Ухвала суду № 98333351, 13.07.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/10892/21

У Х В А Л А

З ПИТАНЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ

13 липня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Клименко О.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача від 09 липня 2021 року про забезпечення позову у справі № 380/10892/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Водно-будівельне підприємство» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Водно-будівельне підприємство» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, в якому просить:

- визнати протиправною і скасувати постанову Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 20 квітня 2021 року № 214095.

12 липня 2021 року від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява від 09 липня 2021 року про забезпечення позову. Указана заява мотивована тим, що позивач вважає оскаржувану постанову Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 20 квітня 2021 року № 214095 про застосування адміністративно-господарського штрафу явно незаконною та такою, що не відповідає дійсним обставинам справи, яка не підтверджується належними доказами, та винесена з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим порушені законні права позивача, що є підставою для скасування цієї постанови.

Також представник позивача зазначає, що станом на момент звернення до суду із заявою про забезпечення позову розрахунковий рахунок підприємства арештований в межах виконавчого провадження № АСВП: 65901060, оскільки оскаржувана постанова є виконавчим документом та пред`явлена відповідачем до виконання. Уважає, що фактично невжиття заходів забезпечення позову призведе до неефективного захисту позивачем своїх прав, адже стягнення коштів в розмірі накладеного штрафу відбувається на підставі оскаржуваної постанови, що прийнята з грубим порушенням матеріальних та процесуальних норм. Відповідно процедура примусового виконання рішення потягне за собою реальне стягнення з позивача коштів, яких він, як може виявитись, не повинен сплачувати, у разі, якщо суд задовольнить позовні вимоги.

Із урахуванням наведеного представник позивача просить суд зупинити стягнення, що проводиться на підставі постанови Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 20 квітня 2021 року № 214095 в межах виконавчого провадження № АСВП: 65901060; зупинити дію постанови про арешт коштів боржника від 05 липня 2021 року розрахункового рахунку, винесеної в межах № АСВП: 65901060.

Вирішуючи заяву представника позивача про забезпечення позову, суд враховує наступне.

Згідно з частинами першою-третьою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Згідно з частинами першою, другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частинами четвертою – шостою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Системний аналіз наведених норм вказує, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Предметом оскарження у цій справі є постанова Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 20 квітня 2021 року № 214095, якою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Водно-будівельне підприємство» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 34000,00 гривень.

Обґрунтовуючи подану заяву про забезпечення позову, представник позивача покликається на те, що станом на сьогодні розрахунковий рахунок підприємства арештований в межах виконавчого провадження № АСВП: 65901060, оскільки оскаржувана постанова є виконавчим документом та пред`явлена відповідачем до виконання. Фактично ж невжиття заходів забезпечення позову призведе до неефективного захисту позивачем своїх прав, адже стягнення коштів в розмірі накладеного штрафу відбувається на підставі оскаржуваної постанови, що прийнята з грубим порушенням матеріальних та процесуальних норм. Відповідно процедура примусового виконання рішення потягне за собою реальне стягнення з позивача коштів, яких він, як може виявитись, не повинен сплачувати, у разі, якщо суд задовольнить позовні вимоги.

З цього приводу суд зазначає про те, що обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є достатнє обґрунтування того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини такого звернення, у зв`язку із чим, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Тобто, заявник повинен надати суду належні та допустимі докази наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.

Проте всупереч наведеному, позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів забезпечення позову, які він просить застосувати у поданій заяві, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Фактично ж позивач уважає, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до неефективного захисту ним своїх прав, через те, що, на його думку, стягнення коштів в розмірі накладеного штрафу відбувається на підставі оскаржуваної постанови, що прийнята з грубим порушенням матеріальних та процесуальних норм.

Тобто, як видно з наведеного, позивач, вказуючи на необхідність забезпечення позову, посилається на очевидну протиправність оскаржуваної постанови.

Однак суд не враховує доводи представника позивача про ознаки очевидної протиправності оскаржуваної постанови, як на підставу для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду. Крім того, безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень можуть справляти певний вплив на особу. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивачка оцінює негативно. Разом з тим, суд звертає увагу на те, що фактичні обставини справи, зокрема, встановлення правомірності чи неправомірності (протиправності) оскаржуваної постанови, підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті.

Тому суд не встановив підстав для забезпечення позову з мотивів очевидної протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості таких вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу, суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви представника позивача від 09 липня 2021 року про забезпечення позову належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 150-154, 248, 256, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви представника позивача від 09 липня 2021 року про забезпечення позову - відмовити.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідно до ст. ст. 293-297 КАС України, з урахуванням п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Повний текст ухвали складено 13 липня 2021 року.

Суддя Клименко О.М.