Вирок № 98368575, 16.07.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/6678/21

Провадження № 1-кп/161/733/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 16 липня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючої судді Камінської К.О.,

за участю секретаря судового засідання Агрипініної К.А.,

прокурора Іщика А.В.

потерпілої ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника Мартіросяна А Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021035580000362 від 25.02.2021, про обвинувачення :

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Луцьк, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, одруженого, на утриманні якого перебуває малолітня дитина 2013 року народження , працюючого заступником начальника охорони ТОВ «Спас охорона», учасника бойових дій , пенсіонера, раніше не судимого

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України,

В С Т А Н О В И В

Обвинувачений ОСОБА_2 24.02.2021 року, близько 19 год. 20 хв., знаходячись на сходинковій клітці 1-го поверху, 2-го під`їзду, буд. АДРЕСА_1 , діючи із прямим умислом, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку своїх дії, керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин з потерпілою ОСОБА_1 , умисно наніс останній один удар правою рукою в передвушну ділянку з ліва та один удар ногою в ділянку куприка, чим спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, синця на передвушній ділянці зліва.

Згідно висновку судово-медичного експерта за №121, від 26.02.2021 року, за ступенем тяжкості струс головного мозку відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, оскільки для його лікування необхідний час більше шести діб, синець за ступенем тяжкості відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_2 інкримінуються умисні протиправні дії, що виразились у нанесенні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я потерпілої, тобто вчинення кримінального проступку передбаченого ч.2 ст. 125 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 своєї вини у вчиненому фактично не визнав та дав суду показання, що в день події перебував у під`їзді будинку, у якому проживає та спускаючись по сходах вниз побачив біля ліфту невідомо йому особу. Відтак, прийняв рішення запропонувати їй вийти із під`їзду, у якому вона не проживає та чекати на вулиці. В результаті словесної перепалки, виник конфлікт, в результаті якого потерпіла випадково отримала тілесні ушкодження. Разом з тим, умислу наносити такі у нього не було. Що стосується нанесення другого удару потерпілій, який йому інкримінується, зазначив, що коли потерпіла почала тікати вниз по сходам, він втратив рівновагу , а тому нанесення другого удару не пригадує. Зазначив, що просить вибачення у потерпілої за інцидент, що трапився між ними, при цьому заперечивши умисел на нанесення ушкоджень.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї провини у вчиненому, його винуватість підтверджується належними, допустимими та достовірними доказами, які безпосередньо були досліджені в судовому засіданні, зокрема показаннями потерпілої, свідка, які були допитані в судовому засіданні.

Так, потерпіла показала суду, що 24.02.2021 у вечірню пору прийшла у гості до своєї подруги, що мешкає по АДРЕСА_1 . Зайшовши у під`їзд її будинку, вона очікувала ліфт. В цей момент вона побачила обвинуваченого , який спускався із другого поверху униз та почав до неї вживати нецензурну лайку. Вона зробила йому зауваження, і як наслідок від нього поступило погроза, що він її вдарить. Вона повернула до нього голову , та отримала один удар кулаком в обличчя, за цим, вона почала тікати , а обвинувачений вдарив її ще раз по спині в область куприка. Вона, тікала вниз по сходах до виходу під`їду та зачинила двері. На її прохання, вийшла її подруга, яку обвинувачений теж вдарив. Після цього, вони викликали поліцію, яку очікували біля під`їзду.

Свідок, ОСОБА_4 у судовому засіданні показала, що вона є подругою потерпілої та 24.02.2021 вона перебувала в себе вдома за адресою: АДРЕСА_1 та чекала подругу. Потерпіла подзвонила їй та сказала, що зараз прийде, та через деякий час від неї знову надійшов дзвінок, у якому чулись крики та нецензурна лайка. Вона одразу вибігла із свого помешкання, що знаходиться на четвертому поверсі та побігла сходами вниз. Прибігши, вона побачила обвинуваченого, її сусіда, який перебував у стані алкогольного сп`яніння, та отримала від нього удар в обличчя. Підбігши до дверей під`їзду вона побачила потерпілу , відчинила їй двері. З допомогою сусіда, їм вдалось затримати обвинуваченого до приїзду поліції. Вже перебуваючи у квартирі вона бачила почервоніле обличчя потерпілої внаслідок удару обвинуваченого.

Крім того винуватість обвинуваченого підтверджується іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021035580000362 від 25.02.2021р., згідно якого, відповідні відомості були внесені за заявою ОСОБА_1 від 24.02.2021р .

Рапортом помічника чергового Луцького РУП ГУНП у Волинській області Волинець Т.Ю. від 25.02.2021, яким зафіксовано прийняття заяви гр. ОСОБА_1 про заподіяння їй тілесних ушкоджень з боку гр. ОСОБА_2 24.02.2021 о 19 год. 30 хв за адресою: АДРЕСА_1 .

Протоколом про прийняття заяви потерпілої ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення від 24.02.2021.

