Вирок № 98357588, 16.07.2021, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/857/21

1-кп/189/102/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2021 року смт. Покровське Покровського району

Дніпропетровської області

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Єдаменко І.В.,

за участі:

секретаря судового засідання Котляревської А. М.,

учасники судового провадження:

прокурор Таран А. В.

захисник Осмоловський Б. Л.,

обвинувачений ОСОБА_1

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Покровське обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020040540000407 від 19.11.2020 року, який надійшов до суду разом з угодою про визнання винуватості відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Темирівка Гуляйпільського району Запорізької області, громадянин України, який має повну загальну середню освіту, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, групи інвалідності не має, депутатом не являється, не судимий,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , 19.11.2020 близько 10:00 години, діючи умисно, із корисливих мотивів, з метою незаконної порубки дерев у захисних лісових насадженнях, на автомобілі марки ВАЗ-2101 червоного кольору з причепом, під керуванням ОСОБА_2 , разом із ОСОБА_3 , яких запевнив, що має спеціальний дозвіл на порубку дерев, прибув у лісосмугу, що розташована на відстані 800 метрів від ґрунтової дороги, що з`єднує околиці с. Березове та с. Калинівка Покровського (Синельниківського) району Дніпропетровської області, а саме між сільськогосподарськими полями 1.13- 140 Га та 1.12 – 119 Га, що знаходяться в обробітку ТОВ «Маяк», яка перебуває у комунальній власності та згідно перехідних положень земельного кодексу України (Розділ X доповнено пунктом 21 згідно із Законом № 2498-VIII від 10.07.2018), якими установлено, що з дня набрання чинності Законом України –«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припиненні (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважається власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності, після чого діючи всупереч: ч. 1 ст. 4 Лісового кодексу України, згідно якої до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара; пп. 3 п. 2 Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затвердженого постановою №733 від 16.05.2007 Кабінету Міністрів України, який до лісів відносить також захисні ліси; пп. 1 п. 7 Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2007 № 733 відповідно до якого до категорії захисних лісів відносяться лісові ділянки, що виконують функцію захисту навколишнього природного середовища та інженерних об`єктів від негативного впливу природних та антропогенних факторів, зокрема лісові насадження лінійного типу (полезахисні лісові смуги, державні захисні лісові смуги, лісові смуги уздовж забудованих територій населених пунктів); п. 1 ч. 1 ст. 67 Лісового кодексу України, відповідно до якого заготівля деревини може здійснюватися у порядку спеціального використання лісових ресурсів; ч. 1 ст. 69 Лісового кодексу України, яка встановлює, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубним квитком або лісовим квитком, що видається безоплатно; п. 2 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 761 від 23.05.2007, згідно якого лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого: здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів; п. 3 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №761 від 23.05.2007, яким передбачено, що лісорубний квиток видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, | територіальними органами Держлісагентства на заготівлю деревини під час проведення рубок головного користування на підставі затвердженої в установленому порядку розрахункової лісосіки; п. 8 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №761 від 23.05.2007, згідно якого лісовий квиток видається власником лісів або постійним лісокористувачем, не маючи спеціального дозволу на використання лісових ресурсів - лісорубного або лісового квитка, тобто не маючи права здійснювати заготівлю деревини, здійснювати спеціальне використання лісових ресурсів, без проведення обліку уповноваженими органами дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, без встановлення йому строків здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строків і способів очищення лісосік від порубкових решток, без здійснення плати, яка нараховується за використання лісових ресурсів, а також не маючи спеціального дозволу на заготівлю деревини під час проведення рубок, діючи незаконно, умисно, з корисливого мотиву, усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання суспільно - небезпечних наслідків, бажаючи їх настання, заздалегідь заготовленим знаряддям, яке було необхідне для здійснення зпилу та розпилу стовбурів дерев, а саме за допомогою бензопили марки «Grunhelm GS-62-18» зеленого кольору, яку заздалегідь приготував для вчинення кримінального правопорушення, здійснив незаконне спилювання шести сироростучих (живих) дерев породи «Акація» зі стовбурами діаметром в місці зрізу: 25 см, 25 см, 27 см, 28 см, 30 см, 30 см, вартість яких згідно висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи № 3234/3235-21 від 23.06.2021 складає: вартість одного дерева породи «Акація» з діаметром в місці спилу 25 см становить - 2 821,04 грн.; вартість одного дерева породи «Акація» з діаметром в місці спилу 27 см становить - 4 447,76 грн.; вартість одного дерева породи «Акація» з діаметром в місці спилу 28 см становить - 4 447,76 грн.; вартість одного дерева породи «Акація» з діаметром в місці спилу 30 см становить - 4 447,76 грн. Своїми умисними, протиправними діями, а саме внаслідок незаконної порубки шести сиро ростучих (живих) дерев породи «Акація», спричинив державі в особі Великомихайлівської сільської ради майнову шкоду, яка згідно висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 3234/3235-21 від 23.06.2021 підтверджується на суму 23 433,11 грн. (двадцять три тисячі чотириста тридцять три гривні 11 коп.), яка є істотною. Таким чином, умисні, протиправні дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 246 КК України - «Незаконна порубка дерев у захисних лісових насадженнях, що заподіяло істотну шкоду.» 30.06.2021 року між начальником Покровського відділу Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області Таран А. В. та підозрюваним ОСОБА_1 ., за участі захисника Осмоловського Бориса Леонідовича укладена угода про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 12020040540000407 від 19.11.2020 року, за умовами якої сторони дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення за ч. 1 ст. 246 КК України, міри покарання та наслідків умисного невиконання угоди про визнання винуватості. Сторони узгодили покарання ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 1200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 20 400 (двадцять тисяч чотириста гривень) в дохід держави. У підготовчому судовому засіданні прокурор висловив думку, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити ОСОБА_1 узгоджене покарання. Представник потерпілого Фісак Є. подав до суду заяву про розгляд кримінального провадження без його участі, та просить призначити покарання на розгляд суду. Не заперечує проти затвердження угоди про визнання винуватості. ОСОБА_1 у підготовчому судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, в обсязі висунутого обвинувачення, погодився на застосування до нього узгодженого покарання у разі затвердження угоди та пояснив, що розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягає на затвердженні угоди про визнання винуватості. Захисник Осмоловський Б.Л. підтримав позицію сторін та не заперечував щодо затвердження угоди про визнання винуватості. Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, суд переконався, що укладення сторонами угоди про визнання винуватості є добровільним. Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду про визнання винуватості. Відповідно до ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Згідно п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів. Перевіривши угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК та КК України, суд встановив, що кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 246 КК України є правильною. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним (обвинуваченим) може бути укладена у даному кримінальному провадженні. Умови угоди про визнання винуватості відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи та інтереси сторін та інших осіб. Суд встановив, що покарання, узгоджене сторонами, є цілком виконуваним для обвинуваченого. При призначенні покарання суд згідно із вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу винних, обставини, що пом`якшують покарання. Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого є його щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання обвинувачених не встановлено. Міра покарання, узгоджена сторонами угоди про визнання винуватості, відповідає санкції ч. 1 ст. 246 КК України. Згідно до ч. 5 ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання вини, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди. П. 1 ч. 3 ст.314 КПК України передбачено, що при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду. Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання. Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладених між прокурором та обвинуваченим та призначення їм узгодженої сторонами міри покарання. Потерпілому - Великомихайлівській сільській раді (ЄДРПОУ 04339161), розташована за адресою: вул. Шевченка, 6 с. Великомихайлівка Покровського району Дніпропетровської області, 53621, завдано майнової шкоди на суму 23 433,11 грн. (двадцять три тисячі чотириста тридцять три гривні 11 коп.) майнова шкода не відшкодована. Цивільний позов по справі не заявлений. Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався.

