Ухвала суду № 98331390, 15.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

15 червня 2021 року Справа № 160/525/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Царікової О.В.,

секретаря судового засідання: Богатинської К.В.,

за участі:

представника позивача: Харченко А.В.,

представника відповідача: Хачпанян Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, подане в адміністративній справі №160/525/21 за позовною заявою Військової частини А4608 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

13.01.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини А4608 до ОСОБА_1 , в якій позивач (в т.ч. з урахуванням уточнень від 16.03.2021 за вх. №20662/21) просить суд стягнути з громадянина ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку: НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 17.08.1995 Прилуцьким МВ УМВС України в Чернігівській обл.) на користь Військової частини А4608 (ЄДРПОУ 08414149, МФО 820172, НОМЕР_3 ) грошові кошти у розмірі 10153695,88 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 відкрито провадження у справі №160/525/21 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

27.05.2021 до суду надійшло від представника ОСОБА_1 клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (вх. № 43199/21), в якому заявник посилався на те, що на час звернення Військової частини А4608 з означеним позовом набрав чинності (31.10.2019) Закон України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" №160-ІХ від 23.06.1995, яким визнано таким, що втратило силу Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України №243-95/ВР від 23.06.1995. Окрім того, статтею 4 означеного Закону встановлено, що особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди. Одночасно з цим, представник відповідача наголосив, що згідно з ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, у зв`язку з чим Військова частина А4608 звернулася до суду з позовом з пропуском строків звернення до суду, у зв`язку з чим означена позовна заява з урахуванням ч.4 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає залишенню без розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні від 15.06.2021 заперечив проти задоволенняя вищевказаного клопотання.

Представник відповідача у судовому засіданні від 15.06.2021 означене клопотання підтримав, просив позовну заяву залишити без розгляду.

При вирішенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають субєкту владних повноважень право на предявлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду субєкта владних повноважень.

Пунктами 1, 4 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України №243/95від 23.06.1995 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Положення) передбачено, що це положення визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовослужбовців, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами. Відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов`язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоду.

Згідно з п. 5 Положення, час, протягом якого винного військовослужбовця і призваного на збори військовозобов`язаного може бути притягнуто до матеріальної відповідальності, не може перевищувати строків позовної давності, встановлених чинним законодавством.

Відповідно до пункту 32 Положення, на притягнутих до матеріальної відповідальності звільнених з військової служби військовослужбовців і військовозобов`язаних після закінчення зборів, які не відшкодували заподіяної ними державі шкоди, в 10-денний термін після дня вибуття їх з військової частини до суду за місцем їх постійного проживання (роботи) надсилаються виконавчі написи органів, що виконують нотаріальні дії. Для отримання виконавчого напису командир (начальник) військової частини подає органам, що виконують нотаріальні дії, довідки про суму заборгованості, яка підлягає стягненню.

Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні за змістом положення містяться у пункті 1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 (далі - Порядок).

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок містить аналогічні правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

При цьому, пунктом 3.2 Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 (далі - Перелік).

Пунктом 7 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з притягнутих до матеріальної відповідальності звільнених з військової служби військовослужбовців і військовозобов`язаних після закінчення зборів, які не відшкодували заподіяної ними державі шкоди, подається довідка командира (начальника) військової частини про суму заборгованості, що підлягає стягненню.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Слід зауважити, що стаття 50 Закону України "Про нотаріат" передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису є нотаріальною дією, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що на час виникнення спірних правовідносин, відшкодування заподіяної державі шкоди особами, які притягнуті до матеріальної відповідальності та звільнені з військової служби, здійснювалося на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Як встановлено з матеріалів справи, притягнення ОСОБА_1 до підвищеної матеріальної відповідальності відбулося за наказом командира Військової частини А4608 "Про результати службового розслідування за фактом розбіжності облікових даних, які рахуються за військовою частиною по службі ПММ фактичній наявності матеріальних засобів" за №239 від 10.05.2017.

Згідно аркушу доведення наказу №239 від 10.05.2017, позивач ознайомлений з означеним наказом особисто під розпис.

