Рішення № 98334422, 06.07.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 липня 2021 року м. Рівне №460/9499/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді О.М. Дудар, за участю секретаря судового засідання А.М. Юрчук, сторін та інших осіб, які беруть участь у справі

позивача: представник Павлюк І.А.,

відповідача: представник Білик М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення.

Позивач просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 19.05.2020 №0093835305 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування зарахована на єдиний казначейський рахунок, а помилкове визначення у платіжному доручені номера рахунку не є достатньою підставою для висновку про несплату (несвоєчасну сплату) єдиного внеску у визначений строк.

Ухвалою суду від 28.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 26.01.2021, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачем (у встановлений судом строк) подано до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким позивач пропустив строк звернення до суду, а тому позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Ухвалою суду від 26.01.2021 залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 10.02.2021 продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 09.03.2021.

Ухвалою суду від 09.03.2021 розгляд справи відкладено на 01.04.2021 за клопотанням представника позивача.

Судове засідання 01.04.2021 відкладено на 27.04.2021 за клопотанням представника позивача.

27.04.2021 судове засідання у справі не відбулось у зв`язку тимчасовою непрацездатністю головуючої судді. Ухвалою суду від 11.05.2021 судове засідання відкладено на 15.06.2021.

Відповідно до розпорядження Рівненського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 №80 призначено автоматизований розподіл справи №460/9499/20 у зв`язку із перебуванням судді Жуковської Л.А. у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2021 головуючим суддею у справі визначено суддю Дудар О.М.

Ухвалою суду від 01.06.2021 справу прийнято до розгляду та вирішено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 15.06.2021.

У судовому засіданні 15.06.2021 оголошено перерву до 06.07.2021 за клопотанням представника позивача.

У судовому засіданні 06.07.2021 судом винесено ухвалу про поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду та закінчено розгляд справи ухваленням рішення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю та пояснила суду, що позивачем не заперечується факт помилкової сплати єдиного внеску на рахунок № НОМЕР_1 замість рахунку № НОМЕР_2 . Вказала, що сплачені кошти акумульовані на єдиному казначейському рахунку, який відкриває ДФС для сплати платежів з єдиному внеску.

Зауважила, що єдиний внесок позивачем сплачено 08.02.2019, тоді як граничним днем сплати єдиного внеску було 09.02.2019.

З покликанням на ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" зазначала, що штрафні санкції застосовуються у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахунку) єдиного внеску, а не у випадку сплачених сум єдиного внеску на невідповідний код платежу.

Просила позовну вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила.

Суду пояснила, що позивачем не було перераховано єдиний внесок на відповідний рахунок у визначені строки. Відповідно до позивача застосовано штрафні санкції та пеню у розмірі, встановленому Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Просила в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши представників сторін, дослідивши у судовому засіданні долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) з 11.09.2012 зареєстрований, як фізична особа – підприємець, номер запису: 25970000000001972, перебуває на обліку як платник податку у контролюючому органі з 13.09.2016. Основним видом економічної діяльності підприємця за КВЕД є 46.36 Оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами.

Позивачем 08.02.2018 на рахунок № НОМЕР_1 сплачено єдиний соціальний внесок за результатами річного декларування за 2018 рік. Вказані обставини підтверджуються платіжним дорученням №3499 від 08.02.2019 (а.с.6).

04.10.2019 Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято рішення №0030865305 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 19007,7грн та нараховано пеню – 2827,22грн (а.с.7).

Вважаючи вказане рішення протиправним позивач 15.10.2019 звернувся до Державної податкової служби України з скаргою (а.а.с.8-10).

Державна податкова служба України 15.11.2019 прийняла рішення за результатами розгляду скарги за №9554/6/99-00-08-06-01, згідно з яким рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 04.10.2019 №0030865305 скасовано та вважається відкликаним з дня прийняття даного рішення. Зобов`язано Головне управління ДПС у Рівненській області винести і направити нове рішення з урахуванням вищевикладеного, відповідно до вимог чинного законодавства (а.а.с.12-14).

19.05.2020 Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято рішення №0093825305 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 19007,70грн та нараховано пеню – 1045,42грн (а.с.15).

Позивач 27.05.2020 звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою, в якій просив скасувати рішення від 19.05.2020 №0093825305 (а.с.17-19).

17.06.2020 Державною податковою службою України прийнято рішення за результатами розгляду скарги №19418/6/99-00-06-03-02-06, згідно з яким питання, порушене у скарзі від 27.05.2020 №б/н, є фактично повторним та вже вирішеним по суті, тому скарга не підлягає розгляду Державною податковою службою України (а.с.20).

Вважаючи рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 19.05.2020 №0093825305 протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору єдиного податку з фізичних осіб, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Податковим кодексом України.

Пунктом 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, та інше.

У силу вимог Податкового кодексу України, податки та збори, в т.ч. єдиний податок, сплачуються шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), як зазначено в його преамбулі, є нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п.1 ч. 2 ст.6 Закону №2464-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 1 частини 10 статті 9 Закону №2464-VI встановлено, що днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу або на єдиний рахунок - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на вказані рахунки.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч.11 ст.9 Закону №2464-VI ).

