Рішення № 98334058, 14.07.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13805/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

при секретарі: Сердюк І.С.

сторін:

позивач: ОСОБА_1 (представник за ордером)

відповідач: Александров О.І. (в порядку самопредставництва)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Державної служби морського та річкового транспорту України (03111, м. Київ, вул. Преображенська, 25; код ЄДРПОУ 41886120), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення №173-к від 07.05.2020р., поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням проведених виплат, -

На підставі ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05 липня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Державної служби морського та річкового транспорту України, в якій позивач, уточнивши позовні вимоги, просить:

визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби морського та річкового транспорту України «Про звільнення ОСОБА_2 » №173-к від 07.05.2020р.;

поновити ОСОБА_2 на посаді начальника Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України;

стягнути з Державної служби морського та річкового транспорту України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом Державної служби морського та річкового транспорту України «Про звільнення ОСОБА_2 » №173-к від 07.05.2020р. позивача звільнено з посади начальника Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України з порушенням вимог Конституції України, Закону України «Про державну службу», КЗпП України. Зокрема, про наявність рішення про звільнення останній дізнався випадково від колег, жодного документального підтвердження керівництва до теперішнього часу не отримував, трудову книжку відповідно до вимог КЗпП України позивачем отримано не було; не запропоновано позивачу жодної іншої альтернативної посади (вакансії), в зв`язку з чим допущено порушення права позивача на працю.

Від Державної служби морського та річкового транспорту України надійшов відзив на позовну заяву (вх. №ЕП/2955/21 від 03.02.2021р., №5920/21 від 08.02.2021р.), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що з урахуванням приписів ст.9-1 Закону України «Про державну службу», Порядку фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1042 від 11.12.2019р., позивачу доведено попередження №11від 09.04.2020р. про припинення державної служби відповідно до п.1 ч.1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» та про наступне звільнення у зв`язку із скороченням посади начальника управління Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління, у зв`язку із введенням в дію з 01.04.2020р. структури та штатного розпису Морської адміністрації на 2020 р., відповідно до наказів до Державної служби морського та річкового транспорту України № 74 від 31.03.2020р. «Про введення в дію структури Державної служби морського та річкового транспорту України» № 75 від 01.04.2020р. «Про введення в дію штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України на 2020 рік». З урахуванням роз`яснень Національного агентства з питань державної служби №86 р/з від 20.02.2020р., у випадку скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації органу, пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком. Відповідач вважає безпідставними доводи позивача про недотримання при звільненні приписів КЗпП України, оскільки з урахуванням ч.3 ст. 5 Закону України «Про державну службу» дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. В даному випадку звільнення позивача відбулось з підстав, передбачених ст. 87 Закону України «Про державну службу», що врегульовано безпосередньо Законом.

15.03.2021 р. (вх. №12640/21) від Державної служби морського та річкового транспорту України надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою від 14.12.2020р. позов залишено без руху; надано позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

Ухвалою від 11.01.2021р. поновлено строк звернення до суду, відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

Ухвалою від 10.03.2021р. призначено проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання; Зобов`язати Державну службу морського та річкового транспорту України надати до суду письмові докази по справі; призначено підготовче засідання по справі на 01.04.2021 р.

Ухвалою від 01.04.2021 р., яку занесено до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 ; підготовче засідання відкладено на 19.04.2021р.

Ухвалою суду від 19.04.2021р. продовжено строк підготовчого провадження по справі на тридцять днів; відкладено підготовче засідання по справі на 18.05.2021 р.

Ухвалою суду від 18.05.2021 р., яка занесена до протоколу засідання, підготовче засідання відкладено на 27.05.2021р.

Ухвалою суду від 27.05.2021р., яка занесена до протоколу засідання, підготовче засідання відкладено на 09.06.2021р.

Ухвалою суду від 09.06.2021р., яка занесена до протоколу засідання, підготовче провадження в адміністративній справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 05.07.2021р.

До судового засідання 05.07.2021 р. з`явилися представники позивача та відповідача. Третя особа до судового засідання не з`явилась, явку представника не забезпечила, про дату час та місце судового розгляду повідомлялась належним чином та завчасно.

Згідно ч. 1ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Наказом Державної служби морського та річкового транспорту України № 12-к від 10.01.2019р. ОСОБА_2 призначено на посаду начальника Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України (т.1, а.с. 18).

Наказом Державної служби морського та річкового транспорту України №173-к від 07.05.2020р. «Про звільнення ОСОБА_2 » звільнено ОСОБА_2 , начальника Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління, із займаної посади 15.05.2020р. у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису, відповідно до п.1 ч.1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» (т.1, а.с. 66).

