377/885/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №011/27813/308189 від 11 березня 2016 року в сумі 266 947 гривень 60 копійок, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом- 200 000,00 гривень, в т.ч. прострочена заборгованість за кредитом 200 000,00 гривень, заборгованість по сплаті відсотків становить 33 892,99 гривень, в т.ч. прострочена заборгованість за відсотками 29 701,21 гривень, пеня за невчасну сплату кредиту та відсотків – 33 054,61 гривень.

У задоволенні клопотання представника стягувача про закриття провадження з розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа №377/885/17, виданого 26 лютого 2018 року Славутицьким міським судом Київської області таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення суми 64000 гривень заборгованості за кредитом - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Київського апеляційного суду через Славутицький міський суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому повний текст ухвали не був вручений у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Повний текст ухвали складено 16 липня 2021 року.

Суддя Н. С. Бабич