Рішення № 98338354, 15.07.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2021 року м. Київ № 640/6146/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві) та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 05.01.2021 року №930010824341 про перерахунок пенсії із розрахунку 60% від заробітної плати (грошового забезпечення), визначеної у довідці Київської міської прокуратури від 09.10.2020 року за №21/447 та із застосуванням обмеження максимальним розміром пенсії у десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплачувати пенсію за вислугу років у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», з 01.10.2020 року, виходячи з розрахунку 90% від суми заробітної плати, зазначеної у довідці №21/447 від 09.10.2020 року, виданої Київською міською прокуратурою про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії відповідно до якої розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за нормами, чинними на 11.09.2020 р., за відповідною (прирівняною) посадою старшого прокурора відділу, яка становить 55 177,50, без обмеження її граничним розміром у 10 прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених раніше виплат;

- зобов`язати відповідача здійснити розрахунок різниці між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією позивачем, з 01.10.2020 р., з розрахунку 90% від суми заробітної плати (грошового забезпечення), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за нормами, чинними на 11.09.2020 р., за відповідною (прирівняною) посадою старшого прокурора відділу, яка становить 55 177,50 грн, без обмеження граничним розміром та сплатити разово, однією сумою, перерахувавши кошти на рахунок позивача, який буде наданий після набрання рішенням законної сили;

- встановити відповідачу строк в один місяць з дня набрання рішенням законної сили для подання звіту про виконання рішення та попередити про можливість застосування заходів, передбачених частиною другою статті 382 КАС України.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 27.08.2020 р. подав до ГУ ПФУ в м. Києві заяву про виконання вимог постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 20.02.2017 р. та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2020 р., на яку отримав відповідь від 20.10.2020 р., що ГУ ПФУ в м. Києві погоджується із вказаними судовими рішеннями, у зв`язку з чим здійснило перерахунок пенсії за вислугу років із розрахунку 90% із середнього заробітку, зазначеного у довідці прокуратури №18/417 від 01.07.2016 р. без обмеження граничним розміром, починаючи з 01.01.2016 р.

Також позивач зазначає, що з матеріалів пенсійної справи дізнався, що йому здійснено перерахунок пенсії, виходячи з 90% від заробітку - 55 177,50, що становить 49 659,75 грн. за рішеннями суду.

Надалі, 09.10.2020 р. позивач отримав в Київській міській прокуратурі нову довідку №21/447 про розмір заробітної плати для чергового перерахунку пенсії, яку подав відповідачу.

Проте, 06.01.2021 року з відомостей, розміщених на офіційному порталі ГУ ПФУ в м. Києві дізнався, що відповідно до рішення ГУ ПФУ в м. Києві №93001082341 від 05.01.2021 р. пенсію перераховано з 01.10.2020 р. з розрахунку 60% від заробітної плати із застосуванням обмеження граничним розміром, у зв`язку з чим звернувся до відповідача за роз`ясненнями.

Листом від 20.01.2021 року позивач отримав відповідь, з якої вбачається, що йому розраховано пенсію у розмірі 60% від заробітку та обмежено її граничний розмір.

Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2021 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи провадити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву та усі наявні докази, зобов`язано відповідача надати суду належним чином завірену копію пенсійної справи ОСОБА_1 .

Запитувані документи, а саме: матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 надійшли до суду 24.03.2021 року.

Від Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві 08 квітня 2021 року надійшов відзив, з якого вбачаються заперечення проти позовних вимог, зазначається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві, отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». На підставі довідки від 09.10.2020 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії, на яку йому надано відповідь від 20.01.2021 року, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2019 р. у справі №640/7722/20 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №752/19837/16-а виконано, розмір пенсії позивача з травня 2014 року складає 8027,62 грн., а з січня 2016 р. - 11 012,45 грн.

Одночасно, відповідачем повідомлено суд, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, встановлено на рівні 1 638,00 грн. з 01.01.2020 р., 1 712,00 грн з 01.07.2020 р., 1 769,00 грн. з 01.12.2020 р.

Згідно з положеннями Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році максимальна величина бази нарахування єдиного внеску дорівнює двадцяти п`яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок, а з 01.01.2018 р. максимальна величина дорівнює 15 мінімальним заробітним платам.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 01 вересня 2020 року складає 5 000,00 грн, а максимальна величина становить 75 000,00 грн (5 000,00 х 15).

