Вирок № 98347726, 14.07.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/807/21 1-кп/522/165/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 року

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Лонського І.В.

при секретарі - Крохмаль І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.10.2020 за №12020160500003097 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Легниця, республіки Польща, громадянина України, поляка, з середньою освітою, одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Соболєнко А.О., Ракіна В.С., Шадріної Ю.С., Стельмах В.М.

захисника - Заславського В.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 , суд -

ВСТАНОВИВ:

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачуються у тому, що 15.10.2020 приблизно о 01:00 годині, разом з невстановленими досудовим слідством особами, а саме двома чоловіками та жінкою, з якими познайомився в той же вечір на «Ярмарці» за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 25, перебували за адресою: м. Одеса, Олександрійський проспект кут вул. Буніна.

Маючи намір, продовжити відпочинок, ОСОБА_1 запропонував поїхати у якийсь заклад, в Київському районі м. Одеси, після чого останній з власного абонентського номеру « НОМЕР_1 » мобільного оператору ТОВ «лайфселл», викликав таксі в службі таксі «838».

На замовлення, за вказаною адресою прибуло таксі, а саме автомобіль марки «Skoda Octavia», в кузові сірого кольору, д.н.з. « НОМЕР_2 », який належить потерпілому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_1 , разом з невстановленими особами сів до таксі, що прибуло, вказавши таксисту кінцеву адресу: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, кут вул. Академіка Корольова.

ОСОБА_1 розмістився на задньому сидінні за водійським сидінням. Рухаючись по маршруту на розі вулиць Пантелеймонівська кут вул. Рішельєвської між ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 виник конфлікт стосовно музики, яка грала в автомобілі, який тривав до будинку №2 провулку Привокзального в місті Одесі. В ході конфлікту ОСОБА_1 , схопив потерпілого ззаду та разом з невстановленими особами, намагався зупинити рух автомобіля.

Від натиску потерпілий зупинив автомобіль, біля будинку 32 провулку Привокзального в місті Одесі та вибіг з автомобіля на дорогу. ОСОБА_1 вийшов з автомобіля та продовжив конфліктну ситуацію, а саме почав переслідувати потерпілого, намагаючись його наздогнати.

В цей час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел направлений на відкрите викрадення чужого майна, а предметом свого злочинного посягання визначив речі, які знаходились у потерпілого в автомобілі.

Реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_1 повернувся до автомобілю марки «Skoda Octavia», в кузові сірого кольору, д.н.з. « НОМЕР_2 » свідомо розуміючи, що його протиправні дії носять відкритий характер, як для свідків так і для потерпілого, розуміючи наслідки його дій та бажаючи їх настання, відкрито викрав з панелі автомобілю мобільний телефон марки «Хіаоmі redmi 3», в корпусі золотистого кольору, імеі: НОМЕР_3 , імеі2: НОМЕР_4 , вартістю 3000 грн., з сім-картою мобільного оператора ТОВ «лайфселл», з абонентським номером « НОМЕР_5 », яка для потерпілого матеріальної цінності не представляє. Продовжуючи реалізовувати свій щойно виниклий злочинний план, відкрито викрав магнітофон марки «Pioneer», чорного кольору, вартістю 1 500 грн. та ключі запалювання від автомобіля.

Далі, відкрито заволодівши майном потерпілого, ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись майном на власний розсуд.

В результаті вказаних злочинних дій ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 4 500 гривен.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України не визнав та пояснив наступне: 14.10.2020 року він перебував на ярмарці, розташованої на вул. Дерибасівська , де дивився футбольний матч. Перебуваючи на ярмарці, він познайомився з раніше не знайомими йому двома чоловіками та дівчиною, які представились, як ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Третій хлопець не назвав своє ім`я. Коли ярмарка зачинилась, він запропонував своїм знайомим поїхати на Таїрова , на що останні погодились. Зі свого мобільного телефону обвинувачений викликав таксі «838». На виклик приїхала « Шкода Октавиа » та вони усі разом поїхали в сторону Таїрова. В районі Привокзальної площі, біля ТРЦ «Острів», він звернувся до водія с питанням зробити музику гучніше, на що той у грубій формі відповів відмовою. Виник словесний конфлікт та ОСОБА_1 попросив зупинити автомобіль, оскільки не хотів разом продовжувати рух. Водій зупинився, після чого обвинувачений направився в бік двері водія, щоб вирішити питання сплати проїзду. Однак, автомобіль почав рух в бік вокзалу і ОСОБА_1 автоматично побіг за автомобілем. Звернувши на вулицю Старосінна , приблизно через 80-100 метрів автомобіль зупинився та з нього вийшов водій з предметом, схожим на біту. Коли обвинувачений наблизився до водія, той почав убігати в сторону вул. Пантелеймонівської. ОСОБА_1 повернувся к автомобілю. Підійшовши до автомобіля, він рукою зачепив шашку такси, скинув її на землю, після чого направився до своїх знайомих, які вже стояли з іншої сторони автомобіля на відстані 1-1.5м. Вони пішли до вокзалу з метою сісти у інше таксі. З моменту висадки з автомобіля, обвинувачений більше у нього не сідав. Потім, вони сіли в інше таксі та знаходячись в салоні автомобіля ОСОБА_1 побачив в руках ОСОБА_3 речі, які , як пояснив останній, той забрав з попереднього таксі: «на автоматі». Потім ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_1 з проханням повернути речі власнику, на що останній погодився. Приблизно через 2-3 дні обвинувачений подзвонив оператору таксі, пояснив ситуацію, яка виникла, що він ніяких речей у водія не брав та попросив номер телефону водія с метою віддати йому речі. Після дзвінка водію ОСОБА_2 , останній почав погрожувати ОСОБА_1 , після чого обвинувачений відвіз речі до Приморського ВП.

