Рішення № 98363468, 15.07.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/2355/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2021 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Львівській області.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з вимогою визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Львівській області від 29.09.2020 №212387 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15 серпня 2020 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області було проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля VOLVO модель FH, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з спеціалізованим напівпричепом марки JANMIL модель NW-1S, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить позивачу ОСОБА_1 . Місце розташування пункту габаритно-вагового контролю: ППГВК 137 км а/д Н-25 Городище-Рівне-Старокостянтинів. За результатом вагового контролю зважування було встановлено перевищення нормативних вагових параметрів на одиночну вісь 12,45тонн при нормативно допустимій 11 тонн, (при цьому навантаження на 1 (першу) вісь при нормативно допустимих 11 тонн, було 6,7 тонн та на 3 (третю) при нормативно допустимих 22 тонн, було 19,6 тонн.), а повна маса при нормативно допустимій вазі 40 тонн становила фактично 38,75 тонн. У зв`язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області було складено: довідку №034980 від 15.08.2020 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю, в якій зазначено навантаження на осі в тонах: 1) 6,7; 2) 12,45; 3) 19,6; 4 та повна маса транспортного засобу 38,75 тонн; акт № 034859 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 15.08.2020 р., в якому зафіксовано осьове навантаження, тонн: 6,7; 12,45; 19,6; та фактичну масу 38,75 тон; найменування та вид вантажу - щебінь; розрахунок № 859 від 15.08.2020 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно акта від 15.08.2020 року №034859. Вказує, що без повідомлення позивача про час та місце розгляду адміністративної справи Управління Укртрансбезпеки у Львівській області 29.09.2020 провело розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, за результатами якого було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №212387 і до перевізника ФОП ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф передбачений ч.І абз.15. ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10% до 20% включно, при перевезенні вантажу без відповідного дозволу у розмірі 17000 грн. Вважає постанову протиправною у зв`язку з тим, що на момент завантаження, перевезення та здійснення зважування (ГВК) відповідачем транспортних засобів їх загальна маса не перевищувала допустимої ваги. Зазначає, що при розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та прийнятті оскаржуваної постанови №212387 від 29.09.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу, відповідачем не було враховано, що позивачем перевозився щебінь, який за своїми фізичними властивостями є сипучим та подільним вантажем. Зазначений вантаж насипом розміщувався в спеціалізованому напівпричіпу та під час перевезення постійно переміщується по всім осям такого транспортного засобу, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху. Враховуючи наведене, просить суд позов задовольнити.

Ухвалою суду від 24 лютого 2021 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

Від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну в якому він зазначив, що за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу встановлено, що загальна маса транспортного засобу становила 38750 кг. при нормативно допустимій 40000 кг.; навантаження на здвоєну вісь становило 12450 кг., при нормативно допустимому 11000 кг, що підтверджується талоном про зважування від 15.08.2020. Щодо методики зважування транспортних засобів, які перевозять сипучі вантажі, представник відповідача зазначив, що така методика відсутня, проте її відсутність не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов`язку по внесенню плати за таке перевищення. На момент виникнення спірних правовідносин, не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю. Жодним нормативним документом, що регулює діяльність Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю не встановлено обов`язок використання методики при зважуванні тих чи інших видів вантажів (у тому числі сипучих, рідин). Просить в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача подав відповідь на відзив, де зокрема зазначив, що зважування проведене 15.08.2020 Управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі, зсув центру ваги при нахилі навісного обладнання при русі автомобілі на підйомах, спусках, екстреному гальмуванні, а також при заїзді на платформу ваг, коли починається рівномірний рух сипучого вантажу, що в свою чергу не дає можливості за відсутності відповідної методики зважування з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень. Дані обставини підтверджують і результати здійсненого вагового контролю (зважування) де було встановлено перевищення нормативних вагових параметрів лише на одиночну вісь 12,45 тонн, при нормативно допустимій 11 тонн, (при цьому значна розбіжність при навантаженні на 1 (першу) вісь при нормативно допустимих 11 тонн, було 6,7 тонн та на 3 (третю) при нормативно допустимих 22 тонн, було 19,6 тонн.), а повна маса при нормативно допустимій вазі 40 тонн становила фактично 38,75 тонн, що додатково підтверджує вищезазначений факт.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на позов, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

встановив:

Відповідно до умов договору від 10.08.2020 № 1008-01П про перевезення вантажів автомобільним транспортом, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ТзОВ «Тайронс Груп», 15 серпня 2020 року відповідно до Товарно-транспортної накладної №Р24048 від 15.08.2020 ФОП ОСОБА_1 здійснювала перевезення щебіню фракції 5-20 мм. в кількості 22,800 тонн з с. Гранітне, вул. Заводська, 15, Сарненський р-н, Рівненська обл. (пункт навантаження) до с. Обарів, Рівненський район Рівненської області, Вантажовідправник - ТзОВ «Вирівський кар`єр», Вантажоодержувач - ТзОВ «Тайронс Груп».

