Рішення № 98347993, 07.07.2021, Приморський районний суд м. Одеси

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2021 року м. Одеса Справа № 522/4129/21

Провадження № 2/522/5853/21

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Кузнецової В.В.

за участю секретаря судового засідання – Довгань Ж.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ», третя особа: Комунальне підприємство «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі», про стягнення страхового відшкодування,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ», третя особа: Комунальне підприємство «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі», про стягнення страхового відшкодування.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 18.03.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі, та визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 27.04.2021 року суд перейшов від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ», третя особа: Комунальне підприємство «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі», про стягнення страхового відшкодування, та призначено підготовче судове засідання на 08.06.2021 року.

Ухвалою суду від 08.06.2021 року закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду по суті на 23 червня 2021 року.

23.06.2021 року представник відповідача звернувся до суду із заявою про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим судове засідання відкладене на 07.07.2021 року.

Представник позивача надав суду заяву про проведення судового засідання згідно ч. 2 ст.247 ЦПК України.

Інші учасники судового процесу в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

За правилами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Приписами статей 76-79 ЦПК України закріплено, що доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вказує позивач з метою виконання умов, укладеного 15 липня 2015 року кредитного договору №2438 між Комунальним підприємством «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» та ОСОБА_2 , його, ОСОБА_1 було залучено поручителем для забезпечення виконання кредитних зобов`язань, про що 15 липня 2015 року був укладений відповідний договір №676.

Відповідно до п. 2.1. договору поруки №676 від 15.07.2015 року «Поручитель» несе солідарну відповідальність з «Боржником» перед «Кредитором» за виконання зобов`язань, вказаних у п. 1.1. даного договору.

Згідно листа №876/06-01 від 17.09.2019 року КП «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» для забезпечення повернення взятих кредитних коштів у випадку смерті позичальника, між позивачем та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» 19.09.2019 року було укладено договір №03-800262 добровільного страхування від нещасних випадків ПРОГРАМА «КРЕДИТПОЗИЧАЛЬНИК».

Відповідно до п. 4 вказаного договору вигодонабувачем за цим договором визначено КП «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі».

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Згідно довідки про причину смерті №378 від 15.09.2020 року ОСОБА_3 помер від ушкодження внаслідок падіння з висоти, намір невизначений.

Позивач вказує, що після ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з настанням страхового випадку - смертю страхувальника, ОСОБА_2 внаслідок падіння з висоти, ОСОБА_1 , як Поручитель, на виконання умов договору поруки N2676 від 15.07.2015 року та кредитного договору N2438 від 15.07.2015 року здійснив повне погашення всіх платежів на загальну суму 41 989, 79 грн.

Як вбачається з довідки КП «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» від 17.02.2021 року №94/07-06 вбачається, що заборгованість по кредитному договору №2438 від 15.07.2015 року, який був оформлений на ОСОБА_2 , сплачено повністю в сумі 90 000 грн. Сума 41989,79 грн сплачена ОСОБА_1 , у тому числі 01.10.2020 р. - 21000 грн.; 02.11.2020 р. - 7000 грн; 02.12.2020 р. - 4000 грн; 11.01.2021 р. - 2000 грн.; 03.02.2021р. - 2000 грн; 10.02.2021р. - 3000 грн; 15.02.2021р.-2989,79 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 , як поручителем, після смерті ОСОБА_2 - Боржника/страхувальника, сплачено 41989, 79 грн.

08.10.2020 року, з метою отримання страхового відшкодування за договором №03-800262 добровільного страхування від нещасних випадків ПРОГРАМА «КРЕДИТОПОЗИЧАЛЫНИК» від «19» вересня 2019 року, відповідно до ст. 22 Закону України «Про страхування», умов вказаного договору страхування, ОСОБА_1 , як поручитель померлого боржника - ОСОБА_2 , та КП «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» зверталися до ТДВ «СГ «ОБЕРІГ».

Однак, листом вих.№1843/1 від 22.12.2020 року ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» повідомлено, що страховику в ході здійснення перевірки не вдалось встановити факт оплати страхового платежу згідно з умовами договору, та повідомлено, що порядок виплати страхового відшкодування та перелік документів необхідних для здійснення страхових виплат зазначений в умовах Договору та в правилах страхування.