Як показав в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 , 15.10.2020 року він приїхав на виклик таксі. Пасажири сіли до автомобілю. По дорозі у них з обвинуваченим ОСОБА_1 виникла словесна перепалка та він зупинив автомобіль. ОСОБА_1 вийшов з автомобілю та підійшов до двері водія. ОСОБА_2 встиг зачинити двері та увімкнути першу передачу. В цей момент інші пасажири, які сиділи позаду, почали зупиняти авто. ОСОБА_2 від`їхав приблизно 50 метрів та зупинився. Після чого, вибіг з автомобіля и почав від нього відбігати. За ним погнався ОСОБА_1 . Де у цей час знаходились інші пасажири таксі, ОСОБА_2 не бачив. Через деякий час, обвинувачений повернувся до автомобіля, збив шашку, відкрив двері та заліз у машину. Що робив ОСОБА_1 у автомобілі, потерпілий чітко не бачив. Після чого всі пасажири у тому числі і ОСОБА_1 втекли через паркан.

Заслухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 , дослідивши надані письмові докази в кримінальному провадженні а також цифровий диск з відеозаписами подій 15.10.2020 року, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Відповідно до ч. 2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Згідно з ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Відповідно до ст. ст. 370, 373 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, законним є рішення ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, обґрунтованим-на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КК України, вмотивованим - в якому наведені належні та достатні мотиви та підстави його ухвалення. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Статтею 84 КПК України визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом поряду, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказування.

Докази мають бути належними та допустимими відповідно до ст.ст. 85, 86 КПК України.

Зі змісту ч. 2 ст. 8 та ч. 5 ст. 9 КПК України випливає, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (п. 45) випливає, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК України, тобто наступні елементи: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона злочину.

За змістом диспозиції ч. 1 ст. 186 КК України, грабіж полягає у відкритому викраденні чужого майна.

При цьому суб`єктивна сторона грабіжу характеризується наявністю у винної особи прямого умислу на протиправне заволодіння чужим майном і корисливим мотивом. Змістом умислу грабіжника охоплюється усвідомлення того факту, що вчинювані ним дії здійснюються в умовах очевидності - вони мають відкритий для потерпілого або інших осіб характер. При цьому винний ігнорує цю обставину.

З об`єктивної сторони грабіж характеризується відкритим способом викрадення чужого майна. Відкритим визнається викрадення, що здійснюється у присутності інших осіб, які розуміють протиправний характер дій винного, а він, у свою чергу, усвідомлює цю обставину. Такими особами можуть бути особи, у власності, володінні чи під охороною яких знаходиться майно, на яке здійснюється посягання, очевидці. Однак до таких осіб не можуть бути віднесені співучасники грабіжника, а також інші особи, в силу певних зв`язків чи стосунків з якими винний розраховує на потурання з їхнього боку (не очікує будь-якої протидії вчинюваному ним діянню).

Як показав в судовому засіданні ОСОБА_1 15.10.2020 року він не здійснював грабіж відносно ОСОБА_2 . Натомість, після конфлікту, перебувавши вже у іншому таксі, він побачив речі потерпілого ОСОБА_2 у раніше не знайомого хлопця на ім`я ОСОБА_3 , який на його питання відповів, що забрав речі автоматично та попросив його повернути їх потерпілому. Через декілька днів ОСОБА_1 дізнався номер телефону потерпілого ОСОБА_2 та подзвонив з метою повернути йому його речі. Проте, потерпілий почав обвинуваченому погрожувати, після чого останній відвіз речі до Приморського ВП.

З показів потерпілого ОСОБА_2 вбачається, що 15.10.2020 року при виникненні конфлікту з ОСОБА_1 , він не бачив, як останній заволодів його речами, а це є його припущенням. Перебуваючи в автомобілі, його хтось почав душити, але це був не ОСОБА_1 , оскільки він в цей час перебував на вулиці.