Зазначене перевезення здійснювалось вантажним автомобілем VOLVO модель FH, реєстраційний номер НОМЕР_1 (згідно Свідоцтва про реєстрацію - маса без навантаження становить 7307кг) та спеціалізованим напівпричепом - марки JANMIL модель NW-1S, реєстраційний номер НОМЕР_2 , призначеним для перевезення сипучих речовин, тощо (згідно Свідоцтва про реєстрацію - маса без навантаження становить 6500кг). Загальна фактична маса вантажу разом з транспортними засобами (автомобіль та причіп) становила 38,75 тонн при нормативно допустимій вазі 40 тон.

15 серпня 2020 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області було проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля VOLVO модель FH, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з спеціалізованим напівпричепом марки JANMIL модель NW-1S, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить позивачу ОСОБА_1 . Місце розташування пункту габаритно-вагового контролю: ППГВК 137 км а/д Н-25 Городище-Рівне-Старокостянтинів.

У зв`язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області було складено:

- довідку №034980 від 15.08.2020 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, в якій зазначено навантаження на осі в тонах: 1) 6,7; 2) 12,45; 3) 19,6; 4 та повна маса транспортного засобу 38,75 тонн;

- акт № 034859 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 15.08.2020 р., в якому зафіксовано осьове навантаження, тонн: 6,7; 12,45; 19,6; та фактичну масу 38,75 тон; найменування та вид вантажу - щебінь;

- розрахунок № 859 від 15.08.2020 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно акта від 15.08.2020 року №034859.

Управління Укртрансбезпеки у Львівській області 29.09.2020 провело розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, за результатами якого було винесено Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №212387 і до перевізника ФОП ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф передбачений ч.1 абз.15. ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10% до 20% включно, при перевезенні вантажу без відповідного дозволу у розмірі 17000 грн.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок №879).

Пунктом 3 Порядку №879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Відповідно до п. 4 Порядку №403 взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робі т із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за №215/24992, посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю:

здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 №422;

видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю;

складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.

Згідно з п.п. 12, 13 та 14 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Мінінфраструктури.

За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видасться довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а па запит водія міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

Відповідно до п. 21 Порядку №879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одною вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Відповідно до підпунктів 2, 3 пункту 2 Порядку №879:

вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології;

великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Відповідно до п. 9 розділу 2 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 відсотки та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником. При цьому, довідка повинна містити показники зважування, видані спеціалізованим обладнанням по кожній осі окремо, а також підсумок загальної маси шляхом додавання кожної з осей.

Методика, про яку йдеться у п. 2 Порядку №879 та згідно з якою повинен проводитись процес визначення навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології (Укрметртсстандартом) не затверджено.

Єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована відповідно до ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром "Інститут Метрології", свідоцтво про атестацію №02-84-08.

Однак, вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким та сипучим вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу в русі.

Такі висновки узгоджуються із правовими висновками Верховного суду, викладеними у постановах від 12.04.2018 у справі №816/2329/13-а, від 16.01.2018 у справі №826/442/13-а, від 12.06.2018 у справі №821/597/17.

Враховуючи вищевикладене можна дійти висновку, що при здійсненні зважування транспортного засобу з сипучим вантажем, який змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу в русі, результати вимірювання, здійсненні посадовими особами відповідача, не можна вважати достовірними, оскільки такі вимірювання, здійсненні без застосування відповідної Методики, яка б враховувала особливості вантажу, що свідчить про неможливість встановлення достовірного та точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним сипучим вантажем.

Також, відповідно до Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю, пересувний пункт повинен бути укомплектований, поміж іншого, таким технічним обладнанням: комплект пересувних автомобільних ваг для осьового зважування транспортних засобів у русі, до складу якого входять дві вагові платформи, ваговий індикатор у футлярі та чотири вирівнювальні доріжки; комп`ютерна техніка; свідоцтво про повірку ваг та свідоцтво про державну метрологічну атестацію (пункт 3 Розділу II).

Вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології (пункт 8 Розділу II).

Відповідачем суду не надано жодних доказів того, що габаритно-ваговий контроль позивача здійснено у спеціально відведених та належно облаштованих для нього місцях, та здійснено на обладнанні, яке відповідає вимогам законодавства.

Відсутність таких документів, зокрема, щодо пристрою, яким проводилося зважування транспортного засобу, позбавляє можливості перевірити відповідність цього приладу параметрам та технічному стану, що пред`являються до таких пересувних контрольних пунктів.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.12.2019 у справі №557/322/17.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 8 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації. Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби. Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, .які мають елементи або функції настроювання, повинні мати захист від вільного доступу до зазначених елементів і функцій (включаючи програмне забезпечення) з метою запобігання несанкціонованому втручанню. Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та в продаж і видавати напрокат лише за умови їх відповідності цьому Закону та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки.

Відповідно до п. 9 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 №255, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2% та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.

Таким чином, зазначеним нормативним положенням чітко визначено, що вагове обладнання повинно забезпечувати саме поосьове зважування у русі транспортного засобу, а не у спосіб, який здійснювався на транспортному засобі позивача посадовими особами відповідача.

