Рішення № 98341559, 07.06.2021, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/1751/15-ц

пр. № 2/759/17/21

07 червня 2021 рокусуддя Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Шум Л.М.

за участю секретаря: Прокопенко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП ФАКТОРИНГ Україна» про порушення прав, як споживача по кредитному договору від 30.05.2008 №ML-009/321/2008, визнати недійсним зазначений договір та визнати недійсним договір поруки від 30.05.2008 №SR-009/321/2008, суд -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року позивачі звернулися до суду із вказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовують тим, що у травні 2008 року між громадянином ОСОБА_2 та ПАТ «ОТП Банк» укладено кредитний договір №ML-009/321/2008 на суму 350 000,00 доларів США по курсу НБУ 5,05 гривень (1 767 500,00 грн.) для придбання землі 15 соток для будівництва будинку. Одночасно між ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк» укладений договір поруки по кредитному договору.

Позивачі зазначають, що підписання договорів про надання кредиту стало наслідком чисельного порушення норм чинного законодавства та прав позичальника.

Враховуючи вищевикладене, просять суд визнати недійсним кредитний договір від 30.05.2008 року №ML-009/321/2008 на суму 350 000,00 доларів США укладений між громадянином ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк».

Також просять суд, визнати договір поруки №SR-009/321/2008 від 30.05.2008 року укладений ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк» таким, що припинений.

Також просить судові витрати покласти на відповідача.

Згідно заперечень на позовну заяву, відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Також зазначає, що кредитний договір є двостороннім правочином, це добровільне і належним чином оформлене волевиявлення обох сторін, які дійшли згоди стосовно всіх істотних умов, наслідком чого стало підписання кредитного договору, а тому просить відмовити у задоволенні позову (том 1 а.с. 143-146).

23.02.2015 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено судове засідання (том 1 а.с. 39).

22.07.2015 року ухвалою суду призначено по справі судову бухгалтерсько-економічну експертизу та зупинено провадження по справі (том 1 а.с. 155-157).

04.09.2015 року ухвалою суду відновлено провадження по справі (том 1 а.с. 160).

25.02.2016 року ухвалою суду призначено по справі судову бухгалтерсько-економічну експертизу та зупинено провадження по справі (том 1 а.с. 237-239).

16.01.2017 року позивачами подано до суду заяву про зміну підстав позову шляхом їх доповнення у якій просять визнати недійсним кредитний договір від 30.05.2008 №ML-009/321/2008 між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та гр. ОСОБА_2 .

Також просять визнати недійсним договір поруки від 30.05.2008 року №SR-009/321/2008 між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та ОСОБА_1 .

Також просять, судові витрати покласти на відповідача (том 2 а.с. 49-56).

Згідно розпорядження керівника апарату Святошинського районного суду м. Києва від 07.03.2017 року справу направлено на повторний автоматизований розподіл у зв`язку із закінченням терміну повноважень судді Макаренка В.В. (том 2 а.с. 121).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Кириленко В.В. (том 2 а.с. 122).

13.03.2017 року ухвалою суду справу прийнято до свого провадження (том 2 а.с. 123).

Згідно розпорядження керівника апарату Святошинського районного суду м. Києва від 18.05.2017 року справу направлено на повторний автоматизований розподіл у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_3 (том 2 а.с. 137).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Шум Л.М. (том 2 а.с. 138).

21.06.2017 року ухвалою суду справу прийнято до свого провадження (том 2 а.с. 139).

05.06.2018 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні заяви позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову (том 2 а.с. 198-199).

19.10.2018 року ухвалою суду залучено в якості співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (том 1 а.с. 242).

07.11.2019 позивачами подано до суду заяву про зміну підстав позову, згідно якої просять суд визнати недійсним кредитний договір від 30.05.2008 року №ML-009/321/2008, та визнати недійсним договір поруки від 30.05.2008 року №SR-009/321/2008 по кредитному договору від 30.05.2008 року №ML-009/321/2008 (том 3 а.с. 39-71).

11.03.2021 року позивачами подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просять суд визнати порушення прав ОСОБА_2 , як споживача фінансових послуг, по кредитному договору від 30.05.2008 №ML-009/321/2008 та, як наслідок визнати кредитний договір від 30.05.2008 №ML-009/321/2008 укладений між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (правонаступники Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП ФАКТОРИНГ Україна») та ОСОБА_2 недійсним.

Також просять визнати договір поруки від 30.05.2008 №SR-009/321/2008, укладений між закрити акціонерним товариством «ОТП БАНК» (правонаступники Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП ФАКТОРИНГ Україна») та ОСОБА_1 недійсним (том 4 а.с. 19-24).

11.03.2021 ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду (том 4 а.с. 30).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача адвокат Аваєва Н.В. підтримали позов та просили його задовольнити, представник відповідача ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП ФАКТОРИНГ Україна» - Могилян Л.В. заперечувала проти задоволення позову.

Заслухавши в судовому засіданні позивача, його представника та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, надані докази у їх сукупності та співставленні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» укладено частина №2 кредитного договору №ML-009/321/2008 від 30 травня 2008 року (том 1 а.с. 11-19).

Судом встановлено, що між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки №ML-009/321/2008/1, згідно якого предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 20-23).

Судом встановлено, що анкетою-заявою фізичної особи на отримання іпотечного кредиту ОСОБА_2 визначено бажану суму кредиту в розмірі 376 675 USD, відсоткова ставка 14,49, забезпечення: земельна ділянка, АДРЕСА_1 та своїм підписом у ній він підтвердив, що Банк надав йому в письмовій формі та в повному об`ємі інформацію передбачену п.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (том 1 а.с.109-111).

Судом встановлено, що згідно Додатку №1 до Інформаційного листка Розрахунок орієнтовної сукупності вартості кредиту (поточні кредити) вказано розрахунок вартості кредиту по рокам, який підписаний клієнтом (том 1 а.с. 113).

Судом встановлено, що згідно Інформаційного листка умов кредитування по програмі «Іпотечний кредит на купівлю земельної ділянки» визначено умови погашення кредиту та його відсоткові ставки, який підписаний ОСОБА_2 30.05.2008 р. (том 1 а.с. 117-118).

Судом встановлено, що заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11.06.2010 року позов Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № ML-009/321/2008 від 30 травня 2008 року в розмірі 412623,03 доларів США, що згідно курсом НБУ на час постановлення рішення становить 3266695 грн. 20 коп., 80904 грн. 80 коп., судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 грн., витрати з інформаційно технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., а всього на загальну суму 3 349 420 грн. (том 1 а.с. 139-142).

Судом встановлено, що згідно висновку судово-економічної експертизи №5724/16-45 від 28.10.2016 року на вирішення експертизи поставлено 10 питань та експертом надано відповідь лише одне десяте запитання, згідно якого розмір щомісячного платежу, встановлений п.п.1.5.1 п. 1.5 ст. 1 частини №2 кредитного договору від 30.05.2008 року № ML-009/321/2008 та додатку №1 до Кредитного договору від 30.05.2008 № ML-009/321/2008 «Графік платежів», не відповідає умовам Кредитного договору щодо порядку повернення кредиту та встановленій у договорі відсотковій ставці за його користування протягом строку дії договору,як сума цих складових (тіло кредиту + відсотки за його користування).

Сукупна вартість кредиту, реальна процентна ставка (у процентному значенні) та абсолютне значення подорожчання кредиту (в грошовому виразі), значення яких наведено в Додатку №1 до кредитного договору від 30.05.2008 року № ML-009/321/2008 «Графік платежів», не відповідають умовам Кредитного договору (том 2 а.с. 1-25).

Як зазначив представник позивача у судовому засіданні, оскільки експерт під час виконання експертизи за ухвалою суду не зміг відповісти на всі питання, які були йому поставлені, вважає за необхідне, щоб суд, трактував висновки судово-економічної експертизи на користь позивачів.

Суд не приймає до уваги зазначений висновок судово-економічної експертизи, оскільки відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

При цьому, вказаний висновок судово-економічної експертизи протирічить іншим доказам, які містяться в матеріалах справи та згідно з якими позивач ОСОБА_2 був обізнаний про умови кредитування, відсоткову ставку та орієнтовні щомісячні платежі, які необхідно здійснювати на погашення отриманного ним кредиту за договором кредитування № ML-009/321/2008 від 30.05.2008 року та під час підписання та після цього позивачем ОСОБА_2 до відповідача не надсилалось жодних претензій з приводу відсоткової ставки та умовам по укладеному кредитному договору.

Судом встановлено, що ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30.05.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11.06.2010 року залишено без змін (том 2 а.с. 157-160).

Судом встановлено, що Постановою Верховного суду від 30.06.2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Заочне рішення Святошинського районного суду від 11 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 30 травня 2017 року у частині позову публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без змін. Поновлено виконання заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2010 року (том 3 а.с. 210-215).

Судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15.11.2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживачів відмовлено (том 4 а.с. 69-71).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 та ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Останні встановлені ст. ст. 1048-1052, 1054 ЦК України. Відповідно до положень вказаних статей істотними умовами кредитного договору щодо яких сторони повинні дійти згоди в належній формі виступають: мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, порядок зміни та припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особа, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. А частиною другою цієї статті передбачені загальні умови, додержання яких необхідно для чинності правочину, в тому числі: особа яка вчинила правочин, повинна мати необхідних обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. ст. 215-235 ЦК України особа, яка вважає, що її права, речові права порушені, має право звернутися до суду з вимогами про визнання правочину недійсним, вказавши конкретну підставу для визнання його недійсним.

Відповідно до ст. 16 ЦК України звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.

Підставою недійсності правочину у відповідності до ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 02.12.2015 року в справі №6-1341цс15.

Пунктом 11 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. вказується, що у разі надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

Пунктом 16 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. вказується, що саме по собі зростання/коливанння курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі ст.652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору, й позичальник при належній завбачливості міг виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладання договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу чиїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивачем в свою чергу не надано належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, що могли б бути підставою для визнання недійсним кредитного договору.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вказані спірні правовідносини вже розглядалися іншими судами та в них є рішення, які набрали законної сили (заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11.06.2010 року), яке має для суду преюдиційне значення, а тому, суд не може відійти від встановлених у рішенні суду правовідносин, а тому, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП ФАКТОРИНГ Україна» про порушення прав, як споживача по кредитному договору від 30.05.2008 №ML-009/321/2008, визнати недійсним зазначений договір та визнати недійсним договір поруки від 30.05.2008 №SR-009/321/2008 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Л.М. Шум