З огляду на зазначене, позивачу з 01.10.2020 р. проведений перерахунок пенсії згідно його заяви від 20.10.2020 та на підставі довідки про заробітну плату №21/447 від 09.10.2020 р., яка видана Київською міською прокуратурою, у зв`язку з чим застосовано основний розмір пенсії 33 106,50 грн., виходячи з середньомісячного заробітку - 55 177,50 грн х 60%.

При визначенні розміру пенсії враховано положення частини п`ятнадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» та розмір пенсії позивача з 01.10.2020 року склав 17 120,00 грн., а з 01.12.2020 - 17 169,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2021 року, виходячи з того, що позивачем заявлено позовну вимогу щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 05.01.2021 року №930010824341 про перерахунок пенсії, витребувано у ГУ ПФУ в м. Києві належним чином завірену копію зазначеного рішення.

Станом на день розгляду справи, витребуване рішення відповідачем суду не надано, будь-яких причин щодо ненадання не повідомлено, разом з тим, відповідачем у відзиві визнаються обставини зменшення основного розміру пенсійного забезпечення позивача з 90% до 60%, а також обмеження виплат максимальним розміром.

Відповідно до частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України за наявними у справі матеріалами.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 01.04.2014 р. перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України "Про прокуратуру" (в редакції 2001 року).

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 20.02.2017 р. в адміністративній справі №752/19837/16-а за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, правонаступником якого є ГУ ПФУ в м. Києві, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії позов задоволено, визнано дії Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в частині відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії на підставі поданої заяви від 21.11.2016 р. протиправними, зобов`язано Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, що діяла на час призначення пенсії) із розрахунку 90% із середнього заробітку, зазначеного в довідках прокуратури м. Києва №18/417 від 01.07.2016 р. без обмеження граничного розміру, починаючи з 01.01.2016 р.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 р., залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.10.2017 р., вказану вище постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 20.02.2017 р. скасовано та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2020 р. задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 р., постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 р. скасовано, апеляційну скаргу Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишено без задоволення, а постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 20.02.2017 р. - без змін.

ОСОБА_1 22.11.2019 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії вх. №134372, до якої серед іншого додав висновок судово-економічної експертизи №60 від 22.11.2019 р., складений судовим експертом Перепелюк С.М.

Рішенням ГУ ПФУ в м. Києві, оформленим листом від 17.12.2019 №304607/03, позивачу відмовлено у задоволенні заяви про перерахунок пенсії з мотивів відсутності нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури, у зв`язку з чим позивач знову звернувся до суду з адміністративним позовом.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року у справі №640/7722/20 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене в листі №304607/03 від 17.12.2019 р. про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років, за результатами розгляду його звернення, зареєстрованого за №134372 від 22.11.2019 р., зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду в м. Києві здійснити з 13.12.2019 р. перерахунок та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 без обмеження її граничного розміру, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, без обмеження її розміру, визначеної у довідці прокуратури м. Києва №18/417 від 01.07.2016 р., без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат. В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року у справі №640/7722/20 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії повернуто особі, яка її подала.

З відзиву відповідача та наявних у справі матеріалів пенсійної справи вбачається, що ГУ ПФУ в м. Києві виконано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2019 р. №640/7722/20 та постанову Шостого апеляційної адміністративного суду від 17.08.2020 р. в межах зобов`язальної частини, у зв`язку з чим розмір пенсії ОСОБА_1 з травня 2014 року склав 8027,62 грн., з січня 2016 - 11 012,45 грн.

Позивач також у позовній заяві стверджує, що 20.10.2020 р. отримав листа від відповідача №2600-0302-8/148953, з якої вбачається, що ГУ ПФУ в м. Києві здійснило перерахунок пенсії за вислугу років з розрахунку 90% середнього заробітку, зазначеного у довідках прокуратури м. Києва №18/417 від 01.07.2016 року без обмеження граничним розміром, починаючи з 01.01.2016 року.

Окрім того, 18.12.2020 р. позивач отримав протокол/розпорядження про те, що з 12.11.2020 р. зроблено перерахунок пенсії, виходячи з 90% від заробітку - 55 177,50 грн., що становить 49 459,75 грн. за рішенням суду.

Надалі, 09.10.2020 р. позивач отримав довідку №21/447 в Київській міській прокуратурі про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії.

Відповідно до зазначеної довідки розмір заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за відповідною (прирівняною) посадою старшого прокурора відділу становить 55 177,50 грн.

