Рішення № 9835695, 03.02.2010, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 2-199-2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2010 року Слов”янський міськрайонний суд Донецької області у складі :

головуючого - судді Руденко Л.М.

при секретарі - Петрушиній Л.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Слов”янськ справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди дійсною та права власності на домобудівлю, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

04.03.2008р. до Слов”янського міськрайонного суду з позовом про визнання угоди дійсною та права власності на домобудівлю звернулася ОСОБА_1 до ОСОБА_2, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що між нею та відповідачем 04.02.2006 року була укладена угода купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будовами, котрій знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 04.02.2006 року по акту прийому-передачі право власності на даний житловий будинок з господарськими будовами перейшло до неї. Продаж будинку здійснено за 7500 грн., котрі вона уплатила відповідачу повністю, після підписання цього договору. Однак відповідач безпідставно відмовляється посвідчити дану угоду у нотаріуса, ухиляється від зустрічі з нею, мотивуючи свої дії тим, що угода фактично здійснилася і він передав їй ключі від будинку і усі необхідні документи.

На цей час вона збирається оформити право власності на дану домобудівлю, однак не може цього зробити у звязку з тим, що форма даного договору не відповідає вимогам ст.. 657 ЦК України, тому нотаріус відмовляється прийняти цей договір у якості правовстановлюючого документу на домобудівлю, мотивуючи це тим, що на підставі вказаної статті, ст.55 Закону України «Про нотаріус» від 02.09.1993 р.№ 3425-12 та Інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р. №283/8882 договору про відлучення нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню.

У звязку з цим вона була змушена звернутися до суду з даним позовом. Вважає, що між нею та відповідачем дотримані фактично усі необхідні умови даного виду договору, а тому даний договір може бути визнаний судом дійсним.

Просила визнати угоду купівлі-продажу домобудівництва, яке знаходиться у АДРЕСА_1 укладену 04 лютого 2006 року, між нею - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, дійсною; визнати за ОСОБА_1 право власності на домобудівництво АДРЕСА_1

Рішенням Слов”янського міськрайонного суду від 20.03.2008р. позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено у повному обсязі.

01.12.2008р. с заявою про перегляд рішення Слов”янського міськрайонного суду від 20.03.2008р. по цивільній справі № 2-1396-2008 у звязку з нововиявленими обставинами звернувся представник ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_4

Ухвалою Слов”янського міськрайонного суду від 17.12.2008р. рішення Слов”янського міськрайонного суду від 20.03.2008р. скасовано, справу призначено до розгляду.

Рішення Слов”янського міськрайонного суду від 27.05.2009р. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. На дане рішення представником ОСОБА_1 ОСОБА_5 було оскаржене і Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 21.08.2009 року рішення Слов”янського міськрайонного суду від 27.05.2009р. скасовано з тих підстав, що при розгляді справи суд першої інстанції не врахував, що 15 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 і на теперішній час право власності на вказаний будинок зареєстровано саме за ОСОБА_3

Ухвалою суду від 07.09.2009р. ОСОБА_3 було притягнуто до справи за даним позовом у якості третьої особи.

21.09.2009р. до Слов”янського міськрайонного суду зі зустрічним позовом про визнання угоди недійсною звернувся ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, посилаючись на те, що він є громадянином Російської Федерації і з 1996 року постійно там проживає, з 2004 році зареєстрований у м. Пермі, що посвідчується відповідним свідоцтвом про постановку на облік в податковому органі фізичної особи за місцем проживання на території Російської Федерації. Він не був в Україні з 1996 року, а тому договору купівлі-продажу належної йому нерухомості у м. Слов”янськ з ОСОБА_1 не укладав і ніяких паперів не підписував, довіреностей на укладання угод від його імені нікому не видавав. Вищевказаний будинок належить йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29.03.1996 року, зареєстрованого у КП БТІ м. Слов”янськ за №3-906/16 від 03.04.1996 року. Коли йому стало відомо про те, що його майно незаконно вибуло з його власності, він звернувся до Слов”янського МВ УМВС України у Донецькій області із заявою про усунення обставин позбавлення його права власності. Таким чином, було порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_1, а рішення Слов”янського міськрайонного суду від 20.03.2008р. по справі №2-1396-2008 було скасовано.

