Рішення № 98335106, 12.07.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2021 р. справа № 520/7777/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у зв`язку з неналежним розглядом звернення ОСОБА_1 на предмет вчинення посадовими особами Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради службової недбалості у зв`язку з відмовою вжити заходів реагування спрямованих на відновлення порушених прав дитини на вільне та безперешкодне спілкування з батьком;

- зобов`язати Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини провести перевірку дотримання законодавства України при здійсненні діяльності Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради на предмет вчинення її посадовими особами службової недбалості у зв`язку з відмовою вжити заходів реагування спрямованих на відновлення порушених прав дитини на вільне та безперешкодне спілкування з кожним із своїх родичів ( батьком).

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказав, що відповідач в порушення Закону України "Про звернення громадян" допустив протиправну бездіяльність щодо невчинення, передбачених Законом України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", дій, спрямованих на належне реагування на усунення порушення прав позивача з боку Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради. Вітдак, з метою відновлення своїх порушених прав на вільне та безперешкодне спілкування з дитиною, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказав, що Секретаріатом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини було розглянуто звернення позивача, відповідно до Закону України "Про звернення громадян", за результатом якого було надано заявнику належну відповідь у встановлений законом строк, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію

У період з 22.06.2021 по 09.07.2021 суддя Горшкова О.О. перебувала у відпустці, тому рішення по справі приймається в перший робочий день - 12.07.2021.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивачем 06.02.2021 було направлено звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в якому останній просив відповідача провести перевірку дотримання законодавства України при здійсненні діяльності Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради на предмет вчинення її посадовими особами службової недбалості у зв`язку з відмовою вжити заходів реагування, спрямованих на відновлення порушених прав дитини на вільне та безперешкодне спілкування з кожним із своїх родичів (батьком). Крім того, заявник просив, у випадку виявлення порушень у діяльності Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради, вжити, належні до компетенції Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, заходи впливу з метою припинення порушення прав малолітньої дитини.

Вказане звернення було отримано суб`єктом владних повноважень 10.02.2021 та зареєстровано за номером Т-2405.3/21, що підтверджується матеріалами справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, 19.02.2021 ОСОБА_1 отримав відповідь на своє звернення від 06.02.2021 №3715.4/Т-2405.3/21/43, відповідно до якого, Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини роз`яснив заявнику, що дія владного суб`єкта не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений, зокрема, кримінальним процесуальним законодавством, а відтак, проінформував заявника про його можливість вирішити його питання, шляхом звернення до слідчого відділу поліції з відповідним клопотанням згідно до статті 220 Кримінального процесуального кодексу України.

Крім того, відповідач також звернув увагу заявника, що діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини доповнює існуючі засоби конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод.

Позивач, вважаючи, що відповідачем повинні були, за наслідком його звернення, вчинитися дії щодо ініцюювання перевірки законної діяльності Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступних мотивів.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений), який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 3 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" встановлено, що метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений, є: захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України; додержання та повага до прав і свобод людини і громадянина суб`єктами, зазначеними у статті 2 цього Закону; запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню; сприяння приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність з Конституцією України, міжнародними стандартами у цій галузі; поліпшення і подальший розвиток міжнародного співробітництва в галузі захисту прав і свобод людини і громадянина; запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод; сприяння правовій інформованості населення та захист конфіденційної інформації про особу.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб. Діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які отримує: за зверненнями громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників; за зверненнями народних депутатів України; за власною ініціативою.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України "Про звернення громадян".

Так, статтею 20 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Разом з тим, частинами другою-пятою статті 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" встановлено особливий порядок розгляду Уповноваженим звернень громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах.

Згідно зі частиною третьою статті 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", при розгляді звернення Уповноважений:

1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина;

2) роз`яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому;

3) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення;

4) відмовляє в розгляді звернення.

Суд наголошує, що Законом України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" не встановлено строку, протягом якого Уповноважений має здійснювати своє провадження.

Механізм здійснення провадження у справах про порушення прав і свобод людини і громадянина врегульовано Порядком здійснення провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, затвердженого наказ Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 12.08.2013 №18/02-13 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 1.4 Порядку, під час провадження кожна дія або рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є обєктивно необхідними для виконання таких дій та прийняття рішень. Критерієм для визначення розумності строків провадження є складність провадження, яка визначається з урахуванням кількості порушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки дій, необхідних для здійснення провадження, тощо.