Крім того, листом вих.№1843/1 від 23.12.2020 року ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» повідомлено, що страховику в ході здійснення перевірки не вдалось встановити факт оплати страхового платежу згідно з умовами договору, надана копія квитанції №13 від 20.09.2019 року підтверджує факт оплати Договору добровільного страхування майна від 19.09.2019 року, страховий платіж по якому складає 360 грн, та ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» попросило надати підтвердження оплати страхового платежу по Договору добровільного страхування від нещасних випадків №03-800262 на суму 191,80 грн.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що копія квитанції №13 від 20.09.2019 року (а.с. 7) підтверджує факт оплати Договору№ 03-800262 від 19.09.2019 року (а.с.8), страховий платіж по якому складає 360 грн. Разом з тим, жодних належних та допустимих доказів на спростування зазначених обставин (фінансової звітності, банківських виписок, тощо відповідачем до суду не надано.

За відсутності належних та допустимих доказів, твердження відповідача про відсутність сплати страхового платежу за договором Договором № 03-800262 від 19.09.2019 року є припущеннями, на яких в розумінні ч. 6 ст. 86 ЦПК України не може ґрунтуватись доказування.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до пп. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Частиною 3 ст. 22 Закону України «Про страхування» визначено, що у разі смерті страхувальника, який уклав договір особистого страхування на користь третіх осіб, його права і обов`язки можуть перейти як до цих осіб, так і до осіб, на яких відповідно до закону покладено обов`язки щодо охорони прав і законних інтересів застрахованих.

Відповідно до ч. 2. ст. 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Таким чином, у зв`язку з відмовою ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» у виплаті страхового відшкодування призвела до фактичного виконання зобов`язання за кредитним договором №2438 від 15.07.20215 року незважаючи на настання страхового випадку.

В силу положень ч. 2. ст. 556 Цивільного кодексу України до ОСОБА_1 перейшло право вимоги сплати ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» страхової суми у розмірі сплаченого ОСОБА_1 залишку кредиту.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Таким чином на відносини між ОСОБА_1 та ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» поширюється законодавство про захист прав споживачів та до позивача перейшли права споживача за договором N03-800262 добровільного страхування від нещасних випадків ПРОГРАМА «КРЕДИТПОЗИЧАЛЬНИК» від 19.09.2019 року, а тому з останнього підлягає стягненню здійснене повне погашення платежів за кредитним договором №2438 від 15 липня 2015 року на загальну суму 41 989 грн 79 коп.

Приписами статті 263 ЦПК України визначено: судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні

Згідно частини 3 статті 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на правову допомогу у розмірі 12 500 грн.

Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, зокрема належать витрати на правову допомогу.

Згідно ст. 1 Закону України від 20 грудня 2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб`єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналізуючи викладені вище норми права, слід зазначити, що підставою для відшкодування відповідних судових витрат є детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також відповідні докази на підтвердження таких витрат.

Представником позивача адвокатом Масловським І.М. на підтвердження фактично понесених відповідачем сум судових витрат надано суду копію Договору про надання правової допомоги від 21 січня 2021 року та попередній розрахунок судових витрат, відповідно до яких на консультації, роз`яснення цивільного, процесуального законодавства адвокатом витрачено 4 години по 500 грн. за годину, а тому загальна вартість складає 2 000 грн., складання адвокатського запиту 1 година, вартість якої складає 1500 грн., підготовка позовної заяви 2 години, ціна 1 години – 1500 грн, а тому загальна вартість послуги складає 3 000 грн., представництво в суді 6 годин, ціна за годину 1000 грн, загальна вартість послуги складає 6 000 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з наступного.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво – вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги – види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Таким чином, суд приймає до уваги положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи, зокрема кількість судових засідань, складність справи, обсяг підготовлених представником відповідача документів, та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню частково у розмірі 5 000 грн, оскільки витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Керуючись ст. ст. 76, 77, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» (ЄДРПОУ: 394337690, адреса: м.Київ, вул. Васильківська, 14), третя особа: Комунальне підприємство «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» (ЄДРПОУ: 25042554, адреса: м.Одеса, вул. Канатна, 83, к. 1003), про стягнення страхового відшкодування – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» (ЄДРПОУ: 394337690, адреса: м.Київ, вул. Васильківська, 14) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) здійсненого повного погашення платежів за кредитним договором №2438 від 15 липня 2015 року на загальну суму 41 989 (сорок одну тисячу дев`ятсот вісімдесят дев`ять) грн 79 коп.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» (ЄДРПОУ: 394337690, адреса: м.Київ, вул. Васильківська, 14) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складений та підписаний суддею 15 липня 2021 року.

Суддя В.В. Кузнецова