Із довідкою позивач 20.10.2020 р. звернувся до відповідача для перерахунку пенсії та з 01.10.2020 року, виходячи з матеріалів пенсійної справи, проведено перерахунок пенсії на підставі довідки про розмір заробітної плати №21/447 від 09.10.2020 року, виданої Київською міською прокуратурою.

Разом з тим, як визнається відповідачем при перерахунку пенсія обчислена не з 90%, а з 60% грошового забезпечення, при цьому застосовано обмеження граничним розміром, тому з 01.10.2020 року розмір пенсії позивача склав 17 120,00 грн., а з 01.12.2020 року - 17 169,00 грн.

Із зазначеними нарахуваннями не погоджується позивач, з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

На час призначення позивачу пенсії особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначалися статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 р. №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ).

Згідно з частинами першою, дванадцятою, сімнадцятою статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

У подальшому до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ вносилися зміни Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 р. №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), внаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону №3668-VI з 01.10.2011 стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.

Новий Закон України "Про прокуратуру" №1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ) прийнято 14.10.2014 р.

Частина двадцята статті 86 Закону №1697-VІІ (в первинній редакції) мала такий текст: "Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

Отже, первісна редакція частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ та частина сімнадцята (з 01.10.2011 р. - вісімнадцята) статті 50-1 Закону №1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.

Розділ XII "Прикінцеві положення" Закону №1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у т.ч. стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року. Водночас з 15.07.2015 втратив чинність Закон №1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).

01.01.2015 р. набрав чинності Закон України від 28.12.2014 р. №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №76-VIII), яким, з-поміж іншого, внесено такі зміни:

частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ (діяла до 15.07.2015) викладено в такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України";

частину двадцяту статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року "Про прокуратуру" №1697-VІІ (набрала чинності 15.07.2015 р.) викладено у такій редакції: "20. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

Отже, починаючи з 1 січня 2015 року в Україні:

жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України "Про прокуратуру";

законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України.

Суд установив, що Кабінет Міністрів України впродовж 2015-2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

При цьому, у грудні 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив рішення від 13.12.2019 р. №7-р(II)/2019 та вирішив таке:

визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України;

положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання рішення №7-р(II)/2019:

частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:

"20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

Як вже зазначалося судом вище, неодноразово судовими рішеннями (у справах №752/19837/16-а та №640/7722/20) визнавалося право позивача на перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону №1697-VII, зокрема, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, без обмеження її розміру.

Також суд зазначає, що до 01.10.2020 року пенсія позивачу на виконання зазначених судових рішень нараховувалася саме з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати та без обмеження її розміру.

Разом з тим, після подання позивачем заяви про перерахунок пенсії на підставі довідки №21/447 Київської міської прокуратури від 09.10.2020 року, відповідачем здійснено перерахунок та знов зменшено основний розмір до 60%, не дивлячись на наявність судових рішень, якими визнано право позивача на перерахунок пенсії, виходячи з 90% розміру та без обмеження граничним розміром.

Такі дії відповідач пояснює тим, що станом на сьогодні діє редакція Закону України «Про прокуратуру» №1697-18, якою передбачено, що умови та порядок перерахунок призначених працівникам прокуратури, визначаються Кабінетом Міністрів України.

В частині другій статті 86 Закону України «Про прокуратуру» у чинній редакції визначено, що пенсія призначається у розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної заробітної плати, до якої включаються усі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

З огляду на наведене, відповідач вважає, що відсутні підстави для здійснення позивачу перерахунку у розмірі 90% від заробітної плати.

Такі твердження відповідача суд вважає хибними та ще раз звертає увагу на наявність таких, що набрали законної сили судових рішень у справах №752/19837/16-а та №640/7722/20, якими визнавалося право ОСОБА_1 на перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону №1697-VII, зокрема, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, без обмеження її розміру, та які виконувалися відповідачем.

Останнє судове рішення ухвалено Окружним адміністративним судом міста Києва 30 вересня 2020 року у справі №640/7722/20, при цьому під час розгляду зазначеної справи судом досліджувалися аналогічні доводи відповідача та надавалася їм відповідна оцінка.

У цьому світлі, а також з урахуванням відсутності інших нових обставин, які б давали підстави для іншого застосування відсоткового розміру грошового забезпечення позивача, суду не зрозуміло з яких підстав пенсію позивачу перераховано з 01.10.2020 року з розрахунку 60% від заробітної плати.