Відповідно до ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішуються судом під час ухвалення судового рішення. Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. На підставі викладеного та керуючись ст.314, 368-371, 373, 374, 472, 474, 475 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду від 30.06.2021 року про визнання винуватості між начальником Покровського відділу Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області Таран А.В. та обвинуваченим ОСОБА_1 за участі захисника Осмоловського Бориса Леонідовича у кримінальному провадженні № 12020040540000407 від 19.11.2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.

На підставі угоди про визнання винуватості визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у вигляді штрафу у розмірі 1200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 20400 (двадцять тисяч чотириста гривень) в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в дохід держави витрати, пов`язані з проведенням судової економічної експертизи № 3234/3235-21 від 23.06.2021 року в розмірі 1716, (одна тисяча сімсот шістнадцять гривень) гривень 10 (десять) копійок.

Запобіжний захід не обирався.

Цивільний позов не заявлявся.

На підставі ст. ст. 96-1, 96-2 КК України застосувати до ОСОБА_1 спеціальну конфіскацію майна, яке було використане як знаряддя вчинення злочину, в зв`язку з чим речовий доказ по справі: бензинова пила марки «Grunhelm GS-62-18», яку передано на зберігання до камери схову речових доказів Покровського ВП СВП ГУНП в Дніпропетровській області - конфіскувати у власність держави.

Роз`яснити ОСОБА_1 наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 476 КПК України.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 394 КПК України.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:

- обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя І.В. Єдаменко