Рішення № 98344865, 14.07.2021, Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер 448/673/21

Провадження № 2-а/448/19/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14.07.2021 року м.Мостиська

Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючий суддя Білоус Ю.Б.,

за участі секретаря судового засідання Романченко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області та Відділення поліції №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області, третя особа – поліцейська відділення поліції №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області Жук Роксолана Олегівна, про: скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , - не з`явився (заява),

представники відповідачів, - не з`явилися,

третя особа, - не з`явилась (заява),

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:

встановив:

І. Короткий зміст позовних вимог:

Громадянин ОСОБА_1 (надалі Позивач) звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що 04.05.2021 року відносно нього поліцейською відділення поліції №1 Яворівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, Жук Р.О. була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 4160682, якою визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП і накладено адміністративного стягнення у вигляді штрафу на суму 340 грн.

Вказує, що згідно вказаної постанови, він, ОСОБА_1 , 04.05.2021 року о 20 год.54хв. в с.Малнів, вул.Центральна, Яворівського району Львівської області, керував транспортним засобом – автомобілем марки «ВАЗ-21013», реєстр.номер НОМЕР_1 , в якому не горів лівий задній габаритний ліхтар у темпу пору доби, чим порушив вимоги п.31.6 «б» ПДР України.

Вважає, що постанова не відображає дійсних обставин справи, винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства щодо її змісту та процедури складення.

Покликався на те, що дійсно вищевказаного дня та часу, їхав у с.Малнів вказаним транспортним засобом. Надалі його зупинили працівники поліції. Як причину зупинки зазначили те, що в керованому ним транспортному засобі не горить задній правий габаритний сигнал. Незважаючи на те, що всі габаритні сигнали в транспортному засобі перебували у робочому стані, працівники поліції винесли відносно мене спірну постанову.

Зазначає, що оскаржувана постанова не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, зокрема показання свідків, показання технічних приладів і засобів, посилання на офіційні документи, тощо, на підставі яких поліцейською зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП.

З огляду на наведене, просив суд спірну постанову скасувати.

ІІ. Позиція учасників справи:

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, однак надіслав заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує. Просить розгляд справи проводити у його відсутності.

Відповідачі – представники Головного Управління Національної поліції у Львівській області та Відділення поліції №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області, в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату та час розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи у відсутності відповідачів на адресу суду не надходило.

Відзив на вказаний позов відповідачі не подали.

Третя особа – поліцейська відділення поліції №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області Жук Роксолана Олегівна, в судове засідання не з`явилася, однак подала заяву, в якій просила розгляд справи проводити у її відсутності. У вказаній заяві зазначила, що заявлений позов є необґрунтованим та жодними доказами не підтверджений.

У відповідності до вимог ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ст.205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч.9 вищезгаданого Кодексу, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися в судове засідання, хоча і були належними чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначені обставини, суд вирішив розглядати справу на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІІ. Процесуальні дії у справі:

Ухвалою суду від 16.06.2021 року відкрито провадження по даній адміністративній справі.

Ухвалою суду від 24.06.2021 року замінено у справі відповідача та залучено третю особу.

ІV. Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин, що виникли між сторонами, із посиланням на докази, у тому числі й ті, що відхилені судом, а так само і оцінка аргументів сторін:

Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, при цьому, створивши учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходив із такого.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до компетенції адміністративних судів віднесена перевірка, чи прийняті рішення суб`єктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

У відповідності до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 04.05.2021 року о 20 год.54хв. в с.Малнів, вул.Центральна, Яворівського району Львівської області, керував транспортним засобом – автомобілем марки «ВАЗ-21013», реєстр.номер НОМЕР_1 , в якому не горів лівий задній габаритний ліхтар у темпу пору доби, чим порушив вимоги п.31.6 «б» ПДР України.

Зазначеною постановою на позивача ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Згідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 1 ст.9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Частиною 3 статті 35 Закону передбачено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Положеннями ст.245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За приписами ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з ст.280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 30.05.2018 року у справі № 337/3389/16-а (2-а/337/154/2016), постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень. В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

При цьому, згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Приписами ст.75 КАС України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається із ч.1 ст.121 КУпАП, відповідальність за вказаною нормою настає в разі керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Відповідно до п.31.6 «б» ПДР України, забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких: у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів.

Зі змісту оскарженої постанови вбачається, що підставою винесення спірної постанови були несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби).

Так, позивач у своїй позовній заяві посилається на те, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП є незаконним, необґрунтованим та недоведеним, а оскаржувана постанова є протиправною, незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Встановлені поліцейською в оскаржуваній постанові обставини, які стали підставою для висновку про порушення позивачем вимог ПДР України не відповідають дійсності.

Поліцейською Жук Р.О. при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується її висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, будь-які пояснення очевидців, які б підтвердили порушення позивачем ПДР, фото - відеофіксація зазначеного порушення відсутні.

Дані обставини не були також спростовані відповідачами письмовим відзивом, тобто суду не було представлено доказів в підтвердження обставин, викладених в постанові по справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п.24 постанови Постанов Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Так, єдиним доказом вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.

Однак, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядати як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.

Відповідно до закріпленого в ст.62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі «Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Суд вважає, що зазначені принципи і положення Закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності поліцейською ОСОБА_2 не були дотримані, оскільки жодні докази вини позивача в матеріалах справи відсутні.

Аналогічна позиція, щодо неможливості притягнення до відповідальності за відсутності доказів, які відповідають вимогам ст.251 КУпАП в матеріалах справи підтримана рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №357/10134/17.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні докази, з врахуванням встановленого КАС України, обов`язку відповідача доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, а тому постанову серії ЕАН №4160682 про накладення адміністративного стягнення від 04 травня 2021 року, слід скасувати, з наведених вище мотивів та підстав.

V. Розподіл судових витрат по справі:

Враховуючи думку позивача ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 454 грн. слід залишити за таким.

Керуючись ст.ст.6, 9, 12, 132, 134, 139, 241-246, 250, 286, 295 КАС України, суд –

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області та Відділення поліції №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області, третя особа – поліцейська відділення поліції №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області Жук Роксолана Олегівна, про: скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 4160682 від 04.05.2021 року, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн., за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, - скасувати.

Судові витрати по справі залишити за позивачем ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Мостиський районний суд Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: с.Малнів, Яворівського району Львівської області, РНОКПП: НОМЕР_2 ;

Відповідачі:

- Головне управління Національної поліції у Львівській області, місцезнаходження: 79007, м.Львів, площа Генерала Григоренка, будинок 3, Код ЄДРПОУ: 40108833;

Відділення поліції №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області, місцезнаходження: 81300, м.Мостиська, вул. Будзиновського, 6, Львівської області.

Третя особа: поліцейська відділення поліції №1 Яворівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, старший лейтенант поліції Жук Роксолана Олегівна, службова адреса: 81300, м.Мостиська, вул. Будзиновського, 4, Львівської області.

Рішення суду виготовлено та підписано суддею в нарадчій кімнаті 14.07.2021 року

Суддя Ю.Б. Білоус

Рішення набрало законної сили «___»______ 20 р.

Суддя Ю.Б. Білоус