Ухвала суду № 98341153, 15.07.2021, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/9403/21

Номер провадження № 1-кп/756/1184/21

УКРАЇНА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Пономаренка А. А.,

за участі секретаря судового засідання Рекеди С. С.,

прокурора Гори А. В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Корнієнка Д. І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань № 15 Оболонського районного суду міста Києва клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесене 20.05.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100050001155, у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Києва, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебуває вказане кримінальне провадження.

Прокурором у судовому засіданні заявлено клопотання відповідно до ч. 3 ст. 3315 КПК України про обрання запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 . На думку прокурора наразі продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та учинити інше кримінальне правопорушення.

На вказані ризики, на думку прокурора, вказують ті обставини, що ОСОБА_1 може переховуватись від органу досудового слідства та/або суду є те, що він, усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, може навмисно ухилятись від явки до органу досудового слідства та суду, тобто переховуватись з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Ризиком того, що ОСОБА_1 може незаконно впливати на потерпілого та свідків є те, що йому відомі всі фактичні обставини вчиненого ним діяння, а також анкетні дані, місця проживання, працевлаштування потерпілих, свідків, та шляхом вмовляння, підкупу або погроз може схиляти їх до дачі неправдивих показань або відмови від участі у кримінальному провадженні, що негативно вплине на судовий розгляд.

Ризиком того, що ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення є те, що обвинувачений вчинив повторно злочин проти власності, не має постійного джерела доходу, належних засобів для існування.

Захисник Корнієнко Д. І. у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, просив у його задоволенні відмовити посилаючись на те, що наведені прокурором ризики не є обґрунтованими. Також захисник просив обрати інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав захисника та просив обрати інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Вислухавши клопотання прокурора, думку обвинуваченого, захисника, дослідивши клопотання прокурора, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_1 інкримінується вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України. Даний злочин відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Тобто, за наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Аналізуючи положення ст. 194 КПК України разом із загальними положеннями КПК України щодо судового провадження в суді першої інстанції, можна дійти висновку, що при наданні оцінки наявності обґрунтованої підозри, тобто відповідно до статей 194, 199 КПК України під час процедури продовження та обрання запобіжного заходу, слід ураховувати, що надання оцінки доказів у справі відбувається лише в нарадчій кімнаті на стадії ухвалення вироку. Зазначене свідчить про те, що на стадії судового розгляду суд не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри чи то обвинувачення безпосередньо шляхом надання оцінки доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Цими відомостями, на думку суду, є висунуте в передбаченому законом порядку обвинувачення, яке є предметом дослідження суду наразі.

Суд уважає, що обґрунтованість підозри як і вагомість доказів можуть були лише предметом оцінки слідчого судді на стадії досудового розслідування, яке закінчується спрямуванням обвинувального акту до суду. Оскільки ці поняття межують з доведенням винуватості, як і передчасно впливають на оцінку доказів та висновків щодо доведення винуватості поза розумним сумнівом, тобто на неупередженість суду.

Суд, оцінуючи клопотання прокурора, бере лише до уваги той факт, що в передбаченому законом порядку, судом установленим законом, було надано відповідні висновки - наявність обґрунтованої підозри на підставі вагомості доказів саме для продовження запобіжного заходу на стадії досудового розслідування, оскільки такі категорії, на відміну від ризиків, є майже незмінними протягом всього строку розгляду кримінального провадження, а отже вагомість зібраних під час досудового розслідування доказів наразі не викликає сумнівів.

Отже, суд, на підставі розумної оцінки, уважає причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для вирішення питання щодо подальшого застосування до обвинуваченого запобіжного заходу.

Даючи оцінку доводам, які наведені стороною обвинувачення та захисту, суд погоджується з існуванням ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та його незмінності, зокрема можливості ОСОБА_1 учинити інше кримінальне правопорушення. Між тим, даний ризик може бути усунутий і іншим, більш м`яким запобіжним заходом. Тобто, кажучи про те, що ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України суду не доведено, суд виходить з того, що в обґрунтування ризику переховування вказано лише тяжкість покарання, що не є ризиком, а лише обставиною, яку передбачено ст. 178 КПК України. Крім того, суд не погоджується з тим, що обвинувачений може впливати на потерпілого, яким є юридична особа, як і свідків, тобто працівників юридичної особи, бо суду будь-яких відомостей надано не було на підтвердження таких дій, чи, щонайменше, намірів.

Ці висновки суду свідчать, що наразі існують підстави для продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу, та обрання на стадії судового розгляду.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при прийнятті рішення, було також вивчено відомості, що характеризують особистість обвинуваченого, наведену прокурором у клопотанні, а також стороною захисту в судовому засіданні. Їх сукупність дають підстав аби змінити обраний ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, що свідчить про необхідність задоволення клопотання прокурора лише частково та клопотання захисника, змінив відповідно до вимог ч. 3 ст. 315 КПК України запобіжний захід обвинуваченому.

Слід зауважити, що домашній арешт полягає в забороні ОСОБА_1 цілодобово залишати житло за адресою АДРЕСА_1 , з зобов`язанням з`являтися до суду за першим викликом, а отже саме такий запобіжний захід усуне встановлені наразі судом ризики чи їх значність.

Також слід покласти на ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України строком на 60 днів, а саме не відлучатися з місця проживання не інакше, як за викликом суду, повідомляти суд про необхідність зміни свого місця проживання, здати на зберігання, за наявності, до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, утримуватись від спілкування зі свідками та представником потерпілого в межах вказаного кримінального провадження, пройти курс лікування від наркотичної залежності.

Керуючись статтями 7, 31, 177, 178, 194, 197, 314, 315, 369-372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 в вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.

Клопотання захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 на домашній арешт - задовольнити.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід в вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні цілодобово залишати житло за адресою АДРЕСА_1 , зобов`язав ОСОБА_1 з`являтися до суду за першим викликом.

Строк дії запобіжного заходу в виді домашнього арешту визначити в 60 днів.

Ухвала діє до 12 вересня 2021 року та підлягає негайному виконанню після її оголошення, а саме доставити ОСОБА_1 до місця проживання за адресою АДРЕСА_1 , де звільнити з-під варти.

Покласти на ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України строком на 60 (шістдесят) днів, а саме:

- не відлучатися з місця проживання не інакше, як за викликом суду;

- повідомляти суд про необхідність зміни свого місця проживання;

- здати на зберігання, за наявності, до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватись від спілкування зі свідками та представником потерпілого у межах вказаного кримінального провадження;

- пройти курс лікування від наркотичної залежності.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому та прокурору, а також для виконання конвойній службі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А. А. Пономаренко