Підставою для прийняття вказаного наказу зазначено: накази Морської адміністрації № 74 від 31.03.2020р. «Про введення в дію структури Державної служби морського та річкового транспорту України», № 75 від 01.04.2020р. «Про введення в дію штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України на 2020 рік», попередження про припинення державної служби ОСОБА_2 .

Наказом Державної служби морського та річкового транспорту України №223-к від 18.05.2020р. «Про внесення змін до наказу Державної служби морського та річкового транспорту України від 07.05.2020 № 173-к» у п. 1 наказу Державної служби морського та річкового транспорту України №173-к від 07.05.2020р. «Про звільнення « ОСОБА_2 » слова та цифри « 15 травня 2020 року» замінено словами та цифрами « 18 травня 2020 року» (т.1, а.с. 67).

Позивач, не погоджуючись зі звільненням згідно наказу Державної служби морського та річкового транспорту України №173-к від 07.05.2020р., звернувся до суду з цим позовом.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Таким чином, суд з`ясовує, чи використане повноваження, надане суб`єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Положеннями ч.2 ст.38 Конституції України передбачено, що громадянам гарантовано рівне право доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Згідно ч.1 ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Частиною шостою зазначеної статті Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначено в Законі України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII , в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно ч.1 ст.3 Закону № 889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Частинами 1-3 ст. 5 Закону № 889-VIII передбачено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Положеннями п.4 ч.1 ст.83 Закону № 889-VIII передбачено, що державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).

У відповідності до вимог п.1 ч.1 та ч.3 ст.87 Закону № 889-VIII (в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин) підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу. Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Суд зазначає, що наказ про звільнення повинен обов`язково містити підставу звільнення з нормативним посиланням, тобто роботодавець повинен зазначити як причину, так і підставу звільнення з посиланням на назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно-правового акту на підставі якого проводиться звільнення працівника.

Як вбачається зі змісту наказу №173-к від 07.05.2020р., останній містить посилання на накази Морської адміністрації № 74 від 31.03.2020р. «Про введення в дію структури Державної служби морського та річкового транспорту України» № 75 від 01.04.2020р. «Про введення в дію штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України на 2020 рік», попередження про припинення державної служби ОСОБА_2 від 09.04.2020р. № 11.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, наказом Державної служби морського та річкового транспорту України №79 від 25.02.2019р. «Про введення в дію штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України на 2019 рік» введено в дію з 01.01.2019р. штатний розпис Державної служби морського та річкового транспорту України (т.1, а.с. 151-159).

Наказом Державної служби морського та річкового транспорту України №73 від 26.03.2020р. «Про введення в дію штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України на 2020 рік зі штатною чисельністю 226 осіб» введено в дію з 01.01.2020р. штатний розпис Державної служби морського та річкового транспорту України (т.1, а.с. 142-150).

Наказом Державної служби морського та річкового транспорту України №255 від 02.10.2020р. «Про введення в дію структури Державної служби морського та річкового транспорту України» (далі - наказ №255) введено в дію з 02.10.2020р. структуру Державної служби морського та річкового транспорту України. Наказ Державної служби морського та річкового транспорту України №74 від 31.03.2020р. «Про введення в дію структури Державної служби морського та річкового транспорту України» втратив чинність.

Наказом Державної служби морського та річкового транспорту України №75 від 01.04.2020р. «Про введення в дію штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України на 2020 рік» введено в дію з 01.04.2020р. штатний розпис Державної служби морського та річкового транспорту України.

Так, відповідно до штатного розпису на 2019 рік, затвердженого наказом Державної служби морського та річкового транспорту України №79 від 25.02.2019р., затверджений штатний розпис Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління у кількості 21 посада, з яких, начальник управління - одна посада, чотири відділи та чотири посади начальників відділів відповідно, а саме: відділ державного контролю ( нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Херсонському морському порту, відділ контролю ( нагляду) за безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті в Скадовському морському порту, відділ контролю ( нагляду) за безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті в Бердянському морському порту, відділ державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Маріупольському морському порту.

Також в структурі Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління міститься чотири посади «Капітан морського порту», які є одночасно або заступником начальника управління (відділ державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Херсонському морському порту та відділ державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Маріупольському морському порту) або начальником відділу (відділ контролю ( нагляду) за безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті в Скадовському морському порту, відділ контролю ( нагляду) за безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті в Бердянському морському порту).