Судом встановлено, що 15 серпня 2020 року відповідно до Товарно-транспортної накладної №Р24048 від 15.08.2020 ФОП ОСОБА_1 здійснювала перевезення щебіню фракції 5-20 мм. в кількості 22,800 тонн з с. Гранітне, вул. Заводська, 15, Сарненський р-н, Рівненська обл. (пункт навантаження) до с. Обарів, Рівненський район Рівненської області, Вантажовідправник - ТзОВ «Вирівський кар`єр», Вантажоодержувач - ТзОВ «Тайронс Груп».

Відповідно до ДСТУ Б В.2.7-35-95 «Щебінь, пісок та щебеново-піщана суміш з доменних та сталеплавильних шлаків для загальнобудівельних робіт. Загальні технічні умови» (надалі -ДСТУ) є сипучим вантажем. Зокрема це зазначено в Розділі 1 ДСТУ «У ГАЛУЗЬ ВИКОРИСТАННЯ. Цей стандарт поширюється на Щебінь, пісок та Щебенево-піщану суміш, що виготовлені шляхом подрібнення та розсіву по фракційному складу поточних та відвальних доменних та відвальних сталеплавильних шлаків, призначених для влаштування баластного шару автомобільних доріг, штучних основ під фундаменти будівель та споруд, підсипки територій та інших загальнобудівельних робіт». Згідно пункту 3.4. та 3.4.1.ДСТУ видно, що із характеристики властивостей щебенево-піщана суміш є насипною, густина якої повинна бути у згідно вимог ДСТУ. Пунктом 7.1 ДСТУ встановлено, що «Щебінь, пісок та щебенево-піщана суміш допускається перевозити навалом транспортними засобами будь-якого виду (залізничним, водним, автомобільним) відповідно до затверджених у встановленому порядку Правил перевезень вантажів відповідними видами транспорту».

Суд також погоджується з покликанням позивача , що зважування проведене 15.08.2020 Управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі, зсув центру ваги при нахилі навісного обладнання при русі автомобілі на підйомах, спусках, екстреному гальмуванні, а також при заїзді на платформу ваг, коли починається рівномірний рух сипучого вантажу, що в свою чергу не дає можливості за відсутності відповідної методики зважування з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень. Дані обставини підтверджують і результати здійсненого вагового контролю (зважування) де було встановлено перевищення нормативних вагових параметрів лише на одиночну вісь 12,45 тонн, при нормативно допустимій 11 тонн, (при цьому значна розбіжність при навантаженні на 1 (першу) вісь при нормативно допустимих 11 тонн, було 6,7 тонн та на 3 (третю) при нормативно допустимих 22 тонн, було 19,6 тонн.), а повна маса при нормативно допустимій вазі 40 тонн становила фактично 38,75 тонн.

З огляду на вказані докази, суд дійшов висновку що Управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області 15.08.2020 при зважуванні вантажу не враховано властивості вантажу, який перевозив належний позивачу автомобіль, а саме сипучий вантаж, які є подільним (сипучим, рухомим) вантажем, що може переміщуватися по всім осям транспортного засобу під час руху. А тому проведення зважування у русі, шляхом поосьового заїзду тягача на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого (подільного) вантажу, на переконання суду, не може дати достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача при заїзді на платформу ваг, тоді як вантаж, в силу своїх сипучих властивостей, легко змінює форму та вільно переміщується під дією мінімальних сил.

Відтак постанова Управління Укртрансбезпеки у Львівській області від 29.09.2020 №212387 про застосування адміністративно-господарського штрафу прийнята на підставі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 % але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, що встановлено Управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області, прийнята протиправно та підлягає до скасування.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб`єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняте (вчинене) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 2270 грн. за подання позову (а.с.28), такі слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Разом з тим, позивачем заявлено вимогу про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат.

Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу;2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що згідно пункту 7 протоколу доручення №1 від 19.10.2020 складеного на підставі договору про надання правової допомоги №1/0510 від 05.10.2020 (а.с.25), сторони узгодили, що клієнт перераховує адвокатському об`єднанню на умовах передоплати винагороду (гонорар) в розмірі 1600, 00 грн протягом 7 календарних днів з дати підписання даного Протоколу.

Судом встановлено, що вказаний протокол підписано 19.10.2020, з позовною заявою в суд позивач звернувся 21.02.2021, однак не надав суду жодних доказів понесених витрат в сумі 1600 грн згідно протоколу від 19.10.2020 та доказів обсягу виконаних робіт.

Відповідно до частин дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року N 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, враховуючи наведене, суд вважає, що витрати на правничу допомогу не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 255, 262, 294, 295, КАС України, суд

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Львівській області від 29.09.2020 №212387 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

3. Стягнути на користь ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) з Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (03135, місто Київ, проспект Перемоги, буд. 14; ідентифікаційний код 39816845) за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір в сумі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 0 копійок).

4. В частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1600 грн - відмовити.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 15.07.2021.

Суддя Коморний О.І.