Рішення № 98333912, 12.07.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7415/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа без самостійних вимог – Таїровська селищна рада Овідіопольського району Одеської області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

06.05.2021 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа без самостійних вимог – Таїровська селищна рада Овідіопольського району Одеської області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 16.12.2020 року під №81-ОТГ в частині передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5123755800:01:003:5142 до комунальної власності;

- визнати протиправним і скасувати рішення у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 29.12.2020 року №1279-УБД;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області затвердити громадянину України ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,1008 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123755800:01:003:5142 та передати зазначену земельну ділянку у власність в межах норми безкоштовної приватизації.

В обґрунтування позовних вимог позивач, з посиланням на фактичні обставини справи, зазначає, що на його замовлення проект землеустрою розроблено та погоджено за принципом мовчазної згоди, через систему екстериторіальності дiлянку внесли в ДЗК. Так, вказує позивач, ним отримано кадастровий номер 5123755800:01:003:5142.

За вказаних обставин, на думку позивача, відповідач не має права йому відмовляти в затвердженні проекту землевідведення, оскільки у нього відсутній адміністративний розсуд в даному питанні (заключна стадія затвердження проекту), також повноваження не є дискреційними. Судова практика в цьому напрямку є усталеною.

Далі, вказує позивач, ним поштою надіслана заява на затвердження проекту землеустрою через Центр надання Адміністративних послуг, заява отримана Центром адмінпослуг 15.12.2020 року та передана Головному управлінню Держгеокадастру в Одеській області.

Як стверджує позивач, він має пріоритет перед іншими громадянами, оскільки перший звернувся за наданням дозволу, має розроблений та погоджений проект землевідведення, ним сплачені немалі кошти за розробку проекту землевідведення, існують також витрати часу, переїзди, а також має кадастровий номер 5123755800:01:003:5142.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що заява про затвердження ним подана 11.12.2020 року, та 15.12.2020 року вже отримана відповідачем. Отже, на думку позивача, відповідач мав обов`язок затвердити йому проект землеустрою та передати цю земельну ділянку у межах норми безкоштовної передачі, як учаснику ATO.

У позові вказано, що відповідачем при передачі земельної ділянки у комунальну власність громади порушено норми чинного законодавства, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 року.

Як стверджує позивач, ОСОБА_1 , виконавши всi вимоги законодавства, правомірно очікував і очікує на прийняття наказу про затвердження проекту землеустрою, оскільки виконав всі дії, які для цього необхідні, а саме: вишукана вільна земельна ділянка, вивчено її цільове призначення, написана заява про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, замовлено, розроблено та погоджено проект землеустрою, ділянку внесено в систему ДЗК та отримано кадастровий номер.

Порушення уповноваженим органом правомірного очікування особи щодо належного оформлення права власності на земельну ділянку, на думку позивача, підлягає захисту судом.

Також, позивач вказує, що передача земель з державної власності в комунальну допускається лише шляхом проведення інвентаризації земель. На його земельну ділянку ніякої інвентаризації не робилося, зазначена ділянка сформована позивачем на підставі його проекту землеустрою, за який ним сплачені чималі кошти, який погоджено та внесено в систему ДЗК саме позивачем. Відповідач передає земельну ділянку - знаючи, що у позивача є дозвіл на розробку проекту землеустрою та є погодження проекту, а також - є кадастровий номер.

Ухвалою суду від 11.05.2021 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа без самостійних вимог – Таїровська селищна рада Овідіопольського району Одеської області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії і відкрито провадження в адміністративній справі.

17.05.2021 року (вх.№24701/21) від позивача надійшла заява разом із додатками.

19.05.2021 року (вх.№25253/21, вх.№25254/21, 25260/21) від позивача надійшли заяви разом із додатками.

08.06.2021 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що Головне управління вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. На адресу Головного управління надійшла заява позивача від 11.12.2020 (зареєстровано 21.12.2020 за вх. № O-22257/0/36-20) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передання безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,1008 га з кадастровим номером 5123755800:01:003:5142 для ведення садівництва на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту). За результатами розгляду заяви, Головним управлінням наказом вiд 29.12.2020 № 1279-УБД, відмовлено позивачу у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки, з підстав передання бажаної до відведення Позивачем земельної ділянки у комунальну власність. Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, земельна ділянка площею 0,1008 га, з кадастровим номером 5123755800:01:003:5142 включена до наказу Головного управління від 16.12.2020 № 81-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність». З огляду на ненаведення позивачем аргументів на переконання необхідності скасування вищезазначених наказів, Головне управління не вбачає підстав для задоволення вказаних вимог позивача.

У відзиві вказано, що Головне управління з 27.05.2021 не є розпорядником бажаної до відведення позивачем земельної ділянки, вказана позовна вимога не підлягає задоволенню.

Зважаючи на вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

08.06.2021 року (вх.№2960/21) від представника відповідача до суду надійшло клопотання про заміну відповідача по справі.

14.06.2021 року (вх.№ЕП/16069/21) та 17.06.2021 року (вх.№317600/12) від позивача надійшла заява, в якій ОСОБА_1 просить суд не приймати відзив, як такий, який прийнято поза строку, який встановлено судом та не приймати заяву про заміну відповідача, оскільки ця заява подана також з пропуском строку, оскільки через місяць після відкриття провадження.

05.07.2021 року (вх.№ЕП/18134/21) від представника третьої особи до суду надійшли письмові пояснення.

Ухвалою суду від 13.07.2021 року судом відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про заміну відповідача по справі.

Станом на дату вирішення даної адміністративної справи інших заяв на адресу суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено.

Позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру в Одеській області із заявою від 13.08.2020 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва на території Таїровської селищної ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одиської облаті за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 0,12 га, яка зареєстрована ГУ Держгеокадастру в Одеській області 04.09.2020 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції (а.с.37, 146).

Наказом від 29.09.2020 №456-УБД Головне управління Держгеокадастру в Одеській області відмовило у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, з підстав відсутності погодження Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою (а.с.44).

Правомірність вказаного наказу була предметом розгляду у справі № 340/4384/20.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.12.2020 року по справі № 340/4384/20, яке набрало законної сили 29.01.2021 року визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 456-УБД від 29.09.2020 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» та зобов`язано Головне управління Держгеокадастру Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.08.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою протягом 30 днів, з дня набрання цим рішенням законної сили, відмовлено у задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У позові вказано, що на замовлення ОСОБА_1 розроблено проект землеустрою та погоджено за принципом мовчазної згоди, через систему екстериторіальності ділянку внесли в ДЗК.

Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 5123755800:01:003:5142 (а.с.60).

11.12.2020 року позивачем подано до центру надання адміністративних послуг Одеської міської ради заяву згідно з п.4 ст.9 Закону України «Про адміністративні послуги» разом із заявою, яка адресована Головному управлінню Держгеокадастру в Одеській області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передання безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,1008 га з кадастровим номером 5123755800:01:003:5142 для ведення садівництва на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту) (а.с.65-66).

Вказана заява надіслана позивачем засобами поштового зв`язку та вручено адресату, тобто центру надання адміністративних послуг Одеської міської ради 15.12.2020 року (а.с.65-72).

Судом встановлено, що вищевказана заява надійшла на адресу Головного управління 21.12.2020 та зареєстрована за вх. № O-22257/0/36-20.

29.12.2020 року Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області прийнято наказ №1279-УБД «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки» (а.с.73), яким відповідно до статей 15-1, 20, 22, 118, 122, 186-1, 198 Земельного кодексу України, Законів України «Про землеустрій», «Про Державний земельний кадастр», Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 № 376, Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 № 308 (у редакції відповідно до наказу Держгеокадастру від 20.02.2020 № 53), наказано відмовити гр. ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області. розмір земельної ділянки 0,1008 га, кадастровий номер 5123755800:01:003:5142, із цільовим призначенням для ведення садівництва та наданнi цiєї земельної ділянки у власність з таких підстав: бажану до відведення земельну ділянку передано у комунальну власність.

Так, судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 16.12.2020 року №81-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" передано Таїровській селищній раді Одеського району Одеської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 11,1442 га, які розташовані на території Одеського (Овідіополького) району Одеської області, згідно з актом приймання-передачі, в тому числі і земельна ділянка, яку бажав отримати позивач, з кадастровим номером 5123755800:01:003:5142, що підтверджується копією зазначеного наказу з доданим Актом від 16.12.2020 року (а.с.76-78, 124-126).

Вважаючи протиправними наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 16.12.2020 року під №81-ОТГ в частині передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5123755800:01:003:5142 до комунальної власності та рішення у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 29.12.2020 року №1279-УБД, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Пунктом “б” ч.1 ст.81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Пунктом “б” ч.1 ст.121 передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч.1 ст.117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування врегульований статтею 123 ЗК України.

Відповідно до частини 1 статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Згідно із частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України (частина восьма статті 118 цього Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Оригінал відповідної документації із землеустрою подається розробником для погодження територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а іншим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та іншим суб`єктам, які здійснюють погодження документації із землеустрою, - копії такої завіреної розробником документації (частина п`ятнадцята статті 186 ЗК України).

Частиною шостою статті 186-1 ЗК України визначено, що підставою для відмови в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Як зазначено вище, нормами частини дев`ять статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

З аналізу зазначених положень чинного законодавства України вбачається, що не залежно від належності спірної земельної ділянки до комунальної власності, у позивача залишається право на отримання земельної ділянки у власність, відповідно до положень ст. 118 Земельного кодексу України, а у органу місцевого самоврядування залишається обов`язок затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративний суд покликаний захищати осіб від порушень їх прав з боку суб`єктів владних повноважень. Обов`язковим елементом правопорушення є негативні для особи наслідки у вигляді невизнання, обмеження або перешкоджання у реалізації її реальних прав, свобод або інтересів, які настають внаслідок протиправних дій або рішень суб`єктів владних повноважень. Відсутність порушення суб`єктивних прав особи, навіть у разі коли рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень містять ознаки протиправності, унеможливлює досягнення завдань адміністративного судочинства.