Аналізуючи покази потерпілого ОСОБА_2 , суд робить висновок, що останній чітко не бачив, хто саме заволодів його майном, оскільки в автомобілі окрім ОСОБА_1 , перебували ще троє осіб. Тому, потерпілий достовірно не може стверджувати , що саме ОСОБА_1 заволодів його майном. На запитання суду, потерпілий ОСОБА_2 припустив, що ОСОБА_1 його майном, оскільки останній підходив до автомобіля.

Крім того, суд критично відноситься до речового доказу, а саме: цифрового диску з відеозаписами подій 15.10.2020 року з камер відеоспостереження «Безпечне місто» за адресою: м. Одеса, пл. Сторосінна. З вказаного відео вбачається лише той факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відходили на певну відстань від автомобіля (відео №20104, час з 12:30:40 по 12:32:20). Після чого, 3 особи, які не були встановлені досудовим слідством, вийшли та відійшли від автомобіля потерпілого. Разом з тим суд вбачає, що ОСОБА_1 повернувшись до автомобіля Шкода і послідувавши за вказаними 3 особами, перестрибував через паркан (відео №20104, час 12:32:45). За період часу знаходження ОСОБА_1 біля авто, передні водійські двері не відчинялись. Крім того, під час стрибка через паркан, обвинувачений тримався двома руками за паркан, що виключає можливість наявності у нього в руках достатньо об`ємної автомагнітоли чи інших речей потерпілого. Тобто, із вказаного відео не можливо із точною достовірністю встановити, що саме ОСОБА_1 відкрито заволодів майном потерпілого ОСОБА_2 .

Натомість, із відео №20104 (період часу з 12:31:06 по 12:31:30) суд вбачає, що на момент, коли ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_2 перебували на відстані від автомобіля «Skoda Octavia», інші три пасажири відкривали водійські двері та мали доступ до речей потерпілого. Також із відео №20104 (час 12:32:25), суд вбачає, що інша особа з кола пасажирів (хлопець у шортах) відходив від автомобіля маючи у руках предмет схожий на автомагнітолу. З відео №20105 (час 12:33:00) вбачається, що той самий пасажир перебував рядом із місцем події із предметом схожим на автомагнітолу в руках.

Інших належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності поза розумним сумнівом вказували на вину обвинувченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 186 КК України, стороною обвинувачення до суду не надано.

Отже, доводи сторони обвинувачення, що 15.10.2020 року о 01.00 годині ОСОБА_1 було вчинено відкрите викрадення чужого майна (грабіж) є неспроможними, оскільки об`єктивно не підтверджені сукупністю доказів, наданих обвинуваченням.

Таким чином, судом встановлено, що всупереч ст. 92 КПК України прокурором не доведено вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна правова конструкція закріплена й у ч. 4 ст. 17 КПК України.

Відповідно до ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Пункт 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1999 №5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» орієнтує суди на те, що відповідно до вимог КПК України виправдувальний вирок постановляється, серед іншого, за недоведеністю участі підсудного у вчиненні злочину, коли факт суспільно небезпечного діяння встановлено, але досліджені судом докази виключають або не підтверджують вчинення його підсудним.

З урахуванням викладеного, враховуючи отримані безпосередньо в суді показання потерпілого ОСОБА_2 , який не надав об`єктивних, конкретних і неоспорюваних показань про вчинення ОСОБА_1 відкритого викрадення чужого майна (грабіж), інформацію із відеозаписів обставин, а також неможливості спростування виправдовувальних показань обвинуваченого, суд, у відповідності до ст. 62 Конституції України, витлумачує це на користь обвинуваченого і приходить до загального висновку про недоведеність в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, та як наслідок, відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України, приходить до висновку, що ОСОБА_1 слід виправдати.

Питання щодо речових доказів суд вирішує у відповідності до положень ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати невинуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України та виправдати.

Речові докази по справі:

-Мобільний телефон марки «Samsung» в металевому корпусі, чорного кольору в чохлі фіолетового кольору, в якому розміщені скріншоти з дзвінками з номеру НОМЕР_6 - повернути за належністю ОСОБА_1

-мобільний телефон марки «Хіаоmі redmi 3», в корпусі золотистого кольору, імеі: НОМЕР_3 , імеі2: НОМЕР_4 , магнітофон марки «Pioneer», чорного кольору та ключі запалювання від автомобіля - вважати повернутим за належністю потерпілому ОСОБА_2

-Цифровий диск з відеозаписами подій 15.10.2020 року з камер відеоспостереження «Безпечне місто» за адресою: м. Одеса, пл. Сторосінна - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Приморського

районного суду м. Одеси І.В. Лонський

14.07.2021