Висновком судово - медичного експерта № 121 від 26.02.2021 відповідно до якого, згідно представленої медичної документації у ОСОБА_1 мають місце: закрита черепно - мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, синець на передвушній ділянці зліва. Дані тілесні ушкодження виникли від травмуючої дії тупого предмета , цілком можливо в час та при обставинах вказаних потерпілим та за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Протоколом слідчого експерименту від 15.03.2021р. за участю потерпілої ОСОБА_1 з фототаблицями. Під час проведення даної слідчої дії потерпіла розповіла про подію, що мала місце 24.02.2021р. під час якої обвинувачений наніс їй тілесні ушкодження та механізм їх нанесення.

Протоколом огляду місця події від 23.03.2021 із доданою фототаблицею, об`єктом огляду якого є приміщення першого поверху другого під`їзду багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та безпосереднім оглядом якого є камера відеоспостереження, що розташована у правому верхньому куті сходової клітки.

Безпосередньо дослідженими у судовому засіданні відомостями, що містяться на відеозаписі за 24.02.2021 року з камер відеоспостереження, які знаходились на першому поверсі другого під`їзду багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується те, що о 19 год. 23 хв.13 сек. потерпіла ОСОБА_1 перебуває під об`єктивом камери, що встановлена у під`їзді , о 19 год. 23 хв. 52 сек особа схожа на ОСОБА_2 наносить удар правою рукою в ліву привушну ділянку потерпілої ОСОБА_1 , а о 19 год. 24 хв. 02 сек потерпіла ОСОБА_1 рухається в напрямку виходу із під`їзду будинку та особа зовні схожа на обвинуваченого рухається за нею.

Твердження сторони захисту про недопустимість вказаного доказу через те, що відеозапис з камер спостереження був отриманий слідчим не у порядку, передбаченому КПК України, а саме: не шляхом отримання тимчасового доступу до речей і документів, а також без протоколу огляду сервера чи комп`ютера ОСББ «Юпітер Луцьк», суд не може взяти до уваги, оскільки ст.93 КПК України передбачає збирання слідчим доказів не тільки шляхом проведення слідчих та процесуальних дій, а й шляхом отримання речей чи документів від установ, підприємств, організацій, службових чи фізичних осіб.

В даному випадку, зокрема, як вбачається з листа, слідчий отримав на свій запит №362-к-п/58/05-2021 від 23.03.2021 року СD-диск, на якому міститься один відео-файл із записом з камери відеоспостереження, що розташована на першому поверсі другого під`їзду багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 в період з 19 год 20 хв. по 19 год. 30 хв. І такий порядок отримання доказів відповідає вимогам ст.93 КПК України. Тому підстави для визнання його недопустимим, як про це зазначала сторона захисту, відсутні.

Окрім того, винуватість ОСОБА_2 стверджується висновком експерта № 39-МК від 29.03.2021, з якого вбачається, що тілесні ушкодження, які виникли у потерпілої ОСОБА_1 згідно висновку судово - медичного експерта № 121 від 25.02.2021, могли виникнути за обставин, що зафіксовані на відеозаписах з камери спостереження.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 30.03.2021 проведеного за участю ОСОБА_2 згідно якого останній показав, як намагався схопити потерпілу ОСОБА_1 правою рукою та при цьому завдав їй удару, після чого показав спосіб, яким потерпілій спричинено тілесних ушкоджень.

Доводи сторони захисту про відсутність суб`єктивної сторони даного кримінального проступку , а саме прямого умислу не знайшло свого підтвердження, спростовується сукупністю вищезазначених доказів.

Статтею 24 КК України передбачено, що прямий умисел - це таке психічне ставлення до діяння і його наслідків, при якому особа усвідомлювала суспільна небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Отже, суд вважає, що наносячи удари потерпілій, обвинувачений усвідомлював значення своїх дій та повинен був передбачити настання небезпечних наслідків, таких як спричинення потерпілій тілесних ушкоджень.

Згідно вимог ч. 1 ст. 94 КПК України, суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Аналізуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 повністю доведена під час судового розгляду та кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я потерпілої.

Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального проступку, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.

Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст.12 КК України, відносяться до категорії кримінального проступку, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст.ст. 66, 67 КК України обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_2 раніше не судимий, має постійне місце проживання, на обліку лікаря психіатра не перебуває, разом з тим звертався до «Волинського медичного центру терапії залежностей», одружений, має на утриманні малолітню дитину, відомості про негативну характеристику відсутні, працює, є пенсіонером військової служби та учасником бойових дій.

На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, щоб обтяжують покарання, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст. 50 КК України, обираючи серед альтернативних видів покарань, передбачених санкцією закону, за яким визнав ОСОБА_2 винуватим, вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді штрафу, в межах санкції ч. 2 ст. 125 КК.

На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальний правопорушень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одну тисячу сімсот) гривень.

Речові докази у справі а саме:

Оптичний диск марки CD-R марки «Arita» - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя К.О. Камінська