15.09.2008р. ОСОБА_1 продала належний йому будинок с господарськими спорудами під АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу житлового будинку за реєстраційним номером 7962, ОСОБА_3, за якою на теперішній час зареєстровано право власності на даний житловий будинок с господарськими спорудами. Підтвердженням цього є довідка КП БТІ м. Слов”янськ від 08.09.2009р. №2954/0.45.

Таке швидке відчуження нерухомості з боку ОСОБА_1 свідчить про те, що право власності на належну йому нерухомість вона отримала злочинним шляхом.

Вважаю, що укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 договір купівлі-продажу житлового будинку за реєстраційним номером 7962 від 15.09.2008р., а саме: житлового будинку №13 позначеного літ.А-1, житловою площею 37,2 кв.м., загальною площею 65,2 кв.м., літньої кухні, сараю цегляного Б, вбиральні цегляної В, душу цегляного Г, огорожі - №1,2, замощення - №3, колодязя - №4, є недійсним зважаючи на наступне.

Власником нерухомості є він. Ніяких договорів з ОСОБА_1 стосовно вищевказаного будинку він не укладав, а тому у ОСОБА_1 не було правових підстав для укладання договору купівлі-продажу, тобто вона не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, що є необхідною умовою для визнання правочину дійсним, відповідно до ст.. 203 ч.1, 215 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує дійсність правочину на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст.. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов»язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути предявлена будь-якою заінтересованою особою.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав є визнання правочину недійсним.

Оскільки укладений договір купівлі-продажу житлового будинку від 15.09.2008р.порушує його право власності, то захистити своє право власності він зможе лише шляхом визнання вищевказаного договору недійсним.

Своїми противоправними діями ОСОБА_1 завдала йому моральну шкоду, яка полягає у тому, що через наведені вище обставини погіршився стан його здоровя, з»явився головний біль та біль поблизу серця, він відчуває хвилювання, тривогу та неспокій, не може спокійно спати, повинний витрачати свій час і кошти для захисту своїх прав. Свої моральні страждання він оцінює у 20000 грн.

Просив визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку від 15.09.2008 року, реєстраційний номер 7962, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 щодо житлового будинку №13 позначеного літ.А-1, житловою площею 37,2 кв.м., загальною площею 65,2 кв.м., літньої кухні, сараю цегляного Б, вбиральні цегляної В, душу цегляного Г, огорожі - №1,2, замощення - №3, колодязя - №4 по АДРЕСА_1 стягнути з ОСОБА_1 на його користь моральну шкоду у сумі 20000 грн. та витрати на юридичну допомогу у розмірі 1000 грн.; судові витрати покласти на відповідачів.

У судовому засіданні представники позивача по основному позову та відповідача по зустрічному ОСОБА_1 - ОСОБА_7 і ОСОБА_5, позовні вимоги останньої підтримали у повному обсязі, зустрічний позов ОСОБА_2 не визнали та пояснили, що дійсно, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 04.02.2006 р. було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будовами, розташованого у АДРЕСА_1 за 7500 грн. У цей же день по акту прийому-передачі право власності на даний житловий будинок перейшло до ОСОБА_1 а вона уплатила відповідачу повністю суму вартості будинку. В подальшому ОСОБА_2 почав безпідставно відмовлятися посвідчити дану угоду у нотаріуса, мотивуючи свої дії тим, що угода фактично здійснилася і він передав ОСОБА_1 ключі від будинку і усі необхідні документи. ОСОБА_1, збираючись оформити своє право власності на даний будинок, звернулася до суду з даним позовом і рішенням суду від 20.03.2008р. її позовні вимоги було задоволено і за ОСОБА_1 визнано право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 оскільки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дотримані фактично усі необхідні умови даного виду договору.

Отримавши рішення Слов”янського міськрайонного суду від 20.03.2008р. ОСОБА_1 уклала 15.09.2008р. угоду купівлі-продажу спірного будинку з ОСОБА_3 і з того часу право власності на даний будинок зареєстровано за останньою.

Вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 безпідставні, оскільки 04.02.2006р. між ним та ОСОБА_1 мав місце договір купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 від якого ОСОБА_2 передав ОСОБА_2 ОСОБА_1 документи, ключі і починаючи з 04.02.2006 р. по 01.12.2008р., ніяких претензій щодо знаходження даного будинку у власності ОСОБА_1 ОСОБА_2 не мав. ОСОБА_1 протягом тривалого часу користувалася даним будинком, а після отримання рішення суду розпорядилася ним на свій розсуд.

Просили визнати угоду купівлі-продажу домобудівництва, яке знаходиться у АДРЕСА_1 укладену 04 лютого 2006 року, між нею - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, дійсною; визнати за ОСОБА_1 право власності на домобудівництво АДРЕСА_1 а позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання договору недійсною залишити без задоволення у звязку з його необґрунтованістю.

Представники відповідача по основному позову та позивача по зустрічному ОСОБА_2 ОСОБА_8 і ОСОБА_9, у суді позов ОСОБА_1 не визнали, позовні вимоги ОСОБА_2 підтримали у повному обсязі та суду пояснили, що ОСОБА_2 з 1996р. є громадянином Російської Федерації, постійно там проживає та зареєстрований у м. Пермі. ОСОБА_2 29.03.1996р. отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житлового будинку по пров. АДРЕСА_1 і з того часу він не був в Україні, ніяких паперів не підписував, довіреностей на укладання угод від його імені нікому не видавав, ніякого договору купівлі-продажу належної йому нерухомості у м. Слов”янськ з ОСОБА_1 не укладав. Право власності на вказаний будинок зареєстровано за ОСОБА_2 у КП БТІ м. Слов”янськ за №3-906/16 від 03.04.1996 року. У кінці 2008р. ОСОБА_2 стало відомо про те, що його майно незаконно вибуло з його власності, він звернувся до Слов”янського МВ УМВС України у Донецькій області із заявою про усунення обставин, які позбавляли його права власності. Слов”янським МВ УМВС було порушено кримінальну справу за шахрайство, рішення Слов”янського міськрайонного суду від 20.03.2008р., яким було визнано право власності за ОСОБА_1 на його будинок під АДРЕСА_1 скасовано.

Таке швидке відчуження нерухомості з боку ОСОБА_1 свідчить про те, що право власності на належну ОСОБА_2 нерухомість вона отримала злочинним шляхом.

Оскільки ОСОБА_2 є власником нерухомості - житлового будинку по АДРЕСА_1 ніяких паперів не підписував, довіреностей на укладання угод від свого імені нікому не видавав, ніякого договору купівлі-продажу спірного будинку у м. Слов”янськ з ОСОБА_1 не укладав, а угода купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 зареєстрована під №7962 від 15.09.2008р. і укладена між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі рішення Слов”янського міськрайонного суду від 20.03.2008р., яке в подальшому було скасовано, то договір купівлі-продажу житлового будинку під АДРЕСА_1 від 15.09.2008 року, за реєстраційним №7962, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є недійсним.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов»язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Оскільки укладений договір купівлі-продажу житлового будинку від 15.09.2008р. порушує право власності ОСОБА_2, то захистити своє право власності він зможе лише шляхом визнання вищевказаного договору недійсним.

Своїми противоправними діями ОСОБА_1 завдала ОСОБА_2 моральну шкоду, яка полягає у тому, що через наведені вище обставини погіршився стан здоровя ОСОБА_2, у останнього з»явився головний біль та біль у серці; ОСОБА_2 відчуває хвилювання, тривогу та неспокій, повинний витрачати свій час і кошти для захисту своїх прав. Свої моральні страждання ОСОБА_2 оцінює у 20000 грн.

Просили суд:

- позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення;

- позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити - визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку по пров. АДРЕСА_1 від 15.09.2008 року, реєстраційний номер 7962, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_3; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у сумі 20000 грн. та витрати на юридичну допомогу у розмірі 1000 грн.; судові витрати покласти на відповідачів.

Представник ОСОБА_3 ОСОБА_10, у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_2 про визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку по пров. АДРЕСА_1 від 15.09.2008 року не визнав і просив у їх задоволенні відмовити, оскільки його мати ОСОБА_3 є добросовісним набувачем і на час укладання даного договору купівлі-продажу не знала, та й не могла знати, що договір купівлі-продажу від 04.02.2006р. не відповідає чинному законодавству, оскільки укладений з порушенням його норм.

Заслухавши пояснення сторін, свідків : ОСОБА_11, ОСОБА_12, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, а позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, у судовому засіданні з достовірністю було встановлено, що :

- згідно свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 29.03.1996 року нотаріусом Першої Слов”янської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 має право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по провулку АДРЕСА_1 зареєстрованого у КП БТІ м. Слов”янськ за №3-906/16 від 03.04.1996 року (а.с.31);

- ОСОБА_2 є громадянином Російської Федерації, постійно там проживає, що посвідчується відповідним свідоцтвом про постановку на облік в податковому органі фізичної особи за місцем проживання на території Російської Федерації, в Україні він не був з часу отримання свідоцтва про право на спадщину за законом - з 1996 року (а.с.128);

- з 1996 році ніяких договорів про відчуження свого майна - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по провулку АДРЕСА_1 не укладав, ніяких паперів щодо відчуження свого майна не підписував, довіреностей на укладання угод від його імені нікому не видавав.

Дані факти у судовому засіданні знайшли своє підтвердження, як поясненнями представників ОСОБА_2 - ОСОБА_8 та ОСОБА_9, так і висновком експерта від 27.03.2009 року за №160, де вказано, що «…Подписи в графе «Продавец» договора купли-продажи от 04.02.2006 года, в графе «Передал» акта приёма передачи от 04 февраля 2006 года, в заявлении судье Славянского горрайонного суда Неменущему Г.Л. от ОСОБА_2 от 20.03.2008 года, выполнены одним лицом. Данные подписи выполнены вероятно не ОСОБА_2, а другим лицом…»(а.с.63-72)

Відповідно до вимог статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У судовому засіданні представники ОСОБА_1 - ОСОБА_7 і ОСОБА_5, не змогли суду пояснити, чому ОСОБА_2 маючи при собі усі необхідні документи для укладання і нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по провулку АДРЕСА_1 не оформив даний договір відповідно до чинного законодавства і чому ОСОБА_1 не звернулася до нотаріуса, іншої юридичної особи, що до отримання консультації з боку укладання даної угоди та не наполягла на тому, що б договір купівлі-продажу було нотаріально посвідчено.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що після укладання договору купівлі-продажу 04.02.2006г. ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 ключі та документи на будинок АДРЕСА_1 представники останньої - ОСОБА_7 та ОСОБА_5 не могли суду вказати причину за якої 05.02.2008р., саме перед подачею позову до суду, ОСОБА_1 звернулася до КП «БТІ» з заявою про виготовлення копії інвентаризаційної справи, а також чому ОСОБА_1 придбавши вище вказаний житловий будинок продовжували мешкати і бути зареєстрованою АДРЕСА_1

Крім того, ні ОСОБА_1, ні її представники - ОСОБА_7 та ОСОБА_5 у суді, не надали доказів, які б вказували на те, що позивачка, починаючи з 04.02.2006 року, після укладання угоди, неодноразово зверталася до ОСОБА_2 з проханням або пропозицією про нотаріальне посвідчення укладеного 04.02.2006р. договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1

Таким чином, наведене вище свідчить про відсутність будь-якої угоди між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, щодо відчуження останнім належного йому майна - житлового будинку з господарськими будовами, розташованого у АДРЕСА_1.

У судовому засіданні також встановлено, що 15.09.2008р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по провулку АДРЕСА_1. При укладанні цього договору з боку ОСОБА_1 було надано витяг з КП «БТІ» м. Слов”янськ, яким було посвідчено, що ОСОБА_1 на час укладання договору мала право власності на даний житловий будинок на підставі рішення Слов”янського міськрайонного суду від 20.03.2008р., але як вбачається з матеріалів справи дане рішення ухвалою Слов”янського міськрайонного суду від 17.12.2008р. скасовано і на час розгляду зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання угоди недійсною, у ОСОБА_1 відсутні будь-які документи, які б підтверджували її право на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по провулку АДРЕСА_1.

Оскільки у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження позовні вимоги ОСОБА_1 щодо укладання між нею та ОСОБА_2 04.02.2006р. договору купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по провулку АДРЕСА_1 у ОСОБА_1 відсутні правові підстави для укладання 15.09.2008р. договору купівлі-продажу вищевказаного житлового будинку, тобто вона не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, що є необхідною умовою для визнання правочину дійсним, відповідно до ст.ст. 203 ч.1, 215 ч.3 ЦК України, то зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання угоди недійсною підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує дійсність правочину на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У суді було доведено, що ОСОБА_2 не укладав з ОСОБА_1 ніяких угод щодо відчуження свого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по провулку АДРЕСА_1 і остання без відповідної правової підстави заволоділа цим майном та розпорядилась їм на свій розсуд, уклавши зі ОСОБА_3 15.09.2008р. договір купівлі-продажу вищевказаного житлового будинку, який ОСОБА_2 просив визнати недійсним. На сьогоднішній час право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по провулку АДРЕСА_1 має ОСОБА_3, яка є добросовісним набувачем.

Статтею 388 ч.1 ЦК України передбачено, що «Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1. було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2. було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3. вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.»

У судовому засіданні не було встановлено ні жодного з вище перелічених підстав для витребування у ОСОБА_3 добросовісно придбаного нею майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по провулку АДРЕСА_1 а тому суд вважає, що даний житловий будинок необхідно залишити на праві власності за ОСОБА_3

У своїй позовній заяві ОСОБА_2 не вимагає від ОСОБА_1 відшкодувати вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по провулку АДРЕСА_1 за цінами, які існують на момент відшкодування, а суд відповідно до діючому законодавству не має права самостійно вийти за межі заявлених позивних вимог.

Відповідно до ст.216 ч.2 ЦК України, якщо у звязку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

У своєму позові ОСОБА_2, вказав на те, що своїми противоправними діями ОСОБА_1 завдала йому моральну шкоду, яка полягає у тому, що через наведені вище обставини погіршився його стан здоровя, зявився головний біль та біль у серці; він постійно відчуває хвилювання, тривогу та неспокій, витрачає свій час і кошти для захисту своїх прав. Свої моральні страждання ОСОБА_2 оцінив у 20000 грн. та просив дану суму стягнути з ОСОБА_1

У судовому засіданні з вірогідністю було встановлено, що ОСОБА_1 не маючи необхідного обсягу цивільної дієздатності розпорядилася майном ОСОБА_2 у звязку з чим завдала йому моральну шкоду, але суд враховуючи ті обставини, що позивачем не додано до матеріалів справи будь-яких документальних підтверджень щодо погіршення стану його здоровя, а також враховуючи вік та матеріальне становище ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.народження, має статус «Дитини війни», отримує пенсію і інших доходів не має, суд вважає за необхідне у частині стягнення моральної шкоди вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково, стягнувши с ОСОБА_1 на користь останнього моральну шкоду у сумі 2000 грн.

У своєму позові ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь понесені по справі судові витрати, які складаються з юридичної допомоги у сумі 1000 грн.

Суд вважає, що вимоги позивача, щодо стягнення з ОСОБА_1 понесених ним втрат у сумі 1000 грн., знайшли своє підтвердження у судовому засіданні і підлягають задоволенню, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вищевказаної суми.

Також необхідно стягнути з ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 50 грн.

Відповідно до ч.2,3 ст. 10 ЦПК України, сторони, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів , їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.11 ч.1 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі викладеного на керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 215 ч.3, 216 ч.2, 388 ч.1,321 ЦК України, ст.10 ч.2,3, ст.11 ч.1, ст.62, 63, 64,66, 209 ч.3,212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди дійсною та права власності на домобудівлю залишити без задоволення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання угоди недійсною задовольнити частково.

Визнати договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими спорудами та будовами під АДРЕСА_1 укладений 15 вересня 2008 року, між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі під №7962, недійсним .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у сумі 2000 грн. та юридичну допомогу у розмірі 1000 грн., а всього 3000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 50 грн. на р/р 31216259700004 банк ГУ ДКУ в Донецькій області МФО 834016 код ЄДРПОУ 34686537 Державний бюджет Ворошиловського району міста Донецьку.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Донецької області через Словянський міськрайонний суд Донецької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Донецької області, через Словянський міськрайонний суд., або у порядку ч. 4 ст 295 ЦПК України.

Суддя: