Постанова № 98370135, 13.07.2021, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/1273/20

Провадження № 2-а/375/4/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2021 року смт Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області в складі :

головуючої судді Чорненької О.І.

при секретарі судового засідання Киричок В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Рокитне, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно положень ч.4 ст.229 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , до Управління патрульної поліції у м. Києві, юридична адреса: 03151, м. Київ, вул Народного Ополчення, 9, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 3227950 від 03.10.2020, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до інспектора 6 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції м. Києва Мішури Андрія Олександровича, про визнання дій протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 3227950 від 03.10.2020.

Свої вимоги про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 03 жовтня 2020 року позивач обґрунтовує тим, що оспорювана постанова винесена з порушенням чинного законодавства.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства України, а саме без всебічного та об`єктивного з`ясування поліцейським обставин справи, та при відсутності достатніх доказів його винуватості в адміністративному правопорушенні.

Зокрема, позивач зазначає, що 03 жовтня 2020 року він, керуючи автомобілем, з`їхав з Жулянського мосту та перед виїздом на вул. Нова, що в м. Київ був зупинений працівником поліції, який знаходився перед автомобілем на момент зупинки. Зупинивши автомобіль працівник поліції обійшов його тa повідомив, що причиною зупинки є несправність освітлення номерного знаку, що кріпиться на багажнику автомобіля. Але на момент зупинки ТЗ останній не міг бачити стан справності освітлення номерного знаку ззаду автомобіля, тобто це не могло бути причиною зупинки.

Щодо обов`язкового проходження технічного огляду автомобіля звертає увагу, що відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів країни щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» було скасовано обов`язковий технічних огляд транспортних засобів, за виключенням транспортних засобів, які підлягають обов`язковому технічному контролю.

Так відповідно до ст. 35 ЗУ «Про дорожній рух» зазначено, що обов`язковому технічному контролю не підлягають:

легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;

легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3.5 тонн, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

Ще однією причиною винесення постанови про накладення адміністративного стягнення стало керування ним без водійських прав.

Однак, ним було пред`явлено тимчасовий талон на право керування атомобілем та пояснено працівникові поліції що він направляється у сервісний цент для повернення раніше вилученого посвідчення водія. Також працівникові поліції було надано постанови суду про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення, які стали причиною вилучення у нього посвідчення водія та заміну його тимчасовим талоном. Але працівник поліції це при винесені оскаржуваної постанови не врахував.

Також, в оскаржуваній постанові не вказано жодного доказу його вини. Відсутні фото та відео докази, покази свідків, та його пояснення.

З огляду на викладене, він не погоджується з тим, що його притягнено до адміністративної відповідальност, постанову про накладення адміністративного стягнення вважає незаконною, винесеною з порушенням вимог законодавства, а тому просить її скасувати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, зазначену адміністративну справу 06.01.2021 передано у провадження судді Чорненької О.І.

Ухвалою Рокитнянськогго районного суду Київської області від 19 березня 2021 року зазначений позов було залишено без руху та позивачеві надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

У визначений судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви та подано уточнений адміністративний позов.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 18 травня 2021 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Зазначена ухвала разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами надіслано відповідачеві.

22.06.2021 представником відповідача надано відзив на позов.

Відповідно до зазначеного відзиву, представник відповідача заперечує проти задоволення заявлених вимог, зазначаючи, що 03.10.2020, під час патрулювання у Солом`янському районі міста Києва, екіпажем патрульної поліції в складі Волика С. І. та ОСОБА_2 було помічено транспортний засіб «FIAT FIORINO», номерний знак НОМЕР_2 , з непрацюючою підсвіткою заднього номерного знаку, що стало причиною зупинення транспортного засобу згідно з вимогами ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Відтак, інспектор, підійшовши до водія, представився, пояснив причину зупинки, та на підставі п. 2.4 (а) висунув законну вимогу водію пред`явити для огляду документи, передбачені п. 2.1 ПДР.

При перевірці документів, наданих водієм, було виявлено що у останнього протермінований тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом.

Водій пояснив що 18.01.2020 та 08.02.2020 працівниками поліції відносно нього було складено 2 постанови про адміністративне правопорушення за тріщину на вітровому (лобовому) склі, вилучено посвідчення водія та видано тимчасовий дозвіл на право керування. На момент зупинення працівниками поліції він направлявся до сервісного центру МВС в м. Києві для повернення посвідчення водія.

Інспектор наголосив, що водій не має при собі посвідчення водія відповідної категорії, та про те, що наявний у нього тимчасовий дозвіл на право керування протермінований, а тому він вважається таким, що не може керувати транспортним засобом.

Щодо нероз`яснення позивачеві прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, зазначила, що це не відповідає обставинам, оскільки підготовка та розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснена інспектором відповідно до вимог ст.ст. 278, 279 КУпАП, який в даному випадку був уповноважений розглядати вказану адміністративну справу. Інспектор у ході розгляду спправи не перешкоджав позивачеві у реалізації його права на отримання правової допомоги на місці розгляду чи у телефонному режимі. Крім того, враховуючи характер вчиненого правопорушення, постанову винесено у присутності позивача та роз`яснено її зміст, тобто ознайомлено з матеріалами справи.

Письмові пояснення позивачем не надавались, оскільки подібне волевиявлення є правом особи, а тому поліцейський не уповноважений вимагати їх реалізації.

Відповідно до розділу VIII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18.12.2018, строк зберігання відеозаписів становить 30 діб.