Відповідно до ч.10, п.2 ч.11 ст.25 Закону №2464-VI, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно з ч.ч.4, 5 ст.45 Бюджетного кодексу України, податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Абзацом 2 розділу 1 "Загальні положення" Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 №22, зареєстровано Міністерстві юстиції України 18.07.2002 за №594/6882 (далі – Положення №22), визначено, що Єдиний казначейський рахунок (далі - ЄКР) - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України (далі - СЕП).

Згідно з п.2.1 розділу 2 "Структура єдиного казначейського рахунку" Положення №22, ЄКР консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Абзацом 1 розділу 3 "Інші положення" Положення №22 визначено, що функціонування ЄКР забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів; зарахування податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших надходжень, передбачених законодавством, до державного та місцевих бюджетів.

Пунктом 22.4 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 №2346-ІІІ визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу для платника вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Судом встановлено, що фізична особа – підприємець ОСОБА_1 08.02.2019, тобто у строк встановлений законом, здійснив оплату єдиного внеску за результатами річного декларування за 2018 рік в сумі 109411,90грн, проте помилково у платіжному дорученні зазначив рахунок № НОМЕР_1 замість рахунку № НОМЕР_2 .

Сторонами визнано, що відразу після виявлення помилки позивачем самостійно вживалися заходи для усунення помилки, а саме: 22.02.2019 було подано заяву про перерахування помилково сплачених коштів. Вказані обставини також підтверджуються рішенням Державної податкової служби України за результатами розгляду скарги від 15.11.2019 №9554/6/99-00-08-06-01.

Таким чином, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 вчинялися дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до Державного бюджету у встановлений чинним законодавством строк.

Помилкове ж зазначення неправильного рахунку отримувача коштів не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми податку у визначений законом строк, а відтак i для висновку про наявність у контролюючого органу підстав для застосування штрафу та нарахування пені.

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.08.2018 у справі №813/2487/17 та від 10.04.2020 у справі №821/844/17, які суд застосовує в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.

У сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не було доведено та надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного соціального внеску та нарахування пені, тоді як судом встановлено та підтверджено належними доказами, що єдиний соціальний внесок позивачем було сплачено вчасно та в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не обґрунтував обставини щодо правомірності прийнятого ним рішення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Суд дійшов висновку, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення повністю.

Згідно з ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Отже, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 840,80грн, сплачений згідно з платіжним дорученням від 29.07.2020 №6572 (а.с.5).

Щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 КАС України).

За змістом частини 3 статті 134 КАС України для цілей судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають сплаті в порядку компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правничої допомоги.

Згідно з ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частини 6, 7 статті 134 КАС України передбачають, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, визначаючи суму, що належать до відшкодування позивачу, суд застосовує критерій реальності витрат на правничу допомогу адвоката (встановлення її дійсності та необхідності), а також критерій розумності розміру цих витрат, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Саме ці критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи компенсацію судових витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у п.268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (East/West Alliance Limited v. Ukraine) від 23 січня 2014 року (заява №19336/04) Європейський суд зазначив: "Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п.30, ECHR 1999).

Підстави та порядок укладення договору про надання правової допомоги, а також порядок обчислення гонорару врегульовано розділом ІV Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VІ (далі - Закон №5076-VІ).

Зокрема, ст.30 Закону №5076-VІ передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених норм КАС України та Закону №5076-VІ дозволяє дійти висновку про те, що витрати на професійну правничу допомогу стягуються на користь позивача за умови їх підтвердження:

1) договором про надання правової допомоги;

2) документами щодо фактичного надання такої допомоги з документальним описом послуг (робіт), наданих (виконаних) адвокатом;

3) документами, що підтверджують оплату наданих адвокатом послуг.

Судом встановлено, що правову допомогу позивачу у даній справі надавала адвокат Павлюк І.А. згідно з ордером від 15.12.2020 серії ВК №1014167, виданим Адвокатським бюро "Павлюк Ірини" (а.с.21).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 10.12.2020, акт приймання- передачі послуг по наданні правничої допомоги до договору про надання про надання правничої допомоги адвокатом №б/н від 10.12.2020, квитанцію від 17.12.2020 (а.а.с.23-27).

Загальна сума гонорару адвоката згідно з актом приймання-передачі послуг від 17.12.2020 складає 4000,00грн.

З огляду на викладене, з урахуванням складності справи та наданих позивачем доказів понесення витрат на правничу допомогу, суд вважає цілком обґрунтованою вартість послуг адвоката, які є співмірними з наданими адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відповідно до умов договору про надання правничої допомоги від 10.12.2020.

Враховуючи викладене, суд, виходячи з критерію реальності, співмірності, об`єктивності та розумності розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про стягнення таких витрат у сумі 4000,00грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 19 травня 2020 року №0093825305 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, Головного управління ДПС у Рівненській області, судові витрати у сумі 4840,80грн (з них: 840,80грн - судовий збір, 4000,00грн - витрати на правничу допомогу).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12 липня 2021 року.

Суддя О.М. Дудар