Згідно пункту 2.1 Порядку, підставами відкриття провадження можуть бути відомості про порушення прав і свобод людини і громадянина, які містяться у: а) зверненнях громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників (повноваження яких оформлені у встановленому законодавством порядку); б) повідомленнях підприємств, установ, організацій, в тому числі і громадських; в) зверненнях народних депутатів;

Згідно пункту 3.6 Порядку, в ході провадження можуть вживатись такі заходи: надання розяснень з питань, наведених у зверненні; здійснення перевірки відомостей, викладених у зверненнях або повідомленнях, шляхом: надсилання запитів до відповідних державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності; виїзд працівника Секретаріату на місце події, відвідування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності; запрошення посадових і службових осіб, громадян України, іноземців та осіб без громадянства для отримання від них усних або письмових пояснень щодо обставин, які перевіряються по справі; ознайомлення з документами, у тому числі тими, що містять інформацію з обмеженим доступом, та отримання їх копій в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, обєднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, органах прокуратури, включаючи справи, які знаходяться в судах; проведення нарад, консультацій з представниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, з питань, що порушені у зверненнях або повідомленнях; звернення до суду із заявою про захист прав і свобод людини і громадянина, у випадках та в порядку, встановлених законодавством; участь у судовому процесі у випадках та порядку, встановлених законодавством; проведення перевірок діяльності органів державної влади, підприємств, установ, організацій, з отриманням результатів експертиз і підготовкою відповідних висновків; здійснення моніторингових візитів до місць несвободи, в тому числі відвідування без попереднього повідомлення про час і мету.

Відповідно до пункту 6.1 Порядку, провадження завершується шляхом надання остаточної відповіді авторові звернення за результатами зясування обставин справи після вжиття передбачених Законом України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" заходів, спрямованих на запобігання порушенням прав і свобод людини або сприяння їх поновленню.

Відтак, суд, аналізуючи надану відповідь позивачу, зазначає, що Уповноважений Верховної Ради України з прав людини наділений правом самостійно, на власний розсуд обирати найбільш ефективний спосіб захисту законних прав заявника.

Таким ефективним засобом в даному випадку, владний суб`єкт обрав саме роз`яснення заходів, які може вчинити особа, яка подала звернення Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини.

Крім того, захід реагування, визначений ОСОБА_1 у зверненні від 06.02.2021 та на якому він в подальшому наполягає у позовних вимогах, який полягає саме у ініціюванні відповідачем перевірки дотримання законодавства України при здійсненні діяльності Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради на предмет вчинення її посадовими особами службової недбалості, не знаходить свого підтвердження зважаючи на наступні обставини.

По-перше, відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону №776, в якій законодавцем перелічено вичерпний перелік заходів, які за наслідком розгляду звернення Уповноважений Верховної Ради України зобов`язаний вчинити, відсутній такий захід, як проведення перевірки дотримання законодавства України при здійсненні діяльності суб`єктами владних повноважень.

По-друге, як вбачається зі змісту звернення від 06.02.2021, його предметом виступають відносини у сфері, які регулюються Сімейним кодексом України, а саме визначення порядку та умов спілкування заявка зі своїм малолітнього сина - ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 19 Сімейного кодексу України участь органу опіки та піклування є обов`язковою при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання недійсним. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Статтею 159 Сімейного кодексу України передбачено, що спори щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, визначення способу участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), а також у разі ухилення від виконання рішення органу опіки та піклування, прийнятого за заявою матері, батька дитини у порядку, передбаченою статтею 158 цього Кодексу - вирішуються судом.

Таким чином, законодавство України чітко регламентує, що питання визначення місця проживання дитини, участі одного з батьків у вихованні дитини у позасудовому порядку вирішується органом опіки та піклування. Наведені норми сімейного законодавства України дають можливість стверджувати, що Уповноважений Верховної Ради України з прав людини не має повноважень визначати місце проживання дитини, втручатись у вирішення спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, або будь-яким чином впливати на цю процедуру в межах здійснення парламентського контролю за додержанням прав та свобод людини і громадянина відповідно до статті 101 Конституції України.

З огляду на вищезазначені норми сімейного законодавства, суд доходить висновку, що Уповноважений Верховної Ради України з прав людини позбавлений можливості надати правову оцінку висновку органу опіки та піклування з питань визначення місця проживання дитини та втручатись у вирішення спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї. Таку оцінку повинен надавати суд, до виключної компетенції якого належить вирішення спірних питань з цього приводу.

Як уже зазначалося, Сімейний кодекс України, як спеціальний нормативно-правовий акт, який регламентує порядок визначення місця проживання дитини, участі у вихованні дитини - не містить правових положень, які передбачали б втручання у цей порядок Уповноваженого.

Натомість, відповідачем, під час розгляду звернення встановлено, що ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів і призначено дану справу до розгляду.

Також, відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У статті 12 Закону №393 зазначено, що його дія не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, про захист економічної конкуренції, законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексом адміністративного судочинства України та законами України "Про засади запобігання і протидії корупції" та "Про виконавче провадження". Уповноважений Верховної Ради України з прав людини не розглядає тих звернень, які розглядаються судами.

Враховуючи те, що відповідачем належним чином та у встановлений Законами України "Про звернення громадян" та "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" строк було розглянуто звернення ОСОБА_1 від 06.02.2021 та надано змістовну, обґрунтовану та в межах його компетенції відповідь, суд не знаходить підстав для підтвердження наявності протиправної бездіяльності владного суб`єкта при наданні оспорюваної відповіді.

З урахуванням вищевикладеного, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, як в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача, так і в частині позовних вимог щодо зобов`язання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини провести перевірку дотримання законодавства України при здійсненні діяльності Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради на предмет вчинення її посадовими особами службової недбалості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Горшкова