На виконання вимог пункту 32 Положення, яке було чинним на момент притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності, командиром Військової частини А4608 подано до Сьомої Дніпровської державної нотаріальної контори Шевченківського району м.Дніпро документи для вчинення виконавчого напису про стягнення з відповідача суми завданих позивачу матеріальних збитків.

11.08.2017 завідуючою Сьомої Дніпровської державної нотаріальної контори Шевченківського району м.Дніпро Чернявською Л.Г. вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за №2-1664 про стягнення з нього на користь Військової частини А4608 суми матеріальної відповідальності в розмірі 10153695, 88 грн.

Означений виконавчий напис нотаріуса був оскаржений Ленцем Д.Ю. до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська та скасований згідно з рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 31.01.2018 у справі №200/16871/17.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням суду, Військовою частиною А4608 була подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області апеляційна скарга.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.07.2018 у справі №200/16871/17, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

ОСОБА_1 (в т.ч. в особі його представника) оскаржено означену постанову у касаційному порядку.

Постановою Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №200/16871/17-ц, касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Хачпанян Л.С. задоволено. Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.07.2018 скасувано, рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31.01.2018 залишено в силі.

При винесенні означеної постанови суд касаційної інстанції виходив з того, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису, військовою прокуратурою розслідувався злочин щодо збитків, які завдані державі на суму, на яку вчинений спірний виконавчий напис, у зв`язку з чим відповідна заборгованість не могла вважатися безспірною.

Вищевикладені обставини свідчать про те, що Військовою частиною А4608 вживалися заходи досудового врегулювання означеного спору з відповідачем, а саме: стягнення коштів за допомогою виконавчого напису нотаріуса, які завершилися 16.10.2019 внаслідок скасування відповідного напису у судовому порядку.

Відповідно до п. 31 Положення, у разі звільнення у запас або у відставку чи вибуття із військової частини винної особи (винних осіб) до прийняття рішення про стягнення з неї заподіяної шкоди, командир (начальник) військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає цивільний позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди.

Згідно із ч.1 ст.4 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» №160-IX від 03.10.2019, (який набув чинності з 31.10.2019, тобто після виникнення вказаних правовідносин), особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.

Разом з тим, вищезазначеними правовими нормами встановлено строк, протягом якого винна особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності, а не строк, протягом якого особа може звернутися до суду із позовом про стягнення матеріальної шкоди, що є різними поняттями та регулюється різними нормами матеріального та процесуального права.

У свою чергу, статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Також, позивач повідомив суд про те, що 10.05.2017 ним було подано до Військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України повідомлення про виявлення нестачі пально-мастильних матеріалів разом з матеріалами службового розслідування, проведеного у Військовій частині А 4608 (вих. №482).

По факту нестачі пально-мастильних матеріалів у Військовій частині А4608 Військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України були внесені Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.05.2017 №42017040010000126 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.425 ККУ.

Як стверджує позивач, Військовою частиною А45608 неодноразово направлялися до Військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України запити про хід означеного кримінального провадження, однак будь-якої інформації позивачем не було отримано.

22.12.2020 на адресу Військової частини А4608 (вх. №732) надійшла постанова Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві про закриття кримінальне провадження 06.05.2020.

Згідно ч.4 ст. 122 КАС України, у разі якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Відтак, вичерпавши всі можливості досудового врегулювання спору, позивач звернувся до суду із означеним позовом.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, що визначається роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року цього строку.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України перебіг строку звернення до суду обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог, а вказані підстави існували протягом трьох років, починаючи з 16.10.2019 (дата скасування виконавчого напису нотаріуса у судовому порядку, тобто закінчення процедури досудового врегулювання спору) та відповідно до 16.10.2022, суд дійшов висновку про дотримання позивачем строку звернення до суду з означеним позовом.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, у разі якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем дотримано строк звернення до суду з означеним позовом, внаслідок чого клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду є необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню судом.

Керуючись ст. ст. 122, 123, 169, 240, 256, 294, 295 КАС України суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви Військової частини А4608 до ОСОБА_1 про стягнення коштів без розгляду відмовити повністю.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України та не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст ухвали складений 16.06.2021.

Суддя О.В. Царікова