Відповідно до штатного розпису на 2020 рік, затвердженого наказом Державної служби морського та річкового транспорту України №73 від 26.03.2020р., затверджений штатний розпис Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління у кількості 22 посади, з яких: начальник управління - одна посада, чотири відділи та чотири посади начальників відділів відповідно, а саме: відділ державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Херсонському морському порту, відділ контролю (нагляду) за безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті в Скадовському морському порту, відділ контролю ( нагляду) за безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті в Бердянському морському порту, відділ державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Маріупольському морському порту.

Також в структурі Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління міститься чотири посади «Капітан морського порту», які є одночасно або заступником начальника управління (відділ державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Херсонському морському порту та відділ державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Маріупольському морському порту) або начальником відділу (відділ контролю ( нагляду) за безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті в Скадовському морському порту, відділ контролю ( нагляду) за безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті в Бердянському морському порту).

Штатні розписи, які затверджені наказами Державної служби морського та річкового транспорту України №79 від 25.02.2019р., №73 від 26.03.2020р. є тотожними та відображають однакові функціональні завдання та повноваження, якими наділено Чорноморсько-Азовське міжрегіональне управління.

Відповідно до штатного розпису на 2020 рік, затвердженого наказом Державної служби морського та річкового транспорту України №75 від 01.04.2020р., затверджений штатний розпис Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління у кількості 64 посади, з яких, начальник управління - одна посада, два відділи, а саме: відділ державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті, відділ надання адміністративних послуг, один сектор - сектор забезпечення діяльності управління.

Однак, в структурі Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління, затвердженого наказом Державної служби морського та річкового транспорту України №79 від 25.02.2019р., відсутні такі посади як «Капітан морського порту», оскільки відповідно до наказу Державної служби морського та річкового транспорту України №79 від 25.02.2019р. в штатному розписі Державної служби морського та річкового транспорту України утворювалось Управління (служба) капітана Херсонського морського порту, Управління (служба) капітана Скадовського морського порту, Управління (служба) капітана Бердянського морського порту, Управління (служба) капітана Маріупольського морського порту.

Наказом Міністерства інфраструктури України №190 від 27.03.2013р. передбачено, що Капітан морського порту керує службою капітана морського порту (далі - Служба), яка входить до складу Державної служби морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація). Капітан морського порту призначається на посаду та звільняється з посади відповідно до Закону України «Про державну службу». Капітан морського порту підпорядковується Голові Морської адміністрації.

Капітан морського порту під час здійснення своїх повноважень керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Мінінфраструктури, іншими нормативно-правовими актами, наказами Морської адміністрації та цим Положенням.

Служба є самостійним структурним підрозділом Морської адміністрації, що забезпечує державний нагляд (контроль) за безпекою мореплавства, в тому числі у морських терміналах, розташованих у межах територій та акваторій, відокремлених від основної території та акваторії відповідного морського порту, відповідно до статті 75 Кодексу торговельного мореплавства України.

З урахуванням наведеного, Державною службою морського та річкового транспорту України впорядковано свою діяльність шляхом здійснення прямого підпорядкування служби капітанів портів Голові Морської адміністрації, забравши ці повноваження та функціональні обов`язки у Чорноморсько- Азовського міжрегіонального управління.

Таким чином, у спірних правовідносинах відбулось скорочення посади начальника Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України, яку обіймав позивач, внаслідок зміни структури і штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України без скорочення чисельності державних службовців.

Згідно ч.3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Суб`єкт призначення приймає рішення про припинення державної служби з підстав, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, у п`ятиденний строк з дня настання або встановлення відповідного факту.

Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

Судом встановлено, що позивач 14.04.2020р. ознайомився з попередженням про припинення державної служби №11 від 09.04.2020р., що підтверджується його особистим підписом (т.1, а.с. 58).

З урахуванням наведеного, враховуючи що позивача звільнено 18.05.2020р., вимоги ч.3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» щодо попередження державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів відповідачем не порушено.

При цьому, суд враховує, що на час прийняття наказу №173-к від 07.05.2020р. про звільнення позивача діяла редакція ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу», якою визначалось, що суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності), тобто не встановлювалось обов`язку щодо пропонування вакантних посад.

02.02.2020 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України від 12 грудня 2019 року №378-IX, яким внесено зміни до Кодексу законів про працю України та викладено його у новій редакції.

Зокрема, відповідно до ч. 6 ст. 49-2 Кодексу законів про працю України вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

При цьому, Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14 січня 2020 року №440-ІХ внесені аналогічні зміни в Закон України «Про державну службу», який набрав чинності 13 лютого 2020 року.