Суд вважає, що оскаржуваний наказ від 16.12.2020 № 81-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» не перешкоджає позивачу у реалізації права власності на земельну ділянку, шляхом звернення до відповідного суб`єкта щодо затвердження проекту землеустрою відведення земельної ділянки та надання її у власність, у даних відносинах до органу місцевого самоврядування.

Згідно вимог статей 15-1, 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), підпункту 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 № 308, у редакції наказу Держгеокадастру від 20.02.2020 № 53 (далі - Положення), Головне управління розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, па території Одеської області.

Відповідно до підпункту 3 пункту 1 Указу Президента України від 15.10.2020 року № 449/2020 "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" постановлено Кабінету Міністрів України вжити в установленому порядку заходів щодо врегулювання питання забезпечення набуття гарантованого права громадян на землю під час передачі у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, щодо яких громадянам надано дозволи на розроблення документації із землеустрою.

Згідно підпункту 4 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 року № 1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" з метою виконання Указу Президента України від 15.10.2020 року № 449/2020 Кабінет Міністрів України постановив: Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру забезпечити передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, щодо яких надано дозволи на розроблення документації із землеустрою, у разі, коли до 15 грудня 2020 р. документацію із землеустрою не подано на затвердження до територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру відповідно до статті 117 Земельного кодексу України.

Зі змісту наведених вище норм Указу Президента України від 15.10.2020 року № 449/2020 та Постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 року № 1113 випливає, що відповідач був зобов`язаний вирішити питання передачі у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності тим громадянам, яким було надано дозволи на розроблення документації із землеустрою, та які до 15 грудня 2020 р. розроблену документацію із землеустрою подали на затвердження до відповідача.

І лише після 15 грудня 2020 року територіальні органи Держгеокадастру були зобов`язані забезпечити передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, щодо яких надано дозволи на розроблення документації із землеустрою, якщо до 15 грудня 2020 р. документацію із землеустрою не подано на затвердження до територіального органу Держгеокадастру.

В даному випадку, станом на дату прийняття наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 16.12.2020 року під №81-ОТГ в частині передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5123755800:01:003:5142 до комунальної власності, у відповідача не було на розгляді заяви позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передання безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,1008 га з кадастровим номером 5123755800:01:003:5142 для ведення садівництва на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Таким чином, суд вважає, що відповідач приймаючи наказ від 16.12.2020 року під №81-ОТГ в частині передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5123755800:01:003:5142 до комунальної власності діяв у відповідності та на підставі норм чинного законодавства.

Як вже вставлено судом наказ від 29.12.2020 року №1279-УБД прийнято у зв`язку із тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 5123755800:01:003:5142 перебуває у комунальній власності.

Тобто, з урахуванням вищевикладених висновків суду при прийнятті наказу від 29.12.2020 року №1279-УБД відповідач діяв у відповідності та на підставі норм чинного законодавства.

Вирішуючи дану адміністративну справу суд враховує, що у постанові від 17 жовтня 2018 року (№380/624/16-ц) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом.

Тобто, надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не гарантує набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом.

Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Положеннями частини першої статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені права, свободи або інтереси.

Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 у справі № 18-рп/2004 термін «порушене право», який вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». При цьому з приводу останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача.

Проте право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі №687/1539/16-а та від 4 лютого 2020 року у справі №320/7969/17.

Суд зазначає, що до суду не надано, а судом не встановлено, що станом на дату вирішення даної адміністративної справи є рішення суду, яке набрало законної сили про зобов`язання відповідача затвердити громадянину України ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,1008 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123755800:01:003:5142.

При вирішенні даної адміністративної справи суд враховує, що предметом розгляду судом в даній адміністративній справі не є дії центру надання адміністративних послуг Одеської міської ради щодо строку передачі відповідачу заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передання безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,1008 га з кадастровим номером 5123755800:01:003:5142 для ведення садівництва на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Враховуючи викладене адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа без самостійних вимог – Таїровська селищна рада Овідіопольського району Одеської області про визнання протиправним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 16.12.2020 року під №81-ОТГ в частині передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5123755800:01:003:5142 до комунальної власності, визнання протиправним і скасування рішення у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 29.12.2020 року №1279-УБД та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області затвердити громадянину України ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,1008 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123755800:01:003:5142 та передати зазначену земельну ділянку у власність в межах норми безкоштовної приватизації є таким, що не підлягає задоволенню.

Решта доводів сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа без самостійних вимог – Таїровська селищна рада Овідіопольського району Одеської області про визнання протиправним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 16.12.2020 року під №81-ОТГ в частині передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5123755800:01:003:5142 до комунальної власності, визнання протиправним і скасування рішення у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 29.12.2020 року №1279-УБД та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області затвердити громадянину України ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,1008 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123755800:01:003:5142 та передати зазначену земельну ділянку у власність в межах норми безкоштовної приватизації – відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 );

Відповідач – Головне управління Держгеокадастру в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 39765871);

Третя особа без самостійних вимог – Таїровська селищна рада Овідіопольського району Одеської області (вул.40-років Перемоги, 25, смт.Таїрове, Овідіопольський р-н., Одеська обл. 65496, код ЄДРПОУ 05582159).

Суддя С.М. Корой

.