Рішення № 98364282, 13.07.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2021 року Справа №480/232/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соп`яненка О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу ОСОБА_1 до 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнення грошової компенсації,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953). Свої вимоги мотивує тим, що до 25.10.2020 він проходив військову службу за контрактом у 5-му прикордонному загоні. Наказом від 23.10.2020 виключений зі списків особового складу. Стверджує, що індексація грошового забезпечення йому нарахована, однак сума нарахування не зазначена, а також не здійснено її виплату. Зазначає, що в період з 2013 по 2016 роки йому не надавалась додаткова оплачувана відпустка передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702. Також, в день звільнення йому не виплачено компенсацію за неотримане речове майно.

Просить визнати протиправною бездіяльність 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов`язків військової служби пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 2013 року по 2016 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, індексації грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року по дату звільнення та щодо невиплати компенсації вартості за неотримане речове майно; зобов`язати 5-й прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01 липня 2015 року по дату звільнення; зобов`язати 5-й прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов`язків військової служби пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 2013 року по 2016 рік включно року виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби; стягнути 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна в розмірі 56 331 грн. 53 коп.; судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач позов не визнав, у наданому суду відзиві на позовну заяву зазначив, що грошова компенсація вартості неотриманого речового майна в розмірі 55 486, 56 грн. 28.12.2020 перерахована ОСОБА_1 платіжним дорученням №3141 на підставі платіжної відомості № 169 за грудень 2020 року, тобто до моменту подачі позивачем позовної заяви. Також було і виплачено ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення.

Щодо права позивача на додаткову відпустку відповідачем зазначено, що ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

Відповідач зазначає, що з урахуванням п. 17 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в особливий період військовослужбовцям надаються лише відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин.

Під час військової агресії з боку Російської Федерації і дії особливого періоду надання військовослужбовцям можливості перебувати у відпустці на такий тривалий термін могло би негативно позначитись як на забезпеченні боєздатності військових частин і підрозділів, так і на морально-психологічному стані у військовому колективі.

Стверджує, що приписами п. 19 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

З огляду на дію особливого періоду та вимог п. 19 ст. 10-1 Закону, позивач не мав права на додаткову відпустку, що передбачена ч. 4 ст. 10-1 під час проходження військової служби.

Також, представник відповідача вважає, що норма п. 14 статті 10-1 Закону щодо грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки стосується лише військовослужбовців, які виконують обов`язки військової служби.

Просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Позивачем подано відповідь на відзив в якому він зазначає, що 30.12.2020 на його рахунок зараховано суму у розмірі 55 486, 56 грн., про що він дізнався після подання позову. Однак, з довідки про вартість речового майна вартість такого майна становить 56 331, 53 грн., тобто відповідач не компенсував йому 844, 97 грн.

Зазначає, що у грудні 2020 року на його картковий розрахунок зараховано 168 564, 97 грн., яка визначена як грошове забезпечення за грудень 2020 року. Належних доказів, що до цієї суми включена і індексація грошового забезпечення відповідач не надає.

Просить позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов`язків військової служби пов`язане з підвищенням нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 2013 по 2016 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, індексації грошового забезпечення по дату звільнення та щодо невиплати компенсації вартості за неотримане речове майно в сумі 844, 97 грн.

Зобов`язати 5-й прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01 липня 2015 року по дату звільнення.

Зобов`язати 5-й прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов`язків військової служби пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 2013 року по 2016 рік включно року виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію вартості неотриманого майна в розмірі 844, 97 грн.

Покласти судові витрати на відповідача.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Наказом начальника 5 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 444-ОС від 23.10.2020 припинено (розірвано) контракт, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення старшого прапорщика ОСОБА_1 , старшого розвідника - водія прикордонного оперативно - розшукового відділу (з місцем дислокації н.п. Глухів) головного оперативно - розшукового відділу, звільненого з військової служби у запас наказом начальника 5 прикордонного загону від 24.09.2020 №396-ОС за підпункотом "а" ( у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", без права носіння військової форми одягу Зараховано старшого прапорщика ОСОБА_1 на службу у військовому оперативному резерві першої черги на посаду старшого розвідника - водія прикордонного оперативно - розшукового відділу (з місцем дислокації н.п. Глухів) головного оперативно - розшукового відділу. Крім цього, у наказі зазначено: виплатити ст. прапорщику ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 20 повних календарних років в сумі 141427, 50 грн.; відповідно до ч. 14 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” відраховано грошове забезпечення за 12 календарних днів щорічної основної відпустки за 2020 рік; виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік , виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік.

Позивач вважає, що за період служби з 01.07.2015 та по дату звільнення йому не виплачувалася індексація грошового забезпечення та в період з 2013 по 2016 роки по дату звільнення не надавалася додаткова оплачувана відпустка, передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 та не виплачено компенсацію вартості неотриманого речового майна. В день звільнення не було здійснено виплати відповідних компенсацій, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірну правовідносинам, суд виходить з наступного.

Щодо визнання протиправною бездіяльність 5-го прикордонного загону регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по дату звільнення та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити зазначену індексацію, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Так, Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” (далі - Закону №1282-ХІІ) визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Статтями 2 та 4 Закону №1282-ХІІ, зокрема, передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Тобто, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Приписами частини другої статті 5 Закону №1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону № 1282-ХІІ).

