Ухвала суду № 9836495, 09.03.2010, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц -1875 2010 рік Головуючий в 1-й інстанції Анісімова Н.Д.

Категорія 53 Пономарьова О.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

9 березня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.

суддів Соломахи Л.І., Бондаренко Л.І.,

при секретарі Косюга Т.В.,

за участю позивача ОСОБА_2, представника відповідача Іванова В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Ломпром-Донецьк» на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 28 грудня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ТОВ «Ломпром-Донецьк» про стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 28 грудня 2009 року стягнуто на користь ОСОБА_4 з ТОВ «Ломпром-Донецьк» середній заробіток за час затримки розрахунку 2731,15 грн., моральна шкода 300 грн., та на користь держави судові витрати: судовий збір в сумі 59,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн..

На зазначене рішення відповідачем - ТОВ «Ломпром-Донецьк» - подана апеляційна скарга, в якій ставиться питанні про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апелянт посилається на те, що затримка розрахунку з позивачем сталася з вини останнього, який при звільненні не передав матеріальні цінності, а в подальшому на рахунку підприємства були відсутні кошти, тому відповідач був позбавлений можливості сплачувати зарплату працівникам. Позивач не надав доказів в підтвердження заподіяної йому моральної шкоди.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача Іванов В.І. підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.

Позивач ОСОБА_4 заперечував проти доводів апеляційної скарги і просив рішення суду залишити без змін.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні позивача відповідач з ним не провів розрахунок і затримав його до 23 жовтня 2009 року на 10 днів, тому стягнув за цей період середній заробіток та моральну шкоду, яка заподіяна внаслідок порушення трудових прав позивача.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 працював у відповідача начальником відділу матеріально-технічного забезпечення з 1 березня 2009 року. 8 жовтня 2009 року позивач звільнений за домовленістю сторін у відповідності до ст. 36 КЗпП України.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

За період з 1 жовтня 2009 року по 8 жовтня 2009 року позивачу нарахована заробітна плата в розмірі 1640 грн., при розірванні трудового договору нарахована компенсація за невикористану відпустку в розмірі 1001,83 грн., і вказані грошові кошти у відповідності до вимог ст. 116 КЗпП України належало виплатити позивачу в день звільнення, а, якщо він не працював в цей день, то не пізніше наступного дня після надання позивачем вимог про розрахунок.

Проте остаточний розрахунок позивач отримав лише 23 жовтня 2009 року.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки відповідач порушував вимоги ст. 116 КЗпП , настає відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачена ст. 117 КЗпП України, тому суд підставно стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку, 10 днів, розрахувавши його розмір у відповідності до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року (з відповідними змінами та доповненнями).

Доводи відповідача про те, що затримка розрахунку мала місце не з вини відповідача, не можна визнати обгрунтованими, оскільки звітність позивача як матеріально-відповідальної особи не може впливати на обовязок відповідача провести при звільненні робітника з ним повний розрахунок. Відсутність коштів на рахунку підприємства не свідчить про відсутність вини відповідача в затримці розрахунку. За таких обставин суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що відповідач допустив порушення трудових прав позивача і у відповідності до вимог ст. 237-1 КЗпП України стягнув на корить позивача моральну шкоду, розмір якої визначив з урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин, засад розумності та справедливості.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, повно та всебічно дослідив надані сторонами докази, яким дав належну правову оцінку.

Наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство повязує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Апеляційний суд визнає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому на підставі ст. 308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін.

При подачі апеляційної скарги відповідач не сплачував судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, оскільки за його клопотанням на підставі ст. 82 ЦПК України апеляційний суд в ідстрочив ТОВ «Ломпром-Донецьк» до ухвалення судового рішення апеляційною інстанцією сплату судового збору в розмірі 29,75 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн..

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без змін, то з відповідача належить стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 29,75 грн. на витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн..

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ТОВ «Ломпром-Донецьк» відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 28 грудня 2009 року залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ломпром-Донецьк» (юридична адреса 83062 м. Донецьк, вул. Івана Ткаченка, 122, ІНН 361681005674, свідоцтво № 100148437, ЄДРПОУ 36168107, рахунок 26002010594601 в ЗАТ «Альфа-банк» м. Київ, МФО 300346) на користь держави судовий збір в розмірі 29,75 грн.(р/р 31411537700004; отримувач місцевий бюджет Ворошиловського району, ЄДРПОУ 34686537; МФО 834016; банк ГУ ДКУ у Донецькій області) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. (р/р 31219259700001; отримувач Державний бюджет, ЄДРПОУ 34686537, МФО -834016, банк ГУ ДКУ у Донецькій області).

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді