Рішення № 98352469, 01.07.2021, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/981/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2021 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Токаревої В.М., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області, третя особа: Сумська районна державна нотаріальна контора Сумської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення та про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернулася до суду з позовом з тих підстав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача ОСОБА_2 , яка за життя мала право на земельну частку (пай). Спадщину за законом після неї прийняв її син ОСОБА_3 , однак юридично її не оформив та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті батька залишилася спадщина, в тому числі успадкована після баби. Спадкоємцем після померлого є позивач. Спадщину він прийняв шляхом звернення до Сумської райдержнотконтори, однак оформити свої спадкові права він позбавлений можливості через відсутність оригіналу Сертифікату на право на земельну частку (пай), а з його копії вбачається, що він був виданий на ім`я уже його померлої баби ОСОБА_2 .. Крім того, власником права на земельну частку (пай) зазначено « ОСОБА_4 , а згідно свідоцтва про смерть вона « ОСОБА_2 », також не надано доказів про своєчасне прийняття спадщини сина ОСОБА_3 після померлої матері ОСОБА_2 .. З наданого представником позивача нотаріусу свідоцтва про народження ОСОБА_3 вбачається, що прізвище його матері на російській мові зазначено « ОСОБА_5 », а згідно того ж свідоцтва про смерть, вона – « ОСОБА_2 », а згідно свідоцтва про смерть її син – « ОСОБА_3 », тому безспірно встановити, що вони дійсно були матір`ю та сином неможливо. Посилаючись на ці обставини, представник позивача просила встановити факт прийняття спадщини батьком позивача ОСОБА_3 після його матері ОСОБА_2 , встановити факт того, що ОСОБА_3 є рідним сином ОСОБА_2 , встановити факт належності ОСОБА_2 . Сертифікату на право па земельну частку (пай) та визнати за позивачем право на земельну частку (пай) розміром 3,54 в умовних кадастрових гектарах, згідно Сертифіката, в порядку спадкування після ОСОБА_3 ..

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, в письмовій заяві позов підтримала повністю, просила слухати справу без її участі та участі позивача.

Представник відповідача Верхньосироватськоїсільської ради Сумського району Сумської області в судове засідання не з`явився, від них надійшла заява, в якій вони просили справу слухати у їх відсутність, проти позову не заперечували.

Представник 3-ї особи для розгляду справи до суду не з`явився, просили справу слухати без участі їх представника, заперечень до позову не надали.

Через неявку в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, - і не оспорюється сторонами, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. В.Сироватка Сумського району Сумської області померла бабуся позивача ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.10).

Після її смерті відкрилась спадщина на належне померлій майно, зокрема право на земельну частку (пай) розміром 3,54 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться у землі, яка перебуває у колективній власності САПТЗТ «Маяк» Сумського району Сумської області.

Право на вказану земельну ділянку належало ОСОБА_4 на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай), що був виданий Сумською районною державною адміністрацією членам сільськогосподарського акціонерно-пайового товариства закритого типу «Маяк» згідно рішення Сумської РДА № 111 від 08.04.1996 року серії СМ № 014964 від 10 квітня 1996 року.

Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії СМ № 014964 на земельну частку (пай) виданий на ім`я ОСОБА_4 (а.с.11).

Відповідно до Указу Президента України від 8 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» документом, що підтверджує право на земельну частку (пай), є сертифікат, який видається відповідною районною державною адміністрацією.

Отже, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 мала право на земельну частку (пай) розміром 3,54 в умовних кадастрових гектарах і на законних підставах володіла спірною земельною ділянкою.

За життя ОСОБА_2 заповіту не залишила.

Спадщину після померлої прийняв її син, батько позивача ОСОБА_3 фактично шляхом спільного проживання та вступу в управління та володіння спадковим майном, який здійснив поховання матері, заволодів оригіналами деяких документів, однак юридично її не оформив.

Відповідно до ст. 549 Цивільного Кодексу Української РСР в редакції 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або звернувся до нотаріальної контори з відповідною заявою.

Відповідно до ст. 525 ЦК України в редакції 1963 року часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Згідно ст. 526 ЦК України в редакції 1963 року місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Відповідно до ст. 548 ЦК України в редакції 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно ст. 549 ЦК УРСР (в ред. 1963 р.) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Згідно довідки - характеристики Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області від 13 травня 2021 року, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , до смерті та на момент смерті була зареєстрована та постійно проживала одна за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14). Заповіт від імені ОСОБА_4 виконавчим комітетом сільської ради не складався і не посвідчувався (а.с.14).

За таких обставин, суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_3 прийняв спадщину після матері ОСОБА_2 ..

А тому суд вважає, що в цій частині позовна заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивач є єдиним спадкоємцем, має намір переоформити спадщину, яка залишилася після смерті батька ОСОБА_3 , але через неможливість підтвердження факту прийняття ним спадщини після померлої матері ОСОБА_2 , не має змоги цього зробити.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 (а.с.12), батько позивача (а.с.8). Після його смерті відкрилась спадщина на належне померлому майно, в тому числі успадковане після матері ОСОБА_2 ..

У свідоцтві про його народження, його прізвище, ім`я та по-батькові вказані російською мовою « ОСОБА_6 », його батьками вказані « ОСОБА_7 », « ОСОБА_5 » (а.с.8). У свідоцтві про народження позивача зазначені дані про батька російською мовою « ОСОБА_6 » (а.с.9).

За життя ОСОБА_3 заповіту не залишив.

Єдиним спадкоємцем майна після померлого ОСОБА_3 є його син ОСОБА_1 , який спадщину прийняв шляхом звернення у визначений законом термін до Сумської райдержнотконтори з відповідною заявою.

Спадкова справа після померлого ОСОБА_3 заведена Сумською райдержнотконторою 23 лютого 2007 року за заявою позивача (а.с.28-32).

Згідно довідки - характеристики Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області від 13 травня 2021 року, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , до смерті та на момент смерті був зареєстрований та постійно проживав один за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14). Заповіт від імені ОСОБА_3 виконавчим комітетом сільської ради не складався і не посвідчувався (а.с.15).

27 травня 2021 року представник позивача звернувся до Сумської районної державної нотаріальної конториз проханням видати на ім`я його довірителя свідоцтво про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай), що знаходиться в САПТЗТ «Маяк» Сумського району після смерті батька ОСОБА_3 ,але в зв`язку з тим, що нею не було надано оригіналу Сертифікату, а з його копії вбачається, що він був виданий уже після смерті баби позивача ОСОБА_2 , та у зв`язку з тим, що не було надано документів, що безспірно підтверджували б, що ОСОБА_3 прийняв спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 та через розбіжність у написанні прізвищ, через що неможливо безспірно встановити родинні відносини між батьком позивача ОСОБА_3 та бабою позивача ОСОБА_2 , позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) після батька ОСОБА_3 (а.с.16).

Згідно звіту ТОВ «Консалт-С» від 28 травня 2021 року про експертно-грошову оцінкумайнових прав на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності САПТЗТ «Маяк» Сумського р-ну Сумської обл., розміром 3,54 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) власником яких є ОСОБА_8 , їх вартість становить 39 861 грн. 00 коп. (а.с.18).

Як було встановлено в судовому засіданні, за життя Сертифікат на право на земельну частку (пай) серія СМ № 014964 був виданий 10.04.1996 року на ім`я ОСОБА_4 .

Таким чином, правовстановлюючий документ на право на земельну частку (пай) – Сертифікат серія СМ № 014964, виданий на ім`я ОСОБА_4 і в той час, коли вона уже померла, а в свідоцтві про смерть серії НОМЕР_1 , виданому 11.12.1995 року В.Сироватською сільською радою Сумського району Сумської області прізвище, ім`я, по батькові померлої зазначено « ОСОБА_2 ».

Крім того, для підтвердження родинних відносин позивача з батьком та бабою, представником позивача було надано свідоцтво про народження ОСОБА_3 , де зазначено прізвище його матері на російській мові « ОСОБА_5 ». Згідно свідоцтва про смерть спадкодавця – « ОСОБА_2 », у той же час згідно свідоцтва про смерть її син – « ОСОБА_3 ».

Встановлення факту родинних відносин позивачу необхідно для переоформлення спадщини.

Позивач є спадкоємцем після померлого батька ОСОБА_3 за законом. Допущена помилка у прізвищах та імені спадкодавців при видачі Сертифікату на право земельну частку (пай) серія СМ № 014964 площею 3.54 в умовних кадастрових гектарах, свідоцтві про народження батька, свідоцтві про смерть баби позивача, перешкоджає йому належним чином оформити спадщину.

Та обставина, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 та померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 є рідними сином та матір`ю, підтверджується зібраними по справі доказами, та не оспорюється сторонами.

А тому суд вважає, що в цій частині позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п 1. ч. І. ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 31.03.1995р. «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд при розгляді справи про встановлення відповідно до п. 1.ст. 273 (п. 1. ч. 1. ст. 315 ЦПК України в редакції від 28.11.2017 р.) суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одоержания в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначено в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 31.03.1995р. «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при розгляді справи про встановлення відповідно до п. 6 ст. 273 ЦПК факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до Листа №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року виданого Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Причиною звернення Позивачів до суду про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин, зазначених в постанові про відмову у вчиненні нотаріальних дій.

Відповідно до абз. 2 п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до п.3.5 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування» та відповідно до п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності па земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз`яснень, викладених в пунктах 10,11 ППВСУ від 30 травня 2008 року №7 про те, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до абз. 16 п.3.5 Листа №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 р. Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Відповідно до Постанови Верховного суду України від 17.03.2020 р. у цивільній справі №396/1683/18-ц, Постанови КЦС Верховного суду України від 15.04.2020 у цивільній справі № 178/982/18 зазначено, що відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-ІV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

За пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільського господарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 р. №24-753/0/4/-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

За змістом ст. 392 Цивільного Кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно до статті 1225 ЦК (435-15) право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до п. г ч.1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при розгляді цих справ, судом перевіряється наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій, зокрема відмови у видачі свідоцтва про спадщину.

Відповідно до положень статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із вимогами статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до положень частини 1 статті 1220 Цивільного кодексу України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до частини 3 статті 1223 ЦК України, право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 396 ЦК України, в разі відсутності документів на право власності власник може вимагати визнання права власності в судовому порядку.

Враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його попорушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 4 ЦІ1К України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Пунктом 1 ч. 2 статті 16 ЦК України визначено що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

У відповідності з ст. ст. 12, 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки встановлення факту прийняття спадщини батьком позивача ОСОБА_3 після своєї матері ОСОБА_2 та факт того, що ОСОБА_3 є рідним сином ОСОБА_2 має для позивача юридичне значення і потрібне для оформлення спадщини, суд вважає за необхідне задовольнити дану позовну заяву.

Також доказами у судовому засіданні доведено, що Сертифікат на право на земельну частку (пай) серія СМ № 014964, виданий на ім`я ОСОБА_4 належить ОСОБА_2 .

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що померлій ОСОБА_2 за життя належало право на земельну частка (пай) розміром 3.54 в умовних кадастрових гектарах, майно після смерті якої успадкував її син ОСОБА_3 , прийняв спадщину, спадкоємцем за законом після якого є позивач, спору про незаконність набуття права власності на спадкове майно немає, за наведених обставин позивач має право успадкувати право на земельну частку (пай), Сертифікат на який виданий на ім`я уже померлої ОСОБА_4 , оригінал якого втрачений.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 263, 264, 265 ЦПК України, ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року,ст. 392, 1220, 1268, 1241 ЦК України, ст.ст. 81, 116 Земельного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 після матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. В.Сироватка Сумського району Сумської області.

Встановити факт родинних відносин, а саме те, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Верхня Сироватка Сумського району Сумської області ОСОБА_3 є сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Верхня Сироватка Сумського району Сумської області ОСОБА_2 .

Встановити, що Сертифікат на право на земельну часту (пай) серії СМ № 014964 від 10.04.1996 року, зареєстрований 11.04.1996 року за № 267 в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), виданий на ім`я ОСОБА_4 , належить померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , мешканцем АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право на земельну частку (пай) розміром 3,54 в умовних кадастрових гектарах, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серія СМ № 014964 від 10.04.1996 р., зареєстрований 11.04.1996 року за № 267 в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), в порядку спадкування за законом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.А.Степаненко