Виходячи з такого, суд вважає протиправними дії відповідача щодо зменшення відсоткового розміру пенсійного забезпечення позивача з 90% до 60%.

Також відповідач посилається на статтю 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697, якою передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

В цій частині, суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, згідно з якими, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 грн.

Таким чином, починаючи з 20.12.2016р. відсутня частина сьома статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

За пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI, чітко зазначено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Слід зазначити, що Касаційний адміністративним суд у складі Верховного Суду вже розглядав подібні справи і висловлював правову позицію щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Зокрема, у постанові від 12.11.2019 р. у справі №360/1428/17 Верховний Суд виходив з того, що обмеження граничного розміру пенсії в 2017 році були введені Законом №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Колегія суддів Верховного Суду зазначила, що згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №911-VIII дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються, починаючи з 01 січня 2016 року та не застосовується до пенсій, які призначені до 01 січня 2016 року.

Це означає, що обмеження виплати пенсії максимальним розміром застосовується з 01 січня 2016 року, а пенсії, призначені до 01 січня 2016 року та перевищують встановлений максимум, не можуть бути зменшені.

Як зазначав суд вище, ОСОБА_1 з 01.04.2014 р. перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України "Про прокуратуру" (в редакції 2001 року), відтак, обмеження пенсії граничним розміром не поширюються на позивача, оскільки пенсія йому призначена до 01 січня 2016 року.

Отже, право позивача на перерахунок та отримання пенсії, виходячи з 90% складових заробітної плати та без обмеження граничним розміром підтверджено як нормами чинного законодавства, так і судовими рішеннями, що набрали законної сили.

При цьому варто зазначити, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а законодавчі зміни щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам при реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Засіб юридичного захисту має бути «ефективним», зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому.

Окрім того, відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право на судовий захист та передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у своєму Рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно лише тому, що заявники вважають, начебто, певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

Не поширюють свою дію ці положення й на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних (можливо позасудових) форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 15.12.2015 року у справі №21-5361а15.

Виходячи з такого, суд зазначає, що позивач заявив позовну вимогу про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 05.01.2021 року №930010824341 про перерахунок пенсії із розрахунку 60% від заробітної плати (грошового забезпечення), визначеної у довідці Київської міської прокуратури від 09.10.2020 року за №21/447 та із застосуванням обмеження максимальним розміром пенсії у десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. При цьому в матеріалах справи відсутнє оскаржуване рішення, на відповідний запит суду оскаржуване рішення відповідачем не надано, причин ненадання не повідомлено. Водночас, відповідачем не заперечувалися обставини зменшення позивачу основного розміру пенсії з 90% до 60%, а матеріали пенсійної справи свідчать про нарахування та виплату позивачу пенсії з розрахунку 60%, починаючи з жовтня 2020 року.

За таких обставин суд вбачає за доцільне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в зазначеній частині у найбільш ефективний спосіб, а саме: шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження основного розміру пенсії позивача з 90% до 60%, а також обмеження її максимальним розміром та зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві здійснити з 01.10.2020 року перерахунок та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 , з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, визначеної у довідці №21/447 від 09.10.2020 р., без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.

Також суд вважає передчасною позовну вимогу позивача в частині зобов`язання відповідача здійснити виплату пенсії разово та однією сумою, а також зазначає, що вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача здійснити розрахунок різниці між нарахованою та фактично отриманою пенсією охоплюються іншими позовними вимогами, щодо яких суд вже дійшов висновку про їх задоволення.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень суд може під час ухвалення рішення у справі. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

Тобто зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом, а не обов`язком суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі.

На час ухвалення даного рішення у суду відсутні підстави вважати, що відповідач може ухилитися від виконання судового рішення, тому, з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у даній справі, що не обмежує позивача у можливості звернення із таким питанням у подальшому.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України згідно якої при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись до суду, позивач сплатив 908,00 грн. судового збору згідно квитанції від 04.03.2021 року. Отже, враховуючи результати розгляду справи, відшкодуванню на його користь підлягає сума 454,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 60% від суми заробітної плати та обмеження пенсійних виплат граничним розміром.

3. Зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві здійснити з 01.10.2020 року перерахунок та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, визначеної у довідці №21/447 від 09.10.2020 р., виданої Київською міською прокуратурою, без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири грн 00 коп).

5. В решті позовних вимог, а також у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення відмовити.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , тел. НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368, тел. 0444867794.

Суддя В.І. Келеберда