Рішення № 98333347, 14.07.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/1946/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А0998 про визнання протиправними бездіяльності, дій, зобов`язання вчинити дії,-

Встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини А0998, у якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А0998 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 04.09.2018 в повному обсязі;

- визнати протиправними дії військової частини А0998 щодо застосування листопада 2015 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 по 28.02.2018, а в період з 01.03.2018 по 04.09.2018 не врахування абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;

- зобов`язати військову частину А0998 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 04.09.2018 в сумі 109 222,91 грн., із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 по 28.02.2018, а в період з 01.03.2018 по 04.09.2018 з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу у Військовій частині А0998 до 04 вересня 2018 року за контрактом на посаді старшого водія-гранатометника 1 мінометного взводу мінометної батареї 1 механізованого батальйону військової частини А0998, в період 2015-2018 роках неодноразово залучався до участі у виконанні завдань в районі проведення антитерористичної операції у зв`язку із чим являється учасником бойових дій. Наказом командира військової частини А0998 (по особливому складу) від 03 вересня 2018 року №93-РС старшого водія-гранатометника 1 мінометного взводу мінометної батареї 1 механізованого батальйону старшого солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас за підпунктом «к» (як особу котра проходить службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, та не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду) відповідно до пункту 2 частини 5 статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Наказом Командира військової частини А0998 ( по стройовій частині) від 04 вересня 2018 року старшого водія-гранатометника 1 мінометного взводу мінометної батареї 1 механізованого батальйону старшого солдата ОСОБА_1 визнано таким, що здав справи та посаду та направлено для зарахування на військовий облік до Волочинського РВК Хмельницької області, також вважає дії військової частини А0998 протиправними щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 04.09.2018 року із застосуванням базового місяця січня 2008 року, в сумі 109 222, 01 грн., таким що порушує його законні права, свободи та інтереси.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Ознайомившись із позовною заявою свої заперечення аргументує тим, що базовий місяць січень 2008 року для нарахування індексації грошового забезпечення визначено позивачем не вірно. Зазначив, що починаючи з 01.12.2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) з посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець, що підтверджується роз`ясненнями Мінсоцполітики, наданими Департаменту фінансів Міністерства оборони України. Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно правових актів” не лише істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення починаючи з 01.12.2015 року, але й визначено місяць, з якого починається обчислення індексу споживчих цін (січень 2016 року), з якого в подальшому необхідно відштовхуватись для проведення індексації. Відтак, у військової частини були відсутні підстави для застосування при розрахунку індексації січня 2008 року як базового місяця. Крім того, відповідач зазначає, що у даному випадку повноваження щодо нарахування індексації, в тому числі щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до норм законодавства покладається на відповідача, тому підстави для зобов`язання останнього здійснити розрахунок індексації позивача з урахуванням базового місяця “січень 2008 року” відсутні. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Від позивача надійшла відповідь на відзив в котрому він зазначив, що визначення базового місяця для розрахунку індексації з грудня 2015 року залежить виключно від зміни посадового окладу згідно Рішень уряду і такими місяцями є січень 2008 року та березень 2018 року, - місяці у яких набрали чинності постанова Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 та постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 тому просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що 16.02.2021 ухвалою судді прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

З`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, заперечення відповідача, відповідь на заперечення та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

04.09.2018 наказом №183 військової частини А0998 ОСОБА_1 було звільнено, виключено із списків особового складу частини та усіх видів забезпечення.

Як слідує із змісту довідки від 31.12.2020 року №5469 про нараховане та виплачене ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року виплачує грошову індексацію без урахування базового місяця січня 2008 року а застосовує базовий місяць листопад 2015 року, а в період з 01.03.2018 року по 04.09.2018 року не враховує абзаци 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, та не в повному обсязі здійснює нарахування та виплату індексацію грошового забезпечення.

Позивач вважає, що має право на виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 04.09.2018, тому з метою відновлення порушених прав звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України №2011-XII від 20.12.1991 “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3 ст. 9 вказаного Закону).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України №1282-ХІІ від 03.07.1991 “Про індексацію грошових доходів населення”.

Відповідно до ст. 1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (ст. 2 Закону №1282-ХІІ).

Згідно з ст. 5 Закону №1282-ХІІ підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно до п.1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 (далі Порядок №1078), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV “Про внесення змін до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз. 8 п. 4 Порядку №1078).

Згідно з п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

В рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення ч.2 ст.233 КЗпП України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

На підставі аналізу викладених положень законодавства суд приходить до висновку про те, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

З картки особового рахунку на виплату грошового забезпечення №5469 з`ясовано, що позивачу за листопад – грудень 2015 року нараховувалось та виплачувалось по 611,84 грн. індексації грошового забезпечення, а з січня 2016 року по вересень 2018 року відповідач не нараховував та не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення.

Враховуючи наведене, дії відповідача, які полягають у неповному нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 04.09.2018 є протиправними.

Суд також вважає за доцільне зазначити, що вимоги щодо визначення базових місяців у даному випадку є такими, що задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.

Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство, Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі “Педерсен і Бодсгор проти Данії” зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі “Волохи проти України” (заява №23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є “передбачуваною”, якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. “…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання”.

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

Суд зазначає, що індексація не була нарахована та виплачена позивачеві у повному обсязі за період з 01.01.2016 року по 04.09.2018, а тому питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.

Вищенаведене узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, в постанові від 15.10.2020 в справі №240/11882/19.

За таких обставин, повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, відповідно до положень Порядку №1078 та Закону №1282-XII, покладається на відповідача, а тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з індексації грошового забезпечення в конкретній сумі є передчасними та такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Оскільки позивач згідно з ст. 5 Закону України “Про судовий збір” звільнений від сплати судового збору, враховуючи приписи ст. 139 КАС України, судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 256, 258, 261-263, 294, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНКПП НОМЕР_1 ) до військової частини А0998 (вул. Івана Хрестителя, м. Яворів, Львівської області, 81001, код ЄДРПОУ 07652444) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини А0998 (вул. Івана Хрестителя, м. Яворів, Львівської області, 81001, код ЄДРПОУ 07652444), які полягають у неповному нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНКПП НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 04.09.2018.

Зобов`язати Військову частину А0998 (вул. Івана Хрестителя, м. Яворів, Львівської області, 81001, код ЄДРПОУ 07652444) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 04.09.2018.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Р.М. Брильовський