Згідно пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотків. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2013 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV “Про внесення змін до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищував поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Так, відповідно до Відомості за видами оплат № 161 за грудень 2020 року ОСОБА_1 нараховано та виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.07.2015року по лютий 2018 року включно (а. с. 50, 52-54).

Отже, за наведений період відповідачем було виконано вимоги чинного законодавства щодо нарахування позивачу індексації із заробітної плати, а тому позовні вимоги у наведений частині позову не підлягають задоволенню.

Поряд з тим, відповідачем не надано належних та допустимих доказів виконання наведеного обов`язку за період з 01.03.2018 по 25.10.2020.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині визнання протиправною бездіяльність 5-го прикордонного загону регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 25.10.2020. та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити зазначену індексацію.

Щодо визнання протиправною бездіяльність 5-го прикордонного загону регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов`язків військової служби пов`язане з підвищеним нервово- емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 2013 року по 2016 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити зазначену компенсацію, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 затверджено переліки військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, що дають право на щорічну додаткову відпустку: Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту - згідно з додатками 2 - 5.

Додаток 4 до вказаної постанови містить перелік посад військовослужбовців, які проходять службу у підрозділах, що виконують завдання з охорони державного кордону органів Держприкордонслужби.

Так, відповідно до п. 4 додатку 4 Інспектор прикордонної служби 1, 2, 3 категорії має право на щорічну додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у 5-му прикордонному загоні Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953), в тому числі займав посаду старшого розвідника - водія прикордонного оперативно - розшукового відділу (з місцем дислокації н.п. Глухів) головного оперативно - розшукового відділу.

Таким чином, позивач, будучи військовослужбовцем 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953), займаючи посади, визначені постановою № 702 під час проходження служби мав право на щорічну додаткову відпустку відповідно до ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я.

Відповідно до п. 8, 14, 17-19 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв`язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об`єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об`єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів.

Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 2013 по 29.03.2016 роки, у зв`язку із чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

При цьому суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 також затверджено Порядок надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я.

Пунктом 11 вказаного Порядку передбачено, що щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.

Крім того, суд зазначає, що право нараховувати та визначати кількість днів невикористаної відпустки належить відповідачу.

Таким чином, суд вважає, що належним ефективним та достатнім способом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльності Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9953) щодо не нарахування та не виплати позивачу грошової компенсації щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов`язків військової служби пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби; зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов`язків військової служби пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

З приводу вимог визнання протиправною бездіяльність 5-го прикордонного загону регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) щодо виплати компенсації вартості за неотримане речове майно в сумі 844, 97 грн. суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Довідки № 106 на вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 складає 56 331,53 грн. (а.с. 23-25).

З платіжної відомості №169 (компенсація за речове майно за грудень 2020 року) вбачається, що ОСОБА_1 було виплачено 55 486, 56 грн. (а.с. 48).

Суд зазначає, що відповідачем виплачено ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна не в повному обсязі (56 331, 53 грн. - 55 486, 56 грн. = 844,97 грн.)

Отже, вимоги ОСОБА_1 про визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати компенсації вартості за неотримане речове майно в сумі 844, 97 грн. та стягнення з відповідача на користь позивача грошову компенсацію вартості неотриманого майна в розмірі 844, 97 грн. є обґрунтованим і підлягають задоволенню, оскільки відповідачем була нарахована вартість речового майна, що належить до видачі старшому прапорщику ОСОБА_1 , яка складає 56331, 53 грн., а виплачено меншу суму ніж зазначено у довідці.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 522, 40 грн.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) підлягають стягненню судові витрати позивача в сумі 1 681, 60 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

З огляду на викладене, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, виходить зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), надання до суду доказів, які стосуються спірних правовідносин.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано: копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ВН № 000695 (а.с. 30), договір про надання правової допомоги від 22.12.2020 (а.с. 27-28), акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 18-20/20 від 31.12.2020 (а.с. 29), квитанцію до прибуткового касового ордера № 12-20/20 від 31.12.2020 про сплату позивачем адвокату Осьмакову О.А. 1500 грн. (а.с. 31).

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З огляду на викладене, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд виходить з оцінки складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Враховуючи те, що у даній справі провадження було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, справа за даним позовом є незначної складності, для розгляду справи адвокат у судові засідання не з`являвся, надані адвокатом послуги зводилися виключно до формування позовної заяви, суд вважає розмір витрат позивача, пов`язаних з правничою допомогою неспівмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами.

З огляду на викладене, при вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд, враховує предмет спору та виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України, вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок відповідача витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 1000 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнення грошової компенсації задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов`язків військової служби, пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 2013 року по 2016 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Зобов`язати 5-й прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період період з 2013 року по 2016 рік включно, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Визнати протиправною бездіяльність 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 25.10.2020.

Зобов`язати 5-й прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.03.2018 по 25.10.2020.

Визнати протиправною бездіяльність 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) щодо виплати ОСОБА_1 компенсації вартості за неотримане речове майно в сумі 844, 97 грн.

Зобов`язати 5-й прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) виплатити ОСОБА_1 компенсацію вартості за неотримане речове майно в сумі 844, 97 грн.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) (40030, м. Суми, пров. Громадянський, 6, код ЄДРПОУ 14321759) судовий збір в сумі 1 681, 60 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Соп`яненко