Таким чином, враховуючи давність ситуації, а саме 03.10.2020, долучити відеозапис події не можливо, оскільки він знищений по закінченню терміну зберігання.

Разом з тим факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення був досліджений та встановлений інспектором під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, за результатом якого винесена постанова серії ЕАМ № 3227950.

З приводу допущеної у постанові про накладення адміністративного стягнення помилки щодо адреси місця вчинення, зазначає, що інспектори під час несення служби користуються планшетами, якими підтримується функція автовиправлення. При зазначенні адреси місця вчинення правопорушення на планшетах використовується функція GPS, яка автоматично встановлює найближчу точку координат.

Крім того зазначила, що при розгляді судом адміністративного позову вирішується питання про законність та обгрунтованість рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Оцінка дій працівника, який приймав оскаржуване рішення, не є предметом розгляду у адміністративній справі.

Позивач ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явивсь та про причини своєї неявки суд не повідомив.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася та суд про причини своєї неявки не повідомила.

Враховуючи те, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, які беруть участь у справі, а тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає положенням ч.4 ст.229 КАС України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Із матеріалів справи вбачається, що постановою інспектора УПП в м. Києві Мишури А.О. серії ЕАМ № 3227950 від 03.10.2020 ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративнен стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. Підставою для накладення адміністративного стягнення стало те, що 03.10.2020 у м. Києві працівниками поліції під час руху його автомобіля було виявлено несправність підсвітки заднього номерного знаку. Крім того, як зазначено у постанові, при перевірці документів у водія був відсутній талон обов`язкового технічного огляду чим порушено вимоги п.2.1.а ПДР України.

Однак, п. 2.1 пп. а ПДР передбачає що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Але у постанові про накладення адміністративного стягнення зазначено лише про відсутність підсвітки номерного знаку та про відсутність документу про технічний огляд. Будь-які посилання та докази відсутності у водія документа на право керування ТЗ відсутні.

Відповідно до ч. 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 8 ч. 1 статті 23 зазначеного Закону, поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ч. 1 статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 2.1 пп. а ПДР передбачено що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Однак докази вчинення ОСОБА_3 зазначеного правопорушення, крім його опису в постанові, відсутні.

Відповідно до ч. 1 статті 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до п. 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджену Наказом МВС України від 07.11. 2015 за № 1395 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Також відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не складається, якщо особа притягається до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Саме відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.

Так, відповідно до вимог ч.ч. 2, 3 ст. 283 КУпАП постанова в справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, посадовою особою не дотримано вимоги ч.ч. 2, 3 ст. 283 КУпАП, зокрема, не зазначено технічний засіб, яким здійснювався фото та відеозапис та зазначено адресу місця вчинення правопорушення, яка є відмінною від адреси фактичної зупинки транспортного засобу працівниками поліції (місця вчинення правопорушення).

Тобто, представником відповідача не надано належних, допустимих і достатніх доказів правомірності винесення оспорюваної постанови про притягнення позивача до відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, та не доведено вини позивача у вчиненні вищезазначеного адміністративного правопорушення за стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

При цьому, суд звертає увагу відповідача, що не може бути підтвердженням порушення позивачем ПДР України лише сама постанова серії ЕАМ № 3227950 від 03.10.2020, оскільки лише описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом учинення особою такого порушення. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано доказів, які б повністю спростовували доводи позивача в обґрунтування відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. Тобто, відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, не довів правовірність оскаржуваної постанови, яка є предметом оскарження позивачем.

Доказування в адміністративному судочинстві не може ґрунтуватися на припущеннях. Засобами доказування є показання свідків, письмові докази, речові і електроні докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з частиною першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з приписами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Разом з цим, згідно із ч.ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Судом встановлено, що фактичні обставини справи, викладені в оскаржуваній постанові, не знайшли свого відображення у належній юридичній кваліфікації правопорушення.

Відтак, відповідачем не доведено, всупереч вищевказаним вимогам законодавства, правомірності винесеної інспектором поліції постанови.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи, необхідні та достатні для ухвалення даного рішення, отримали достатню оцінку.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню як неправомірна, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

Відповідно до вимог ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.03.2020 у справі № 543/775/17, провадження № 11-1287апп18, у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Також, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, який передбачав, що судовий збір при оскарженні постанов про адміністративне правопорушення сплаті не підлягає, та зазначила, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01.01.2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становила 2102 грн. Тому, позивачу необхідно здійснити оплату судового збору за подання до суду позовної заяви про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір», тобто 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 420,4 грн.

З огляду на викладене з відповідача - Білоцерківського відділу поліції Головного управління національної поліції в Київській області, на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 454 гривні.

Керуючись статтями 7, 9, 126, 222, 245, 247, 251, 280 КУпАП, статтями 2, 6,70 - 77, 90,132, 139, 241 - 246, 255, 268, 286 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , до Управління патрульної поліції у м. Києві, юридична адреса: 03151, м. Київ, вул Народного Ополчення, 9, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 3227950 від 03.10.2020 - задовольнити.

Постанову інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві старшого сержанта поліції Мишури А.О. серії ЕАМ № 3227950 від 03.10.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі на ОСОБА_1 – скасувати.

Стягнути з Управління патрульної поліції у м. Києві, юридична адреса: 03151, м. Київ, вул Народного Ополчення, 9на користь держави судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок, який сплатити на рахунок:

Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/ м. Київ/22030106;

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

р/р: UA908999980313111256000026001;

Банк отримувача (ГУДКСУ): Казначейство України (ЕАП);

Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 13 липня 2021 року.

Головуюча суддя О.І.Чорненька