Отже, після внесення Законом України від 14 січня 2020 року №440-IX змін у Закон України «Про державну службу», норми частини 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України в частині обов`язку власника або уповноваженого ним органу запропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації на державних службовців не поширюються.

Суд зазначає, що трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/202 зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначено основні трудові права працівників.

Однак, суд наголошує, що положеннями ч.3 ст. 5 Закону України «Про державну службу» визначено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців в частині відносин, не врегульованих цим законом.

Оскільки положеннями спеціального законодавства, а саме нормами Закону України «Про державну службу», на час прийняття оскаржуваного наказу було врегульовано процедуру звільнення державного службовця у зв`язку із скороченням посади внаслідок зміни структури і штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, то суд дійшов висновку про те, що в даному випадку саме норми спеціального законодавства підлягають застосуванню.

При цьому, норми ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» не скасовувались та неконституційними не визнавались, а відтак немає підстав вважати, що відповідач діяв неправомірно, не запропонувавши позивачу будь-яку іншу рівнозначну посаду, оскільки це є правом державного органу, а не обов`язком.

Так, підставою для звільнення позивача із займаної посади, як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу, є скорочення посади начальника Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України, яку обіймав позивач, внаслідок зміни структури і штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України без скорочення чисельності державних службовців на підставі наказів Морської адміністрації № 74 від 31.03.2020р. «Про введення в дію структури Державної служби морського та річкового транспорту України», № 75 від 01.04.2020р. «Про введення в дію штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України на 2020 рік».

Суд зазначає, що доказів скасування наказів Державної служби морського та річкового транспорту України № 74 від 31.03.2020р. «Про введення в дію структури Державної служби морського та річкового транспорту України», № 75 від 01.04.2020р. «Про введення в дію штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України на 2020 рік» до суду не надано, факту наявності таких обставин учасниками справи до доводилось та судом не встановлено.

При цьому суд зазначає, що оцінку правомірності здійснення скорочення посади начальника Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України, яку обіймав позивач, внаслідок зміни структури і штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України в рамках даної справи суд не надає, оскільки вказане питання не є предметом розгляду даної справи.

Згідно ч. 5 ст. 87 Закону України «Про державну службу» наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

У такому випадку оформлення і видача трудової книжки, а також розрахунок при звільненні проводяться протягом семи днів з дня звільнення.

Суд враховує, що у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_2 у період з 13.05.2020р. по 15.05.2020р. наказом Державної служби морського та річкового транспорту України №223-к від 18.05.2020р. «Про внесення змін до наказу Державної служби морського та річкового транспорту України від 07.05.2020 № 173-к» у п. 1 наказу Державної служби морського та річкового транспорту України №173-к від 07.05.2020р. «Про звільнення « ОСОБА_2 » слова та цифри « 15 травня 2020 року» замінено словами та цифрами « 18 травня 2020 року» (т.1, а.с. 67).

Таким чином, вимоги ч. 5 ст. 87 Закону України «Про державну службу» відповідачем дотримано. Наказ Державної служби морського та річкового транспорту України №223-к від 18.05.2020р. «Про внесення змін до наказу Державної служби морського та річкового транспорту України від 07.05.2020 № 173-к» є чинним та, в тому числі в межах даного спору, не є предметом оскарження та судового розгляду.

Згідно ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Доводи позивача щодо оскарження в судовому порядку та скасування наказу Морської адміністрації №49 від 17.02.2020р. про відсторонення ОСОБА_2 від посади на час проведення службового розслідування у контексті спірних правовідносин є безпідставними та не стосуються предмета спору, оскільки ані зазначений наказ, ані висновок за результатами службового розслідування не було покладено в основу прийняття оскаржуваного наказу.

Таким чином, при прийнятті наказу Державної служби морського та річкового транспорту України «Про звільнення ОСОБА_2 » №173-к від 07.05.2020р. відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, в зв`язку з чим вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивача №173-к від 07.05.2020р. є необґрунтованими, безпідставними та задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги щодо поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу є похідними вимогами від вимог про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, а тому задоволенню відповідно не підлягають.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні позову, приписи п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», правові підстави для стягнення з відповідача судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Державної служби морського та річкового транспорту України (03111, м. Київ, вул. Преображенська, 25; код ЄДРПОУ 41886120), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення №173-к від 07.05.2020р., поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням проведених виплат, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений с трок обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 14.07.2021 р.

Суддя: Г.П. Самойлюк